ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/28511/25

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2023 №453478-2417-2023-UA63120070000018741 на суму 146 533,15 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2023 №453479-2417-2023-UA63120070000018741 на суму 146 533,15 грн:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2023 №453480-2417-2023-UA63120070000018741 на суму 161 186,47 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2023 №453482-2417-2023-UA63120070000018741 на суму 185 364,44 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву по справі залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви у зв`язку з необхідністю надати докази на підтвердження моменту отримання вимогу про сплату боргу, а також, у разі пропуску строку звернення до суду, заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом у справі №520/28511/25 відмовлено.

Клопотання представника відповідача від 18 грудня 2025 року у справі № 520/28511/25 про залишення позову без розгляду задоволено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року та справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року - скасовано, справу №520/28511/25 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

ІІ. Рішення судів першої і апеляційної інстанцій, мотиви їх ухвалення

Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 22 травня 2024 року, а тому позов подано до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України. Водночас причини, які названі позивачем для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Суд апеляційної інстанції установив, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем податкових повідомлень-рішень за місцезнаходженням позивача та отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, залишивши в силі ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року.

У касаційній скарзі податковий орган звертає увагу, що позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження спірних рішень відповідно до статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тому строк для звернення до суду становить шість місяців і обчислюється з дня вручення податкових повідомлень-рішень, який сплив 21 листопада 2024 року. Натомість позовна заява подана 27 жовтня 2025 року.

ГУ ДПС уважає, що твердження позивача про те, що він дізнався про порушення свого права 30.06.2025, не спростовує факт пропуску строку, оскільки відповідно до норм ПК України та КАС України строк обчислюється з моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення, а вручення вважається здійсненим у день, зазначений у повідомленні про невручення. Неотримання кореспонденції через нез`явлення за нею не звільняє платника податків від відповідальності, оскільки добросовісний платник зобов`язаний забезпечити отримання документів.

Підсумовуючи, податковий орган звертає увагу на те, що, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає подальшому розгляду.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, предметом позову у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок: Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 (пункт 17) дійшла висновку, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2025 року у справі №320/27124/23.

Відповідно до обставин справи позовну заяву позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду 27 жовтня 2025 року.

Позивач, обґрунтовуючи підстави для поновлення строку звернення до суду із позовом зазначив про те, що про спірні податкові повідомлення-рішення дізнався лише 30 червня 2025 року, коли зайшов до електронного кабінету платника податку. При цьому, позивач посилався на воєнний стан та на те, що позивач на цей час мешкає у Києві, не проживає за зареєстрованим місцем проживання та не має змогу отримувати поштову кореспонденцію. Крім того, позивач не здійснює підприємницьку діяльність, як наслідок не користувався електронним кабінетом.

За позицією податкового органу відповідно до інформаційних даних «Податковий блок» станом на 30 червня 2023 року податкова адреса платника податків ОСОБА_1 АДРЕСА_1 . Податкові повідомлення-рішення було надіслано на податкову адресу позивача, яка вказана в інформаційних даних «Податковий блок»: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (від 02 травня 2024 року поштове відправлення №0600915588317) та повернуто Укрпоштою за зворотною адресою 22 травня 2024 року, у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 22 травня 2024 року, а тому позов подано до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Суд апеляційної інстанції такий висновок уважав помилковим, виходячи з такого.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів, який закріплено у статті 42 ПК України, а саме:

42.1. Податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

42.3. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 ПК України).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 ПК України).

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також уважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №640/9016/20, від 24 вересня 2025 року у справі №520/7480/25, від 13 листопада 2025 року у справі №520/7470/25.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

З аналізу вищезазначеного випливає, що надіслане податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Також слід звернути увагу, що судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця є АДРЕСА_2 .

Разом з цим, суд апеляційної інстанції установив, що 13.03.2012 внесений запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням (номер запису: 24800060003009629).

Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позивач з 05.06.2015 і до цього часу має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, згідно з довідкою переселенця №3001-7501199100 від 09.08.2022, яку було надано представником позивача разом з клопотанням про поновлення строку звернення до суду від 13.11.2025, встановлено, що фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_4 .

За наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх направлення на адресу, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач не здійснював підприємницьку діяльність, не мав статусу фізичної особи-підприємця, а адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була визначена як адреса місцезнаходження позивача як фізичної-особи підприємця.

Отже, податкові повідомлення-рішення були направлені за місцезнаходженням позивача як суб`єкта підприємницької діяльності згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ураховуючи, що підприємницька діяльність припинилась згідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 13.03.2012, то податкові повідомлення-рішення не були направлені за дійсним місцезнаходженням позивача.

За таких обставин суд апеляційної інстанцій виснував, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем податкових повідомлень-рішень за місцезнаходженням позивача та отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, належним чином оцінивши обставини справи.

Отже рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам процесуального закону, ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, а тому є правомірним і не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,