ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 500/4151/25

І. Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ; далі - відповідач, вч НОМЕР_2 ) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (вч НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2024 по 23.12.2024, а також за час його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, відповідно до довідок ВЛК № 1399 від 23.12.2024 та № 51 від 17.01.2025;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (вч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 09.12.2024 по 23.12.2024, а також за час його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, відповідно до довідки ВЛК № 1399 від 23.12.2024 та довідки ВЛК № 51 від 17.01.2025.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, вч НОМЕР_2 04.12.2025 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу вч НОМЕР_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 залишено без руху та запропоновано апелянту усунути її недоліки шляхом подання до суду документу про сплату судового збору; підтвердження направлення апеляційної скарги та документів, що до неї додаються, в паперовій формі листом з описом вкладення іншим учасникам справи, у яких відсутній електронний кабінет.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 апеляційну скаргу вч 9937 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №500/4151/26 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12.03.2026 вч 9937 вдруге звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №500/4151/26.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2026 визнано неповажними наведені вч 9937 причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; апеляційну скаргу вч 9937 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №500/4151/26 залишено без руху. Установлено апелянту строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів на їх підтвердження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 визнано неповажними наведені вч 9937 причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено у задоволенні клопотання вч 9937 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою вч 9937 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №500/4151/26, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, водночас наведені відповідачем причини пропуску такого строку не є поважними.

Як установив суд апеляційної інстанції, оскаржуване рішення суду першої інстанції було складено 04.11.2025, у зв`язку з чим останнім днем його оскарження є 04.12.2025. Водночас апеляційну скаргу вч 9937 подала лише 12.03.2026, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження на понад три місяці.

Надаючи оцінку аргументам вч НОМЕР_2 про те, що строк на апеляційне оскарження був порушений з поважних причин, а саме у зв`язку участю вч 9937 в стримуванні агресії рф, ротацією особового складу, відповідального за юридичний супровід військової частини, суд апеляційної інстанції зазначив, що вч 9937 є суб`єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з її боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Констатувавши, що інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження апелянт не зазначив, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України (якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, вч 9937 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про незазначення вч НОМЕР_2 об`єктивних перешкод для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції.

Скаржник зауважив, що несвоєчасне звернення до суду апеляційної інстанції було спричинено збігом декількох об`єктивних обставин: безпосередня участь вч 9937 у бойових діях; недостатня укомплектованість юридичного відділу вч НОМЕР_2 , поєднана з надмірним навантаженням; відсутність у періоді, що припадав на строк апеляційного оскарження, військовослужбовців, відповідальних за юридичний супровід вч НОМЕР_2 у суді.

Зокрема, скаржник зазначав, що в юридичному відділі вч НОМЕР_2 проходить службу 5 осіб. Водночас у лютому-березні 2026 року (у період, що передував повторному зверненню) склалася ситуація одночасної відсутності вказаних осіб: капітана юстиції ОСОБА_2 у зв`язку з перебуванням у відпустці з 09.02.2026 по 28.02.2026; капітана юстиції ОСОБА_3 , який перебував у відпустці з 02.03.2026 по 20.03.2026, старшого лейтенанта юстиції Брушнівської-Стецини З.В., яка перебувала на лікарняному з 24.02.2026 по 09.03.2026.

Скаржник також звертав увагу на те, що станом на лютий 2026 року юридичний відділ вч 9937 був залучений до роботи у 405 судових справах. Окрім судової роботи на юристів покладено обов`язки щодо узгодження понад 3400 внутрішніх документів та опрацювання близько 4000 одиниць вихідної кореспонденції.

З урахуванням викладеного скаржник уважає, що навів суду апеляційної інстанції достатні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, які суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив як неповажні.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подавав.

Касаційна скарга надійшла до Суду 22.05.2026. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Соколову В.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Суду від 03.06.2026 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026, здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.08.2026, визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідача) - Радишевську О.Р., суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.

ІІІ. Джерела права

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Спірним питанням у цій справі є наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 121, частиною третьою статті 295 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції було складено 04.11.2025, у зв`язку з чим останнім днем його оскарження є 04.12.2025. До суду апеляційної інстанції з відповідною скаргою вч 9937 звернулася 12.03.2026, тобто за межами тридцятиденного строку, установленого 295 КАС України.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, вч 9937 посилалася на участь у бойових діях, високе навантаження на юридичний відділ та перебування штатних юристів у відпустках і на лікарняному.

Щодо посилань скаржника на обставини, в яких вч 9937 вимушена була реалізовувати процесуальні права та обов`язки - військовий стан, наближеність до району ведення бойових дій, відключення електроенергії та відсутність зв`язку тощо, то Суд зазначає таке.

Уведення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування), інших суб`єктів владних повноважень. Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади (суб`єкта владних повноважень), за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу (суб`єкта владних повноважень).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання / місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.

У контексті викладеного Суд зазначає, що касаційна скарга, як і заяви, що були адресовані суду апеляційної інстанції, зводилися до опису обставин передачі управління вч НОМЕР_2 до командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а згодом до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Водночас касаційна скарга не розкриває, яким чином вказані обставини, пов`язані зі зміною управління вч НОМЕР_2 , унеможливили звернення до суду апеляційної інстанції в цій справі у межах установленого КАС України строку.

Щодо посилань скаржника на надмірне навантаження на юридичний відділ вч НОМЕР_2 та відсутність військовослужбовців, на яких покладається забезпечення представництва інтересів вч 9937 в судах через відпустки та/або тимчасову непрацездатність, то суд апеляційної інстанції правильно оцінив ці причини як такі, що мають організаційний характер.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, зокрема внаслідок непокладення виконання обов`язків тимчасово відсутньої посадової (службової) особи на іншу особу та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

За таких обставин Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що причини, з яких відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, мали організаційний характер і не належать до об`єктивних перешкод для звернення до суду.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд