ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 908/2213/25

1. У липні 2025 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (далі - Товариство) до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - Підприємство) про стягнення 2 718 348,00 грн заборгованості за договором від 02.04.2021 № 268/120УП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати 10% від вартості договору за виконані позивачем роботи з капітального ремонту, шеф-нагляду при монтажі та пуско-налагоджуванні якоря електродвигуна постійного струму ПБК380/125-4, 1УХЛ4.

2. У серпні 2025 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства 1 812 232,38 грн, а саме: збитків у вигляді втраченого податкового кредиту у сумі 906 116,19 грн та штрафу за невиконання умов договору щодо порушення Товариством встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації) у сумі 906 116,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті бездіяльності Товариства, нереєстрації податкової накладної в ЄДРПН, Підприємство зазнало збитків, оскільки позбавлене права включити суму ПДВ 906 116,19 грн до складу податкового кредиту, що в свою чергу не зменшує податкового зобов`язання підприємства на цю ж суму, а отже, для Підприємства втрачений податковий кредит на суму ПДВ 906 116,19 грн (операція з постачання товарів/послуг за договором на суму 5 436 697,00 грн) є збитками.

3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 05.01.2026 (суддя Лєскіна І. Є.) залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 (судді: Вінніков С. В. - головуючий, Андрейчук Л. В., Кучеренко О. І.), у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовив повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що за змістом пункту 4.1 договору передбачено, що 10 % від вартості договору в сумі 2 718 348, 58 грн відповідач перераховує позивачу протягом 10 календарних днів після пуску електродвигуна в роботу на місці, на підставі акта приймання-передачі робіт та виставленого позивачем рахунку. Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання робіт із пуску електродвигуна, укладення протоколу випробування останнього протягом 72 годин. За відсутності підтвердження випробувань електродвигуна протягом 72 годин, як наслідок, відсутні підстави для стягнення заявленої суми коштів.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в діях Товариства відсутній елемент протиправної поведінки, оскільки виконавець діяв відповідно до норм податкового законодавства. Факт нереєстрації накладної за другою подією (оплатою) за наявності реєстрації за першою подією (актом) не є порушенням, що спричиняє збитки. Встановлення судами попередніх інстанцій дотримання виконавцем "правила першої події" та відсутність порушень Податкового кодексу України стало підставою для відмови у застосуванні штрафних санкцій.

5. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області 05.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 в частині відмови в задоволенні позовної заяви Товариства та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов Товариства задовільнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області 05.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов Підприємства задовільнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Товариство зазначило, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме: неправильно застосували частину 1 статті 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22.

На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Підприємство зазначило, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статтю 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, від 12.03.2019 у справі № 925/17/18 та від 07.06.2023 у справі №916/334/22.

Посилаючись на встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Підприємство зазначило, що, аналізуючи надані позивачем за зустрічним позовом докази, суди дійшли неправомірних висновків щодо не доведення Підприємством збитків спричинених порушенням Товариством встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу Товариства просить залишити її без задоволення та зазначає, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів і незгодою з висновками суду по їх оцінці та є наслідком довільного тлумачення і невірного розуміння позивачем норм права.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу Підприємства просить залишити її без задоволення та зазначає, що доводи касаційної скарги про ухилення відповідача за зустрічним позовом від реєстрації податкових накладних не відповідають дійсності.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08.06.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємство на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у справі № 908/2213/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 04.08.2026.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у справі № 908/2213/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 04.08.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Щодо первісного позову суди попередніх інстанцій встановили, між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", перетвореним в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є Товариство (виконавець) та Підприємством (замовник) було укладено договір від 02.04.2021 № 268/120УП (далі - договір), за умовами якого (пункт 1.1),відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов`язання своїми силами, а також з використанням своїх матеріалів (запасних частин) виконати роботи щодо капітального ремонту, шеф-нагляду при монтажі та пуско-налагоджуванні якоря електродвигуна постійного струму ПБК380/125-4, 1 УХЛ4 (далі - обладнання).

10. Вартість робіт з капітального ремонту обладнання, відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), Калькуляції (додаток № 2 до договору) становить без ПДВ 22 652 904, 80 грн, ПДВ 20 % - 4 530 580, 96 грн, разом з ПДВ - 27 183 485, 76 грн.

11. Позивач у повній відповідності до умов укладеного договору виконав роботи з капітального обладнання. Зауваження щодо якості виконаних ремонтних робіт з боку відповідача відсутні.

12. Ремонтні роботи відповідають всім технічним нормам та стандартам, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 13.01.2022, актом виконання робіт щодо вводу в промислову експлуатацію удосконаленої конструкції якорю електродвигуна постійного струму типу ПБК380/125-4, 1 УХЛ4 від 02.05.2022, підписаними та скріпленими печатками сторін.

13. Зокрема, в акті здачі-приймання робіт від 13.01.2022 відповідач зазначив:

- капітальний ремонт якоря двигуна виконаний на високому технічному рівні, що забезпечує належну експлуатаційну надійність на довгострокову перспективу;

- якір, що пройшов капітальний ремонт, повністю задовольняє потреби відповідача і може бути введений в промислову експлуатацію;

- підписання та затвердження цього акта здачі-приймання свідчить про визнання коректним всього комплексу ремонтно-відновлювальних робіт.

- результати передпускових заходів та спроби роботи показали, що вимоги Технічного завдання, креслень та предмету заводського замовлення виконані. Протоколи виконаних випробувань додаються.

14. Відповідно до пункту 4.1 договору оплата робіт з капітального ремонту обладнання здійснюється відповідачем в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача поетапно.

15. Відповідач на користь позивача перерахував 90 % вартості ремонтних робіт за договором:

- 14.04.2021 на суму 5 436 697, 15 грн;

- 26.05.2021 на суму 8 155 045,73 грн;

- 28.01.2022 на суму 5 436 697, 15 грн;

- 23.02.20 22 на суму 5 436 697, 15 грн.

Всього: 24 465 137, 18 грн.

16. Останнім абзацом пункту 4.1 договору передбачено, що 10 % від вартості договору в сумі 2 718 348, 58 грн відповідач перераховує позивачу протягом 10 календарних днів після пуску електродвигуна в роботу на місці, на підставі акта приймання-передачі робіт та виставленого позивачем рахунку.

17. Сторони склали та підписали акти здачі-приймання робіт та вводу в промислову експлуатацію, що є доказом надійної роботи електродвигуна після виконаного позивачем ремонту.

18. Позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату 2 718 348, 58 грн:

- рахунок-фактуру від 30.01.2023 № 27 на суму 2 718 348, 58 грн;

- рахунок-фактуру від 17.06.2025 № 377 на суму 2 718 348, 58 грн (повторно).

19. Відповідач не сплатив 10 % від вартості договору в сумі 2 718 348, 58 грн на користь позивача, що і стало підставою для звернення до суду з позовом відповідним позовом.

20. Щодо зустрічного позову суди попередніх інстанцій встановили, що між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" та Підприємством укладено договір від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386), за умовами якого Товариство (виконавець), як правонаступник за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386), взяло на себе зобов`язання за дорученням Підприємства (замовник) своїми силами, а також з використанням своїх матеріалів (запасних частин) виконати роботи з капітального ремонту, шеф-нагляду при монтажі та пуско-налагоджуванні обладнання.

Положеннями пункту 9.6 договору від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) передбачено:

"Якщо оплата робіт Замовником проведена, і внаслідок порушення Виконавцем встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації), при якому Замовник протягом 60 календарних днів від дати виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг( п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України) не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка зазначена/має бути зазначена в податковій накладній, Виконавець зобов`язаний сплатити на користь Замовника штраф в розмірі 20% від бази оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та зазначені/мають бути зазначені у податковій накладній, протягом трьох робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення Замовника.

У разі якщо строк оплати за виконані роботи для Замовника не настав і якщо внаслідок порушення Виконавцем встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації), при якому Замовник не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка зазначена в податковій накладній, Замовник проводить оплату за роботи у встановлені Договором строки за вирахуванням визначеної первинними документами суми податку на додану вартість.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) зупинена відповідно до п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України в порядку і на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, до Замовника штрафні санкції за невиконання зобов`язань по оплаті податку на додану вартість Виконавцем не застосовуються.

У разі не реєстрації податкової накладної в ЄРПН після закінчення 12 місяців з дати зупинення реєстрації податкової накладної сума податку на додану вартість не оплачується Замовником, і зобов`язання по оплаті Замовника перед Виконавцем в частині за цим Договором вважаються виконаними в повному обсязі".

21. 30.08.2021 між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Підприємством укладено додаткову угоду № 20/368 до договору від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) про перехід усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".

22. 12.01.2022 між Товариством та Підприємством укладено додаткову угоду № 2 до договору від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) про перехід усіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) до Товариства.

23. Відповідно до пункту 4.1 договору від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) Підприємство в якості оплати виконання робіт за договором перерахувало Товариству:

- згідно із платіжною інструкцією від 14.04.2021 № 486517 грошові кошти у сумі 5 436 697, 15 грн, у тому числі ПДВ - 906 116, 19 грн;

- згідно із платіжною інструкцією від 26.05.2021 № 489468 грошові кошти у сумі 8 155 045,73 грн, у тому числі ПДВ - 1 359 174,29 грн;

- згідно із платіжною інструкцією від 28.01.2022 № 2608 грошові кошти у сумі 5 436 697,15 грн, у тому числі ПДВ - 906 116, 19 грн;

- згідно із платіжною інструкцією від 23.02.2022 № 4607 грошові кошти у сумі 5 436 697,15 грн, у тому числі ПДВ - 906 116, 19 грн;

- згідно із платіжною інструкцією від 02.03.2022 № 4985 грошові кошти у сумі 42 840,00 грн, у тому числі ПДВ - 7 140, 00 грн.

Будь-яких інших господарських операцій за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) з перерахування коштів між сторонами договору не здійснювалось.

24. За результатами господарської операції з перерахування попередньої оплати у сумі 5 436 697,15 грн, згідно із платіжною інструкцією від 14.04.2021 № 486517, 28.04.2021 виконавець за договором зареєстрував податкову накладну від 14.04.2021 № 19 на суму податкового кредиту 906 116, 19 грн.

25. За результатами господарської операції з перерахування попередньої оплати у сумі 8 155 045,73 грн, згідно із платіжною інструкцією від 26.05.2021 № 489468, 31.05.2021 виконавець за договором зареєстрував податкову накладну від 26.05.2021 № 34 на суму податкового кредиту 1 359 174,29 грн.

26. За результатами господарської операції з перерахування попередньої оплати у сумі 5 436 697,00 грн, згідно із платіжною інструкцією від 28.01.2022 № 2608, 11.02.2022 виконавець за договором зареєстрував податкову накладну від 28.01.2022 № 51 на суму податкового кредиту 906 116,19 грн.

27. За результатами господарської операції з перерахування попередньої оплати у сумі 42 840,00 грн, згідно із платіжною інструкцією від 02.03.2022 № 4985, 15.06.2022 виконавець за договором зареєстрував податкову накладну від 02.03.2022 № 286 на суму податкового кредиту 7 140,00 грн.

28. Однак Товариство не зареєстровало податкову накладна на суму ПДВ 906 116,19 грн (операція з постачання товарів/послуг за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) на суму 5 436 697,00 грн).

29. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що, зважаючи на положення пункту 192.1 статті 192, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ, пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, граничний строк реєстрації податкової накладної для включення у податковий кредит на суму ПДВ 906 116,19 грн (операція з постачання товарів/послуг за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) на суму 5 436 697,00 грн) закінчився 31.07.2024.

Отже, з 01.08.2024 сплив строк для реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 906 116,19 грн (операція з постачання товарів/послуг за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) на суму 5 436 697,00 грн) на підставі яких Підприємство мало б отримати право на включення суми ПДВ 906 116,19 грн до податкового кредиту (статті 198 Податкового кодексу України).

30. Підприємство зверталося до Товариства з листом від 14.08.2024 № 08-24/2, в якому просило зареєструвати податкову накладну в ЄРПН на суму ПДВ 906 116,19 грн (операція з постачання товарів/послуг за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) на суму 5 436 697,00 грн). Зазначений лист Товариство отримало 27.08.2024.

Підприємство зазначає, що в результаті бездіяльності Товариства, нереєстрації податкової накладної в ЄРПН, воно зазнало збитків, оскільки позбавлене права включити суму ПДВ 906 116,19 грн до складу податкового кредиту, що в свою чергу не зменшує податкового зобов`язання підприємства на цю ж суму, а отже для Підприємства втрачений податковий кредит на суму ПДВ 906 116,19 грн (операція з постачання товарів/послуг за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) на суму 5 436 697,00 грн), є збитками. Розмір штрафу внаслідок порушення Товариством встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації) складає 906 116,19 грн, з розрахунку: 4 530 580,96 грн (сума сплачена за роботи без ПДВ) * 20% (розмір штрафу, встановлений пунктом 9.6 договору) = 906 116,19 грн.

31. З метою досудового врегулювання спору Підприємство пред`явило Товариству претензію від 28.08.2024 № 20/197 про сплату збитків та штрафу у загальній сумі 1 812 232,38 грн.

32. У відповіді від 02.10.2024 № 27-519 на претензію від 28.08.2024 № 20/197 Товариство її не визнало, залишило вимоги Підприємства без задоволення та повідомило, що у зв`язку із виконанням у повному обсязі робіт з капітального ремонту обладнання було оформлено акт приймання-передачі робіт від 28.01.2022 № 00000011, на підставі якого відповідач склав податкову накладну від 28.01.2022 № 55 на суму 8 155 045,73 грн щодо операції з постачання товарів/послуг за договору від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) на суму 5 436 697,00 грн (оплата згідно із платіжною інструкцією від 23.02.2022 № 4607) та на суму 2 718 348,58 грн (остаточний розрахунок 10% від вартості робіт, зазначеної в пункті 2.1 договору).

33. Позивач за зустрічним позовом вважає ці обставини такими, що не відповідають дійсності, адже роботи з капітального ремонту обладнання у повному обсязі Товариством не виконано, акт приймання-передачі робіт від 28.01.2022 № 00000011 сторони договору не склали, підстави для подання та реєстрації податкової накладної від 28.01.2022 № 55 на суму 8 155 045,73 грн відсутні. Водночас такі обставини підтверджують протиправність поведінки відповідача за зустрічним позовом і порушення ним встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації).

34. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається з огляду на таке.

Щодо касаційної скарги Товариства

36. У касаційній скарзі Товариство наголошує на тому, що Підприємство не надало відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг (ремонтних робіт) за договором внаслідок обставин непереборної сили або неможливості проведення комплексних випробувань електродвигуна впродовж 72 годин з підстав виникнення у нього форс-мажорних обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорним саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, постанові від 14.06.2022 року у справі № 922/2394/21.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання.

На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначив, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22.

37. Водночас, приймаючи рішення про відмову у задоволені первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що останнім абзацом пункту 4.1. договору передбачено, що 10 % від вартості договору в сумі 2 718 348,58 грн відповідач перераховує позивачу протягом 10 календарних днів після пуску електродвигуна в роботу на місці, на підставі акта приймання-передачі робіт та виставленого позивачем рахунку. Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання робіт із пуску електродвигуна, укладення протоколу випробування останнього протягом 72 годин. Зазначені обставини сторонами у справі під час судового розгляду не заперечені. Отже, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, урахувавши пояснення представників сторін, наданих у судових засіданнях, дійшли висновку про відсутність підтвердження випробувань електродвигуна протягом 72 годин та, як наслідок, про відсутність для стягнення заявленої суми коштів.

38. Тобто ключовим для судів попередніх інстанцій стало не питання наявності чи відсутності форс-мажору, а відсутність належних доказів пуску електродвигуна в роботу та проведення його випробувань упродовж 72 годин, що визнавалося сторонами.

Оскільки умова для оплати 10% вартості за договором (пуск та випробування протягом 72 годин з оформленням відповідного акта) фактично не настала через невиконання/непідтвердження виконання робіт, у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для задоволення позову та стягнення коштнв. Посилання ж на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо форс-мажору не спростовує висновку судів про відсутність доказів завершення пусконалагоджувальних робіт.

39. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо касаційної скарги Підприємства

40. Скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22:

"7.14. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів І послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

7.15. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та І або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

7.16. У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, предметом позову у якій було стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Продавцем Податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь Покупця штрафних санкцій, Велика Палата Верховного Суду виснувала таке:

"10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

10.2. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

10.3. Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій".

7.17. Отже, за висновком, наведеним у пункті 10.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.

7.18. Загалом чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки.

7.19. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8).

7.20. Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду. Тим більше не може бути обов`язковою така оцінка, надана контролюючим органом.

7.21. Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення.

7.22. З наведеного слід дійти висновку про те, що контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства".

41. У касаційній скарзі Підприємство не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності підстав для стягнення збитків, адже матеріали справи містять достатньо доказів порушення Товариством вимог реєстрації податкової накладної, зареєстрована виконавцем податкова накладна від 28.01.2022 № 55 на суму 8 155 045,73 грн не має підтвердження документом надходження, а тому її зареєстровано неправомірно.

42. Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 925/17/18 та від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 звернув увагу на те, що "хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків".

Скаржник вважає, що зазначений висновок Верховного Суду не було взято до уваги судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про відсутність в діях Товариства елементу протиправної поведінки, та не враховано, що відсутність оформлення та реєстрації в ЄРПН відповідно до вимог Податкового кодексу України податкової накладної - на суму ПДВ 906 116,19 грн (операція з постачання товарів/послуг за договором від 02.04.2021 № 268/120УП (№ 20/386) на суму 5 436 697,00 грн) реєстрації, у сукупності з іншими доказами, є підставою для стягнення збитків у вигляді суми податкового кредиту.

43. Підприємство у касаційній скарзі наголошує на тому, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

44. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання норм податкового законодавства Товариство зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 28.01.2022 № 55 на суму 8 155 045,73 грн, яка охоплює обсяг робіт за актом від 28.01.2022 № 00000011.

За змістом положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг є дата події, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця, або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки оформлення акта (як подія, що засвідчує факт постачання частини послуг) відбулося раніше за фактичну оплату коштів за платіжною інструкцією від 23.02.2022 № 4607, податкове зобов`язання виконавця було правомірно відображене саме за датою акта.

Таким чином, реєстрація окремої податкової накладної за датою оплати (23.02.2022) призвела б до подвійного відображення однієї і тієї ж господарської операції в податковому обліку, що суперечить вимогам Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку що, в діях Товариства відсутній елемент протиправної поведінки, оскільки виконавець діяв у відповідності до норм податкового законодавства.

45. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини виконання покупцем обов`язку з реєстрації в ЄРПН податкову накладну від 28.01.2022 № 55 на суму 8 155 045,73 грн відповідно до вимог Податкового кодексу України, посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій сформованої Верховним Судом практики (справи № 926/3347/22, № 925/17/18, № 916/334/22) є помилковим їх трактуванням та застосуванням до обставин цієї справи. Позиція судів попередніх інстанцій повністю узгоджується як із наведеною скаржником практикою.

46. До того ж, враховуючи висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 06.02.2026 у справі № 904/2953/24, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення сторонами у договорі про обов`язок Товариства здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські; невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на виконавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

47. Отже, наведена Підприємством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

48. Посилаючись на встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Підприємство зазначило, що, аналізуючи надані позивачем за зустрічним позовом докази, суди дійшли неправомірних висновків щодо не доведення Підприємством збитків спричинених порушенням Товариством встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації).

49. Основні положення про докази та доказування, наведені у Главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

50. При цьому відповідно до статті 73 названого Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

51. За змістом статті 77 цього Кодексу допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

52. Тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

53. Колегія суддів зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, фактично зводяться до заперечень встановлених судом обставин цієї справи та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення на його користь. Скаржник не довів, що мало місце порушення норм процесуального права щодо порядку оцінки доказів, зокрема, процедури отримання доказів та/або дослідження доказів.

54. Отже, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не підтвердилися.

55. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі Підприємства, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій.

56. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

58. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є правильними по суті і підлягають залишенню без змін, а подані касаційні скарги - залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

60. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд