ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/2415/24

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія" (далі - ТОВ "Газова будівельна компанія", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 19.12.2023 № 78-р/тк (далі - рішення АМК).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

1.3. У подальшому, в заяві про зміну підстав позову (яка протокольною ухвалою прийнята судом до розгляду) Товариство додатково зазначало про те, що Комітетом порушено норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у частині своєчасності та розумності строків розгляду справи та притягнення його до відповідальності поза межами строків визначених у Законі № 2210, що відповідно до частини першої статті 59 цього Закону є підставою для визнання протиправним та скасування рішення.

1.4. За твердженням позивача, розслідування, збирання та аналіз доказів було проведено Комітетом неналежним органом; Комітет порушив процедуру повідомлення позивача про розгляд антимонопольної справи; строк розгляду антимонопольної справи був надмірним (понад 6 років) внаслідок чого Товариство знаходилося у правовій невизначеності щодо розгляду його справи та притягнення до відповідальності.

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.09.2024 (суддя Щербаков С. О.) у справі № 910/2415/24 у задоволенні позову відмовив.

2.2. У суді апеляційної інстанції справа розглядалася неодноразово.

2.3. Верховний Суд постановою від 03.02.2026 касаційну скаргу ТОВ "Газова будівельна компанія" задовольнив частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у цій справі скасував, а справу передав на розгляд до апеляційного господарського суду.

2.4. За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.04.2026 (колегія суддів: Гаврилюк О. М., Сулім В. В., Ткаченко Б. О.), апеляційну скаргу ТОВ "Газова будівельна компанія" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва рішенням від 19.09.2024 у цій справі - без змін.

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Газова будівельна компанія", із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати до Господарського суду міста Києва для здійснення нового розгляду справи.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310.

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статей 35, 42 Закону № 2210, без урахування висновків та без виконання вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.02.2026 у справі, що розглядається (№ 910/2415/24 ).

4.1.3. Також за твердженням позивача, судами першої та апеляційної інстанції у застосуванні статей 35, 50, 59 Закону № 2210 не враховано висновки Верховного Суду, які викладені у постановах:

- від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 11.02.2025 у справі № 910/19061/21, від 27.02.2025 у справі 916/4909/23, від 17.04.2025 у справі № 922/3008/24, від 11.09.2025 у справі № 922/3820/24, зокрема такого змісту: "у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210 у сукупності, зокрема, з положеннями частини другої статті 42 цього Закону важливим є застосування положень частин першої, другої статті 42 у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті";

- від 04.09.2025 у справі № 916/5677/23, від 15.07.2025 у справі № 910/2415/24, зокрема, такого змісту: "у частині першій статті 42 Закону № 2210 визначені строки давності притягнення до відповідальності, відповідно, розгляд антимонопольної справи мав бути здійснений в такі строки, які б не перевищували строків давності притягнення до відповідальності, недотримання яких має наслідком звільнення особи від відповідальності" та "заборона брати участь у публічних закупівлях, по суті також є відповідальністю за вчинення антиконкурентних узгоджені дій, а тому визнання позивача таким що вчинив порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210 несе для нього певні негативні наслідки, за вчинене правопорушення. Тобто є формою державного примусу, яка застосовується до винної особи в установленому законом порядку і передбачає позбавлення або обмеження в певних особистих, майнових чи інших правах".

4.1.4. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.02.2026 у цій справі та не розмежував строків давності від строків розгляду справи, як і не встановив перебігу таких строків (початку, зупинення, закінчення) та відповідно, належним чином не дослідив питання порушення Комітетом строків давності та не встановив обставини щодо його бездіяльності в межах строків давності притягнення до відповідальності. Наведене, у свою чергу, призвело до неправильного застосування статті 42 Закону № 2210 та порушення вимог статті 316 ГПК України.

4.1.5. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про необхідність формування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини другої статті 35, частини другої статті 42 Закону № 2210 у взаємозв`язку з положеннями статті 74 ГПК України. Зокрема, у такому контексті:

- чи підлягають доказуванню Комітетом обставини щодо кількості днів збору та аналізу доказів у справі у вирішенні питання зупинення строків давності за частиною другою статті 42 Закону № 2210?

- чи зупиняють строк давності притягнення до відповідальності за частиною другою статті 42 Закону № 2210 дні та періоди, які не підтверджені доказами вчинення Комітетом дій щодо збору та аналізу доказів у справі?

4.1.6. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.1.7. За твердженням скаржника, суди не дослідили доказів, які визначають, зокрема:

- дату початку і кінцеву дату спливу строків давності притягнення позивача до відповідальності за інкриміноване порушення;

- дії, які вчиняли органи АМКУ під час розгляду справи, їх обсяг, необхідність та спрямованість на мету розслідування обставин справи;

- щодо зупинення строків давності, зокрема, час, на який строки давності у справі вважаються зупиненими;

- тривалість збору доказів у межах антимонопольної справи № 38/41-р-02-05- 17, які мають підтверджують факти інкримінованого порушення;

- наявність у справі доказів, на які АМК посилається як на наявність поважних обставин щодо неприйняття рішення Комітетом у розумні строки після закінчення збору доказів 29.08.2019 і до 19.12.2023 (розпорядження Комітету від 28.11.2019 № 23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (зі змінами від 02.06.2020), наказ Голови Відділення від 12.01.2021 № 1-н, розпорядження Комітету від 07.03.2022 № 1-рп);

- тривалість поважних обставин.

4.1.8. На думку позивача, недослідження судами означених доказів призвело до невстановлення судами обставин, що мають істотне значення у вирішенні доводів та вимог Товариства та свідчить про необґрунтованість та незаконність ухвалених судових рішень.

4.1.9. Скаржник вважає, що суди самоусунулися від виконання обов`язку щодо надання оцінки його доводам та фактично обмежилися формальним дублюванням позиції Комітету замість здійснення належної перевірки рішення останнього на предмет його відповідності вимогам статті 59 Закону № 2210.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві АМК просить суд відмовити у її задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

5.2. Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" провело торги із закупівлі: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціювання будівлі адміністративно-технічного корпусу)", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-01-27-002568-b. Очікувана вартість закупівлі - 4 469 900,00 грн із ПДВ.

5.3. Згідно з умовами тендерної документації замовника кінцевий строк подання тендерних пропозицій було встановлено до 17:30 год. 13.02.2017, а оцінка тендерних пропозицій здійснюється на основі єдиного критерію "ціни" тендерної пропозиції.

5.4. Як вбачається з даних форми реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі в торгах свої тендерні пропозиції надали такі суб`єкти господарювання: ТОВ "БК "Міськбудінвест" - 13.02.2017 о 15:23 год; ТОВ "Газова будівельна компанія" - 13.02.2017 о 16:23 год.

5.5. Проведення Торгів (електронного аукціону) розпочалося 14.02.2017 о 15:16 год., та завершилося 14.02.2017 о 15:38 год.

5.6. За результатами проведення електронного аукціону учасники торгів запропонували такі ціни на будівельні роботи:

- ТОВ "БК "Міськбудінвест", початкова ціна - 4 430 304,45 грн., кінцева - 3 815 000,00 грн., відсоток зниження ціни - 13,89 %;

- ТОВ "Газова будівельна компанія", початкова ціна - 4 469 834,34 грн., кінцева - 3 840 000,00 грн., відсоток зниження ціни - 14,09 %.

5.7. Отже, найбільш економічно вигідною пропозицією визнано тендерну пропозицію ТОВ "БК "Міськбудінвест".

5.8. Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету замовника від 21.02.2017 № 65 через невідповідність умовам тендерної документації і ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з абзацом третім пункту 2 частини першої статті 30 і пунктом 4 частини першої статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерну пропозицію ТОВ "БК "Міськбудінвест" відхилено.

5.9. У зв`язку з наведеним тендерний комітет прийняв рішення розглянути наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною, - пропозицію ТОВ "Газова будівельна компанія".

5.10. Згідно з протоколом засідання від 24.02.2017 № 68 тендерний комітет замовника тендерну пропозицію ТОВ "Газова будівельна компанія" відхилив через невідповідність умовам тендерної документації, кваліфікаційному критерію, встановленому згідно зі статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі".

5.11. Замовник, розглянувши вказані тендерні пропозиції ТОВ "БК "Міськбудінвест" та ТОВ "Газова будівельна компанія" відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", відмінив торги у зв`язку з відхиленням всіх тендерних пропозицій.

5.12. Згідно з розпорядженням від 22.08.2017 № 41-р тимчасова адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розпочала розгляд справи № 38/41-р-02-05-17 за ознаками вчинення ТОВ "БК "Міськбудінвест" та ТОВ "Газова будівельна компанія" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, про що 22.08.2017 у листах № 02-05/2818 та № 02-05/2819 повідомила ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест", відповідно, й надіслала копії розпорядження.

5.13. Відповідно до розпорядження АМК від 28.11.2019 № 23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" найменування адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з 02.06.2020 року змінено на Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення, Комітет, АМК).

5.14. АМК 25.07.2023 направив ТОВ "Газова будівельна компанія" лист № 60-02/3219 з витягом з подання про попередні висновки в антимонопольній справі № 38/41-р-02-05-17 від 25.07.2023 № 60-03/164п. Зазначений лист вручений позивачу 08.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 0303515119240. Письмових зауважень або заперечень ТОВ "Газова будівельна компанія" до АМК не направляло, натомість його представник під час засідання Тимчасової адміністративної колегії АМК надав усні заперечення.

5.15. АМК в оскаржуваному рішенні, аналізуючи інформацію та матеріали, отримані під час розгляду справи № 38/41-р-02-05-17, дійшов висновку, що ТОВ "БК "Міськбудінвест" та ТОВ "Газова будівельна компанія" узгоджували свої дії під час підготовки та участі у торгах. Доводи Комітету щодо наявності у діях позивача та іншого учасника торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:

1) пов`язаності між учасниками торгів (ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "Енвіл" є пов`язаними відносинами контролю юридичними особами в розумінні норм Закону через особу ОСОБА_1 , який був директором ТОВ "Газова будівельна компанія" та одночасно одним із засновників ТОВ "Енвіл"; пов`язаність ТОВ "БК "Міськбудінвест", ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "Енвіл" наведена у схемі 1 оскаржуваного Рішення АМК);

2) спільному фактичному місцезнаходженні (протягом другого півріччя 2016 та першого півріччя 2017, а також під час спільної участі у торгах, ТОВ "БК "Міськбудінвест" та ТОВ "Газова будівельна компанія", що були зареєстровані за різними адресами, фактично знаходилися та здійснювали свою господарську діяльність у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17, що орендували у ТОВ "Енвіл");

3) використанні учасниками торгів спільних засобів зв`язку (під час здійснення господарської діяльності ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" використовували номери телефонів, наданих оператором телекомункацій ПрАТ "Фарлеп-Інвест" у користування ТОВ "Енвіл", яке АМК визнав таким, що пов`язане з відповідачами в антимонопольній справі, підключеними за адресою, яку не зазначили учасники торгів, проте використовували під час здійснення господарської діяльності);

4) використанні суб`єктами господарювання однакової ІР-адреси (АМК встановив, що для дистанційного керування рахунками за період з 01.07.2016 до 30.06.2017, а також в день оголошення торгів (27.01.2017), подання учасниками торгів власних тендерних пропозицій для участі в торгах (13.02.2017); входу в аукціон під час участі в торгах (14.02.2017) учасники торгів неодноразово входили до своїх особистих кабінетів системи інтернет-банкінгу з однієї ІР-адреси НОМЕР_1 , що була надана ТОВ "Сільвер Телеком" у користування ТОВ "Енвіл", в наближені проміжки часу з метою керування власними рахунками, здійснення платежів, подання податкової звітності до органів ДПС тощо);

5) господарських відносинах учасників торгів стосовно оренди приміщень та купівлі-продажу товару (АМК встановив наявність договорів оренди нежитлових приміщень та постачання кабельної продукції, що були укладені між ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" й були чинними до, під час, та після проведення торгів);

6) наданні фінансової допомоги (відповідно до банківських виписок, наданих ТОВ "Газова будівельна компанія" у листі № 01-11-1867, ТОВ "БК "Міськбудінвест" у листі № 01-11-1764 та АТ "Ощадбанк" у листі від 22.05.2017 № 46-07/603/821БТ у період перед проведенням торгів відповідачі надавали та повертали фінансову допомогу (таблиця № 6 Рішенням АМК - інформація з обмеженим доступом);

7) укладенні учасниками торгів договорів купівлі-продажу цінних паперів векселів (АМК встановив, що на момент укладення ТОВ "Газова будівельна компанія» та ТОВ "БК "Міськбудінвест" 18.07.2016 та 22.07.2016 договорів купівлі-продажу цінних паперів векселів, векселедавцем яких було ТОВ "Укрхотелінвест компані", кінцевими бенефіціарними власниками якого у зазначений період були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , директором - ОСОБА_4 , які водночас обіймали посади менеджерів служби комплектації та перевезень ТОВ "БК "Міськбудінвест"; засновниками ТОВ "Укрхотелінвест компані" були ТОВ "Інвестпроект" - 99 % та ОСОБА_5 - 1 %, останній одночасно обіймав посаду такелажника ТОВ "Газова будівельна компанія", що свідчить про перебування вказаних осіб у трудових відносинах з відповідачами та отримання ними доходу у вигляді заробітної плати);

8) наявності господарських відносин (Комітет встановив, що між ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест", а також ТОВ "Енвіл", пов`язаним з суб`єктами господарювання через фізичних осіб відносинами контролю, були пов`язані господарськими відносинами, що, зокрема, підтверджується укладеними між ними численними договорами оренди автомобілів, транспортних засобів, нежитлових приміщень, про технічне обслуговування та ремонту обладнання, на виконання ремонтних робіт тощо);

9) синхронності дій ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" (Комітет встановив, що суб`єкти господарювання подали свої тендерні пропозиції в один день 13.02.2017 з різницею в часі в одну годину, ТОВ "БК "Міськбудінвест" о 15:23 год, а ТОВ "Газова будівельна компанія" о 16:23 год.

5.16. Отже, АМК в оскаржуваному рішенні, дослідивши та встановивши обставини вказаної антимонопольної справи, дійшов висновку, що дії відповідачів в антимонопольній справі свідчать про системний погоджений характер поведінки відповідачів у господарській діяльності, обмін інформацією та узгодженість їх дій, у тому числі під час участі в Торгах.

5.17. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 78-р/тк від 19.12.2023 у справі № 38/41-р-02-05-17:

- визнано, що ТОВ "Газова будівельна компанія" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" вчинили порушення, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю за предметом: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціювання будівлі адміністративно-технічного корпусу)", проведених Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" за допомогою електронної системи "Prozorro", ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-01-27-002568-b (пункт 1 резолютивної частини Рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК, на Товариство накладено штраф у розмірі 1 710 930,00 грн (пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК).

5.18. Звертаючися до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що оскаржуване рішення є неправомірним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем не проведено повного з`ясування та належної оцінки всіх фактичних обставин справи. Позивач також вказує, що позивач та інший учасник торгів не пов`язані між собою юридичними особами, мають різних учасників та різних директорів, використання спільної ІР-адреси зумовлено фактичним розташуванням Товариства та не свідчить про узгодженість дій, в антимонопольній справі відсутні докази домовленості між Товариством та іншим учасником торгів щодо участі у торгах.

5.19. Крім того, вказував на порушення норм процесуального права АМК під час розгляду антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 та прийняття Рішення АМК, зокрема, щодо строку розгляду антимонопольної справи.

5.20. Як вже зазначено вище, справа в суді апеляційної інстанції розглядалася неодноразово.

5.21. Верховний Суд скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 910/2415/24, у постанові від 03.02.2026, зокрема, вказав на те, що: у частині перевірки доводів Товариства щодо порушення Комітетом розгляду справи, суд апеляційної інстанції посилався на сам факт (наприклад, карантину, воєнного стану), без дослідження, оцінки та наведення міркувань стосовно того, що саме зроблено АМК протягом майже 6 років, і які наслідки така тривалість мала/не мала для Товариства та виснував про невиконання вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.07.2025 у цій справі.

5.22. За результатами нового розгляду, суд апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду встановив такі фактичні обставини спору.

5.23. Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - КОТВ Комітету) від 22.08.2017 №41-р розпочато розгляд справи № 38/41-р-02-05-17 за ознаками вчинення третьою особою та позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (далі - Справа).

5.24. Листами КОТВ Комітету від 22.08.2017 №02-05/2818 ТОВ "Газова будівельна компанія" (номер поштового відправлення 0303511405265) та від 22.08.2017 №02-05/2819 та ТОВ "БК "Міськбудінвест" (номер поштового відправлення 0303511405281) надіслано копії розпорядження від 22.08.2017 №41-р про початок розгляду Справи.

5.25. Відповідно до інформації з вебпорталу Акціонерного товариства "Укрпошта" відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0303511405265 вручено 29.08.2017, відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0303511405281 вручено 28.08.2017.

5.26. Згідно з розпорядженням АМК від 28.11.2019 №23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (зі змінами) з 02.06.2020 найменування КОТВ Комітету змінено на Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення).

5.27. Листами від 25.07.2023 №60-02/3219 (номер поштового відправлення 0303515119240), від 25.07.2023 №60-02/3220 (номер поштового відправлення 0303515119259) ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест", відповідно, направлено витяги з подання з попередніми висновками у справі №38/41- р-02-05-17 від 25.07.2023 №60-03/164п (далі - Подання).

5.28. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303515119240 лист від 25.07.2023 №60-02/3219 вручено, зокрема, ТОВ "Газова будівельна компанія" 08.08.2023.

5.29. Письмових зауважень або заперечень ТОВ "Газова будівельна компанія" до змісту Подання не надало. Проте, під час засідання Тимчасової адміністративної колегії АМК 19.12.2023, представник Товариства за довіреністю від 23.03.2021 Захарчук Олександр Володимирович надав усні заперечення.

5.30. Комітет заперечуючи доводи Товариства стосовно тривалості розгляду справи, зокрема, щодо дій вчинених до 2019 року і до моменту прийняття Рішення АМК, зазначає, що:

- на кінець 2019 року у справі № 38/41-р-02-05-17 Комітетом отримано майже 1000 аркушів документів, включно з фінансовою звітністю, відповідями Державної податкової служби України, операторів зв`язку), які вимагали значного часу та зусиль для аналізу у своїй сукупності та взаємозв`язку;

- незважаючи на те, що деякі заходи щодо збору доказів у справі № 38/41-р-02-05-17, а саме: направлення вимоги до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 02.09.2022 № 60-02/2477Ю та від 28.11.2023 № 60-02/2269е, Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 02.09.2022 № 60-02/2485 та від 28.11.2023 № 60-02/2270е, ТОВ "Газова будівельна компанія" від 13.09.2022 № 60-02/2716 та від 09.03.2023 № 60-02/1241, ТОВ "БК "Міськбудінвест"від 13.09.2023 № 60-02/2718 та від 09.03.2023 № 60-02/1240, Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 08.11.2022 № 60-02/3491, не було покладено в основу Рішення АМК, однак факт їх отримання свідчить, що протягом розслідування у справі № 38/41-р-02-05-17 службовцями Комітету здійснювалися усі можливі заходи, з метою всебічного й повного з`ясування обставин справи на виконання вимог Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 № 900/299 (далі - Правил розгляду заяв і справ).

5.31. Надавши оцінку наявним у матеріалах антимонопольної справи документа та доводам позивача, суд апеляційної інстанції встановив та зазначив, що безпосереднє дослідження кожної з установлених в Рішенні АМК обставин (пункт 227 рішення) свідчить про те, що сам факт отримання Комітетом запитуваних документів не означає завершення розслідування та про можливість прийняття відповідного рішення органом Комітету. За висновком суду, прийняттю Рішення АМК передує аналіз матеріалів відповідної справи та складення подання з попередніми висновками відповідно до вимог пункту 23 Правил розгляду заяв і справ.

5.32. Суд апеляційної інстанції також врахував обставини реорганізації відповідача та зазначив, що реорганізація Київського територіального відділення Комітету у Північне міжобласне відділення Комітету була формалізованим і нормативно врегульованим процесом, який вимагав часу для оформлення правонаступництва, визначення структури та призначення відповідальних посадових осіб, тощо, а тому будь-які процесуальні дії службовцями Комітету (без уповноваження їх відповідним розпорядженням АМК на збір та аналіз доказів у справі № 38/41-р-02-05-17) в означений період створювали би істотний ризик визнання їх незаконними та скасування, а тому, на переконання суду ці обставини також є об`єктивним чинником, який мав вплив на тривалість розслідування справи.

5.33. Крім того, суд врахував, що розгляд спірної антимонопольної справи припав на період дії військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення, що, відповідно, також є об`єктивним чинником, який вплинув на тривалість розслідування. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, зокрема, у період із березня до червня 2022 року, відділення АМК не могло ефективно виконувати всі покладені на нього завдання.

5.34. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що тривалість розгляду антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17, крім значного обсягу доказів, зібраних до кінця 2019 року, які підлягали дослідженню, аналізу та формування висновків, була також зумовлена сукупністю об`єктивних та незалежних від Комітету чинників, зокрема: дією загальнодержавного карантину, реорганізацією органів Комітету, запровадженням дистанційного режиму роботи, збройною агресією та повномасштабним вторгненням на територію України, тимчасовим зупиненням розгляду справ у 2022 році. Тобто зазначені обставини об`єктивно вплинули на можливість здійснення відповідачем процесуальних дій, аналізу зібраних матеріалів та підготовки подання з попередніми висновками у більш ранній строк, а тому не можуть розцінюватися, як прояв бездіяльності або зволікання з боку Комітету.

5.35. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував та зазначив, що у заяві про зміну підстав позову, яка подана до суду першої інстанції 24.04.2024 Товариство вказуючи на порушення Комітетом статті 42 Закону № 2210 не наводить обставин та не надає доказів, на підтвердження фактів щодо обмеження його майнових прав, внаслідок надмірного тягаря, зумовленого тривалим розслідуванням Комітетом справи (доказів щодо обмеження його права у здійсненні ним господарської діяльності, враховуючи що безпосередньо розгляд антимонопольної справи не обмежує суб`єкта господарювання в подальшій участі у торгах, тощо).

5.36. У матеріалах справи також відсутні докази звернення позивача до органу АМК стосовно питання негативного впливу на його права, пов`язаного з тривалим розглядом антимонопольної справи.

5.37. За наведеного, суд відхилив посилання Товариства про надмірну тривалість розгляду відповідачем справи № 38/41-р-02-05-17 і дійшов висновків, що доводи позивача в цій частині є недоведеними та не підтверджені належними і допустимими доказами.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування Рішення АМК в частині, що стосується позивача.

7.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210, які стосуються спотворення результатів торгів.

7.3. Відповідно до приписів Закону № 2210 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин):

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210.

7.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів >правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

7.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.9. Як вже було зазначено, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним та скасування рішення АМК (в частині, що стосується позивача), яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

7.10. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції застосовано норми статей 35, 42 Закону № 2210 без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які наведені у пункті 4.1.2. цієї постанови.

7.11. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, відмовили у задоволенні позовних вимог (в частині, що стосується позивача), вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210, для скасування оскаржуваного рішення відділення АМК.

7.12. Зокрема, суди дійшли висновку про те, Комітетом не порушено норми Закону № 2210 у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (тобто до 01.01.2024).

7.13. За висновками суду апеляційної інстанції, тривалість розгляду антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17, крім значного обсягу доказів, зібраних до кінця 2019 року, які підлягали дослідженню, аналізу та формування висновків, була також зумовлена сукупністю об`єктивних та незалежних від Комітету чинників. Водночас позивачем не доведено обставин на підтвердження факів щодо обмеження його майнових прав, внаслідок надмірного тягаря, зумовленого тривалим розслідуванням Комітетом справи.

7.14. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

7.15. За твердженням скаржника, суди у вирішенні питання щодо дотримання Комітетом строків розгляду антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 не врахували правові висновки щодо їх застосування, які викладені у постановах від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 11.02.2025 у справі № 910/19061/21, від 27.02.2025 у справі 916/4909/23, від 17.04.2025 у справі № 922/3008/24, від 11.09.2025 у справі № 922/3820/24, від 04.09.2025 у справі № 916/5677/23, від 11.09.2025 у справі № 922/3820/24, а також висновків Верховного Суду у постановах від 15.07.2025 та від 03.02.2026 у справі, що розглядається (№ 910/2415/24).

7.16. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів / аукціонів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності / відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

7.17. При цьому, відповідне з`ясування наявності / відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону № 2210, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

7.18. Саме на орган АМК покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору і дослідити докази подані позивачем на спростування висновків Комітету.

7.19. Так, узагальнені доводи касаційної скарги Товариства зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій в частині того, що Комітет здійснив розгляд справи у строки визначені Законом №2210 (у редакції чинній на момент початку розгляду справи). Скаржник наголошує на тому, що оскільки переважно всі докази на підставі яких прийнято оспорюване Рішення АМК датовані 2017 - 2019 роками, а фактично розгляд справи Комітетом здійснювався у 2017 році протягом 5-ти днів та у 2019 році протягом 6-ти днів. При цьому, на його думку, Рішення АМК прийняте 19.12.2023 поза межами строків давності притягнення до відповідальності. Позивач наголошує, що ані відповідач, ані суди не спростували його доводів про те, що у період з 30.08.2019 до 24.02.2022 Комітетом допущено бездіяльність.

7.20. За твердженням скаржника, суди проігнорували та не надали належної оцінки тому, що Відділення АМК лише у вересні 2022 року відновило надсилання запитів у справі. Разом із тим, період з вересня 2022 року до дати прийняття рішення 19.12.2023 є таким, що виходить за межі строків давності у справі, а відтак, на його думку, дії органів АМК у означений період не можуть зупинити перебіг строків давності, які закінчилися до вересня 2022 року.

7.21. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги колегія суддів враховує та зазначає, що у всіх вказаних скаржником постановах Верховного Суду висновки щодо правозастосування походять від здійсненням судами тлумачення статті 42 Закону № 2210 у взаємозв`язку зі статтею 19 Конституції України, та нормами статті 3 Закону № 3659-XII, а також такими основоположними принципами як правова визначеність, законність, розумність строків розгляду справи, неможливість притягнення особи до відповідальності поза межами строків давності.

7.22. Верховний Суд, у т.ч. і у справах на які посилається скаржник при вирішенні питання про дотримання органом АМК строків давності притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності вказував на те, що тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи", тобто вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб`єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб`єкта до відповідальності

7.23. Аналіз положень статті 35 Закону № 2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснення осіб, іншої інформації).

7.24. Водночас у аспекті доводів скаржника та висновків судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до абзацу 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX (далі - Закон № 3295-IX), справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2024.

7.25. При цьому, у положеннях Закону № 2210 у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин (тобто до 01.01.2024 відповідно до якого здійснювався розгляд справи № 38/41-р-02-05-17) були відсутні строки розгляду справ, розпочатих за ознаками вчинення суб`єктами господарювання порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 цього Закону". Тобто, ані Закон № 2210, ані Правила розгляду заяв і справ (у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення), не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення.

7.26. Водночас із наведених норм також убачається, що час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до визначеного частиною першою статті 42 Закону № 2210 строку давності притягнення до відповідальності не включається.

7.27. Отже, положення Закону № 2210 у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин (тобто до 01.01.2024 відповідно до якого здійснювався розгляд справи № 38/41-р-02-05-17), не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення.

7.28. Верховний Суд неодноразово вказував про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

7.29. Верховний Суд також не раз наголошував, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

7.30. Колегія суддів надаючи оцінку аргументам касаційної скарги Товариства враховує та зазначає, що у своїх сталих та послідовних висновках Верховний Суд також наголошував, що у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210 у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону № 2210 та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим у цьому аспекті є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону № 2210 у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті.

7.31. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 Верховний Суд у застосуванні статті 42 Закону № 2210 сформував такі висновки:

- суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону №2210, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша);

- перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга);

- аналіз положень статті 35 Закону № 2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації);

- дійсно положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210;

- отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб`єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб`єкта до відповідальності;

- у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону №2210 за відсутності об`єктивних і поважних причин, що пов`язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи/поведінка сторін антимонопольної справи/дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону № 2210.

7.32. Отже, Верховний Суд зауважує, що у всіх вказаних скаржником постановах у т.ч. і у постанові Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, які, на думку скаржника не враховані судами, висновки щодо правозастосування походять від здійсненням судами тлумачення статті 42 Закону № 2210 у взаємозв`язку зі статтею 19 Конституції України, та нормами статті 3 Закону № 3659-XII, а також такими основоположними принципами як правова визначеність, законність, розумність строків розгляду справи, неможливість притягнення особи до відповідальності поза межами строків давності.

7.33. Водночас у аспекті доводів скаржника та висновків судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що позиція Верховного Суду у застосуванні приписів частини другої статті 42 Закону № 2210 також є сталою, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

7.34. Суд також вважає за необхідне звернутися до власних висновків, які викладені у постанові від 15.07.2025 у справі, що розглядається (№ 910/2415/24) у якій суд касаційної інстанції наголосив, зокрема, на тому, що: "…у кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об`єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин".

7.35. У означеній постанові суд касаційної інстанції наголосив на тому, що: "застосування частини першої статті 42 Закону № 2210-III має бути логічно сумісним із позицією позивача".

7.36. Тобто, у всіх означених справах висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються виходячи із характеру спірних правовідносин / юридичної природи заявлених позивачем вимог та кореспондуючих їм підстав (зміст заявлених позовних вимог в аспекті порушення відповідачем принципів належного врядування), у спірних правовідносинах межі фактичної та правової оцінки судом ролі, поведінки та компетенції АМК відносно порушених у позові питань, в силу положень статті 2 ГПК України має відповідати меті господарського судочинства та узгоджуватись з положеннями частин другої, третьої цієї статті (див. пункт 7.46 постанови від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21).

7.37. Іншими словами, у всіх означених постановах Верховний Суд викладав свої висновки ґрунтуючись на тому, що оцінка судом доводів позивача має відбуватися, в контексті обраної позивачем стратегією захисту (заперечення наявності / доведеності факту порушення, як такого та/або доводів про надмірний тягар щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі, внаслідок порушення відповідачем принципів належного врядування).

7.38. Суд враховує наведені вище позиції та наголошує на тому, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Оцінка судом доводів позивача має відбуватися, в контексті обраної позивачем стратегією захисту (заперечення наявності / доведеності факту порушення, як такого та/або доводів про надмірний тягар щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі, внаслідок порушення відповідачем принципів належного врядування).

7.39. Тобто, право суб`єкта господарювання на оскарження рішення органів АМК до суду має бути логічно сумісним із обраною ним стратегією (його позицією стосовно незаконності дій Комітету в частині дотримання процесуальних норм / порушення принципу належного урядування при розгляді справи та/або позицією щодо неповноти проведеного АМК дослідження / невідповідності висновків АМК відносно фактичних встановлених ним обставин, тощо). У вирішенні спірного питання судами (наявності / відсутності впливу тривалості розгляду антимонопольної справи на права позивача, у тому числі, майнові, як суб`єкта господарювання) також істотне значення має позиція та поведінка позивача під час розгляду антимонопольної справи, у контексті його заперечень на попередні висновки АМК.

7.40. Отже, у вирішенні питання прийнятності / неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з`ясуванню всі істотні обставини спору, зокрема, і питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення АМК на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об`єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування. У кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об`єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин. Аналогічні за змістом висновки, викладені також у постановах Верховного Суду від 11.06.2026 у справі № 924/871/25, від 07.07.2026 у справі № 924/784/25, від 14.07.2026 у cправі № 910/7263/25, тощо.

7.41. У наведених постановах суд касаційної інстанції у вирішенні питання застосування статті 42 Закону № 2210 (щодо строку притягнення до відповідальності) наголосив, зокрема, на тому, що: у вирішенні цього питання (дослідження обставин наявності / відсутності впливу тривалості розгляду антимонопольної справи на права позивача, у тому числі, майнові, як суб`єкта господарювання) суди мають керуватися приписами статті 86 ГПК України.

7.42. Тобто, висновки судів в цій частині мають містити належне та достатнє обґрунтування щодо оцінки доказів поданих позивачем на підтвердження наявності його порушеного права або інтересу, внаслідок тривалого розгляду органами АМК антимонопольної справи.

7.43. Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові від 02.07.2026 у справі № 910/6476/25 Верховний Суд також наголосив, що скасування рішення Комітету, у зв`язку з недотриманням ним строків (у редакції законодавства яке діяло на момент ухвалення Рішення АМК у цій справі - після 01.01.2024), може мати місце після встановлення судом порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес порушені за результатами прийнятого Комітетом рішення, суд задовольняє позов з підстав його обґрунтованості та неправомірності прийнятого Комітетом рішення. І лише якщо судами буде встановлено, що Рішенням АМК підтверджено узгоджені дії учасників під час проведення процедури торгів, але спливли строки давності притягнення до відповідальності чи недотримано строків розгляду справи в т.ч. і розумність строку розгляду справ АМК, суд може скасувати прийняте Комітетом рішення у зв`язку зі спливом / порушенням таких строків - за відсутності наведених АМК поважних причин їх пропущення.

7.44. Водночас зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судом надано належне обґрунтування своєї позиції про відсутність підстав для визнання недійсним і скасування Рішення АМК саме крізь призму доводів та вимог позову Товариства та обраної ним стратегії захисту, у т.ч. і його позиції та поведінки під час розгляду антимонопольної справи (у контексті його заперечень на попередні висновки АМК).

7.45. Суд апеляційної інстанції надав повну та об`єктивну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та саме з огляду на встановлені фактичні обставини спору (недоведення позивачем обставин щодо обмеження його майнових прав, внаслідок надмірного тягаря, зумовленого тривалим розслідуванням Комітетом справи та наявності у цій справі причин, які суд визнав об`єктивними) і дійшов висновків про відсутність з боку Комітету порушень під час розгляду антимонопольної справи, в частині дотримання вимог абзацу 2 частини першої статті 42 Закону № 2210.

7.46. Водночас висновки Верховного Суду викладені у постановах, які наведені у пункті 4.1.2. цієї постанови, були сформовані за інших фактичних обставин, що виключає можливість їх врахування при розгляді цієї справи.

7.47. Водночас Товариство зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 35, 42 Закону № 2210, скаржник фактично вказує про понятійні категорії, такі як "обставини справи" і "докази у справі" та порушує питання, що пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів. Проте, наведене не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту" відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень. А перевірка зазначених доводів виходить за визначені цією статтею межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.48. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 04.09.2025 у справі №916/5677/23 також Судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки заборона брати участь у публічних закупівлях, яка по суті також є відповідальністю за вчинення антиконкурентних узгоджені дій, перебуває у прямій залежності від чинності Рішення АМК, за яким суб`єкта господарювання визнано таким, що таким що вчинив порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210 та не може мати вплив на майнові права такого суб`єкта господарювання до набрання чинності Рішення АМК. Отже, відповідні обставини (заборона брати участь у публічних закупівлях) не можуть бути підтвердженням чи обґрунтуванням порушення майнових прав суб`єкта господарювання у зв`язку тривалим строком розслідування антимонопольної справи.

7.49. Разом із тим, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не суперечить правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови Суду.

7.50. Верховний Суд вкотре зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

7.51. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

7.52. Оскільки висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах є загальними щодо особливостей оцінки доказів, їх прийняття / відхилення, однак оцінка доказів у вказаних скаржником справах здійснена судами з урахуванням обставин справ за іншого предмету та підстав позову, а також за сукупності інших поданих сторонами та оціненими судами доказів, то такі висновки не можуть бути покладені у заперечення висновків у цій справі, які ґрунтуються на оцінці судом іншої сукупності наявних у ній доказів і з урахуванням конкретних обставин.

7.53. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає необхідність скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

7.54. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції на виконання припису статті 59 Закону № 2210 та на виконання вказівок Верховного Суду проаналізував зміст оскаржуваного рішення АМК та перевірив доводи позивача і дослідив подані ним докази та дійшов висновків щодо дотримання Комітетом вимог законодавства та про недоведення позивачем обставин щодо обмеження його майнових прав, внаслідок надмірного тягаря, зумовленого тривалим розслідуванням Комітетом справи.

7.55. Водночас саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій.

7.56. Також позивач із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини другої статті 35, частини другої статті 42 Закону № 2210 у взаємозв`язку з положеннями статті 74 ГПК України у подібних правовідносинах.

7.57. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.58. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а, по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7.59. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

7.60. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду у застосуванні положень статей 35, 42, 59 Закону № 2210 є сталими і послідовними. Про наявність таких висновків вказує також і сам позивач у своїй касаційній скарзі та з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України наводить постанови у яких Верховний Суд їх викладав.

7.61. Висновки Верховного Суду у застосування статті 74 ГПК України, як загальної норми є також сталими і послідовними.

7.62. Зокрема, положення частини третьої статті 13 ГПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

7.63. Відповідно до статей 73, 74 ГПК доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

7.64. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

7.65. Частина перша статті 14 ГПК визначає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

7.66. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

7.67. Суд враховує та зазначає, що доводи касаційної скарги Товариства в цій частині зводяться, зокрема, лише до поставлених скаржником питань: 1) чи підлягають доказуванню Комітетом обставини щодо кількості днів збору та аналізу доказів у справі у вирішенні питання зупинення строків давності за частиною другою статті 42 Закону № 2210? 2) чи зупиняють строк давності притягнення до відповідальності за частиною другою статті 42 Закону № 2210 дні та періоди, які не підтверджені доказами вчинення Комітетом дій щодо збору та аналізу доказів у справі?

7.68. Здійснивши перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що на підставі встановлених обставин справи, які входять до предмету доказування, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 35 та статті 42 Закону № 2210 у взаємозв`язку з положеннями статті 74 ГПК України.

7.69. Суд враховує та відзначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного Рішення АМК обґрунтована, зокрема, тим, що тривалість розгляду антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 зумовлена значним обсягом доказів, зібраних до кінця 2019 року, які підлягали дослідженню і аналізу та сукупністю об`єктивних і незалежних від Комітету чинників, а також недоведеністю позивачем обставин на підтвердження факів щодо обмеження його майнових прав, внаслідок надмірного тягаря, зумовленого тривалим розслідуванням Комітетом справи.

7.70. Суд також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

7.71. Суд зауважує, що положення статті 35 та статті 42 Закону № 2210 та статей 74, 76 - 79, 86 ГПК України мають загальний характер у вирішенні такої категорії спорів, а їх застосування усталене. Водночас скаржник не довів наявності специфіки спірних правовідносин, що потребувала б окремого тлумачення чи формування нового висновку.

7.72. З огляду на викладене Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновку у даній справі щодо зазначених Товариством у касаційній скарзі норм права.

7.73. З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.74. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то Суд зазначає таке.

7.75. Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.76. Товариство у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази у справі.

7.77. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.78. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23 тощо.

7.79. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пунктах 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстав касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.

7.80. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі (пункт 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України), у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.81. Доводи скаржника з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази на які Комітет посилається обґрунтовуючи поважність причин тривалості розслідування справи Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки зазначені розпорядження АМК, зокрема: від 28.11.2019 № 23-рп та інформація щодо реорганізації територіальних відділень АМК від 02.06.2020; розпорядження від 03.03.2022 № 1-рп Про деякі питання організації діяльності Антимонопольного комітету України в умовах воєнного стану" (оприлюднене 07.03.2022) є у вільному доступі та розміщено на офіційному веб-сайті АМК за посиланням:

https://westernmtv.amcu.gov.ua/news/do-uvagi-reorganizatsiya-teritorialnikh-viddilen; https://amcu.gov.ua/news/rozporyadzhennya-pro-deyaki-pitannya-organizaciyi-diyalnosti-antimonopolnogo-komitetu-ukrayini-v-umovah-voyennogo-stanu.

7.82. Водночас помилкове зазначення судом апеляційної інстанції у постанові дати оприлюднення цього розпорядження "07.03.2022" замість правильної дати його прийняття "03.03.2022" не спростовує факту його наявності, а також подій, які відбувалися з 24.02.2022 та тривали до початку квітня 2022 року в межах міста Києва та Київської області і є загальновідомими.

7.83. Доводам скаржника, зокрема, і щодо змісту розпорядження від 03.03.2022 Верховний Суд з огляду на положення статей 210, 300 ГПК України не надає оцінки, оскільки такі доводи Товариством до суду апеляційної інстанції не заявлялися та не були предметом оцінки апеляційного господарського суду.

7.84. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи, у тому числі ненадання судами оцінки його доводам про законні очікування на розгляд справи та притягнення до відповідальності в межах строків давності через призму того, що законні очікування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції, підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та/або неправильне застосування норм матеріального права.

7.85. Доводи Комітету, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.86. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд