ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 822/1291/17

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» (далі - позивач, ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.02.2017, а саме:

1) № 0000491401 форми «Р» про визначення грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 985 429 грн. (в т.ч. 788 343 грн. - основний платіж, 197 086 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) № 0000501401 форми «П» про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 798 грн.;

3) № 0000521401 форми «В4» про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 22 424 грн.;

4) № 0000511401 форми «Р» про визначення грошового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 395 402,50 грн. (в т.ч. 316 322,00 грн. - основний платіж, 79 080,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

5) № 0000531401 форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3966 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки прийняті на підставі хибних висновків акта перевірки.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 позов задоволено частково.

1) визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000491401 від 01.02.2017 в частині податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 414 806 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 103 701,75 грн., в решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

2) визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000501401 від 01.02.2017, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 798 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56» задоволено частково.

Скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000491401 щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 373 537 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 384,25 грн.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000491401 від 01.02.2017, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в частині збільшення публічному акціонерному товариству «Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56» податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 373 537 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 384,25 грн.

Решту частину рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із судовим рішеннями апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції (т. 8 а.с. 117-119).

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, зазначив, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Податковий орган також зауважив, що до перевірки позивачем було надано договір відповідального зберігання продукції, укладений з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» від 30.05.2013 № 30.05/13-1, згідно якого на відповідальне зберігання останньому передано щебеневу продукцію, а саме: відсів у кількості 20 059,41 тон, щебінь 5*10 у кількості 22 000 тони, щебінь 20*40 у кількості 25 000 тони та щебінь 40*70 у кількості 8 500 тони.

В подальшому позивач звернувся до ПАТ «Полонський гірничий комбінат» з вимогою від 16.12.2013 № 453 про повернення з відповідального зберігання зазначеної вище щебеневої продукції, яка не була виконана, у зв`язку з чим ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом про зобов`язання ПАТ «Полонський гірничий комбінат» повернути з відповідального зберігання щебеневу продукцію передану на відповідальне зберігання згідно договору від 30.05.2013 № 30.05/13-1.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.05.2014 у справі № 924/376/14 позов ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» до ПАТ «Полонський гірничий комбінат» задоволено та зобов`язано останнього повернути зі зберігання щебеневу продукцію згідно договору від 30.05.2013 № 30.05/13-1.

Відтак, за переконанням скаржника, у грудні 2013 року ПП «Аграрна компанія 2004» не виконувала автопослуги з перевезення щебню фракції 40*70 у кількості 8500 тон на будівництво дороги в м. Дунаївці на ділянці с. Заставля - дорога (Товсте - Дунаївці - Могилів-Подільський) фактично, оскільки у замовника послуг - ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» був відсутній сам предмет перевезення - щебінь фракції 40*70 у кількості 8500 тон, що був переданий на відповідне зберігання до ПАТ «Полонський гірничий комбінат», як наслідок за результатами перевірки встановлено, що господарські операції між позивачем та ПП «Аграрна компанія 2004» не мали реального характеру, оцінку відносно чого не було надано судом апеляційної інстанції.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив останню залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Позивач наголошує, що у касаційній скарзі відповідачем не обґрунтовано належним чином, що вимога від 16.12.2013 № 453, згідно якої позивач звернувся до ПАТ «Полонський гірничий комбінат» щодо повернення з відповідального зберігання щебеневої продукції та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.05.2014 по справі № 924/376/14, є відповідним підтвердженням того, що ПП «Аграрна компанія 2004» не виконувало у грудні 2013 року послуги з перевезення щебню фракції 40*70 у кількості 8500 тон на будівництво дороги (т. 8 а.с. 132-135).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 08.12.2016 року № 106/22-01-14-01/03448860, яким встановлено порушення позивачем вимог:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.5, пункту 138.10, підпункту 138.12.1, підпункту 138.12.2, пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.3, підпункту 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року), статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХIV, пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, пунктів 5, 8, 20, 21 П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 року № 318, пункту 4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 року № 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку що підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 788 343 грн. (в тому числі заниження у 2013 році в сумі 373 537 грн., завищення у 2015 році в сумі 3 310 грн., заниження у півріччі 2016 року в сумі 418 116 грн., завищення у 2015 році в сумі 3 310 грн., заниження у півріччі 2016 року в сумі 418 116 грн.) та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за півріччя 2016 року в сумі 321 798 грн.;

2) порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 23.09.2014 року № 966, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 16.07.2015 року № 643-VIII, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 828 020 грн. (в тому числі за квітень 2013 року - 58 грн., за червень 2013 року - 56 грн., за липень 2013 року - 67 грн., за серпень 2013 року -922 грн., за вересень 2013 року -1 827 грн., за жовтень 2013 року - 900 грн., за листопад 2013 року - 286 грн., грудень 2013 року - 470 972 грн., за січень 2014 року - 52 грн., за лютий 2014 року - 50 грн., за квітень 2014 року - 44 грн., за травень 2014 року -1 725 грн., за червень 2014 року -217 грн., за липень 2014 року -288 грн., за серпень 2014 року - 3 643 грн., вересень 2014 року - 8 640 грн., жовтень 2014 року - 248 грн., за липень 2015 року - 51 489 грн., за серпень 2015 року - 250 542 грн., за листопад 2015 року - 35 261 грн., за грудень 2015 року - 1 612 грн., за січень 2016 року - 948 грн.);

3) порушення пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" № 1307 від 31.12.2015 року, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці податкових зобов`язань та податкового кредиту у звітних податкових деклараціях всього на суму 22 465 грн., в тому числі за червень 2016 року - 22 465 грн.

4) порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (з урахуванням змін внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" від 16.07.2015 року № 643, наказу Міністерства фінансів України "Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 23.09.2014 року № 966), в результаті чого завищено залишок рядок 24 декларації за червень 2015 року на суму 39 660 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно із частиною 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України на суму 39 660 грн.;

5) порушення абзацу 1 частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464, в результаті чого встановлено не нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 1 008,95 грн. (в тому числі за січень 2015 року - 495,09 грн., за березень 2015 року - 446,84 грн.);

6) порушення пункту 1.4. статті 161 підрозділу 10 "Інші перехідні положення", підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до неcвоєчасного перерахування військового збору за вересень в сумі 1831,23 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 01.02.2017:

1) № 0000491401 форми «Р», яким позивачу визначено грошове зобов`язання по податку на прибуток в сумі 985429 грн. (в т.ч. 788343,00 грн. - основний платіж, 197086,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) 0000501401 форми «П», яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 798 грн.;

3) № 0000521401 форми «В4», яким позивачу зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 22424 грн.;

4) № 0000511401 форми «Р», яким позивачу визначено грошове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 395402,5 грн. (в т.ч. 316 322,00 грн. - основний платіж, 79080,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

5) № 0000531401 форми «ПС», яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3966 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень (№ 0000491401, № 0000501401, № 0000521401, № 0000511401 та № 0000531401 в частині донарахування ПДВ в сумі 91 579 грн. та штрафних санкцій в сумі 22 894,75 грн.), скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, щодо податкового повідомлення-рішення № 0000491401 від 01.02.2017 в частині податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 414 806 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 103 701,75 грн., виходив з того, що у висновку судово - економічної експертизи від 05.12.2017 зазначено, що збитковий результат діяльності товариства за І півріччя 2016 року підтверджується в сумі 6 630 618 грн., у зв`язку з чим збільшення ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56» фінансового результату до оподаткування у додатку РІ до декларації у розмірі 7 436 887 грн., як суму витрат від списання дебіторської заборгованості, є необґрунтованим.

Разом з тим, щодо податкового повідомлення-рішення № 0000491401 від 01.02.2017 в іншій частині на суму 373 537 грн. податкового зобов`язання з податку на прибуток та на суму 93 384,25 грн. - застосування штрафних санкцій, судом першої інстанції не викладено обставин та мотивів, якими керувався суд першої інстанції відмовляючи в цій частині у задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56» та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000491401 від 01.02.2017 в іншій частині на суму 373 537 грн. податкового зобов`язання з податку на прибуток та на суму 93 384,25 грн. - застосування штрафних санкцій, апеляційний суд виходив з того, що виключно первинний документ вважається єдиним належним способом фіксування факту та суті здійснення господарської операції, у зв`язку з чим отримання позивачем послуг перевезення щебню від ПП «Аграрна компанія 2004» є господарською операцією, яка приводить до змін у структурі: активів, зобов`язань (виникнення кредиторської або дебіторської заборгованості), власному капіталі (отримання витрат від операцій з надання послуг, виконання робіт). Так само підтвердженням факту надання транспортних послуг є здійснені безготівкові розрахунки позивача з ПП «Аграрна компанія 2004».

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що податковим органом неправомірно донараховано позивачу за 2013 рік податок на прибуток в сумі 373 537 грн. шляхом вилучення з витрат вартості транспортних послуг від ПП «Аграрна компанія 2004».

Касаційна скарга розглядається в межах доводів та вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0000491401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 373 537 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 384,25 грн. В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанції сторонами не оскаржувались.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваного судового рішення та ч. 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України (ч. 1 ст. 77 КАС України) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Відтак Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже було зазначено вище, апеляційний суд задовольняючи частково апеляційну скаргу та наголошуючи на неправомірності донарахованого позивачу за 2013 рік податку на прибуток в сумі 373 537 грн. шляхом вилучення з витрат вартості транспортних послуг від ПП «Аграрна компанія 2004», виходив з того, що єдиним належним способом фіксування факту та суті здійснення господарської операції є первинний документ, який підтверджує отримання позивачем послуг перевезення щебеню від ПП «Аграрна компанія 2004» у 2013 році.

Однак, роблячи такі висновки, апеляційним судом не надано оцінку обставинам, які зафіксовані в акті перевірці, а також не надано оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи відносно того, що згідно ПН від 30.12.2013 № 425 (т. 2 а.с. 120), товаро-транспортних накладних (т. 2 а.с. 121-250, т. 3 а.с. 1-64) послуги з перевезення щебня, зокрема, фракції 40*70 ПП «Аграрна компанія 2004» позивачу надавались у грудні 2013 року з місця навантаження м. Полонне.

В той же час, між позивачем та ПАТ «Полонський гірничий комбінат» укладено договір відповідального зберігання продукції від 30.05.2013 № 30.05/13-1, згідно якого на відповідальне зберігання останньому передано щебеневу продукцію, а саме: відсів у кількості 20 059,41 тон, щебінь 5*10 у кількості 22 000 тони, щебінь 20*40 у кількості 25 000 тони та щебінь 40*70 у кількості 8 500 тони. (т. 7 а.с. 137-138). Адреса місця знаходження майна: Хмельницька області, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 190 б.

Разом з тим, згідно вимог від 16.12.2013 № 453 та № 454 (т. 7 а.с. 140-141) ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» звернулося до ПАТ «Полонський гірничий комбінат» про повернення з відповідального зберігання зазначеної вище щебеневої продукції, у тому числі щебня фракції 40*70, яка не була виконана, у зв`язку з чим ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом про зобов`язання ПАТ «Полонський гірничий комбінат» повернути з відповідального зберігання щебеневу продукцію передану на відповідальне зберігання згідно договору від 30.05.2013 № 30.05/13-1.

Рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2014 у справі № 924/149/14 та від 26.05.2014 у справі № 924/376/14 позови ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» до ПАТ «Полонський гірничий комбінат» задоволено та зобов`язано останнього повернути зі зберігання щебеневу продукцію, у тому числі і згідно договору від 30.05.2013 № 30.05/13-1.

На підставі вказаних судових рішень Господарським судом Хмельницької області було видано наказ від 20.05.2014 № 924/149/14, на підставі якого постановою державного виконавця від 05.06.2014 було відкрито виконавче провадження, яке постановою від 12.06.2014 було приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Однак, постановою державного виконавця від 14.08.2016 повернуто виконавчий документ з примусового виконання наказу від 20.05.2014 без виконання, оскільки майно, яке підлягає передачі на користь ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» не виявлено, що підтверджується актом державного виконавця від 15.08.2015.

Також, як вбачається з акту перевірки (т. 1 зворотній бік а.с. 32, або стор. 33 акту перевірки), ПАТ «Хмельницьке шляхо-будівельне управління № 56» звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявами про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 20.03.2014 у справі № 924/149/14 та рішення від 26.05.2014 у справі № 924/376/14.

Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 27.08.2015 № 924/376/14 заяву від 18.08.2015 ПАТ «Хмельницьке шляхово - будівельне управління №56» про зміну способу та порядку виконання рішення суду задовольнив, змінив спосіб виконання рішення суду від 26.05.2014 у справі № 924/376/14 шляхом стягнення з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» м. Полонне, Хмельницька область (вул. Академіка Герасимчука, 190 Б, код ЄДРПОУ 05471879) на користь ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56» м. Хмельницький (вул. Західна Окружна, 1, код ЄДРПОУ 03448860) 3 664 370,00 грн. (три мільйони шістсот шістдесят чотири тисячі триста сімдесят гривень 00 коп.) вартості щебеневої продукції.

Вказані обставини залишені поза увагою суду апеляційної інстанції, а судом першої інстанції таким обставинам взагалі не було надано оцінку, як наслідок судами попередніх інстанцій не перевірено реальність надання транспортних послуг від ПП «Аграрна компанія 2004» позивачу з перевезення щебню фракції 40*70 у кількості 8500 тон на будівництво дороги в м. Дунаївці на ділянці с. Заставля - дорога (Товсте - Дунаївці - Могилів-Подільський), порушення відносно чого зафіксовано в п/п. 3.2.1 акту перевірки (аркуш 20 акту перевірки) та п. 3.1 (аркуши акту перевірки 6-8).

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення в оскаржуваній частині не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, а також зважаючи на те, що встановлені вище порушення, допущені як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із направленням справи на новий розгляд саме до суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0000491401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 373 537 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 384,25 грн.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -