ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2023 року ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
2. Вирішено питання щодо речових доказів.
3. Одеський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2025 року вирок суду першої інстанції від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишив без зміни.
4. ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за детально наведених у рішеннях обставин.
5. Як установили суди, ОСОБА_7 07 жовтня 2023 року о 13:55 год., завідомо знаючи, що відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_8 від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, дію якого продовжено відповідно до Указу Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, - з 05:30 26 березня 2022 року строком на 30 діб; Указу Президента від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, - з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб; Указу Президента від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, - з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб; Указу Президента від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, - з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб; Указу Президента від 07 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженого Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, - з 05:30 21 листопада 2022 року строком на 90 діб; Указу Президента від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженого Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, - з 05:30 19 лютого 2023 року строком на 90 діб; Указу Президента від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, - з 05:30 20 травня 2023 року строком на 90 діб; Указу Президента від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України від 27 липня 2023 року № 9532-ІХ, - з 05:30 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, а також достовірно знаючи про те, що до КК внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03 березня 2022 року, перебуваючи на пляжі Ланжерон біля дельфінарію «Немо», який знаходиться за адресою: м. Одеса, пляж. Ланжерон, 25, помітив на бетонному білому бордюрі поруч із фонтаном «Немо» рюкзак чорного кольору з еко шкіри марки «Tunona SK 2430-20», у якому знаходились особисті речі ОСОБА_9 .
6. В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, а предметом свого злочинного посягання ОСОБА_7 визначив вищевказаний рюкзак чорного кольору з еко шкіри, в якій знаходились особисті речі, належні ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, із метою особистого збагачення, діючи повторно, ОСОБА_7 скористався тим, що потерпіла залишила рюкзак чорного кольору з еко шкіри «Tunona SK 2430-20», на бетонному білому бордюрі поруч із фонтаном «Немо» та відійшла, переконавшись, що його дії непомітні для оточуючих та носять таємний характер, розуміючи протиправний характер своїх дій та наслідків, які мають наступити, свідомо бажаючи їх настання, викрав вищезазначений рюкзак, вартістю 760 грн, в якому знаходився шкіряний гаманець рожевого кольору марки «Marco Coverno» вартістю 930 грн, у якому знаходились гроші - 50 євро однією купюрою (на 07 жовтня 2023 року офіційний курс НБУ становить 1927,50 грн) та інші особисті речі потерпілої, які не становлять матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_9 .
7. Закінчивши всі дії, які ОСОБА_7 вважав за необхідне, для доведення свого злочинного наміру до кінця, місце вчинення кримінального правопорушення залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріального збитку - 3617,50 грн.
Вимоги таузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу
8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
9. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що, визнаючи винуватим ОСОБА_7 , суд першої інстанції послався на основний доказ - звіт про оцінку рюкзака та гаманця потерпілої, що на думку захисника, є недопустимим доказом. На обґрунтування свого прохання зазначає, що:
- оцінщик розпочав оцінку викраденого майна до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР), оскільки заява була зареєстрована 07 жовтня 2023 року о 18 год. 55 хв. 31 сек.;
- оцінка майна розпочалася 07 жовтня 2023 року, а постанова слідчого про визначення ринкової вартості рухомого майна у кримінальному провадженні винесена лише 24 жовтня 2023 року;
- при складанні Звіту про визначення ринкової вартості майна потерпілої були відсутні шкіряні рюкзак і гаманець, інформація про час їх придбання і період їх використання, не враховано їх знос;
- матеріали кримінального провадження не містять даних про направлення та повернення матеріалів кримінального провадження оцінщику ТОВ «Оціночна фірма «Абакус»;
- відсутні дані про роз`яснення прав та обов`язків спеціаліста та попередження про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку;
- потерпіла в судовому засіданні не змогла згадати фірми викрадених у неї речей, інформацію коли придбала ці речі, їх вартість та скільки часу ними користувалася.
10. Стверджує, що визнання судом допустимим доказом вказаного звіту не відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 травня 2023 року (справа № 940/225/21). Водночас зазначає, що, з огляду на недопустимість Звіту про оцінку майна, матеріалами провадження не доведена належним чином вартість викраденого майна потерплої, а тому дії ОСОБА_7 мають кваліфікуватися як дрібна крадіжка.
11. Зазначає, що всупереч вимогам статей 404, 419 КПК апеляційний суд належним чином не розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції, послався на показання обвинуваченого та потерпілої, які безпосередньо не сприймав, не зазначив підстав із яких відмовив у задоволенні апеляційної скарги та безпідставно не закрив провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
12. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасниківсудовогопровадження
13. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
14. Заслухавшидоповідьсудді, пояснення учасників судового розгляду, обговорившидоводи, наведенівкасаційнійскарзі, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.
15. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
16. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
17. Статтею 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
18. Відповідно до ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
19. Доводи сторони захисту про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 419 КПК, є обґрунтованими з огляду на таке.
20. Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
21. Відповідно до вимог ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
22. Разом з тим, суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 наведених вимог закону не дотримався та, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, належним чином не перевірив усіх доводів, викладених у ній, відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що суперечить вимогам ст. 419 КПК.
23. Так, не погодившись з вироком місцевого суду, захисник подав апеляційну скаргу, доводи якої аналогічні за змістом доводам касаційної скарги, у якій, зокрема стверджував про порушення вимог КПК та наявності суперечностей у постанові слідчого про визначення ринкової вартості рухомого майна у кримінальному провадженні № 12023163500001344, зокрема слідчий доручає визначення вартості оцінювачам ПП «Абакус», а задає питання експерту.
24. Також захисник наголошував в апеляційній скарзі на тому, що потерпіла ОСОБА_9 ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду провадження у суді не давала показання щодо вартості викрадених речей, період користування ними; судом не досліджувалися будь-які супровідні листи про направлення та повернення матеріалів кримінального провадження оцінщику ТОВ «Оціночна фірма «Абакус».
25. Захисник стверджував, що має сумнів щодо правдивості Звіту про оцінку рюкзака та шкіряного гаманця, оскільки, на його думку, оцінщик провів оцінку формально без матеріалів кримінального провадження, йому не було роз`яснено права та обов`язки спеціаліста, спеціаліст не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Крім того, орган досудового розслідування усупереч вимогам ст. 242 КПК за наявності підстав для проведення експертизи оцінки майна потерпілого з метою з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, не провів зазначену експертизу, хоча у постанові слідчого від 24 жовтня 2023 року було зазначено про проведення такої експертизи у порядку статей 242, 243 КПК. На думку захисника, суд не розмежував повноваження експерта та спеціаліста. Зазначені порушення, на думку сторони захисту, свідчать про недоведеність вартості викраденого у потерпілої майна тощо.
26. Разом з тим, вказані доводи сторони захисту апеляційний суд хоча й виклав у своєму рішенні, проте не проаналізував їх, не дав будь-якої правової оцінки та переконливих мотивів на їх спростування. Зазначене свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК.
27. При цьому, Суд звертає увагу на відсутність у матеріалах кримінального провадження висновку експерта про вартість викраденого майна, з урахуванням наявності постанови слідчого у якій ставляться питання саме експерту, який, за змістом КПК є самостійним учасником провадження із встановленим обсягом прав, обов`язків та відповідальності. Встановлення точної вартості викраденого майна у цьому провадженні має важливе значення, задля розмежування відповідальності особи (кримінальної або адміністративної), з огляду на незначну різницю суми викраденого майна визначеної у Звіті про оцінку майна, від дрібної крадіжки, на що посилався захисник в апеляційній скарзі.
28. За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення.
29. Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином проти власності, з метою забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, а також забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд