ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , виправданої за пред`явленим їй обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Змістоскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано за ч. 1 ст. 125 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
2. Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
3. Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження за таких обставин.
4. 07 серпня 2017 року близько 12:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Потьомкінська, 138 у м. Миколаєві, у приміщенні прекурсорної кімнати Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, під час раптово виниклої сварки, на ґрунті неприязних відносин, що виникли через те, що у прекурсорній кімнаті погано відчиняються замки, маючи умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, умисно нанесла ОСОБА_7 один удар правою рукою навідліг в область лівої частини грудей та два удари правою та лівою руками по передпліччях правої та лівої руки потерпілої, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці лівої молочної залози та обох верхніх кінцівок, які за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
6. На обґрунтування свого прохання зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відхилив клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених у кримінальному провадженні. На думку прокурора, таким чином апеляційний суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів, доведеності перед судом їх переконливості, не перевірив доводи сторони обвинувачення про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені місцевим судом при ухваленні виправдувального вироку. Також прокурор наголошує, що поза увагою цього суду залишилося те, що прокурор під час судового розгляду клопотав про проведення повторної експертизи, однак суд першої інстанції відмовив у його задоволенні.
7. Стверджує, що зазначені обставини потягнули за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував закон, який підлягав застосуванню. Наголошує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
8. На адресу Верховного Суду виправдана ОСОБА_6 надіслала заперечення на касаційну скаргу, в яких просила відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, а ухвалу апеляційного суду від 04 грудня 2025 року - залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
9. Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Мотиви Суду
10. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
11. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції із додержанням вимог чинного законодавства.
12. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
13. Статтею 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, серед яких є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
14. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів.
16. Частиною ч. 1 ст. 404 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
17. Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, із яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, які містяться в апеляційних скаргах мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів із тим, щоб жоден із них не залишився нерозглянутим.
18. Разом із тим, суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 наведених вимог закону не дотримався та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, належним чином не перевірив усіх доводів, викладених у ній, відповідей на них не надав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що суперечить вимогам ст. 419 КПК.
19. Як убачається з матеріалів провадження, Центральний районний суд м. Миколаєва вироком від 20 червня 2025 року визнав невинуватою та виправдав за ч. 1 ст. 125 КК ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
20. Не погодившись із судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та призначити їй покарання за цим Законом і на підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК звільнити від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності. Також, посилаючись на положення ч. 3 ст. 404 КПК, просив повторно дослідити ряд доказів.
21. Прокурор зазначав, що вирок суду не відповідає вимогам закону, зокрема: висновки суду щодо оцінки доказів не викладені у вироку в точних і категоричних судженнях; належним чином не обґрунтовано чому прийнято одні докази і відкинуто інші; вирок не містить мотивований висновок про недоведення події злочину, відсутність в діях складу злочину чи недоведення його участі у вчиненні злочину. Стверджував, що суд, відкидаючи висновок експерта № 1162 від 10 серпня 2017 року, обмежився у вироку лише констатацією, що було порушено право обвинуваченої на захист та належну правову процедуру та потерпілої - на належну правову процедуру. Наголосив, що суд не зазначив, яким чином: присутність ОСОБА_6 та інших осіб при проведенні експертизи потерпілої ОСОБА_7 вплинули на право на захист ОСОБА_6 (зокрема, яке з його елементів, наведених у ст. 20 КПК, було знівельовано, звужено чи обмежено); службова залежність експерта ОСОБА_8 від ОСОБА_6 вплинула на проведену ним експертизу, враховуючи, що потерпіла ОСОБА_7 під час допиту в суді першої інстанції підтвердила, що не має жодних сумнівів щодо проведеної експертизи, та не мала заперечень щодо присутності інших осіб при її проведенні. Також акцентував увагу, що, оцінюючи зазначений висновок експерта від 10 серпня 2017 року, суд зазначив, що тілесні ушкодження потерпілою отримані не менше ніж за 4-5 днів до освідування, тобто виявлені тілесні ушкодження виникли 05 чи 06 серпня 2017 року, що не відповідає обставинам справи, так як згідно версії сторони обвинувачення, тілесні ушкодження потерпілій були нанесені саме 07 серпня 2017 року. Не виключив експерт і виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої як шляхом падіння з висоти власного зросту, так і спричинення самостійно. Судом зазначено, що в судовому засіданні, а ні стороною обвинувачення, а ні потерпілою не доведено поза розумним сумнівом, що наявні у потерпілої тілесні ушкодження виникли саме 07 серпня 2017 року внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_6 . Прокурор стверджував, що такий висновок місцевого суду спростовується: показаннями ОСОБА_8 , який у судовому засіданні уточнив, що тілесні ушкодження потерпіла могла отримати 07 серпня 2017 року; даними висновку експерта № 1368/1162-17 р. від 22 вересня 2017 року, де зазначено що тілесні ушкодження потерпілою могли бути отримані за обставин, викладених, у тому числі й, у протоколах слідчого експерименту за участю потерпілої та свідка ОСОБА_9 .
22. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор звернув увагу, що під час розгляду провадження судом першої інстанції, прокурором було заявлено клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_7 , проте місцевим судом було відмовлено у задоволені такого клопотання, оскільки експертом у висновку надані повні та вичерпні відповіді на поставлені слідчим запитання, що на думку прокурора свідчить про неповноту судового розгляду. До того ж вважає, що судом безпідставно відкинуто показання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 , які були повідомлені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, дані, що містяться в протоколах проведення слідчих експериментів за участю зазначених учасників, де зазначено механізм спричинення тілесних ушкоджень.
23. Крім того прокурор наголошував, що стороною захисту перед судом не ставилися під сумнів показання свідка ОСОБА_9 із підстави його підпорядкування потерпілій ОСОБА_7 , обставини такого підпорядкування не досліджувалися, не містять таких доказів і матеріали провадження, та не зазначено про його підпорядкованість ОСОБА_6 , яка на той час виконувала обов`язки начальника МОБ СМЕ, що було встановлено під час судового розгляду. Зазначені обставини, на думку прокурора, вплинули на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
24. Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання прокурора про повторне дослідження письмових доказів та допит ряду свідків у цьому кримінальному провадженні, відмовив у задоволенні клопотання, оскільки прокурор не навів порушень, допущених місцевим судом, при дослідженні цих доказів.
25. За результатами апеляційного розгляду, Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
26. Разом із тим цей суд, не проаналізував доводи апеляційної скарги прокурора, не дав будь-якої правової оцінки та переконливих мотивів на їх спростування, обмежившись лише висновками про законність вироку місцевого суду. Зазначене свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК.
27. До того ж ухвала апеляційного суду взагалі не містить спростування доводів прокурора щодо необґрунтованої відмови місцевого суду у задоволенні клопотання прокурора про проведення повторної судово-медичної експертизи, аргументованого тим, що експерт ОСОБА_8 , складаючи висновок експерта за № 1162 від 10 серпня 2017 року перебував у службовій залежності від ОСОБА_6 , самовідвід не заявляв, що викликає обґрунтовані сумніви у правильності висновку експерта, однак надалі у вироку саме з цих підстав суд визнав висновок експерта недопустимим доказом.
28. Не спростовано також апеляційним судом посилання, що містяться в апеляційній скарзі про наявність суперечностей у вироку та безпідставного неврахування показів потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 .
29. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді апеляційних скарг, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), які відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
30. Оскільки оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то Суд не перевіряє інших доводів касаційної скарги прокурора.
31. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, виконати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, в тому числі й про неправильне застосування закону України по кримінальну відповідальність, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд