ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025270000000087 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Льгів Чернігівського району Чернігівської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 11 грудня 2025 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_6 за невстановлених досудовим слідством обставин, але не пізніше 03 травня 2025 року, за допомогою інтернет-месенджера «AyuGram», зареєстрованого на належний йому номер мобільного телефону, встановив контакт із невстановленою в ході досудового слідства особою з мережевим ім`ям « ОСОБА_8 », який запропонував йому вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом підпалу майна (автомобіля) підрозділів Збройних Сил України на території м. Чернігова.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України у особливий період, ОСОБА_6 не пізніше 03 травня 2025 року, перебуваючи на території м. Чернігова, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах придбав запальну речовину, яку планував використати в подальшому для підпалу автомобіля підрозділів Збройних Сил України та зберігав її за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 .
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_6 обрав автомобіль підрозділів ЗСУ, щодо якого буде вчинено підпал. При цьому ОСОБА_6 , встановивши на своєму мобільному телефоні додаток для фіксації геопозиції при здійсненні фотознімків, при обранні автомобіля фотографував його та передавав фотознімки за допомогою месенджеру «AyuGram» невстановленій особі з мережевим ім`ям « ОСОБА_8 ».
Обравши автомобіль марки FORD F150 SUPERGREW, д.н.з. НОМЕР_1 , який було передано благодійною організацією на потреби ЗСУ, ОСОБА_6 06 травня 2025 року (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) вирушив для здійснення підпалу вказаного автомобіля, який знаходився поблизу будинку № 8 по вулиці Гоголя в м. Чернігові, але свій злочинний намір не довів до кінця у зв`язку з перебуванням сторонніх осіб поблизу місцезнаходження автомобіля. В подальшому ОСОБА_6 06 травня 2025 року був затриманий співробітниками СБУ.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2026 року апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений та захисник просять скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог захисник вважає, що суд першої інстанції у своєму вироку послався на докази, які є недопустимими.
Зокрема вважає, що повідомлення ГВ КР УСБ України в Чернігівській області від 06 травня 2025 року не може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, оскільки це повідомлення не є документом в розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України.
Також вважає недопустимим доказом протокол обшуку від 06 травня 2025 року та похідний від нього висновок експерта від 26 травня 2025 року, оскільки слідчий проник в житло засудженого до постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук, а ухвала слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 травня 2025 року не містить посилання на обставини, які б свідчили, що зволікання з проведенням слідчої дії могло спричинити знищення речових доказів.
Крім цього, захисник вказує про недопустимість протоколу огляду речей і документів від 06 травня 2025 року, у якому зафіксовано огляд телефону ОСОБА_6 , оскільки матеріали справи не містять протоколу огляду місця події, під час якого зазначений телефон було вилучено.
Також захисник і засуджений у своїх касаційних скаргах посилаються на те, що протокол тимчасового доступу до речей і документів не підтверджує факт перебування засудженого 06 травня 2025 року на вулиці Гоголя у м. Чернігові, як про це вказав апеляційний суд.
Апеляційний суд не спростував версію сторони захисту про перебування ОСОБА_6 в іншому місці в момент вчинення інкримінованого йому замаху на вчинення злочину, яку підтвердила свідок ОСОБА_9 .
Таким чином, сторона захисту вважає, що винуватість ОСОБА_6 не доведена поза розумним сумнівом, а оскаржувані вирок та ухвала ґрунтуються на припущеннях, тому підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Однак, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що одним з доказів, на який суд послався на підтвердження винуватості ОСОБА_6 , є протокол огляду речей і документів від 06 травня 2025 року, у якому зафіксовано огляд мобільного телефону ОСОБА_6 , на якому виявлено додаток-месенджер «AyuGram» й додаток для фіксації геопозиції при здійсненні фотознімків «Timemark».
При відкритті додатку «AyuGram» виявлено чат з особою « ОСОБА_8 », для якого обвинувачений здійснював пошук, фото- та відеофіксацію автомобілів військових з метою їх подальшого підпалу, погоджував оплату, отримував інструкції щодо підпалу та відеофіксації для звіту, а також повідомляв про невдалу спробу підпалу внаслідок присутності інших осіб (т. 1 а. с. 94-105).
У цьому протоколі вказано, що предметом огляду є телефон, який належить ОСОБА_6 та був вилучений 06 травня 2025 року під час проведення огляду місця події. Однак сам протокол огляду місця події від 06 травня 2025 року, у якому зафіксовано факт вилучення мобільного телефону ОСОБА_6 , в матеріалах кримінального провадження відсутній.
При цьому у матеріалах провадження наявна постанова слідчого від 07 травня 2025 року про визнання телефону ОСОБА_6 речовим доказом (т. 1 а. с. 170-171), й ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2025 року на вказанийвище телефон накладено арешт (т. 1 а. с. 110-111).
Потрібно також враховувати, що матеріали кримінального провадження № 22025270000000087 щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України були виділені з іншого кримінального провадження № 22023270000000203.
Зокрема постановою прокурора від 07 травня 2025 року вирішено виділити з матеріалів кримінального провадження № 22023270000000203 в окреме провадження матеріали кримінального правопорушення за фактом незакінченого замаху на перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України згідно з додатком до постанови.
Однак, самого додатку з переліком матеріалів, які підлягають виділенню, у матеріалах кримінального провадження також немає.
Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 конкретно зазначав про недопустимість такого доказу як протокол огляду речей і документів від 06 травня 2025 року, у якому зафіксовано огляд телефону ОСОБА_6 , оскільки матеріали провадження не містять протоколу огляду місця події від 06 травня 2025 року, у якому зафіксовано обставини вилучення цього телефону.
Однак, апеляційний суд, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, виклавши ці доводи сторони захисту у змісті ухвали, не вказав, чому вважає їх необґрунтованими, обмежившись лише посиланнями на доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його діянь.
Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції прокурором було надано суду додаток до постанови про виділення матеріалів досудового розслідування, у якому зазначено, що виділенню підлягає, крім іншого, протокол огляду місця події від 06 травня 2025 року. Також прокурором було надано копію протоколу огляду місця події від 06 травня 2025 року.
Однак, стадія касаційного перегляду судових рішень має свої особливості, які характеризуються насамперед межами касаційного розгляду кримінального провадження, які окреслені у ч. 1 ст. 433 КПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Долучений прокурором під час касаційного розгляду протокол огляду місця події від 06 травня 2025 року є доказом в розумінні положень ст. 84 КПК України, оскільки вказує на походження у кримінальному провадженні телефону, який визнаний речовим доказом і протокол огляду якого покладено судом в основу обвинувального вироку, тому касаційний суд позбавлений повноважень самостійно його дослідити і надати йому оцінку.
При цьому суд апеляційної інстанції, який проігнорував доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, наділений такими повноваженнями відповідно до положень ст. 404 КПК України як суд факту.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ст. 412 КПК України є істотними, оскільки могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на це касаційні скарги засудженого та захисника потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У зв`язку з цим колегія суддів не вбачає доцільним надавати відповіді на інші доводи касаційних скарг, аналіз яких може бути пов`язаний з дослідженням та оцінкою фактичних обставин справи, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене й з дотриманням норм КПК України ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
При цьому на даний час ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року в ДУ «Вінницька виправна колонія № 86».
Беручи до уваги, що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, й відповідно вирок суду першої інстанції стає таким, що не набрав законної сили, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_6 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд