ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/48030/24

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у належному розмірі.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 17.02.2026 позовні вимоги задовольнив частково.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2026 повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційна скарга підписана особою, яка не має повноважень діяти від імені скаржника в суді.

Суд апеляційної інстанції встановив, що особа, яка підписала та подала апеляційну скаргу, не надала доказів, які б свідчили про наявність у неї повноважень на вчинення процесуальних дій від імені відповідача в розумінні статті 59 КАС України.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначене судове рішення скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, представник відповідача зазначив, що довіреність у порядку передоручення від 11.03.2024 на ім`я ОСОБА_4 сформована відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 та подана з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а тому визначає адміністративну процесуальну дієздатність представника позивача вчиняти дії від імені Військової частини, зокрема й підписувати та подавати апеляційні скарги.

Позивач не подав відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів перевірила у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

За змістом частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частинами третьою, четвертою статті 59 КАС України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Отже, процесуальний закон допускає участь у справах незначної складності представника, який не є адвокатом, за умови належного підтвердження його повноважень на представництво відповідної особи.

Справа, що розглядається, є справою незначної складності та була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від імені Військової частитни підписав та подав до Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4. На підтвердження своїх представницьких повноважень він додав довіреність, сформовану у підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу, виходячи з того, що додана до неї довіреність сама по собі не дає можливості встановити, що особа, яка видала її від імені Військової частини, була уповноважена на вчинення таких дій законом або установчими документами. Суд апеляційної інстанції наголосив, що документів, які б підтверджували відповідні повноваження цієї особи, до апеляційної скарги не додано.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Відповідно до абзацу першого пункту 30 цього Положення користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

За змістом пунктів 31, 32, 34, 35 вказаного Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана.

Ураховуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб кваліфікованого електронного підпису. Така довіреність видається лише за умови її підписання цим електронним підписом довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». У користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та форму доданої до електронного документа електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що законодавець, передбачивши у межах процесуального представництва конструкцію «довіреність в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Водночас колегія суддів зауважує, що можливість оформлення та видачі довіреності в електронній формі засобами підсистеми «Електронний суд» не усуває необхідності перевірки судом того, чи мала особа, яка видала таку довіреність від імені юридичної особи, відповідні повноваження.

Сам по собі факт формування довіреності засобами підсистеми «Електронний суд» підтверджує волевиявлення особи, яка її сформувала, на надання іншій особі представницьких повноважень, однак не звільняє суд від обов`язку встановити наявність у особи, яка видала відповідну довіреність, права діяти від імені відповідної юридичної особи та наділяти інших осіб повноваженнями на її представництво.

Так, пунктом 33 Положення визначено, що Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі "Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи".

Тому, за загальним правилом повноваження особи, яка від імені юридичної особи видає довіреність в електронній формі у підсистемі «Електронний суд», можуть бути перевірені судом за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас у цій справі довіреність ОСОБА_4. видана від імені Військової частини ОСОБА_3. При цьому відомості, доступні суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не давали можливості встановити, що особа, яка сформувала та видала таку довіреність, була уповноважена діяти від імені Військової частини.

За таких обставин суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості самостійно перевірити повноваження особи, яка видала довіреність, у спосіб, який за загальним правилом застосовується щодо юридичних осіб, відомості про керівників та інших уповноважених осіб яких містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тому у випадку, коли повноваження особи, яка від імені юридичної особи видала довіреність у підсистемі «Електронний суд», неможливо перевірити на підставі відомостей загальнодоступних державних реєстрів, особа, яка звертається до суду як представник такої юридичної особи, на підтвердження своїх повноважень повинна надати також документ, який дає можливість встановити наявність у особи, яка видала довіреність, відповідних повноважень.

Як убачається зі змісту довіреності, сформованої у підсистемі «Електронний суд», ОСОБА_3, видаючи її від імені Військової частини НОМЕР_1 , зазначив, що діє на підставі витягу з наказу від 11.03.2024.

Водночас відповідного витягу з наказу до апеляційної скарги додано не було.

Натомість разом з апеляційною скаргою подано витяг з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.01.2024 № 9, згідно з яким ОСОБА_3 призначено командиром Окремої президентської бригади імені Гетьмана Богдана Хмельницького.

Однак зі змісту цього наказу також неможливо було встановити, що ОСОБА_3 є командиром саме Військової частини НОМЕР_1 , від імені якої подано апеляційну скаргу та видано довіреність ОСОБА_4. У наказі зазначено інше найменування військового формування, а в апеляційній скарзі не наведено жодних пояснень та не подано документів, які б давали підстави для висновку, що Військова частина НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 є найменуваннями одного й того самого військового формування.

Лише під час звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою скаржник надав документи, з яких можливо встановити, що ОСОБА_3 є командиром Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Проте такі документи не були подані до суду апеляційної інстанції та, відповідно, не могли бути враховані ним під час вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_4 належних повноважень на підписання та подання апеляційної скарги.

Отже, з огляду на те, що у довіреності містилося посилання на документ, який мав підтверджувати повноваження ОСОБА_3 діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 , однак такий документ до апеляційної скарги не був доданий, а з іншого поданого наказу неможливо було достеменно встановити зв`язок ОСОБА_3 саме з Військовою частиною НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції об`єктивно не мав можливості встановити, що особа, яка видала довіреність ОСОБА_4., була уповноважена діяти від імені цієї військової частини та наділяти інших осіб повноваженнями на її представництво в суді.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність на момент подання апеляційної скарги належного підтвердження повноважень ОСОБА_4 на її підписання від імені Військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованим.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду цієї справи.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,