ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 908/438/25

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Відповідно до статуту Концерну основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, її розподілення для обігріву житла, побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

9. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №390523496 від 12.08.2024 нежиле приміщення V підвалу літ. А-5, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 59-А, на праві колективної власності належить ТОВ "Пума" з грудня 1991 року. Приміщення розташоване у багатоквартирному житловому будинку.

10. 02.10.2021 Концерн оприлюднив на офіційному сайті індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Суди виходили з того, що співвласники багатоквартирного будинку протягом 30 днів не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин та не уклали відповідного договору з виконавцем, у зв`язку вважали, що 01.11.2021 Концерн (як виконавець) та ТОВ "Пума" (як споживач) уклали типовий індивідуальний договір №75200271 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 59-А (далі - Договір), за умовами якого:

- виконавець зобов`язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п.5);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п.32);

- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу; рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п.33);

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.34);

- під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів) (п.36).

11. Житловий будинок на вул. Юності, 59-А у м. Запоріжжі оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії Pollu Stat EX, заводський №52160159. Нежитлове приміщення ТОВ "Пума" розподільним приладом обліку теплової енергії не оснащене.

12. За період з 01.11.2021 до 31.12.2024 Концерн щомісячно формував і направляв рахунки на оплату послуг з теплопостачання відповідачу на загальну суму 338 698,30 грн, а саме:

- за 2021 рік: за листопад 2021 року - 19 336,56 грн; грудень 2021 року - 7 548,18 грн;

- за 2022 рік: за січень 2022 року - 22 644,98 грн; лютий 2022 року - 7 433,11 грн; березень 2022 року - 19 232,14 грн; квітень 2022 року - 1 210,79 грн; травень 2022 року - 1 210,79 грн; червень 2022 року - 1 210,79 грн; липень 2022 року - 1 210,79 грн; серпень 2022 року - 1 210,79 грн; вересень 2022 року - 1 210,79 грн; жовтень 2022 року - 1 216,79 грн; листопад 2022 року - 9 567,41 грн; грудень 2022 року - 14 931,89 грн;

- за 2023 рік: за січень 2023 року - 17 199,94 грн; лютий 2023 року - 15 203,86 грн; березень 2023 року - 10 861,10 грн; квітень 2023 року - 1 216,79 грн; травень 2023 року - 1 216,79 грн; червень 2023 року - 1 216,79 грн; липень 2023 року - 1 216,79 грн; серпень 2023 року - 1 425,84 грн; вересень 2023 року - 1 396,80 грн; жовтень 2023 року - 1 262,47 грн; листопад 2023 року - 7 503,83 грн; грудень 2023 року - 15 073,22 грн.

- за 2024 рік: за січень 2024 року - 16 270,15 грн; лютий 2024 року - 12 320,29 грн; березень 2024 року - 10 253,41 грн; квітень 2024 року - 1 262,47 грн; травень 2024 року - 1 262,47 грн; червень 2024 року - 1 262,47 грн; липень 2024 року - 1 262,47 грн; серпень 2024 року - 1 262,47 грн; вересень 2024 року - 1 262,47 грн; жовтень 2024 року - 1 661,62 грн; листопад 2024 року - 86 826,62 грн; грудень 2024 року - 19 821,37 грн.

13. Вартість послуг з теплопостачання за період з 01.11.2021 до 31.12.2024 в сумі 338 698,30 грн ТОВ "Пума" не сплатило.

Щодо встановлених у іншій справі №908/300/17 обставин

14. Концерн звернувся із позовом до ТОВ "Пума" про стягнення заборгованості за договором №501262 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006 в сумі 16 355,01 грн (справа №908/300/17).

15. Господарський суд Запорізької області рішенням від 03.05.2017 позов Концерну задовольнив частково: стягнуто з ТОВ "Пума" на користь Концерну основний борг в сумі 9 936,03 грн; 3% річних в сумі 294,38 грн; інфляційні витрати в розмірі 872,77 грн; судовий збір в розмірі 1 599,97 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

16. Донецький апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.05.2017 скасував і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

17. Верховний Суд постановою від 16.04.2018 залишив постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 без змін, зазначивши таке:

- згідно з актом обстеження системи споживання від 01.04.2014 відповідальні особи Концерну та ТОВ "Пума" провели технічний огляд системи теплоспоживання ТОВ "Пума" за адресою: вул. Юності, 59-А, в ході якого встановлено, що прилади опалення у всіх приміщеннях демонтовані;

- як встановив суд апеляційної інстанції, з 1997 року належне ТОВ "Пума" нежитлове підвальне приміщення за адресою: вул. Юності 59-А у м. Запоріжжя, було відключено від централізованої системи теплопостачання; ТОВ "Пума" надало докази узгодження такого відключення з теплопостачальником та житлово-експлуатаційною організацією на той період; Концерн цього не спростував;

- суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Пума" неодноразово зверталося до Концерну з листами щодо повідомлення про відсутність тепла в приміщенні, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 59-А та направлення представника для огляду ізольованих транзитних труб та стояків;

- в матеріалах справи наявні акти на закриття прихованих робіт від 16.10.2014, що складені за участю представника житлово-комунального підприємства, відповідно до яких здійснені такі роботи: обладнання теплової ізоляції транзитних труб опалення будинку розташованих в з/б лотках у підвальній частині будинку по вул. Юності, 59-А, теплова ізоляція стояків опалення будинку по вул. Юності, 59-А;

- відповідно до акта на відключення ГВП від 17.11.2014 було проведено відключення ГВП на об`єкті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 59-А; у цьому акті зазначено, що задвижки по ГВП закриті та опломбовані; пломби №14169413 у кількості 1 одинця; відповідальність за збереження пломб внутрішньої системи опалення та ГВП несе споживач; покази водоміру: 00500 м куб;

- тобто, суд апеляційної інстанції встановив, що з 1997 року належне ТОВ "Пума" нежитлове підвальне приміщення за адресою: вул. Юності 59-А у м. Запоріжжя, було відключено від централізованої системи теплопостачання, а починаючи з 17.11.2014 у цьому приміщенні було відключено і гаряче водопостачання;

- до матеріалів справи долучені мотивовані відмови ТОВ "Пума" від підписання актів приймання-передачі теплової енергії;

- суд апеляційної інстанції зробив правильні висновки щодо відсутності будь-яких приладів опалення в спірному приміщенні по вул. Юності, 59-А в м. Запоріжжя; суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність доказів здійснення Концерном теплопостачання на вищевказане нежитлове підвальне приміщення та про неможливість визнання правильними розрахунків теплової енергії, які базуються лише на даних загальнобудинкових приладів обліку.

18. У лютому 2025 року Концерн звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Пума" про стягнення заборгованості за Договором за період з 01.11.2021 до 31.12.2024 в розмірі 338 698,30 грн.

19. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- ТОВ "Пума" на праві власності належить нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку; між сторонами діє типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;

- оскільки відсутні документи, які підтверджують відключення приміщення ТОВ "Пума" від мережі опалення у встановленому порядку, Концерн вважає це приміщення опалюваним;

- у період з 01.11.2021 до 31.12.2024 ТОВ "Пума" не виконало обов`язку з оплати послуги, внаслідок чого утворився борг 338 698,30 грн.

20. ТОВ "Пума" заперечило проти позову, вказавши таке:

- у спірний період ТОВ "Пума" не отримувало послуги з постачання теплової енергії, не зверталося до Концерну із заявою-приєднанням, а також не здійснювало сплати рахунків, оскільки не споживало теплову енергію;

- Концерн вже заявлявся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Пума" вартості послуг з теплопостачання до приміщення відповідача і під час розгляду справи №908/300/17 суд апеляційної інстанції встановив, що з початку 1997 року належне ТОВ "Пума" приміщення було відключене від централізованої системи теплопостачання;

- ТОВ "Пума" листами неодноразово повідомляло Концерн про відсутність теплопостачання у належному ТОВ "Пума" приміщенні;

- приміщення ТОВ "Пума" є неопалювальним, тому Концерн безпідставно стверджує про надання послуг з теплопостачання ТОВ "Пума".

21. Господарський суд Запорізької області рішенням від 16.04.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026, у задоволенні позову відмовив.

22. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- ТОВ "Пума" є власником нежитлового підвального приміщення у житловому будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 59-А; це приміщення ще з 1997 року відключене від централізованої системи теплопостачання, усі опалювальні прилади в ньому демонтовані; ці обставини вже встановлені постановою Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17, тому не потребують повторного доказування;

- через підвальне приміщення відповідача транзитом проходять ізольовані труби опалення, призначені для обігріву всього будинку; розрахунок мав здійснюватися за формулою Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика №315); розрахунок вартості послуг з теплопостачання здійснено позивачем як для опалювального приміщення, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та в якому забезпечується нормативна температура повітря;

- Концерн здійснив нарахування ТОВ "Пума" як для повноцінно опалювального приміщення, без застосування спеціальної формули, що суперечить вимогам Методики №315;

- Концерн не надав належних доказів фактичного обсягу спожитої відповідачем теплової енергії, обґрунтувавши свої вимоги лише показаннями загальнобудинкового приладу обліку без урахування індивідуальних особливостей приміщення;

- суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а заявлена до стягнення сума - документально не підтвердженою, тому позов залишено без задоволення.

23. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- доводи Концерну про необхідність доведення законності відключення приміщення від централізованого опалення за Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 (далі - Порядок №4) та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 №169 (далі - Порядок №169) є безпідставними, оскільки жоден із цих нормативно-правових актів не був чинним у 1997 році, коли нежитлове приміщення відповідача було фактично відключене від централізованої системи теплопостачання;

- спірні правовідносини виникли у сфері надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, а тому підлягають правовому регулюванню положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Господарського кодексу України, Законів "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила №830), Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.07.2019 №169, а також Методики №315;

- Методика №315 не передбачає єдиного універсального способу визначення обсягу теплової енергії; навпаки, законодавець розмежував декілька категорій приміщень, для кожної з яких встановлено окремий алгоритм визначення обсягів споживання;

- суд першої інстанції обґрунтовано врахував преюдиціальні обставини, встановлені під час розгляду справи №908/300/17; Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 у справі №908/300/17 встановив, що належне ТОВ "Пума" нежитлове приміщення було відключене від централізованої системи теплопостачання ще у 1997 році; у спірному приміщенні відсутні опалювальні прилади (демонтовані у всіх приміщеннях); відсутні докази здійснення Концерном теплопостачання на це нежитлове підвальне приміщення; через спірне приміщення проходять транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, які забезпечують функціонування системи теплопостачання всього багатоквартирного житлового будинку (акти на закриття прихованих робіт від 16.10.2014); таким чином, обставини щодо правового та технічного статусу приміщення ТОВ "Пума" вже встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, а тому є преюдиціальними та обов`язковими для врахування при вирішенні цієї справи;

- належне ТОВ "Пума" приміщення не може бути віднесене до звичайних опалюваних приміщень, оскільки через нього проходять транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи, а опалювальні прилади відсутні; до такого приміщення має застосовуватися спеціальний порядок визначення частки теплової енергії, а не порядок для повноцінно опалюваного приміщення;

- наявність у приміщенні відповідача транзитних трубопроводів системи опалення сама по собі не свідчить про те, що позивач набуває права визначати обсяг теплової енергії за правилами, встановленими для опалюваних приміщень. Навпаки, саме факт проходження через приміщення транзитних трубопроводів є юридичним фактом, який відповідно до Методики №315 обумовлює застосування іншого, спеціального порядку визначення частки теплової енергії;

- саме на позивача покладався процесуальний обов`язок довести, що розрахунок проведений відповідно до спеціального порядку Методики №315, однак належних доказів цього до матеріалів справи не подано; суд не наділений повноваженнями змінювати спосіб розрахунку заборгованості або самостійно визначати інший розмір грошового зобов`язання, якщо відповідні вимоги не підтверджені належними доказами;

- 02.10.2021 Концерн оприлюднив на офіційному сайті індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який відповідно до вимог законодавства вважається укладеним із ТОВ "Пума", оскільки протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору ТОВ "Пума" не повідомило Концерн про прийняття рішення про вибір договірних відносин та не уклало відповідний договір з Концерном; після набрання чинності Законом "Про житлово-комунальні послуги" та оприлюднення виконавцем комунальної послуги типового індивідуального договору між сторонами виникли договірні правовідносини у формі публічного договору приєднання;

- суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до Методики №315 приміщення, через які проходять транзитні мережі опалення, не прирівнюються до приміщень, повністю ізольованих від системи теплопостачання будинку; цей висновок не означає, що таке приміщення є опалюваним у розумінні Методики №315 або що плата за послугу повинна визначатися як для опалюваного приміщення; навпаки, саме з огляду на особливий правовий статус такого приміщення суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування спеціального порядку визначення обсягів теплової енергії для окремих приміщень із транзитними мережами опалення, який позивач не застосував;

- власник окремого приміщення із транзитними мережами опалення є учасником правовідносин з надання комунальної послуги та не звільняється від участі у відшкодуванні витрат на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплопостачання; втім, це саме по собі не свідчить про доведеність розміру заявленої до стягнення заборгованості.

24. 03.07.2026 ТОВ "Пума" через систему Електронний Суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026, в якій просить їх змінити шляхом виключення з мотивувальних частин оскаржуваних рішень висновків:

- про укладення 01.11.2021 між сторонами типового індивідуального договору №75200271 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 59-А;

- про надання позивачем послуг з теплопостачання відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.12.2024;

- про те, що приміщення відповідача не можна вважати неопалюваним;

- про те, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем, і фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.

25. Резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025, залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду 17.06.2026, ТОВ "Пума" просило залишити без змін.

26. ТОВ "Пума" як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та вказує, що суди попередніх інстанцій застосували п.1 ч.2 ст.11 ЦК, ст.1, частини 4, 6 ст.19 Закону "Про теплопостачання", п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198), без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17, у подібних правовідносинах.

27. Доводи скаржника зводяться до такого:

- правовідносини у цій справі та справі №908/300/17 є подібними, оскільки спір виник між тими самими сторонами щодо того самого приміщення, стан якого не змінився; відмінним є лише період нарахувань; Верховний Суд у справі №908/300/17 підтвердив, що належне відповідачеві приміщення правомірно відключене від централізованого опалення, опалювальні прилади відсутні, транзитні труби і стояки теплоізольовані, доказів постачання тепла до приміщення немає, а показань загальнобудинкового лічильника недостатньо;

- обставини у цій справі не змінилися, оскільки підключення не відновлювалося, прилади опалення не встановлювалися, транзитні труби залишаються ізольованими і розташованими у залізобетонних лотках; висновок судів про фактичне отримання тепла суперечить преюдиціальним фактам та висновку Верховного Суду у справі №908/300/17;

- суди попередніх інстанцій поставили під сумнів правомірність відключення приміщення в 1997 році від централізованої системи теплопостачання, однак не врахували при цьому, що в рамках справи №908/300/17 суди вже визнали таке відключення правомірним;

- вимога повторно підтвердити законність відключення за нормативними актами (Порядками №4 та №169), яких у 1997 році не існувало, суперечить ст.58 Конституції України;

- ТОВ "Пума" вважає, що індивідуальний договір не може вважатися укладеним, оскільки ТОВ "Пума" 1) не надавало Концерну підписаної заяви-приєднання; 2) не надсилало повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт); 3) не сплачувало виставлених позивачем рахунків; 4) не отримувало послуги з постачання теплової енергії;

- наявність у підвальному приміщенні відповідача транзитних труб опалення не доводить отримання відповідачем теплової енергії; суди зробили взаємовиключні висновки: визнали факт теплової ізоляції труб, але одночасно вважали, що ТОВ "Пума" споживачем, який фактично отримує тепло.

28. 31.07.2026 через систему Електронний суд надійшов відзив Концерну, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. У відзиві вказує таке:

- ТОВ "Пума" не надало доказів звернення з письмовою заявою про відключення від мережі централізованого опалення до Комісії, а також що такий дозвіл на відключення було надано;

- нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку, й відповідач зобов`язаний сплачувати за послугу з умовно-постійної частини тарифу та абонентської плати, не зважаючи на те, отримує послугу з постачання теплової енергії чи ні;

- у приміщенні ТОВ "Пума" є труби централізованого опалення (заізольовані), через які проходить теплова енергія до інших приміщень будинку; представники відповідача підтвердили це у судових засіданнях;

- відсутні докази відключення за Порядками №4 і №169; в акті обстеження від 01.04.2014 зафіксовано однотрубну систему; власник приміщення не звільняється від плати за загальнобудинкові потреби та функціонування системи.

- типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії укладений, оскільки відповідач підключений до системи централізованого опалення; самовільне зняття опалювальних приладів відповідачем в нежитловому приміщенні не означає, що в приміщенні відсутнє опалення, більш того в при розгляді справи було встановлено що в нежитловому приміщенні є наявний транзитний трубопровід, через який постачається централізоване опалення в житлові приміщення будинку; відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що в житловому будинку була змінена система теплоспоживання так, що б теплопостачання надходило до житлових приміщень.

- нежитлове приміщення відповідача не є відключеним, тому він є споживачами комунальних послуг.

29. 03.08.2026 ТОВ "Пума" через систему Електронний суд звернулося із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в якій просить стягнути з Концерну 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення витрат ТОВ "Пума" надало копії додаткової угоди №2 від 03.08.2026, звіту №3 та рахунку №3 від 03.08.2026.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

30. Верховний Суд ухвалою від 23.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Пума", розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження.

31. Верховний Суд ухвалою від 31.07.2026 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Пума" про розгляд справи №908/438/25 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

32. ТОВ "Пума" у касаційній скарзі, посилаючись на п.1 ч.2 ст.287 ГПК, вказує, що суди попередніх інстанцій застосували п.1 ч.2 ст.11 ЦК, ст.1, частини 4, 6 ст.19 Закону "Про теплопостачання", п.3 Правил №1198, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17.

33. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій у цій справі поставили під сумнів правомірність відключення приміщення в 1997 році від централізованої системи теплопостачання, не врахувавши при цьому, що у справі №908/300/17 суди вже визнали таке відключення правомірним.

34. Скаржник вважає, що суди зробили взаємовиключні висновки: визнали факт теплової ізоляції труб, але одночасно вважали, що ТОВ "Пума" споживачем, який фактично отримує тепло.

35. ТОВ "Пума" вказує, що індивідуальний договір не може вважатися укладеним, оскільки ТОВ "Пума" 1) не надавало Концерну підписаної заяви-приєднання; 2) не надсилало повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт); 3) не сплачувало виставлених позивачем рахунків; 4) не отримувало послуги з постачання теплової енергії.

36. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.

Щодо обставин, встановлених у справі №908/300/17

37. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч.7 ст.75 ГПК).

38. Аналізуючи положення ч.7 ст.75 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

39. Суди попередніх інстанцій встановили, що Концерн вже звертався із позовом до ТОВ "Пума" (справа №908/300/17) про стягнення заборгованості, втім за іншим договором №501262 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006 та за інший період - з жовтня 2015 року до грудня 2016 року.

40. Господарський суд Запорізької області рішенням від 03.05.2017 у справі №908/300/17 позов Концерну задовольнив частково, стягнувши частину суми основного боргу, 3% річних, інфляційних витрат. Донецький апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2017 це рішення скасував і ухвалив - про відмову в задоволенні позовних вимог.

41. Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 у справі №908/300/17 погодився з судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Концерну, зокрема, з огляду на те, що Концерн не довів здійснення ним теплопостачання на нежитлове підвальне приміщення, належне ТОВ "Пума", яке у 1997 році відключили від централізованої системи теплопостачання, а у 2014 році - здійснено теплову ізоляцію транзитних труб та стояків опалення будинку, розташованих у підвальній частині будинку.

42. Враховуючи зміст судових рішень у справі №908/300/17 (зокрема, постанови Верховного Суду від 16.04.2018), у цій справі не підлягали повторному доказуванню обставини щодо відключення належного ТОВ "Пума" нежитлового підвального приміщення від централізованого опалення з 1997 року, демонтування приладів опалення, здійснення теплової ізоляції транзитних труб та стояків опалення будинку по вул. Юності, 59-А.

43. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях врахували наявність судових рішень у справі №908/300/17, докладно навели її зміст, визнали преюдиціальними встановлені в них обставини і поклали їх в основу своїх рішень. Доводи скаржника про те, що у цій справі суди проігнорували зміст постанови Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17 спростовуються безпосередньо змістом оскаржуваних рішень.

44. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17, про відсутність у власника приміщення обов`язку сплачувати за неіснуюче теплопостачання в умовах відключення приміщення від централізованої системи теплопостачання з 1997 року - підлягають застосуванню і у цій справі, однак проте суди попередніх інстанцій, хоча й правильно відмовили в задоволенні позовних вимог, включили при цьому в мотивувальні частини судових рішень певні висновки, які не відповідають нормам матеріального права.

45. Так, Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 у справі №908/300/17 вважав, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про неможливість визнання правильними розрахунків теплової енергії, які базувалися лише на відомостях загальнобудинкових приладів обліку, а тому правильними є висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Пума" заборгованості за теплопостачання та штрафних санкцій.

46. Водночас Верховний Суд зауважує, що висновок про відсутність у ТОВ "Пума" обов`язку сплачувати вартість теплової енергії, що розрахована Концерном за період з жовтня 2015 року до грудня 2016 року, не є преюдиційними обставинами, а є правовою оцінкою, наданою обставинам у межах іншого предмета спору, іншого розрахункового періоду, іншого договору 2006 року та нормативного регулювання, чинного у 2015-2016 роках.

47. У цій же справі Концерн звернуся з вимогами про стягнення заборгованості за іншим договором про надання послуги з постачання теплової енергії та за інший період з 01.11.2021 до 31.12.2024.

48. Тому, правові наслідки відключення належного ТОВ "Пума" нежитлового підвального приміщення від централізованого опалення в аспекті стягнення з ТОВ "Пума" заборгованості за періоди 2021-2024 років мають визначатися з урахуванням положень законодавства, чинних у цей період.

49. Скаржник вказує, що у судах попередніх інстанцій Концерн стверджував, що ТОВ "Пума" не надало доказів законності відключення приміщення від мереж централізованого опалення за Порядками №4 та №169.

50. Втім, Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій відхилили доводи Концерну про необхідність доведення законності відключення приміщення від централізованого опалення за Порядками №4 (2005 рік) та №169 (2019 рік), оскільки жоден із цих нормативно-правових актів не був чинним у 1997 році, коли нежитлове приміщення відповідача було фактично відключене від централізованої системи теплопостачання.

51. Проте, відсутність зворотної дії в часі цих Порядків не означає, що власник відключеного від централізованої системи теплопостачання нежитлового приміщення не є учасником всіх подальших правовідносин щодо розподілу теплової енергії, спожитої багатоквартирним будинком, незалежно від зміни законодавства.

52. Стаття 11 ЦК передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

53. Після періоду, який був предметом розгляду у справі №908/300/17, набрали чинності Закон "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", нова модель договірних відносин за Законом "Про житлово-комунальні послуги", Правила №830 і Методика №315. Ці акти ввели правове розмежування між загальним обсягом теплової енергії, спожитим будівлею, обсягами на опалення окремих приміщень, загальнобудинковими потребами та забезпеченням функціонування внутрішньобудинкової системи.

54. Відповідно до пп.12 п.42 Правил №830 право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

55. Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (ст.10 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").

56. На виконання цих законодавчих вимог була затверджена Методика №315, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

57. Отже, відповідно до правового регулювання, що діяло в спірному у цій справі періоді, відсутність опалювальних приладів у конкретному приміщенні та відсутність тепловіддачі до нього не може свідчити про абсолютну незалученність власника такого приміщення до правовідносин з розподілу обсягу теплоенергії.

58. Саме через зміну положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2018 у справі №908/300/17, про недоведеність підстав для стягнення з ТОВ "Пума" заборгованості за договором №501262 купівлі-продажу теплової енергії, розрахованої за 2015-2016 роки лише за показаннями загальнобудинкового лічильника, не можна автоматично застосувати щодо спірних правовідносин за період 2021-2024 років.

59. Водночас висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2018 у справі №908/300/17 підлягають застосуванню в частині того, що виконавець послуг повинен здійснювати та доводити саме правильні розрахунки теплової енергії, а не здійснювати їх лише на підставі даних загальнобудинкових приладів обліку. Саме це і врахували суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позову через неправильний і недоведений розрахунок.

60. При цьому, Верховний Суд не оцінює віднесення приміщення до тієї чи іншої категорії, передбаченої Методикою №315, та не висловлюється щодо застосовності будь-якої з формул розд.ІІ цієї Методики, оскільки Концерн з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні його позову не звертався, а у касаційній скарзі ТОВ "Пума" таке питання з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження не ставить.

61. Тому, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17, не знайшли свого підтвердження.

Щодо укладення індивідуального договору

62. ТОВ "Пума" вважає, що індивідуальний договір не може вважатися укладеним, оскільки ТОВ "Пума" 1) не надавало Концерну підписаної заяви-приєднання; 2) не надсилало повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт); 3) не сплачувало виставлених позивачем рахунків; 4) не отримувало послуги з постачання теплової енергії.

63. Верховний Суд зауважує, що ч.5 ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлює спеціальну підставу укладення публічних договорів приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

64. Отже, ч.5 ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачає самостійну юридичну підставу укладення договору в силу закону.

65. При цьому, дії особи, які можуть свідчити про приєднання до такого договору, на які вказує ТОВ "Пума" (підписання заяви-приєднання; прийняття пропозиції укласти договір; сплата виставлених рахунків) не є необхідними за умов, якщо настали всі факти, з якими спеціальна норма пов`язує укладення договору: опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті, сплив 30-денного строку та відсутність рішення співвласників про вибір іншої моделі договірних відносин із відповідним укладеним договором.

66. Суди попередніх інстанцій встановили, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії був опублікований 02.10.2021 на офіційному сайті Концерну і відсутні докази обрання співвласниками багатоквартирного будинку (зокрема, ТОВ "Пума") іншої моделі договірних відносин з укладенням відповідного договору.

67. У касаційній скарзі ТОВ "Пума" в межах підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не навело висновків Верховного Суду про інше застосування ч.5 ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги".

68. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17, на яку посилається скаржник, не могла містити висновку щодо цієї моделі договірних відносин, оскільки стосувалася договору 2006 року і правовідносин, що виникли у 2015-2016 роках, тоді як Закон "Про житлово-комунальні послуги" набрав чинності 10.12.2017.

69. З огляду на це, скаржник з посиланням на відповідну підставу касаційного оскарження, не спростував висновки судів попередніх інстанцій про укладення договору №75200271 з 01.11.2021.

Щодо участі у витратах і про "фактичне отримання" тепла

70. ТОВ "Пума" у касаційній скарзі вказує, що наявність у підвальному приміщенні відповідача транзитних труб опалення не доводить отримання відповідачем теплової енергії; суди зробили взаємовиключні висновки: визнали факт теплової ізоляції труб, але одночасно вважали, що ТОВ "Пума" споживачем, який фактично отримує тепло.

71. Верховний Суд звертає увагу, що зміст судового рішення визначається не окремим формулюванням суду у мотивувальній частині рішення, а сукупністю його мотивів, їх логічним зв`язком, зроблених на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами.

72. Зміст оскаржуваних рішень свідчить, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не встановили факт постачання теплової енергії безпосередньо для опалення приміщення відповідача. Навпаки, суди попередніх інстанцій визнали преюдиційними факти демонтажу опалювальних приладів і теплоізоляції транзитних трубопроводів, а також наголосили, що Концерн не довів поставки теплової енергії у заявлених ним обсягах, і саме з цих підстав відмовили у задоволенні позову.

73. Суд апеляційної інстанції прямо зазначив, що належне ТОВ "Пума" приміщення не є опалювальним у розумінні Методики №315, і що плата не може визначатися як для опалювального приміщення на підставі показань загальнобудинкового приладу обліку без урахування індивідуальних особливостей приміщення.

74. Зазначення судом першої інстанції про те, що ТОВ "Пума" є споживачем послуг з теплопостачання свідчить не про те, що відповідач безпосередньо отримував теплову енергію для опалення приміщення або наявний факт тепловіддачі (що суперечило б обставинам, встановленим у справі №908/300/17), а про те, що власник окремого приміщення із транзитними мережами опалення є учасником правовідносин з надання комунальної послуги та не звільняється від участі у відшкодуванні витрат на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплопостачання, що саме по собі не свідчить про доведеність розміру заявленої до стягнення заборгованості.

75. Тобто, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №908/300/17.

76. З урахуванням цього, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

77. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

78. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

80. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

81. Витрати на професійну правничу допомогу розподіляються залежно від результату розгляду справи. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Пума" Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, то відсутні підстави для стягнення з Концерну на користь ТОВ "Пума" 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

82. Посилання ТОВ "Пума" на п.2 ч.4 ст.129 ГПК, за яким у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача, не змінює цього висновку. Концерн не звертався з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. З касаційною скаргою звернулося ТОВ "Пума", і така скарга залишилася без задоволення. Витрати, пов`язані із розглядом такої касаційної скарги, не можуть бути покладені на іншу сторону лише з огляду на загальний результат вирішення справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд