ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 915/460/26

1. Державна установа "Білоцерківська виправна колонія (№35)" (далі за текстом також - ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№35)") звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі за текстом також - ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія") про:

- визнання недійсними пункту 2 додаткової угоди від 30.05.2023 №4, додаткової угоди від 10.08.2023 №5, додаткової угоди від 24.10.2023 №7, додаткової угоди від 23.11.2023 №8 до договору від 29.12.2022 №100/89/К-37;

- стягнення з ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" на користь ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№35)" коштів у сумі 234 125,71 грн.

2. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 28.04.2026 у справі №915/460/26 вказану позовну заяву залишив без руху з огляду на порушення заявником вимог частини третьої статті 162, статей 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК), зазначивши, що:

(1) серед поданих до позовної заяви додатків є нечитабельні копії, зокрема, копії актів прийняття-передавання товарної продукції від 06.02.2023 №100/89/1/1; від 15.12.2023 №100/89/11/1;

(2) не подано акти прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2023 року, жовтень 2023 року, як і не зазначено про неможливість їх подання; належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів; доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, встановлених законом.

3. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 14.05.2026 у справі №915/460/26 позовну заяву ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№35)" повернув заявникові.

4. Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що:

(1) ухвала Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026 про залишення позову без руху була доставлена позивачу до наявного зареєстрованого в системі "Електронний суд" електронного кабінету 29.04.2026 об 10:11 год. в порядку частин п`ятої, сьомої статті 6 ГПК згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку документа в кабінет електронного суду від 29.04.2026, з якої вбачається, що повідомлення про доставлення ухвали суду до електронного кабінету позивача отримано судом 29.04.2026 о 10:16 год.;

(2) перебіг встановленого позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався з 30.04.2026, а кінцевий строк - до 11.05.2026 (з урахуванням припадання останнього дня строку на 09.05.2025, що є вихідним днем);

(3) заявник у встановлений строк не надав доказів усунення виявлених судом недоліків вказаної позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 28.04.2026. Жодної заяви про усунення недоліків позову від заявника до суду не надходило.

5. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.06.2026 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 про повернення позовної заяви у справі №915/460/26 скасував. Матеріали позовної заяви ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№35)" передав на розгляд Господарському суду Миколаївської області зі стадії відкриття провадження у справі №915/460/26.

6. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що:

(1) позивач подав заяву про усунення недоліків у межах установленого ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026 десятиденного строку, який розпочався 29.04.2026 відповідно до частини першої статті 116 ГПК та мав закінчитись 11.05.2025 (10 днів), а саме 07.05.2026, а тому суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву на підставі частини третьої статті 162, статей 172, 174 ГПК;

(2) надходження до суду засобами поштового зв`язку заяви про усунення недоліків після спливу строку, а саме 15.05.2026, відбулося не з вини позивача, який подав відповідну заяву без порушення десятиденного строку;

(3) повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував нормативи пересилання поштових відправлень, адже заява про усунення недоліків могла бути направлена засобами поштового зв`язку, в тому числі, з причин, визначених заявником щодо неможливості в цей період надіслання ним документів через електронний кабінет, яким суд не надав оцінки, оскільки у дуже короткий термін постановив оскаржувану ухвалу без урахування часу можливого відправлення заявником заяви такими засобами;

(4) висновки суду першої інстанції про те, що визначені ухвалою Господарського суду Миколаївської області недоліки позовної заяви позивачем не усунуті у встановлений десятиденний строк є помилковими, спростовуються наданими суду апеляційної інстанції доказами, які підтверджують те, що позивач усунув усі зазначені тільки в мотивувальній частині ухвали недоліки, в тому числі, і щодо сплати судового збору, і ненадання певних документів по суті спору, надання або ненадання яких оцінюється судом тільки після відкриття провадження у справі.

7. ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулося 03.07.2026 до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного Господарського суду від 25.06.2026 у справі №915/460/26 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 у справі №915/460/26.

8. Підставою касаційного оскарження скаржник вважає порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права, а саме: статті 2, 6, 7, частину шосту статті 42, частину четверту, шосту та восьму статті 174, статті 236, 276, 277 ГПК.

(1) позивач є державною установою та зареєстрованим користувачем підсистеми "Електронний суд", який отримав ухвалу про залишення без руху позовної заяви 28.05.2026, а отже був належним чином повідомлений про зміст такої ухвали та мав усі передбачені ГПК можливості для своєчасного подання заяви про усунення недоліків позовної заяви через підсистему "Електронний суд".

Проте, свідомо обрав направлення відповідної заяви засобами поштового зв`язку без одночасного подання документа через підсистему "Електронний суд" або без повідомлення суду про його направлення, чим фактично створив ситуацію, за якої суд першої інстанції був позбавлений можливості своєчасно отримати інформацію про виконання вимог ухвали від 28.04.2026.

Перебування керівника у відпустці та відсутність кваліфікованого електронного підпису у його заступника мають виключно суб`єктивний характер та не можуть бути покладені в основу висновку про неправомірність дій суду першої інстанції. Такі обставини належать до сфери внутрішньої організації діяльності позивача та не звільняють його від обов`язку дотримуватися вимог процесуального закону;

(2) зміст частини шостої статті 174 ГПК не передбачає обов`язку суду першої інстанції очікувати закінчення п`ятиденного строку після спливу строку, наданого для усунення недоліків позовної заяви.

Зазначена норма надає суду право постановити ухвалу в будь-який момент після закінчення строку на усунення недоліків, але не пізніше закінчення п`ятиденного строку. Тобто, закон встановлює лише кінцеву межу для вчинення відповідної процесуальної дії, а не визначає момент, після настання якого суд лише набуває права постановити відповідну ухвалу.

Після закінчення строку на усунення недоліків місцевий господарський суд мав право постановити ухвалу про повернення позовної заяви у будь-який день, якщо на цей момент відповідна заява до суду не надійшла.

На момент постановлення ухвали від 14.05.2026 встановлений для усунення недоліків строк закінчився, заява про усунення недоліків у матеріалах справи була відсутня, через підсистему "Електронний суд" така заява також не надходила, будь-які відомості про її направлення засобами поштового зв`язку у суду були відсутні, а тому суд першої інстанції діяв у повній відповідності до вимог частин четвертої та шостої статті 174 ГПК;

(3) частина сьома статті 116 ГПК не покладає на суд обов`язку самостійно з`ясовувати факт відправлення процесуальних документів, здійснювати перевірку інформації у операторів поштового зв`язку, відкладати вирішення процесуального питання до моменту можливого надходження поштової кореспонденції або виходити з припущення, що відповідні документи були направлені, але ще не отримані судом;

(4) повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням її недоліків не є відмовою у доступі до правосуддя, зокрема, з огляду на частину восьму статті 174 ГПК, відповідно до якої повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення недоліків.

Застосований судом першої інстанції процесуальний наслідок є передбачуваним, чітко визначеним законом та однаковою мірою поширюється на всіх учасників господарського процесу.

Рішення ЄСПЛ, на які послався апеляційний суд, стосувалися ситуацій, коли застосовані державою процесуальні механізми фактично унеможливлювали або надмірно ускладнювали реалізацію права на судовий захист, тоді як у цій справі таких обставин не існувало;

(5) предметом апеляційного перегляду у цій справі була законність ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі частини першої статті 174 ГПК, під час якого апеляційний суд мав перевірити, чи були у суду першої інстанції на момент постановлення ухвали від 14.05.2026 правові підстави для повернення позовної заяви.

Натомість суд апеляційної інстанції фактично здійснив новий розгляд питання про усунення недоліків позовної заяви та самостійно встановив, що позивач усунув всі зазначені недоліки, у тому числі щодо сплати судового збору та подання відповідних документів. Такі висновки апеляційний суд зробив на підставі доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції та були надані лише під час апеляційного перегляду.

Під час вирішення питання про повернення позовної заяви суд першої інстанції не досліджував зміст заяви про усунення недоліків, оскільки така заява у матеріалах справи була відсутня. Отже, питання про те, чи усувала подана позивачем заява всі недоліки позовної заяви, взагалі не було предметом розгляду місцевого господарського суду. Незважаючи на це, апеляційний суд фактично підмінив собою суд першої інстанції та сам вирішив питання про відповідність позовної заяви вимогам статей 162, 164, 172 ГПК.

10. ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№35)" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

11. Доводи позивача зводяться до того, що:

(1) реєстрація електронного кабінету не позбавляє учасника справи права на подання документів до суду в паперовій формі;

(2) обов`язковість подання документів виключно в електронній формі, передбачена частиною сьомою статті 42 ГПК у цій справі не застосовується, оскільки саму позовну заяву подано в паперовому вигляді;

(3) частина сьома статті 116 ГПК пов`язує дотримання процесуального строку з датою здачі кореспонденції на пошту незалежно від дати її фактичного надходження до суду;

(4) позивач діяв добросовісно та своєчасно, виконавши усі вказівки суду в межах встановленого строку.

12. Предметом касаційного перегляду в цій справі є постанова апеляційного суду, якою останній скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 ГПК.

13. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 174 ГПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

14. Водночас, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина четверта згаданої статті).

15. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 174 ГПК України).

16. Стаття 113 ГПК визначає, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

17. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (стаття 114 ГПК).

18. Відповідно до частин першої - четвертої статті 116 ГПК перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

19. За змістом частин шостої-сьомої вказаної статті 116 ГПК останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

20. Як встановив апеляційний суд:

- суд першої інстанції ухвалою від 28.04.2026 у цій справі залишив позовну заяву ДУ "Білоцерківська виправна колонія (№35)" без руху, встановивши позивачу десятиденний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху;

- згідно з довідкою про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету позивач отримав вказану ухвалу 29.04.2026 об 10:11, з огляду на що встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви мав закінчитись 11.05.2026 (10 днів);

- 07.05.2026 позивач на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків, направивши її засобами поштового відправлення R091070058788, про що свідчить штамп Укрпошти від 07.05.2026.

21. За наведеного, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач подав заяву про усунення недоліків у межах встановленого ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026 десятиденного строку, а саме 07.05.2026, а тому суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву на підставі статей 162, 164, 172, частини четвертої статті 174 ГПК.

22. При цьому суд зауважив, що надходження до суду відповідної заяви засобами поштового зв`язку 15.05.2026, тобто після спливу встановленого судом строку на усунення недоліків, відбулося не з вини позивача, який подав відповідну заяву без порушення десятиденного строку, тоді як суд першої інстанції не врахував нормативи пересилання поштових відправлень та можливість направлення такої заяви засобами поштового зв`язку.

23. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, скаржник, серед іншого, стверджує, що позивач як державна установа та зареєстрований користувач підсистеми "Електронний суд" мав можливість скористатися передбаченим законом способом подання процесуальних документів через вказану підсистему, проте свідомо обрав інший спосіб її подання - засобами поштового зв`язку, чим взяв на себе процесуальний ризик настання несприятливих процесуальних наслідків, пов`язаних із обраним ним способом подання процесуальних документів.

24. У контексті таких доводів скаржник покликається на частину шосту статті 42 ГПК, за якою державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, визначені законом, дійсно зобов`язані використовувати електронний кабінет для обміну процесуальними документами із судом.

25. Водночас визначений цією нормою обов`язок використовувати електронний кабінет для обміну процесуальними документами із судом не скасовує та не обмежує гарантоване частиною восьмою статті 6 ГПК право особи (у цьому випадку позивача), зобов`язаної зареєструвати такий кабінет, подавати документи у паперовій формі, що безпосередньо вбачається зі змісту цієї норми, яка визначає, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

26. Відповідна норма також не містить жодних умов або винятків, за яких особа, на яку покладено обов`язок реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може скористатися цим правом або може бути обмежена в ньому; таке право не залежить від процесуального статусу такої особи чи її організаційно-правової форми.

27. Відтак обрання позивачем у межах визначеного законом права подати відповідні документи в паперовій формі способу їх подання шляхом направлення засобами поштового зв`язку не може вважатися порушенням процесуального закону та не може розцінюватися як дія, що покладає на позивача ризик настання несприятливих процесуальних наслідків, адже позивач діяв у межах права, гарантованого частиною восьмою статті 6 ГПК, а покладення негативних процесуальних наслідків на особу за реалізацію нею права, наданого законом, суперечить завданню господарського судочинства, визначеному статтею 2 ГПК, та принципу правової визначеності.

28. Заперечуючи висновки апеляційного суду, скаржник за текстом касаційної скарги також наголошує, що однією з підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційний суд фактично визнав постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви до спливу п`ятиденного строку, передбаченого частиною шостою статті 174 ГПК, тоді як вказана норма визначає лише граничний строк постановлення ухвали про повернення позовної заяви, а не обов`язок суду очікувати спливу п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

29. Проте таке тлумачення мотивів оскаржуваної постанови не відповідає її дійсному змісту та ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті скаржником висновків суду апеляційної інстанції.

30. За змістом оскаржуваної постанови апеляційного суду, виснуючи про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали від 14.05.2026 про повернення позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 ГПК, апеляційний суд виходив не з обов`язку суду очікувати спливу п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків, а з установлених обставин цієї справи, а саме зі своєчасного надсилання позивачем засобами поштового зв`язку заяви про усунення недоліків 07.05.2026 за умови, що визначений ухвалою від 28.04.2026 десятиденний строк закінчувався 11.05.2026, та об`єктивної неможливості її надходження до суду першої інстанції до постановлення відповідної ухвали від 14.05.2026 про повернення позовної заяви з огляду на нормативні строки пересилання поштової кореспонденції.

31. Тобто висновок суду апеляційної інстанції про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви обумовлений не тим, що така ухвала постановлена до спливу п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків, а сукупністю обставин, за яких суд першої інстанції застосував частину четверту статті 174 ГПК без урахування права позивача подати відповідну заяву в паперовій формі, зокрема шляхом її направлення засобами поштового зв`язку, яке позивач у цій справі реалізував 07.05.2026 у межах визначеного ухвалою від 28.04.2026 десятиденного строку, який закінчувався 11.05.2026, а також того, що надходження відповідної заяви до суду лише 15.05.2026, тобто після спливу встановленого судом строку на усунення недоліків, відбулося не з вини позивача.

32. У контексті наведеного варто також врахувати, що частина сьома статті 116 ГПК пов`язує дотримання процесуального строку з датою здачі відповідного документа на пошту чи його передачі іншими відповідними засобами зв`язку, а не з датою його фактичного надходження до суду.

33. Оскільки позивач здав заяву про усунення недоліків позовної заяви оператору поштового зв`язку 07.05.2026, тобто до закінчення встановленого ухвалою суду від 28.04.2026 десятиденного строку, який закінчувався 11.05.2026, така позовна заява в розумінні частини сьомої статті 116 ГПК у поєднанні з частиною третьою статті 174 цього Кодексу вважається поданою у день її первинного подання до господарського суду, що, у свою чергу, виключає застосування до такої позовної заяви частини четвертої статті 174 ГПК, яка є взаємовиключною з частиною третьою цієї статті.

34. Тобто застосування до позовної заяви частини третьої статті 174 ГПК обумовлене насамперед своєчасним усуненням позивачем недоліків позовної заяви, зокрема своєчасною здачею відповідної заяви на пошту чи її передачею іншими відповідними засобами зв`язку, а не моментом, коли суду фактично стало відомо про таке усунення.

35. При цьому Суд враховує, що обставина, за якою заява про усунення недоліків фактично надійшла до суду першої інстанції лише 15.05.2026, тобто після постановлення ним ухвали від 14.05.2026 про повернення позовної заяви, у цьому випадку зумовлена виключно нормативами пересилання поштових відправлень, які суд першої інстанції не врахував, про що цілком обґрунтовано зазначив апеляційний суд.

36. Така обставина не є наслідком протиправної поведінки чи процесуальної недбалості позивача, який реалізував своє право на подання відповідної заяви в паперовій формі шляхом її направлення засобами поштового зв`язку в межах наданого судом строку та у передбачений процесуальним законом спосіб.

37. За встановлення апеляційним судом відповідних обставин, покладення на позивача негативних наслідків того, що подана ним своєчасно (в межах визначеного судом строку) заява про усунення недоліків не надійшла до суду першої інстанції до постановлення останнім ухвали про повернення позовної заяви, суперечило б частині сьомій статті 116 ГПК, яка саме для таких випадків пов`язує дотримання строку з датою здачі відповідної заяви на пошту чи її передачі іншими відповідними засобами зв`язку, а не з датою її фактичного отримання судом.

38. Посилання скаржника на те, що вказана норма (частина сьома статті 116 ГПК) не покладає на суд обов`язку з`ясовувати факт надсилання процесуальних документів поштою до їх фактичного надходження, не може свідчити про неправильне застосування апеляційним судом відповідної норми, як про це вказує скаржник, адже суд апеляційної інстанції не виснував про обов`язок суду першої інстанції самостійно розшукувати відомості про поштові відправлення чи здійснювати перевірку в операторів поштового зв`язку, а лише застосував частину сьому статті 116 ГПК за її прямим призначенням - для визначення моменту, з яким закон пов`язує дотримання процесуального строку, на підставі відбитку календарного штемпеля, наявного в матеріалах справи станом на дату перегляду справи судом апеляційної інстанції.

39. У контексті доводів скаржника щодо визначеного частиною шостою статті 174 ГПК строку повернення позовної заяви (строку постановлення ухвали про її повернення) Суд враховує, що така норма дійсно визначає граничну процесуальну межу вчинення судом відповідної дії, а не мінімальний строк, який суд зобов`язаний очікувати в кожному випадку, а тому саме по собі постановлення відповідної ухвали до спливу цього строку не суперечить закону.

40. Водночас Суд зауважує, що така норма не може застосовуватися ізольовано від інших процесуальних норм, які визначають право сторони подати відповідну заяву в паперовій формі (частина восьма статті 6 ГПК), зокрема шляхом її направлення засобами поштового зв`язку.

41. Установлений законом п`ятиденний строк між закінченням строку на усунення недоліків та граничним строком постановлення ухвали про повернення позовної заяви об`єктивно спрямований, серед іншого, на забезпечення можливості надходження до суду документів, надісланих учасником справи в межах наданого судом строку засобами поштового зв`язку, отримати які невідкладно суд не може з огляду на об`єктивний час, обумовлений нормативами пересилання поштових відправлень.

42. Правомірно та без порушення процесуального закону реалізоване позивачем право подати заяву про усунення недоліків до останнього дня встановленого судом строку обумовлює необхідність урахування судом нормативних строків пересилання поштової кореспонденції під час вирішення питання про повернення позовної заяви, оскільки інше тлумачення позбавляє передбачене частиною восьмою статті 6 ГПК право будь-якого практичного значення для випадків подання заяви ближче до закінчення встановленого строку.

43. Відсутність у частині шостій статті 174 ГПК прямої вказівки на обов`язок суду очікувати спливу п`ятиденного строку не свідчить про відсутність у суду необхідності враховувати право особи подати відповідні документи в паперовій формі, зокрема шляхом їх направлення засобами поштового зв`язку. Відповідно апеляційний суд мав право врахувати обставини, які об`єктивно свідчать про своєчасне вчинення позивачем процесуальної дії у спосіб, прямо передбачений процесуальним законом.

44. Установивши, що позивач надіслав заяву про усунення недоліків у межах визначеного судом строку, а нормативний строк пересилання поштового відправлення станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали ще не сплив, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав передчасними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 ГПК.

45. Доводи скаржника про те, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача визначеного частиною восьмою статті 174 ГПК права на повторне звернення до суду, Суд відхиляє, адже наявність у позивача такого права не усуває юридичного значення помилкового застосування судом першої інстанції частини четвертої статті 174 ГПК за відсутності для цього фактичних підстав, оскільки повернення позовної заяви з підстави неусунення недоліків, які позивач фактично усунув у встановлений строк, є самостійним порушенням норм процесуального права незалежно від наявності у позивача права на повторне звернення до суду.

46. Суд також відхиляє доводи скаржника про декларативність застосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини, оскільки наведена практика застосована апеляційним судом не як самостійна, а як додаткова підстава для висновку про незаконність ухвали від 14.05.2026, який насамперед ґрунтується на встановленому факті своєчасного усунення позивачем недоліків позовної заяви та на відсутності обмежень щодо обраного позивачем способу подання такої заяви (шляхом її направлення засобами поштового зв`язку).

47. Застосування судом апеляційної інстанції зазначеної практики у аспекті спірної в цій справі ситуації є не самостійним обґрунтуванням, а додатковим обґрунтуванням (підсиленням) висновків про недопустимість покладення на добросовісного учасника справи (у цьому випадку на позивача), що вчасно виконав усі вимоги суду, невиправданого тягаря повторного звернення до суду.

48. Безпідставними Суд також вважає доводи скаржника про вихід суду апеляційної інстанції за визначені статтею 269 ГПК межі апеляційного перегляду та підміну ним суду першої інстанції, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції на підставі доказів, які були надані лише під час апеляційного перегляду, виснував про те, що позивач усунув всі визначені судом недоліки позовної заяви, оскільки цей висновок суд навів насамперед на спростування висновків суду першої інстанції, який, повертаючи позовну заяву на підставі частини четвертої статті 174 ГПК, виснував, що визначені ухвалою господарського суду недоліки позовної заяви позивач не усунув у встановлений десятиденний строк.

49. Такі висновки апеляційного суду не є встановленням обставин на підставі доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, та не виходять за межі предмета апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, постановленої на підставі частини четвертої статті 174 ГПК.

50. Дослідження судом апеляційної інстанції поданих на підтвердження цього факту доказів не є виходом за визначені статтею 269 ГПК межі апеляційного перегляду, а є реалізацією останнім своїх повноважень щодо перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення (у цьому випадку ухвали про повернення позовної заяви).

51. Оцінка обставин своєчасного усунення позивачем недоліків позовної заяви є ключовим питанням, яке підлягає з`ясуванню під час апеляційного перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції, оскільки частина третя статті 174 ГПК визначає, що позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду саме з огляду на усунення позивачем визначених судом недоліків, а не з огляду на сам факт подання до суду заяви про усунення таких недоліків.

52. При цьому Суд враховує, що в аспекті таких доводів скаржник не спростовує висновки суду апеляційної інстанції про те, що поданою заявою позивач усунув усі зазначені тільки в мотивувальній частині ухвали недоліки, в тому числі, і щодо сплати судового збору, і ненадання певних документів по суті спору, надання або ненадання яких оцінюється судом тільки після відкриття провадження у справі, тобто, що відповідна заява за своїм змістом була належним усуненням виявлених судом недоліків, а обмежується виключно запереченням проти способу, в який апеляційний суд дійшов цього висновку, і так само не доводить того, що такі висновки суду апеляційної інстанції були самостійною підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, а не лише одним (додатковим) аргументом, наведеним на спростування протилежних висновків суду першої інстанції.

53. Доводи скаржника про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам частин четвертої, п`ятої статті 236 ГПК через ненадання оцінки всім доводам відповідача, наведеним у відзиві на апеляційну скаргу, Суд також відхиляє, так як встановлення судом апеляційної інстанції факту своєчасного надсилання позивачем заяви про усунення недоліків та об`єктивної неможливості її надходження до суду до постановлення оскаржуваної ухвали по суті спростовує доводи відповідача про відсутність порушень з боку суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутність текстуального відтворення в постанові кожного окремого аргументу відповідача не свідчить про порушення вимог статті 236 ГПК, оскільки обов`язок суду навести мотиви ухваленого рішення не є тотожним обов`язку послідовно спростовувати кожне речення процесуального документа сторони.

54. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. За результатами касаційного перегляду постанови апеляційного суду, якою останній скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення апеляційним судом норм процесуального права, відповідно підстав для її зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Розподіл судових витрат

58. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд