ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020100020000936, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Вироком Київського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту затримання, а саме з 9 лютого 2026 року.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 12.02.2020, вночі, перебуваючи на території ДП «Київський державний завод «Буревісник» за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, б. 2, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, підійшов до цеху № 25, де побачив отвір в хвіртці до вказаного цеху та скориставшись відсутністю сторонніх осіб, проник до даного приміщення.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу ОСОБА_7 зайшов до кімнати трансформаторної підстанції та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв автоматичні вимикачі А 31-34-600В-200А в загальній кількості 15 шт., вартістю 2 000 грн кожний, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ДП «Київський державний завод «Буревісник» матеріальну шкоду на загальну суму 30 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування зазначає, що апеляційним судом не наведено належного обґрунтування щодо безпідставного застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання та не зазначено конкретних обставин справи, які свідчать про неможливість виправлення засудженого без реального відбування покарання. Зокрема, поміж підтвердження наявності обставини, що пом`якшує покарання, - визнання вини та щирого каяття, апеляційний суд вдався до оцінки обставин, які характеризують особу засудженого та підсилюють необхідність застосування більш тяжкого покарання, а саме відбування покарання за попереднім вироком, відсутність в силу ст. 89 КК України судимостей, неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, що ОСОБА_7 неодружений та не має постійного джерела доходу.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Від засудженого ОСОБА_7 надійшла заява про те, що він не підтримує касаційну скаргу захисника, просить залишити її без розгляду.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.
Згідно положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Як убачається з вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, неодружений, не має постійного джерела доходу, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його ставлення до вчиненого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, відсутність обставин, які його обтяжують, та з урахуванням наведеного дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Не погодившись із вироком суду прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставив питання про його скасування та ухвалення нового вироку у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість, посилаючись на відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи рішення про скасування вироку в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за скаргою прокурора, апеляційний суд зазначив, що ухвалюючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, місцевий суд послався у вироку на ті ж обставини, які врахував при призначенні йому покарання, при цьому не навів переконливих доводів, які б давали суду підстави дійти висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання у виді позбавлення волі.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що при призначенні обвинуваченому покарання судом не у повному обсязі враховані дані про особу ОСОБА_7 , який раніше засуджувався за вчинення крадіжок до покарання у виді позбавлення волі, та звільнявся на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком, проте знову вчиняв аналогічні кримінальні правопорушення. Так, будучи звільненим від відбування покарання за попереднім вироком на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2020, через нетривалий час, менше ніж через місяць, ОСОБА_7 вчинив нове корисливе кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, тому наведені обставини вказують про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.
За приписами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Зважаючи на встановлені дані щодо особи ОСОБА_7 , який не має постійного джерела доходу, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинення тяжкого корисливого злочину через нетривалий час після звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, а також з урахуванням обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та відсутності обставин, які його обтяжують, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України,у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.
При призначенні покарання судом апеляційної інстанції, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, правильно враховано дані про особу ОСОБА_7 , а саме, що він неодружений, не має постійного джерела доходу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому доводи касаційної скарги сторони захисту в цій частині є неспроможними.
З урахуванням викладеного закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а призначене ОСОБА_7 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд