ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041700000815 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, мешканця АДРЕСА_1 ,раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Самарський районний суд м. Дніпропетровськавироком від 29 листопада 2024 рокувизнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Стягнув зі ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 35 479,6 грн матеріальної шкоди, 1 000 000 грн моральної шкоди та 22 000 грн витрат на правничу допомогу. Стягнув зі ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 1 000 000 грн моральної шкоди та 22 000 грн витрат на правничу допомогу. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 16:20, маючи при собі розкладний ніж, прямував з магазину повз дитячий майданчик, розташований навпроти Дніпровського ліцею № 129, що по вул. Космонавтів, 12 у м. Дніпрі, де помітив компанію раніше незнайомих йому підлітків.
ОСОБА_6 вирішив пройти в бік підлітків та присісти на дитячу гойдалку поруч з раніше незнайомою неповнолітньою ОСОБА_10 , яка каталась на сусідній гойдалці.
Неповнолітня ОСОБА_10 , злякалась незнайомого чоловіка, який, присівши на гойдалку, почав тихим голосом виражатися нецензурною лайкою, тому вона відразу вирішила встати з гойдалки та піти до своїх товаришів, які знаходились поруч на дитячому майданчику.
Перебуваючи у вказаному місці, ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 16:22, ОСОБА_6 здалось, що неповнолітній ОСОБА_11 , який стояв на дитячому майданчику позаду гойдалки біля лавочки, на якій сиділи неповнолітні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , знімає його на свій мобільний телефон.
Після цього ОСОБА_6 різко встав з гойдалки, усвідомлюючи, що він перебуває на території дитячого майданчика, тобто у громадському місці, використовуючи нікчемний привід, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_11 та почав безпричинно, нахабно висловлювати свої претензії. При цьому ОСОБА_6 грубим та зухвалим тоном запитав неповнолітнього ОСОБА_11 , чи знімав він його на телефон, на що хлопець відповів ОСОБА_6 , що він його не знімав.
Не довіряючи словам ОСОБА_11 , ОСОБА_6 наполегливо продовжував стояти поруч з неповнолітнім ОСОБА_11 у присутності неповнолітніх ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та інших дорослих і дітей, які знаходились на дитячому майданчику, нехтуючи загальноприйнятими правилами моралі та поведінки в суспільстві, порушуючи громадський порядок, почав виривати з рук неповнолітнього ОСОБА_11 телефон, вимагаючи показати екран, на що ОСОБА_11 погодився та дозволив ОСОБА_6 подивитись його телефон.
В цей час неповнолітній ОСОБА_12 зробив ОСОБА_6 зауваження щодо його знаходження на дитячому майданчику, однак, ОСОБА_6 безпричинно продовжив провокувати конфлікт, внаслідок чого між ОСОБА_6 та неповнолітнім ОСОБА_12 зав`язалась словесна перепалка, в ході якої у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на скоєння хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, направлений на грубе порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю, а саме на безпричинне умисне протиправне заподіяння смерті неповнолітньому ОСОБА_12 .
Далі ОСОБА_6 , маючий при собі розкладний ніж, запропонував неповнолітньому ОСОБА_12 вирішити конфлікт у бійці. Близько 16:26 ОСОБА_6 , перебуваючи на території дитячого майданчика, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, реалізовуючи злочинний умисел направлений на вчинення хуліганських дій, використовуючи нікчемний привід, умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, обурившись на зауваження неповнолітнього ОСОБА_12 , розпочав з ним бійку, в ході якої ОСОБА_12 намагався відійти та ногою відштовхнути від себе ОСОБА_6 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, з метою демонстрації своєї переваги над явно молодшим за віком ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, прагнучи самоствердитися над неповнолітнім ОСОБА_12 ; незважаючи на те, що поряд знаходяться малолітні та неповнолітні діти, які гуляли на дитячому майданчику, а також перехожі, які проходили повз; діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх діянь, використовуючи малозначний привід дістав з кишені ніж та, тримаючи його у правій руці, умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_12 два послідовні удари в праву область черева, спричинивши колото-різані поранення з ушкодженням правої частки печінки і нижньої порожнистої вени. Після цього ОСОБА_6 , почувши галас з боку перехожих і безпосередньо неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , втік з місця вчинення злочину.
У подальшому о 17 годині 10 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 в стані клінічної смерті госпіталізовано до лікарні, де о 18 годині 40 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих ушкоджень він помер.
Дніпровський апеляційний суд 22 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення, апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_14 задовольнив частково, а апеляційну скаргу прокурора задовольнив.
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасував. Ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років. Речові докази, а саме футболку, спортивні штани, джемпер в пошкодженому стані, повернув потерпілій ОСОБА_8 . В іншій частині вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник у касаційній скарзі з доповненнями заявляє про низку порушень, допущених, на його думку, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , а саме:
- у підготовчому засіданні захисник ОСОБА_15 брав участь в режимі відеоконференції, тому обвинувачений не мав можливості з ним поспілкуватися, ними не було узгоджено правову позицію, тому вважає, що було порушено право на захист. При цьому зазначає, що головуючий жодного разу не запитував у обвинуваченого згоди на участь захисника в режимі відеоконференції, клопотання захисника про таку участь були нічим не обґрунтовані, подані із пропуском визначеного ст. 336 КПК України строку. Всі ці обставини, на думку захисника, призвели до порушення права засудженого на захист та справедливий суд;
- у підготовчому засіданні на запитання головуючого обвинувачений зазначив, що з пам`яткою не ознайомився, на що суд роз`яснив йому деякі його права, однак не всі. Зокрема суд не роз`яснив обвинуваченому його право подавати клопотання про розгляд провадження щодо нього судом присяжних, не з`ясував у захисника, чи узгоджувалась ним правова позиція з підзахисним. При цьому прокурор роз`яснив ОСОБА_6 право на розгляд справи щодо нього судом присяжних за відсутності захисника, що, на думку захисника, є порушенням вимог КПК України. Окремо зазначає, що головуючий, оголошуючи склад суду, вказав про розгляд справи суддею та двома присяжними (судові засідання 27.03.2024 та 04.04.2024), чим ввів обвинуваченого в оману, адже провадження насправді розглядалося колегією з трьох суддів;
- в судовому засіданні 04.04.2024 суд не з`ясував у обвинуваченого, чи отримав він пам`ятку про процесуальні права та обов`язки й чи зрозумілі вони йому, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 345 КПК України;
- в судовому засіданні 18.04.2024 під час допиту свідка ОСОБА_10 суд не привів її до присяги, чим порушив вимоги КПК України, тому її показання є недопустимими доказами;
- захисник вважає, що здійснення фіксації судового розгляду у кримінальному провадженні за допомогою системи технічної фіксації судових процесів «Акорд», а не за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, як визначено положеннями ст. 107 КПК України, призвело до неналежної якості запису судового засідання 18.04.2024, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень;
- під час допиту обвинуваченого в судовому засіданні 17.10.2024 суд надав можливість допитати його прокурору, представнику потерпілого, потерпілому, однак не дав можливості допитати обвинуваченого захиснику, що призвело до порушення права на захист;
- в судовому засіданні 16.05.2024 під час оголошення ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не забезпечив участь захисника, який брав участь в режимі відеоконференцзв`язку. В судовому засіданні 29.11.2024 під час оголошення вироку суд також не забезпечив участь захисника, зазначивши інформацію про його присутність в журналі судового засідання. Також суд провів судове засідання 23.10.2024 без участі захисника, зазначивши в журналі судового засідання про його участь, що призвело до порушення права на захист;
- в судовому засіданні 16.05.2024 ОСОБА_6 заявив про відмову від захисника, однак головуючий суддя повідомив, що він не може відмовитись від призначеного державою захисника, поки у нього не буде іншого захисника, оскільки у провадженні участь захисника є обов`язковою. В судовому засіданні 22.08.2024 обвинувачений заявив про заміну захисника, оскільки у них не сходяться лінії захисту, однак суд знову відмовив, оскільки у нього захисник призначений з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Крім цього, захисник ОСОБА_7 зазначає у скарзі про неефективний захист, формальну участь захисника ОСОБА_16 , який переважно брав участь у розгляді в режимі відеоконференції, не узгоджував правову позицію з обвинуваченим, не заявляв жодних клопотань чи заперечень, не з`ясовував відомості про стан здоров`я обвинуваченого, не подав апеляційну скаргу на вирок, не подав заперечень на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих, формально виступав в судових дебатах.
Також захисник посилається на те, що суд не з`ясував належним чином відомості про стан здоров`я обвинуваченого, який є людиною похилого віку, має хвороби.
Зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, вважаючи, що суди не врахували дані про наявність у обвинуваченого тілесних ушкоджень і не встановили обставин початку конфлікту, який за версією обвинуваченого розпочав потерпілий і перший наніс йому удар в обличчя. Оскільки всі ці порушення не були усунуті апеляційним судом, постановлений ним вирок сторона захисту також вважає необґрунтованим і незаконним.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_6 , не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилався, крім іншого, на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема обвинувачений у своїй скарзі з посиланням на аудіозаписи судових засідань, зазначав про суперечності у показаннях свідків. При цьому вказував як про суперечності у окремих показаннях конкретного свідка, так і про суперечності між показаннями різних свідків щодо одних і тих самих подій. Також обвинувачений зазначав про суперечності у протоколах слідчих експериментів та показаннях свідків і наводив посилання на обґрунтування цього.
Однак, апеляційний суд цих доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, усупереч вимогам КПК України, формально вказав про доведеність винуватості ОСОБА_6 сукупністю досліджених доказів, не спростувавши конкретних доводів апеляційної скарги засудженого й не перевіривши його доводи щодо його версії подій та обставин, які мали місце.
Частиною 3 ст. 404 КПК України встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду про застосування норми права, передбаченої ч. 3 ст. 404 КПК України (постанова від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження № 51-1747кмо22), під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того, чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі обвинувачений ставив питання про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та можливе неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, перевірити це апеляційний суд міг шляхом повторного дослідження окремих доказів у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене колегія суддів вбачає, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є істотними, оскільки могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин касаційну скаргу захисника потрібно задовольнити частково, оскаржуваний вирок апеляційного суду - скасувати на підставі п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Стосовно інших доводів скарги колегія суддів наразі не вбачає доцільним висловлюватися з метою уникнення впливу на позицію апеляційного суду при новому розгляді.
Беручи до уваги, що вирок апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, й відповідно вирок суду першої інстанції стає таким, що не набрав законної сили, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_6 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд