ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_10 та прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140070001572 від 24 грудня 2020 року, стосовно
ОСОБА_11 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 13 липня 2020 року за ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ст. 70 КК Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК;
ОСОБА_10 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року ОСОБА_11 визнано винуватим за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК та призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст. 309 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_11 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
ОСОБА_12 визнано винуватим за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК та призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст. 309 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_12 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
На підставі с. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 13 липня 2020 року та остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років та 3 місяці з конфіскацією майна.
ОСОБА_10 визнано винуватим за ч. 2 с. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст. 309 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_10 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження, судових витрат та речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили:
- кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 307 КК, - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин та особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою;
- кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 КК, - незаконне придбання, зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів без мети збуту;
ОСОБА_10 вчинив:
- кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК,- незаконне придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин та особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб;
- кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК,- незаконне придбання, зберігання, з метою збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин та особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб;
- кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, - незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає про порушення права на захист її підзахисного. Суд апеляційної інстанції 28 січня 2026 року провів розгляд без участі обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_13 .
При цьому матеріали кримінального провадження не містять інформації про належне повідомлення обвинуваченого про засідання суду апеляційної інстанції 28 січня 2026 року.
Вирішуючи питання про можливість здійснення апеляційного розгляду без участі захисника, суд апеляційної інстанції не врахував положення ст. 52 КПК про обов`язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, не дав належної оцінки його клопотанню про відкладення розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції не забезпечив сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, порушивши принцип рівності та змагальності сторін.
Як на підставу для скасування судового рішення захисник посилається на пасивну поведінку захисника ОСОБА_13 : захисник не заявляв клопотань, спрямованих на захист ОСОБА_10 , не оскаржував рішення та дії слідчого/прокурора, не збирав та не подавав до суду докази.
Також захисник зазначає про невідповідність рішення суду апеляційної інстанції вимогам ст. 370 та 419 КПК. Суд апеляційної інстанції здійснив формальний розгляд та не дослідив жодного доказу, незважаючи на те, що виступає фактично останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження.
Без уваги суду апеляційної інстанції залишились порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені під час досудового розслідування.
Обшук за місцем проживання ОСОБА_10 проведений на підставі постанови старшого слідчого СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_14 про проникнення до володіння особи від 22 вересня 2021 року, яка не містить належного обґрунтування, не відповідає вимогам ст. 233 КПК та винесена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК.
Посилаючись на рішення об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 07 жовтня 2024 року у справі 466/525/22 щодо невідкладності проведення слідчої дії, вважає, що протокол обшуку від 22 вересня 2021 року має бути визнаний недопустимим доказом, як і похідні від нього докази. Зазначає, що не було невідкладності у проведені цієї слідчої дії. Вважає, що органу досудового розслідування була відома адреса проживання ОСОБА_10 , а отже він мав звернутись до слідчого судді з клопотанням про надання ухвали на проведення обшуку, враховуючи також наявну в матеріалах провадження ухвалу слідчого судді про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_6 (яка не була реалізована, ймовірно, з причин допущених органом досудового розслідування помилки щодо адреси).
Невідкладні слідчі дії проводились особами, які не мали відповідних повноважень, а подальша легалізація проведених обшуків, через клопотання та погодження прокурора, з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що ставить під сумнів законність проведених слідчих дій. Такі твердження захисник обґрунтовує відсутністю у матеріалах кримінального провадження постанови керівника органу досудового розслідування про створення групи слідчих, реєстр матеріалів також не містить відповідної постанови. Не містять матеріали кримінального провадження і підтвердження належних процесуальних повноважень прокурора ОСОБА_15 , який звертався із клопотанням про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та погоджував повідомлення про підозру.
Протоколи тимчасового доступу від 12, 17 та 18 листопада 2021 року не відповідають вимогам статті 104 КПК: не зазначено місце їх складання, посади та даних про особу, у присутності якої вони складались.
Постанова про освідування від 23 вересня 2021 року не була пред`явлена ОСОБА_10 , в ній відсутній його підпис та не зафіксовано факт відмови від ознайомлення з постановою. Під час освідування не було залучено понятих.
Протоколи огляду предметів від 23 вересня 2021 року, складені слідчим ОСОБА_14 , фіксують одночасне проведення двох слідчих дій у період з 16 до 17 год, що є фактично неможливим та ставить під сумнів достовірність зазначених відомостей.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги, прокурор посилається на п. 4 ч. 2 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відповідно до якого, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції 28 січня 2026 року провів судове засідання та ухвалив рішення у цьому кримінальному провадженні за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , участь якого, відповідно до вимог ст. 52 КПК, є обов`язковою, оскільки ОСОБА_10 обвинувачувався, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Крім того, апеляційний розгляд відбувся не зважаючи на наявність клопотання захисника про відкладення судового засідання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Також підтримала касаційну скаргу прокурора.
Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні просили задовольнити касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу прокурора та підтримав касаційну скаргу захисника в частині скасування ухвали апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону - здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У своїх касаційних скаргах, як прокурор, так і захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 указують на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону допущене апеляційним судом - здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою.
Можливість проведення апеляційного розгляду без обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_13 суд апеляційної інстанції мотивував наступним: «Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_10 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися повторно, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Захисник ОСОБА_13 , вкотре подав заяву про відкладення апеляційного розгляду, однак наведені у ній підстави колегія суддів визнала такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті. При цьому, апеляційний розгляд неодноразово відкладався, за аналогічними заявами захисника 19.03.2025, 15.04.2025, 04.06.2025, 04.11.2025 з підстав зайнятості в інших судових засіданнях, за заявами обвинуваченого 19.03.2025, 15.04.2025, 04.06.2025, 04.11.2025 з покликаннями, що докази поважності неприбуття будуть надані в наступному судовому засіданні. Водночас, обов`язковість участі захисника означає обов`язок держави забезпечити обвинуваченому реальну можливість отримання правової допомоги, а не безумовний обов`язок суду відкладати апеляційний розгляд у кожному випадку неявки захисника. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, право обвинуваченого ОСОБА_10 на захист було забезпечене, захисник був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, апеляційну скаргу подано саме стороною захисту, а об`єктивних перешкод для участі захисника у судовому засіданні не встановлено.
При цьому, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу у даному кримінальному провадженні подано саме стороною захисту, а відтак обвинувачений та його захисник, реалізуючи право на апеляційне оскарження, повинні були виявляти належну процесуальну ініціативу та добросовісність у користуванні наданими процесуальними правами, зокрема щодо участі у судовому розгляді поданої ними апеляційної скарги.
За таких обставин, з урахуванням положень статей 401, 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого та його захисника, оскільки їх неявка не перешкоджає перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваного вироку в межах доводів апеляційної скарги».
Однак, з такими висновками апеляційного суду не може погодитися колегія суддів касаційної інстанції з огляду на таке.
Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК (ч. 1, ст. 405 КПК).
Згідно з ч. 4 ст. 404 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Предметом розгляду суду апеляційної інстанції був вирок Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які обвинувачувались, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, а отже участь захисників під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції була обов`язковою.
Посилаючись на те, що захисник був належним чином повідомленим про дату та час апеляційного розгляду, а тому перешкод для участі захисника у судовому засіданні не встановлено, апеляційний суд не врахував імперативних норм кримінального процесуального закону про обов`язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів та наявного клопотання захисника про відкладення судового засідання у зв`язку з участю в судовому засіданні по розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в межах іншого кримінального провадження (т. 5, а. п. 228).
Згідно зі ст. 324 КПК, якщо в судове засідання не прибув захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов`язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття його до суду.
Разом з тим, усупереч вимогам статей 52, 324 КПК, апеляційним судом розглянуто справу за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою.
Як убачається з технічного запису судового засідання, прокурор вважав за неможливе проведення судового засідання 28 січня 2026 року без участі захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_13 .
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою.
З огляду на допущені порушення колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку іншим доводам, наведеним у касаційній скарзі захисника.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню.
Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
При цьому колегія суддів не обирає запобіжний захід ОСОБА_11 , оскільки відповідно до листа Державної установи «Коломийська виправна колонія № 41» від 03 серпня 2026 року його було умовно-достроково звільнено від відбування покарання для проходження військової служби з установи виконання покарань на підставі ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2026 року.
Колегією суддів не встановлено ризиків, визначених у ст. 177 КПК, а томуСуд не вбачає підстав для застосування стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу на підставі положень ч. 3 ст. 433 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд