ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/8546/23

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Військової частини НОМЕР_2 (третя особа, В/ч НОМЕР_2 ), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненадання довідки ОСОБА_1 про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24.02.2022 по 10.06.2022 включно згідно з додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24.02.2022 по 10.06.2022 включно згідно з додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298.

2. Позов обґрунтовано тим, що старший солдат ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді оператора радіолокаційної станції радіолокаційного відділення у Військовій частині НОМЕР_3 , яка є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_2 та безпосередньо перебуває на її фінансовому забезпеченні, а з 29.09.2021 на підставі наказу начальника Генерального штабу ЗСУ від 17.09.2021 № 137/дск був відряджений у підпорядкування командувача операції об`єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у складі військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить відбиток печатки на посвідченні про відрядження. Далі відповідно до наказу командувача угрупування об`єднаних сил від 10.06.2022 (на якому стоїть відбиток печатки В/ч НОМЕР_1 , код НОМЕР_4 ) позивач вибув зі складу угрупування об`єднаних сил до складу оперативно- стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », наказом командира якого від 13.06.2022 № 4/ДСК був відряджений до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони України.

2.1. За доводами позивача, за період з 24.02.2022 по 30.11.2022 йому виплачена додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168) у розмірі 30000,00 грн щомісячно, а також відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_2 від 01.11.2022 № 447-аг йому виплачено додаткову винагороду із розрахунку 100000,00 грн пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях за період з 11.06.2022 по 28.08.2022 у загальному розмірі 179892,48 грн на підставі довідки В/ч НОМЕР_1 від 07.10.2022 № ОСУВ«Хортиця»/8/1337.

2.2. Позивач підкреслив, що у період з 24.02.2022 по 10.06.2022 він також перебував у відрядженні у складі В/ч НОМЕР_1 в районах ведення воєнних (бойових) дій і приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується листом командира В/ч НОМЕР_2 від 28.12.2022 № 350/303/2/2252, однак за вказаний період В/ч НОМЕР_1 не надала в установлені строк та порядку будь-якого документального підтвердження чи довідки про перебування позивача у районах ведення воєнних (бойових) дій та його безпосередню участь у бойових діях та заходах, що позбавило В/ч НОМЕР_2 можливості нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100000,00 грн пропорційно часу його участі у таких діях та заходах.

2.3. Позивач вважає, що тим самим В/ч НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність, внаслідок якої його право на отримання означено додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 24.02.2022 по 10.06.2022 є порушеним.

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Установлені судами фактичні обставини справи

4. Згідно з посвідченням про відрядження від 29.09.2021 № 372/2/239 В/ч НОМЕР_3 , з 29.09.2021 старший солдат ОСОБА_1 відряджений у підпорядкування командувача ООС для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС (підстава - наказ ГШ ЗСУ від 17.09.2021 № 137/дск).

5. Відповідно до посвідчення про відрядження від 29.09.2021 № 372/2/239, виданого В/ч НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_1 з 29.09.2021 відряджений у підпорядкування командувача ООС для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС (підстава наказ ГШ ЗСУ від 17.09.2021 № 137/дск).

6. Згідно з відмітками у посвідченні про відрядження, 29.09.2021 позивач вибув з В/ч НОМЕР_3 та прибув ОКП ОС.

7. Відповідно до витягу з наказу командувача угруповання об`єднаних сил від 10.06.2022 № 109/дск по стройовій частині, старший солдат ОСОБА_1 , оператор радіолокаційної станції радіолокаційного відділення В/ч НОМЕР_3 , вважається таким, що прибув до складу угруповання об`єднаних сил - до складу оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 10.06.2022.

8. Відповідно до витягу з наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2022 № 4/дск старший солдат ОСОБА_1 з 11.06.2022 залучений до сил і засобів оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань.

9. Згідно з наказом командувача об`єднаних сил від 09.03.2022 № 45/дск, всі військовослужбовці (працівники) Збройних Сил України та інших складових сил безпеки і оборони, які станом на 05.00 05.03.2022 знаходились в складі об`єднаного командного пункту та частин безпосереднього підпорядкування операцій об`єднаних сил вважаються такими, що вилучені зі складу сил та засобів операції об`єднаних сил та вважаються такими, що залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі угруповання об`єднаних сил щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсутні і стримування збройної агресії російської федерації та підпорядковуються Командувачу угрупування об`єднаних сил.

10. Водночас відповідно до довідки В/ч НОМЕР_1 від 07.06.2023 № 313/11/538 за підписом т.в.о. командира В/ч НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 у 2022 році у відрядженні у В/ч НОМЕР_1 не перебував.

11. Згідно з довідками В/ч НОМЕР_1 :

- від 27.04.2023 № 313/11/2470 відповідно до пункту 2 Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого начальником Генерального штабу Збройних Сил України гербова печатка В/ч НОМЕР_1 в період з 05.03.2022 по 10.06.2022 використовувалась угрупованням об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалось командувачем відповідного угруповання. Зазначений орган військового управління в підпорядкуванні В/ч НОМЕР_1 не перебував та управління ним не здійснювалось;

- від 27.04.2023 № 313/11/2471 відповідно до пункту 2 Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Начальником Генерального штабу Збройних Сил України гербова печатка В/ч НОМЕР_1 в період з 30.04.2018 по 05.03.2022 використовувалась на об`єднаному командному пункті об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалось командувачем об`єднаних сил апарату Головнокомандувача Збройних Сил України. Зазначений орган військового управління в підпорядкуванні В/ч НОМЕР_1 не перебував та управління ним не здійснювалось;

- від 27.04.2023 № 313/11/2469 відповідно до пункту 2 Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Начальником Генерального штабу Збройних Сил України гербова печатка В/ч НОМЕР_1 в період з 11.06.2022 по теперішній час використовується оперативно-стратегічним угрупованням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », керівництво на якому здійснювалось командиром відповідного угруповання. Зазначений орган військового управління в підпорядкуванні В/ч НОМЕР_1 не перебував та управління ним не здійснювалось.

12. В/ч НОМЕР_1 надано інформацію, відповідно до якої за обліком особового складу оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », громадянин ОСОБА_1 , таким, що прибув (вибув) до складу сил та засобів, та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у наказі командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 11.06.2022 № 2/дск не числиться.

13. Оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якого знаходиться печатка В/ч НОМЕР_1 , утворене та функціонує з 11.06.2022 та не є правонаступником командування об`єднаних сил, угруповання об`єднаних сил (В/ч НОМЕР_1 ), є тимчасово утвореним органом управління угрупованням військ, який не наділений повноваженнями юридичної особи та не здатен від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, та самостійно брати участь у правовідносинах тобто бути позивачем та відповідачам в суді.

14. Листом фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.02.2023 № 350/147/2/185 за результатами розгляду колективної скарги, поданої представником позивача від 09.01.2023 № 09/01 щодо нарахування та виплати вказаним у скарзі військовослужбовцям Повітряних Сил Збройних Сил України додаткової винагороди, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн, за періоди їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, повідомлено, що за період з 24.02.2022 по 31.12.2022, серед інших, старшому солдату ОСОБА_1 проводилася виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_2 № 447-аг від 01.11.2022 старшому солдату ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду із розрахунку 100000,00 грн на місяць, пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях за період з 11.06.2022 по 28.08.2022 в розмірі 179892,48 грн. Зазначені кошти виплачені 19.12.2022 (платіжне доручення № 2023) - в сумі 19080,97 грн та 17.01.2023 (платіжне доручення № 32) - в сумі 159840,54 грн. Інших документальних підтверджень про безпосередню участь у бойових діях старшого солдата ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 10.06.2022 до В/ч НОМЕР_2 не надходило.

15. Листом від 13.01.2023 № 350/174/28/37пс у відповідь на запит представника позивача В/ч НОМЕР_6 повідомлено, що В/ч НОМЕР_3 , у якій старший солдат ОСОБА_1 проходив військову службу, є структурним підрозділом В/ч НОМЕР_2 та безпосередньо перебуває на фінансовому забезпеченні у В/ч НОМЕР_2 , а також надано інформацію, відповідно до якої наказом начальника Генерального Штабу ЗСУ від 18.01.2022 № 8/дск та наказом командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2022 № 4/дск позивач був відряджений до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь у забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони України.

16. У цьому ж листі В/ч НОМЕР_6 повідомлено, що на адресу В/ч НОМЕР_2 за вхідним від 01.11.2022 № 1168/2 надійшла довідка від 07.10.2022 № ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 /8/1337 про безпосередню участь у бойових діях і забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі оперативно-стратегічного з групування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 11.06.2022 по 28.08.2022 старшого солдата ОСОБА_1 , однак документального підтвердження щодо безпосередньої участі у бойових діях вказаного військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 10.06.2022 на адресу В/ч НОМЕР_2 не надходило, за період з 24.02.2022 по 30.11.2022 старшому солдату ОСОБА_1 проводилась щомісячна виплата додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн.

17. За наявною інформацією у період з 13.04.2022 по 01.09.2022 випадків самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 не зафіксовано.

18. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

18.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідачів бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, які б надавали командирам військових частин, які є відповідачами у цій справі, надати позивачу довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно з Додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/а/29 за період з 24.02.2022 по 10.06.2022. При цьому, за оцінкою судів, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку звертався до відповідачів про видачу відповідної довідки за вказаний період матеріали справи не містять.

18.2. Суди обох інстанцій урахували, що В/ч НОМЕР_1 заперечує перебування старшого солдата ОСОБА_1 у відрядженні у складі цієї військової частини у 2022 році (довідка від 07.06.2023 № 313/11/538), у зв`язку з чим вважали недоведеним стверджуване порушення прав позивача цією військовою частиною та дійшли висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності В/ч НОМЕР_1 в частині (не)видачі означеної довідки позивачу.

19. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Окольчишина І.М., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 і передати справу № 420/8546/23 на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.1. Ця касаційна скарга подана з підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1 Постанови № 168 у подібних правовідносинах та телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, щодо належного суб`єкта зобов`язаного видавати довідку про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

19.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій фактично прийняли негативне для позивача рішення по суті спору на підставі формальних письмових довідок і пояснень В/ч НОМЕР_1 , яка заперечила, що є належним відповідачем у справі.

19.3. На переконання касатора, В/ч НОМЕР_1 наділена повноваженнями створювати необхідні оперативно-стратегічні угруповання, чим і пояснюється наявність у створених оперативно-стратегічних угрупувань (ООС, « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та інші) печаток В/ч НОМЕР_1 . А оскільки вказані угрупування є тимчасовими, створюються для виконання певних завдань і не є юридичними особами, то, з погляду скаржника, В/ч НОМЕР_1 і є належним відповідачем у даній справі. Крім того, відповідач 1 (В/ч НОМЕР_1 ) та відповідач 2 (В/ч НОМЕР_1 ) мають один і той самий код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

20. Ухвалою Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/4444/24 за цією скаргою.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.08.2026 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

22. Не погодившись із доводами касаційної скарги В/ч НОМЕР_1 подала письмовий відзив, за змістом якого просила відмовити у її задоволенні з мотивів її необґрунтованості, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін як законні та обґрунтовані.

22.1. В/ч НОМЕР_1 наголосила на тому, що, як вбачається з матеріалів справи, надісланих на адресу вказаної військової частини, старший солдат ОСОБА_1 був відряджений до об`єднаного командного пункту об`єднаних сил (з відміткою гербовою печаткою В/ч НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 ) та надалі в посвідченні про відрядження від 29.09.2021 № 372/2/239 ставилися гербові печатки саме В/ч НОМЕР_1 , а не В/ч НОМЕР_1 , всі накази командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) розроблені та підписані в об`єднаному командному пункті об`єднаних сил (В/ч НОМЕР_1 ) в АДРЕСА_2 . Отже, в період з 24.02.2022 по 10.06.2022 позивач перебував у відрядженні у складі В/ч НОМЕР_1 , а не у В/ч НОМЕР_1 .

22.2. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, в результаті чого об`єднаний командний пункт об`єднаних сил було розформовано. Водночас гербова печатка та кутовий штамп В/ч НОМЕР_1 передавалися в інші військові угрупування до різних командувачів, що підтверджується довідками В/ч НОМЕР_1 від 27.04.2023 № 313/11/2469, від 27.04.2023 № 313/11/2470 та від 27.04.2023 № 313/11/2471, проте у В/ч НОМЕР_1 гербова печатка та кутовий штамп В/ч НОМЕР_1 на обліку не перебували та не перебувають, а видавалися Генеральним штабом Збройних Сил України.

22.3. На підставі наведеного В/ч НОМЕР_1 зауважила, що командувач об`єднаних сил та командувач об`єднаних сил Збройних Сил України - це різні посадові особи, які, відповідно, очолюють різні військові частини ( НОМЕР_1 та НОМЕР_1 ) з різним місцем дислокації ( АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 ), а об`єднаний командний пункт об`єднаних сил не був у підпорядкуванні В/ч НОМЕР_1 , яка управління ним не здійснювала, адже операція об`єднаних сил визначалася окремим Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України та тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

22.4. У цьому взаємозв`язку В/ч НОМЕР_1 наполягала на тому, що військовослужбовець ОСОБА_1 у 2022 році у відрядженні у складі В/ч НОМЕР_1 не перебував, а був залучений до В/ч НОМЕР_1 (оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») та приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів в районах ведення воєнних (бойових) дій. Водночас за змістом телеграми Міністра оборони України від 25.03.2023 НР № 248/1298 та окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2023 № 912/з/29 В/ч НОМЕР_1 не уповноважена надавати військовослужбовцям довідки про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, так як не вела бойових дій у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районах ведення воєнних (бойових) дій, а перебувала в пункті постійної дислокації в АДРЕСА_3 . Своєю чергою угрупування об`єднаних сил також не підпорядковувалося та не входило до складу В/ч НОМЕР_1 , а лише використовувало комплект печаток В/ч НОМЕР_1 з індексом «ІІ» для ведення діловодства, накази командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) про прибуття (вибуття) особового складу до (з) району виконання бойових (службових) завдань у В/ч НОМЕР_1 відсутні, так само як відсутні і інформація та документи щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та заходах за період з 24.02.2022 по 10.06.2022.

22.5. Підкреслюючи, що за наявною в справі інформацією оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 11.06.2022 використовувало гербову печатку та кутовий штамп В/ч НОМЕР_1 , В/ч НОМЕР_1 доводила, що саме це угрупування має бути залученим до участі в цій справі в якості відповідача замість В/ч НОМЕР_1 . При цьому, цей учасник справи звертав увагу Суду на те, що питання забезпечення печатками та штампами тимчасово утворених угрупувань (підрозділів) покладається на штатні органи військового управління, від яких вони утворюються, а формувачем оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є ІНФОРМАЦІЯ_4 .

22.6. З покликанням на положення статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника, В/ч НОМЕР_1 зауважила, що В/ч НОМЕР_2 (де позивач проходить військову службу) знаходиться у прямому підпорядкуванні Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (В/ч НОМЕР_6 ), а тому, з погляду цього відповідача, зазначені військові частини за запитуваною інформацією повинні звернутися до В/ч НОМЕР_1 встановленим порядком.

22.7. Крім того, В/ч НОМЕР_1 вважала за необхідне повідомити, що за наявною інформацією, яка надійшла від оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по іншим адміністративним справам у подібних спорах, що відповідно до пункту 14.12. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124, справи з документами зберігаються у службі діловодства протягом місяця за винятком справ, які використовуються у повсякденній діяльності. Після закінчення зазначеного терміну зберігання справи відправляються до архіву Міністерства оборони України. Відпрацьовані документи, що не використовуються в роботі, надсилаються на зберігання до архіву Міністерства оборони України.

22.8. У додаткових поясненнях В/ч НОМЕР_1 пояснювала, що на підставі погодження Командувача об`єднаних сил Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України про залучення особового складу до сил і засобів об`єднаних сил (телеграма начальника штабу - заступника Командувача об`єднаних сил Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.01.2022 № 313/ОКПОС/16/252) наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 18.01.2022 № 8/ДСК старший солдат ОСОБА_1 , оператор радіолокаційної станції радіолокаційного відділення військової частини НОМЕР_3 , з 26.01.2022 був залучений до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

22.9. Згідно з пп. 1.1.1.13 п. 1 наказу Командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) від 02.02.2022 № 26/дск, оператор радіолокаційної станції радіолокаційного відділення військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_1 вважався таким, що прибув до складу сил та засобів, та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань з 27.01.2022.

22.10. Пізніше, керуючись положеннями частини третьої статті 16 Закону України «Про національну безпеку України», Указом Президента України «Питання Головнокомандувача Збройних Сил України» від 27.03.2020 № 123/2020, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації, тимчасовою окупацією частини території України, введенням воєнного стану в Україні та завершення заходів Операції об`єднаних сил, Головнокомандувач Збройних Сил України для ведення воєнних дій прийняв рішення про створення угруповань військ.

22.11. Так, відповідно до Оперативної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.03.2022 № 314 (23.56), у Східній операційній зоні було створено оперативно-стратегічне угруповання військ (ОСУВ) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підпорядкованими йому: оперативного угруповань військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », оперативного угруповань військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », угруповання об`єднаних сил, угруповання Повітряних сил.

22.12. Згідно з наказом Командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) від 09.03.2022 № 45/дск, всі військовослужбовці (працівники) Збройних Сил України та інших складових сил безпеки і оборони, які станом на 05.00 05.03.2022 знаходились в складі об`єднаного командного пункту та частин безпосереднього підпорядкування операцій об`єднаних сил вважалися такими, що вилучені зі складу сил та засобів операції об`єднаних сил та вважаються такими, що залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі угруповання об`єднаних сил щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та підпорядковуються Командувачу угрупування об`єднаних сил.

22.13. Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.06.2022 № 3794, угрупування об`єднаних сил припинило своє існування до 10.06.2022.

22.14. Відповідно до наказу Командувача угруповання об`єднаних сил (по стройовій частині) від 10.06.2022 № 109/дск, оператор радіолокаційної станції радіолокаційного відділення Військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_1 вибув зі складу угруповання об`єднаних сил до складу оперативно-тактичного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 10.06.2022 на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.06.2022 № 3912 та бойового розпорядження Командувача угруповання об`єднаних сил від 10.06.2022 № БР-418т.

22.15. Відповідно до наказу Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 13.06.2022 № 4/дск, оператор радіолокаційної станції радіолокаційного відділення Військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_1 вважався таким, що прибув до ОКП оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 11.06.2022.

22.16. Надалі, відповідно до Оперативних директив Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.07.2025 № 16927, від 20.07.2025 № 56цт/ДГК-оп, оперативно-стратегічне угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » припинило своє існування до 07.07.2025.

22.17. Відповідно до інформації, наданою Головним оперативним управлінням Генерального штабу Збройних Сил України в листі від 10.03.2026 № 304/27/ВихЗПІ правонаступник для тимчасово створених органів військового управління не визначається.

22.18. Підсумовуючи наведене, В/ч НОМЕР_1 резюмувала, що позивач в період з 24.02.2022 по 04.03.2022 перебував в складі об`єднаного командного пункту та частин безпосереднього підпорядкування операцій об`єднаних сил, а в період з 05.03.2022 по 10.06.2022 включно перебував у складі угруповання об`єднаних сил, однак у відрядженні у складі В/ч НОМЕР_1 не знаходився.

22.19. На переконання В/ч НОМЕР_1 , формальним є підхід позивача, відповідно до якого останній обґрунтовує свою позицію щодо належності відповідача за його позовом лише на підставі ототожнення юридичної особи В/ч НОМЕР_1 із військовою частиною, до якої він реально був направлений у відрядження, через збіг кодів ЄДРПОУ на гербових печатках зазначених військових частин, оскільки не забезпечує належного встановлення фактичного місця проходження служби позивачем у період, який є предметом спору, та не відповідає вимогам повного, об`єктивного і всебічного з`ясування обставин справи. Водночас визначення належного відповідача у цій категорії спорів, з погляду В/ч НОМЕР_1 , має спиратися не лише на формальні ознаки такі як реквізити чи відмітки гербових печаток на документах про відрядження військовослужбовця, наявних у справі, а насамперед на встановленні та аналізі фактичних взаємовідносин між військовослужбовцем та органом військового управління, у зоні відповідальності якого цей військовослужбовець в межах спірного періоду перебував.

22.20. В/ч НОМЕР_1 звертала увагу Суду на те, що у її розпорядженні відсутні документи, передбачені вимогами рішень Міністра оборони України, доведених телеграмами від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529 та Окремим дорученням від 23.06.2022 № 912/з/29, а саме бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу, довідки командира військової частини із зазначенням документів, що визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 Окремого доручення, які підтверджують участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 24.02.2022 по 10.06.2022, без яких командир військової частини не має права видавати довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та Окремого доручення.

22.21. Отже, оскільки угруповання об`єднаних сил створювалось та припиняло існування за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, так само як і оперативно-стратегічне угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а їх правонаступник не визначався, то за обставин цієї справи належним відповідачем, на думку В/ч НОМЕР_1 , повинен бути Генеральний штаб Збройних Сил України, який відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про оборону України» є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. З погляду В/ч НОМЕР_1 , саме Генеральний штаб Збройних Сил України має забезпечити дотримання прав військовослужбовця (позивача у цій справі) та видати довідку про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 24.02.2022 по 10.06.2022, оскільки саме він є розпорядником відповідної інформації.

23. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - В/ч НОМЕР_2 подала письмові пояснення на касаційну скаргу, за змістом яких пояснила, що витяг з наказу командувача ОС від 04.10.2021 № 248/дск лише підтверджує факт відрядження старшого солдата ОСОБА_1 до інших військових формувань, а не факт прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях, які необхідні для підготовки документів щодо отримання позивачем посвідчення та статусу учасника бойових дій. Водночас В/ч НОМЕР_2 наголосила на тому, що не володіє інформацією, яка б підтверджувала факт безпосередньої участі.

24. Своєю чергою, представник ОСОБА_1 адвокатка Окольчишина І.М. наполягала на тому, що В/ч НОМЕР_1 є належним відповідачем у цій справі та додала копію листа Тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 12.07.2025, за змістом якого угруповання об`єднаних сил являлось тимчасовим військовим формуванням, пункт управління яким було сформовано за рахунок В/ч НОМЕР_1 , відповідно використовувалась печатка цієї частини, а після розформування угруповання об`єднаних сил, В/ч НОМЕР_1 продовжує виконувати завдання за призначенням у складі Сил оборони та використовує зазначену печатку.

25. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

27. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Суд виходить із такого.

28. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

29. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

31. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

32. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

33. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

34. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

35. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

36. Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07.03.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

37. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 08.10.2022 № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

39. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

40. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пункту 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

41. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

42. У пункті 1 телеграми від 25.03.2022 № 248/1298, яка діяла з протягом періоду з 31.03.2022 по 16.06.2022 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого змістовно включено виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

43. У пункті 3 цієї телеграми Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

44. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

45. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

46. Пунктом 4 цієї ж телеграми, викладеної в редакції телеграми від 18.04.2022 у № 248/1529, Міністр оборони установив командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

У підставах про видання такої довідки обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

47. У пункті 5 Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеного окремого доручення).

48. Спірні правовідносини у цій справі склалися у зв`язку з невидачею В/ч НОМЕР_2 довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 24.02.2022 по 10.06.2022 згідно з Додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298.

49. Питання, яке має вирішити Верховний Суд в межах цього касаційного провадження, полягає у застосуванні пункту 1 Постанови № 168 та телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, у частині визначення належного суб`єкта, який має обов`язок видавати довідку про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

50. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- по-перше, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, які б надавали командирам військових частин, які є відповідачами у цій справі, надати позивачу довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно з Додатком № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 та Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/а/29 за період з 24.02.2022 по 10.06.2022;

- по-друге, суди обох інстанцій урахували, що В/ч НОМЕР_1 заперечує перебування старшого солдата ОСОБА_1 у відрядженні у складі цієї військової частини у 2022 році (довідка від 07.06.2023 № 313/11/538), у зв`язку з чим вважали недоведеним стверджуване порушення прав позивача цією військовою частиною та дійшли висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності В/ч НОМЕР_1 в частині (не)видачі означеної довідки позивачу.

51. Позивач у касаційній скарзі стверджував, що суд апеляційної інстанції безпідставно поклався на твердження В/ч НОМЕР_2 , яка заперечила свою належність до цієї справи, не надавши критичної оцінки цим поясненням і не врахувавши структуру В/ч НОМЕР_2 . Крім того, скаржник вказував, що відсутність належних документів на підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях та заходах не може нівелювати інших доказів його участі в бойових діях та заходах, а відповідальність за неналежне ведення документації має нести військова частина, а не військовослужбовець.

52. Згідно з положеннями телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, одним із документів, що може підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, є довідка про підтвердження безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця у бойових діях або зазначених заходах.

53. За пунктом 4 цієї телеграми суб`єктом, зобов`язаним видавати таку довідку, є командир військової частини (установи), до якої був відряджений військовослужбовець для виконання бойових завдань або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Такий командир, на підставі відповідних документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти та інших підтверджуючих документів, здійснює засвідчення безпосередньої участі військовослужбовця в таких бойових діях або заходах.

54. Командири військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, зобов`язані щомісяця, не пізніше 5 числа, повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць. Таке повідомлення оформлюється за формою, наведеною в додатку № 1 до відповідної телеграми.

55. Отже, відповідно до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 виключним та відповідальним суб`єктом за оформлення та видачу довідки про підтвердження безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, є командир тієї військової частини, до якої такий військовослужбовець був відряджений.

56. За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у В/ч НОМЕР_3 , яка є структурним підрозділом та перебуває на фінансовому забезпеченні В/ч НОМЕР_2 .

57. Відповідно до посвідчення про відрядження від 29.09.2021 № 372/2/239, старший солдат ОСОБА_1 з 29.09.2021 відряджений у підпорядкування командувача ООС для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС (підстава наказ ГШ ЗСУ від 17.09.2021 № 137/дск). Факт прибуття та вибуття позивача до місця відрядження засвідчено гербовою печаткою В/ч НОМЕР_1 , на якій вказано код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

58. Водночас згідно з довідками, наданими В/ч НОМЕР_1 27.04.2023 № 313/11/2470, № 313/11/2471 та № 313/11/2469, гербова печатка НОМЕР_1 використовувалася наступним чином:

- у період з 30.04.2018 по 05.03.2022 використовувалася на об`єднаному командному пункті Об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалося командувачем об`єднаних сил апарату Головнокомандувача Збройних Сил України;

- у період з 05.03.2022 по 10.06.2022 використовувалася угрупованням об`єднаних сил, керівництво на якому здійснювалося командувачем відповідного угруповання,

- з 11.06.2022 по теперішній час [день видачі довідки] указану печатку використовує оперативно-стратегічне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », керівництво на якому здійснювалося командиром відповідного угруповання.

59. Верховний Суд у подібних правовідносинах у постановах від 21.01.2025 у справі № 420/7259/23 та від 08.05.2025 у справі № 400/3532/23 зазначав, що ототожнюючи юридичну особу - В/ч НОМЕР_1 із військовою частиною, до якої був відряджений позивач та, відповідно з суб`єктом, зобов`язаним видати спірну довідку, засновуючи висновки на збігові кодів ЄДРПОУ на гербових печатках зазначених військових частин, є надто формальним підходом, адже не забезпечує належного встановлення фактичного місця проходження служби позивачем у період, який є предметом спору, та не відповідає вимогам повного, об`єктивного і всебічного з`ясування обставин справи.

60. У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що визначення належного відповідача у цій категорії спорів має спиратися не лише на формальні ознаки такі як реквізити чи відмітки гербових печаток на документах про відрядження військовослужбовця, наявних у справі, а насамперед на встановленні та аналізі фактичних взаємовідносин між військовослужбовцем та органом військового управління, у зоні відповідальності якого цей військовослужбовець в межах спірного періоду перебував.

61. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати, куди фактично був відряджений військовослужбовець ОСОБА_1 , які саме функції він виконував у районі проведення ООС, хто здійснював управління його діями, чиїм наказам він підпорядковувався, а також у складі якого тактичного угруповання і якої військової частини він проходив службу в цей період.

62. Проте суди попередніх інстанції не розглядали спірні правовідносини в такій площині і не з`ясовували зазначених обставин, оцінки доводам, наведеним, зокрема на обґрунтування учасниками справи своїх позицій як за касаційною скаргою так і за відзивом на неї, не надавали. Суди попередніх не оцінювали тих обставин, що командувач Об`єднаних сил, в підпорядкування якого в період, що є предметом спору, було відряджено позивача, та командувач ІНФОРМАЦІЯ_8 (В/ч НОМЕР_1 ) є різними посадовими особами, які очолюють різні військові формування, а також не взяли до уваги ту обставину, що з 24.02.2022 об`єднаний командний пункт Об`єднаних сил було розформовано, а гербова печатка та кутовий штамп В/ч НОМЕР_1 передавалися іншим угрупованням у зоні бойових дій.

63. Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

64. За приписами частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

65. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).

66. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

67. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

68. Водночас Суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

69. Проте суд першої інстанції, вирішуючи спір пред`явлений до В/ч НОМЕР_1 , не з`ясував, чи є вона належним відповідачем у справі, не перевірив належність до справи В/ч НОМЕР_1 та не визначив її правовий статус, а також достеменно не пересвідчився у складі якого тактичного угруповання і якої військової частини позивач проходив службу під час його відрядження у підпорядкування Командувача операції Об`єднаних сил та, відповідно не вирішив питання про необхідність залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

70. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та оцінюючи належність відповідача, суд апеляційної інстанції не оцінював вказані порушення, а лише послався на ту обставину, що за змістом довідки до В/ч НОМЕР_1 від 07.06.2023 № 313/11/538 позивач у 2022 році у відрядженні у складі до В/ч НОМЕР_1 не перебував. Однак така оцінка не надає належної відповіді на питання, яке має суттєве значення для розгляду справи - про правильність визначення судом першої інстанції належного відповідача у справі.

71. Верховний Суд ураховує, що за приписами КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції.

72. Разом з тим, такими повноваженнями наділено суд касаційної інстанції, який відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, для продовження розгляду. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, згідно з пунктом четвертого частини третьої статті 353 КАС України, є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

73. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

74. Критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

75. З огляду на викладене, оскаржувані рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

76. Отже доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

77. Суд звертає увагу, що застосування норм матеріального права є діяльністю, спрямованою на індивідуалізацію загальних правових норм у межах конкретної справи, яка здійснюється в установленому процесуальному порядку шляхом ухвалення судового рішення, що стосується конкретних суб`єктів і обставин справи.

78. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

79. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

80. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

81. Застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

82. На підставі наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.

83. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

84. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу.

85. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

86. Як було зазначено вище, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

87. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

88. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

89. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

90. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

91. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд