ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 745/284/23

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

З урахуванням зазначеного Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

Беручи до уваги згадане, наведені вище доводи сторони захисту щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, а також твердження в касаційній скарзі, які зводяться до незгоди захисника з оцінкою наявних у справі доказів, відповідно до положень статей 433, 438 КПК України не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводів касаційної скарги захисника про те, що показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які останні надавали під час допиту в суді, суттєво відрізняються від їх пояснень, наданих під час досудового розслідування, оскільки такі:

- не ґрунтуються на положеннях, передбачених ст. 23 КПК України, якими установлено, що суд бере до уваги лише ті докази, які сприймав / досліджував безпосередньо;

- не містять обґрунтованих посилань на допущення судом першої інстанції в цій частині таких істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили або могли перешкодити цьому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Щодо доказів, покладених в основу рішень судів попередніх інстанцій на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому злочину

За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 94 КПКУкраїни суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як випливає з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Щодо показань обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 .

Згідно з матеріалами справи, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок, допитав:

- обвинуваченого ОСОБА_7 , який не визнав своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та показав, що 18 грудня 2022 року ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_16 ночували в нього вдома. Приблизно о 01:00 до них приїхав ОСОБА_15 та привіз могорич. Вони випили, ОСОБА_15 з ОСОБА_9 почали грати в карти, та, коли останній виграв, ОСОБА_15 руками штовхнув ОСОБА_9 і, після того як той упав, став бити його ногами. Обвинувачений намагався їх розборонити, але ОСОБА_15 ударив його коліном у пах. Потім ОСОБА_15 пішов. У цей час вийшов ОСОБА_11 і побачив, що він (обвинувачений) та ОСОБА_9 лежали на підлозі. Далі потерпілий став говорити, що в грудях пече і болять ребра. Обвинувачений запропонував йому викликати швидку, проте той відмовився і висловив пропозицію випити. ОСОБА_11 приніс ще пляшку, і вони продовжили випивати, а він (обвинувачений) пішов спати. Вранці 19 грудня 2022 року ОСОБА_9 ходив зігнутим і говорив, що в нього все болить, на що він (обвинувачений) запропонував викликати швидку, однак ОСОБА_9 відмовився та попросив грошей на алкоголь. Після цього ОСОБА_11 приніс пляшку і вони випили, ОСОБА_11 пішов із будинку, а він залишився з ОСОБА_9 . Потім прийшов ОСОБА_12 ОСОБА_9 лежав на кріслі й говорив, що в нього все болить. Через деякий час прийшов ОСОБА_16 і попросив машинку підстригтися, після чого ОСОБА_12 та ОСОБА_16 випили і пішли. Далі приблизно о 15:00 до хати зайшов ОСОБА_10 . Почувши це, ОСОБА_9 став говорити, що поява ОСОБА_10 - це провокація, і розповів про конфлікт між його братом ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , на це він ( ОСОБА_7 ) відповів, що в його хаті нічого боятися. Під час випивки ОСОБА_10 проявляв агресію стосовно ОСОБА_9 . Приблизно о 16:30 прийшов ОСОБА_16 , приніс машинку, а близько о 19:00 прийшов ОСОБА_12 і приніс рибацьку сітку. Коли випили, між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 виник конфлікт, після чого останній пішов додому. Приблизно о 01:00 вони сиділи утрьох ( ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_7 ), трохи скандалили. Потім він (обвинувачений) пішов у туалет, при цьому, щоб припинити скандал, забрав ОСОБА_9 з кімнати і залишив на порозі. Його не було хвилин десять, та коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_10 стоїть, а ОСОБА_9 сидить, ноги витягнуті, права брова розбита. Потім вони взяли ОСОБА_9 під руки і затягнули до хати. ОСОБА_10 сказав, що дзвонити нікуди не потрібно, він витягне його на стадіон і там залишить, із цього приводу виник скандал. Потім він (обвинувачений) зателефонував у швидку. ОСОБА_10 запропонував сказати, що ОСОБА_9 прийшов сам, упав біля ґанку і лежав, а вони його там знайшли. Після цього приїхала швидка. ОСОБА_10 сидів у кріслі, штани в нього були у крові, на експертизу нічого не брали. Коли приїхала поліція, вони сказали, що знайшли ОСОБА_9 біля ґанку. Поліція поїхала, а він із ОСОБА_10 пішли в магазин, взяли горілки і, повернувшись додому, випивали. Приблизно о 10:00 приїхали оперативники та забрали їх у відділ. Близько 00:00 слідчий повідомив про підозру у злочині, його відвезли на огляд до лікарні, а потім у м. Мену. Після цього він неодноразово просив слідчих допитати його, але вони прохання ігнорували, брали до уваги лише показання ОСОБА_10 . Заявлений цивільний позов не визнає;

- свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні пояснив, що 18 грудня 2022 року приблизно о 18:00 він приїхав у смт Сосниця та вирішив зайти до ОСОБА_7 . На подвір`ї побачив ОСОБА_9 , у якого лоб з правого боку був розсічений, права рука висіла. Після цього вони зайшли до будинку разом. Там були ОСОБА_16 , ОСОБА_11 і ОСОБА_7 . Вони разом випили по три чарки, і ОСОБА_7 пішов спати, а він пішов додому. При цьому свідок зауважив, що, коли перебував у будинку, ОСОБА_7 вдарив битою його і ОСОБА_18 , а ОСОБА_9 бив постійно, бо той винен йому 10 000 дол США. 19 грудня 2022 року він прийшов до ОСОБА_7 похмелитися. По дорозі зустрів ОСОБА_11 . Коли зайшли до будинку, ОСОБА_9 лежав біля грубки, а ОСОБА_7 бив його дерев`яною битою. На зауваження ОСОБА_7 вдарив його (свідка) битою по голові, а також ще раз вдарив, коли він варив суп. Через 40 хвилин прийшов ОСОБА_11 , вони разом випили по три-чотири чарки. Потім ОСОБА_7 послав його на точку. Повернувшись, він (свідок) побачив, що ОСОБА_7 бігає по хаті і кричить, що ОСОБА_9 помирає. Вони викликали швидку. Далі ОСОБА_7 йому погрожував, змушував нічого не розповідати. Биту, якою постійно бив потерпілого та інших знайомих, ОСОБА_7 помив і заховав. Зі ОСОБА_11 після події бачився пару разів, але не спілкувався. Із братом потерпілого знайомий. Конфліктів з ОСОБА_9 у нього не було. 19 грудня 2022 року він його не бив.

Щодо доводів про неправдивість показань свідка ОСОБА_10 .

У касаційній скарзі захисник, оспорюючи рішення судів попередніх інстанцій у частині урахування показань свідка ОСОБА_10 , вказує, що:

- цей свідок у суді надавав неправдиві показання щодо обставин справи та про те, що раніше не вчиняв насильницьких злочинів;

- місцевий суд розкритикував особу свідка ОСОБА_11 , проте не піддав критиці особу свідка ОСОБА_10 , який раніше неодноразово вчиняв насильницькі злочини.

Перевіривши вказані доводи сторони захисту, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до положень ст. 96 КПК України сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка (ч. 1 цієї статті). Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка (ч. 2 цієї статті).

Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що:

- доведеність неправдивості та недостовірності показань свідка, який допитувався в суді, є обов`язком на стороні судового провадження, яка ставить під сумнів його пояснення;

- сторона має надати суду конкретні докази на підтвердження своєї позиції;

- сам лише факт недовіри до особи свідка, через призму відсутності в останнього ідеальної репутації та наявності попередніх судимостей та/або притягнення його до адміністративної відповідальності (за винятком надання завідомо неправдивих показань, обману, скоєння шахрайства або інших діянь, які можуть свідчити про схильність свідка до брехні), не вказує беззаперечно на те, що цей свідок надавав неправдиві показання в конкретному кримінальному провадженні.

Як видно зі змісту касаційної скарги, захисник не наводить Суду переконливих та обґрунтованих доводів, які би свідчили про:

- схильність свідка ОСОБА_10 до брехні під час надання показань у кримінальному провадженні (така поведінка, з огляду на положення, передбачені ч. 2 ст. 96 КПК України, могла би підтверджуватися його засудженням за надання завідомо неправдивих показань, обман, шахрайство або інші діяння, які доводили би його нечесність);

- притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань у цьому кримінальному провадженні. Колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту, будучи переконаною в неправдивості його показань, не була позбавлена можливості звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України;

- допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог КПК України під час дослідження та оцінки показань свідка ОСОБА_10 (зокрема і в частині перевірки їх правдивості та можливості покладення в основу вироку).

Таким чином, ураховуючи наведене вище, а також зміст доводів сторони захисту, які зводилися лише до:

- надання захисником власної оцінки показанням свідка ОСОБА_10 та інших свідків, допитаних у суді;

- посилань на те, що ОСОБА_10 раніше притягувався до відповідальності за вчинення протиправних діянь, пов`язаних із насильством, Суд не бачить підстав для висновку про те, що зазначені доводи касаційної скарги спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у цій частині.

Щодо допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на стадії досудового розслідування

Колегія суддів не бере до уваги твердження захисника про те, що орган досудового розслідування відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення одночасного допиту ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , оскільки сторона захисту:

- не вказує, яким саме чином, згідно з положеннями ст. 23 КПК України, це перешкодило судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення;

- не наводить жодних аргументів про позбавлення її права на звернення з аналогічним клопотанням до суду першої інстанції або про незаконність та необґрунтованість висновків місцевого суду щодо відмови в задоволенні такого клопотання.

Щодо показань інших свідків

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, ухвалюючи вирок, допитав потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (які не були очевидцями події), а також свідків:

- ОСОБА_15 , який у судовому засіданні, серед іншого, показав, що 18 грудня 2022 року в господарстві ОСОБА_7 він не перебував. ОСОБА_9 не знає, ударів йому не завдавав, хто їх заподіював удари, не знає. Із ОСОБА_12 незнайомий;

- ОСОБА_19 , яка в судовому засіданні показала, що вона, будучи слідчим, проводила слідчий експеримент та додатковий допит свідка ОСОБА_11 . До початку слідчого експерименту ніяких розмов зі свідком не проводила, а про розмови інших співробітників поліції із цим свідком їй невідомо, крім його допиту слідчим ОСОБА_20 . Під час слідчої дії були присутні поняті та статист, фіксацію на відеокамеру проводив експерт-криміналіст. ОСОБА_11 розповідав, що 19 грудня 2022 року ходив за горілкою, а коли повернувся, то між ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_9 відбувався конфлікт, сварилися за судимість, яку раніше отримав ОСОБА_7 , і бачив, як останній заподіяв три удари потерпілому дерев`яною битою. Він випив три чарки горілки та пішов. Також говорив, що там був ОСОБА_10 . На додатковому допиті 06 квітня 2023 року ОСОБА_11 свої показання не змінив. Показав, що ввечері приходив ОСОБА_21 , він його не бачив, але чув. Під час одночасного допиту ОСОБА_21 і ОСОБА_11 останній показань не змінив. Свідок ОСОБА_11 надавав показання добровільно, впевнено і не змінював їх, ніякого впливу на нього чи погроз не було. Показання надавав;

- ОСОБА_20 , який пояснював, що він, будучи слідчим, особисто проводив допит свідка ОСОБА_11 . Був присутній експерт-криміналіст, який проводив відеофіксацію слідчої дії. Під час допиту ОСОБА_11 добровільно, без стороннього впливу повідомив про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 безпосередньо ОСОБА_7 . Сумнівів у показаннях свідка в нього не виникало;

- ОСОБА_22 , який у судовому засіданні показав, що як експерт-криміналіст брав участь у проведенні слідчих дій за участю свідка ОСОБА_11 . Слідчий експеримент проводився у присутності двох понятих і статиста, розпочався біля будинку, потім зайшли до будинку, де свідок розповів, що були присутні господар, потерпілий та він, розпивали спиртні напої, а через деякий час почалася потасовка між потерпілим і господарем будинку. Факти впливу працівників поліції на свідка експерту невідомі. Під час слідчого експерименту ОСОБА_11 був спокійним, показання давав добровільно, на його думку, правдиві й переконливі;

- ОСОБА_23 , який пояснював, що був статистом під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 . Спочатку свідок розповів, що перебував на місці скоєння злочину, випивали, потім показав, що події відбувалися в кімнаті, де стоїть стіл, також показав, як заподіяно удари по спині та плечу. Свідок розповідав і показував усе добровільно, ніхто на нього не впливав;

- ОСОБА_24 , який у судовому засіданні показав, що як понятий брав участь у відтворенні подій за участю свідка ОСОБА_11 . Спочатку свідок про все розповів у кабінеті, а потім поїхали на місце, де він показав, що і де відбувалося. Свідок розповідав, що спиртні напої розпивали у великій кімнаті, ОСОБА_7 завдавав ударів потерпілому, коли той розпалював грубку, потім - в іншій кімнаті, але він не бачив, а лише чув удари. Під час експерименту ОСОБА_11 поводився спокійно, показував впевнено без підказок. Ніякого примусу з боку працівників поліції він не бачив. Крім того, ОСОБА_24 показав, що був понятим у ході слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 , їх показання майже одинакові, розбіжності були, але незначні;

- ОСОБА_11 , який у судовому засіданні пояснював, що проживав у ОСОБА_7 . Пиляли сад, кололи дрова, їм допомогав і ОСОБА_9 18 грудня 2022 року приблизно о 01:00, коли приїхав ОСОБА_15 , він лежав у спальні, але все бачив. ОСОБА_15 привіз горілку й пиво і разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_25 та ОСОБА_7 сіли за стіл випивати. Потім ОСОБА_15 і ОСОБА_9 стали грати в карти й, коли останній виграв, ОСОБА_15 вдарив ОСОБА_9 та, після того як потерпілий упав, став бити його ногами. ОСОБА_7 намагався його відтягнути, але ОСОБА_15 вдарив його між ніг, і пішов у коридор. Коли вийшов зі спальні, він ( ОСОБА_11 ) побачив, що ОСОБА_7 стоїть, зігнувшись, а ОСОБА_15 у коридорі говорить по телефону. Після цього ОСОБА_15 пішов. ОСОБА_11 закрив хвіртку і пішов до хати. ОСОБА_9 лежав на підлозі, ОСОБА_16 та ОСОБА_7 підняли його, помили і посадили на стілець. Заварили чай, попили, і він пішов спати. Коли вранці з ОСОБА_9 чистили сніг, останній жалівся на біль та сказав сходити до ОСОБА_7 і попросити на пляшку. ОСОБА_7 не пив, а він (свідок), випивши півтори чарки, пішов до ОСОБА_13 . Ночував він у знайомого біля церкви, а 19 грудня 2022 року його забрала поліція. Як ОСОБА_7 заподіював удари ОСОБА_9 , а також дерев`яної бити він не бачив. На досудовому слідстві, під час слідчого експерименту, слідча дала йому рулон бумаги і показала, як потрібно заподіювати удари: раз вдарити по голові та два рази по грудях. Перед тим як їхати на слідчий експеримент, ОСОБА_10 говорив йому, що ОСОБА_7 сидить, а він на себе нічого брати не буде.

Щодо показань свідка ОСОБА_11 .

У касаційній скарзі захисник стверджує, що показання цього свідка, надані в ході допиту та слідчого експерименту, є недопустимими доказами, оскільки свідок повідомив, що на нього здійснювався тиск з боку органу досудового розслідування, при цьому під час допиту в суді він спростував свої показання, надані на стадії досудового розслідування, і, на думку сторони захисту, викрив неправдиві свідчення ОСОБА_10 .

Перевіривши матеріали провадження та наведені доводи захисника, колегія суддів зауважує таке.

Як зазначено вище, відповідно до положень ст. 23 КПК України суд може брати до уваги лише ті докази, які досліджував / сприймав безпосередньо.

Згідно з вироком, місцевим судом допитано свідка ОСОБА_11 та детально наведено його показання в судовому рішенні. При цьому його пояснення, надані під час допиту на стадії досудового розслідування, а також дані, отримані в ході слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_11 , судом першої інстанції в основу обвинувального вироку не покладено, що підтверджує необґрунтованість доводів касаційної скарги про необхідність визнання згаданих доказів недопустимими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17) приписи ч. 4 ст. 95 КПК України в частині того, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення особою в судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, урахував зміст:

- показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які зазначали, що свідок ОСОБА_11 добровільно і без будь-яких підказок чи примусу розповідав та показував обставини заподіяння ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень;

- висновку судово-психологічної експертизи від 31 жовтня 2024 року № СЕ-19-24/30275-ПС про те, що під час допиту і слідчого експерименту не встановлено ознак здійснення на свідка ОСОБА_11 психологічного впливу з боку інших осіб, які брали участь у цих слідчих діях.

Водночас суд апеляційної інстанції, перевіряючи апеляційну скаргу сторони захисту, навів аргументи про обґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині неврахування як доказу показань свідка ОСОБА_11 , наданих у ході допиту в суді.

Беручи до уваги вказане, а також з огляду на те, що посилання захисника на показання свідка ОСОБА_11 (які, на його думку, спростовують докази сторони обвинувачення) фактично зводяться до надання ним власної оцінки сукупності наявних у справі доказів, що не є предметом касаційного перегляду, колегія суддів уважає, що доводи сторони захисту про необхідність покладення в основу доказової бази саме показань цього свідка, в цілому не свідчать про незаконність і необґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Щодо письмових доказів

Як видно з вироку, суд першої інстанції в основу свого рішення поклав надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема: протоколи огляду місця події та огляду трупа від 20 грудня 2022 року з додатками, протокол обшуку від 20 грудня 2022 року, висновки судово-медичних експертиз від 30 січня 2023 року № 4, 5, 6 та від 02 лютого 2023 року № 3, 7, висновки судово-психіатричних експертиз від 24 січня 2023 року № 43, 44.

Крім того, судом враховано зміст:

- протоколу слідчого експерименту від 06 січня 2023 року (з відеозаписом), з якого суд установив, що свідок ОСОБА_10 добровільно розповів про обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення стосовно потерпілого ОСОБА_9 , а потім показав, як саме обвинувачений заподіював удари битою;

- протоколу освідування особи від 22 грудня 2022 року, відповідно до якого суд установив, що у свідка ОСОБА_10 були наявні тілесні ушкодження в середній третині лівої гомілки, які він пов`язує з ударом дерев`яною битою, заподіяним ОСОБА_7 20 грудня 2022 року приблизно о 17:00;

- висновку судово-медичної експертизи від 22 грудня 2022 року № 83, згідно з яким суд установив, що в ОСОБА_10 виявлено легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися від дії тупого предмета (предметів) у тому числі 19 грудня 2022 року;

- висновку судово-медичної експертизи від 08 лютого 2023 року № 105, відповідно до якого місцевий суд установив, що смерть ОСОБА_9 настала від низки виявлених на його тілі тілесних ушкоджень, частина яких належить до категорії тяжких і перебувала у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого. Для утворення тілесних ушкоджень потерпілого необхідно не менше п`яти травматичних впливів тупого предмета (предметів) у ліву бокову поверхню грудної клітки, десяти в ділянку голови, двох у ділянку лівої руки та одного в ділянку правої руки. Для утворення тілесних ушкоджень, що потім стали безпосередньою причиною смерті, необхідно не менше п`яти травматичних впливів тупих предметів в ліву бокову поверхню грудної клітки. Тілесні ушкодження, які стали причиною смерті, могли утворитися 19 грудня 2022 року. Три забійні рани та синець правої тім`яно-потиличної ділянки, садно лівої лобної, лівої скроневої ділянки, рвана рана та синець верхньої губи, синець на верхній повіці лівого ока могли утворитися за декілька днів до вказаної вище дати. Після отриманих травм, що стали безпосередньою причиною смерті, потерпілий міг пересуватися, при цьому об`єм рухів зменшувався, в міру наростання клінічних проявів травми. Після отримання травм, що згодом стали причиною смерті, потерпілий міг жити короткий період часу - до доби;

- висновку судово-психологічної експертизи від 31 жовтня 2024 року № СЕ-19-24/30275-ПС, з якого місцевий суд установив, що предметом експертного дослідження були відеозаписи, на яких зафіксовано допит свідка ОСОБА_11 на стадії досудового розслідування і проведення за його участю слідчого експерименту. Водночас зі змісту експертного висновку суд, серед іншого, з`ясував, що психологічні особливості процесу відтворення особою обстановки та обставин подій характеризуються наявністю психологічно значимих умов, які відповідають індивідуально-психологічним проявам реконструкції подій ОСОБА_11 і створюють психологічно значимі умови для самостійного відтворення ним обставин та подій. У діалоговому спілкуванні, що досліджується, констатується значна кількість питань альтернативного характеру, які є уточнювальними і не мають ознак навідного впливу, та відкриті питання, що сприяли самостійній комунікативній діяльності ОСОБА_11 . Відсутні ознаки інформаційно-навідного та інформаційно-випереджального впливу запитань на відповіді підекспертного. Відповіді останнього є згорнутими, переважно змістовно не виходять за межі поставлених запитань. Невизначені та негативні відповіді підекспертного не впливають на повноту відтворюваних подій і не спричинюють перешкод для цілісного відтворення подій із деталізацією всіх фрагментів розповіді, які безпосередньо стосуються кримінальної стадії розповіді і відтворюють обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . У поведінці ОСОБА_11 під час відтворення ним певних подій наявні психологічно значимі ознаки, властиві для самостійності його комунікативної поведінки в ситуації дослідженої слідчої дії. У відеозаписі слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 відсутні ознаки здійснення на нього психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у зазначеній вище слідчій дії.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що це експертне дослідження не має доказової бази, адже вирішальними мають бути показання, отримані судом безпосередньо за результатом допиту, під час якого свідок ОСОБА_11 повністю спростував свої свідчення, надані в ході слідчої дії.

Однак колегія суддів уважає цю позицію сторони захисту необґрунтованою, оскільки відповідно до змісту положень, передбачених ст. 84 КПК України, показання особи та висновки експертів є самостійними доказами, які суд згідно зі статтями 23, 94 КПК України має дослідити та оцінити як окремо (на предмет належності і допустимості), так і в сукупності між собою та іншими доказами (на предмет доведеності вини).

Така позиція колегії суддів узгоджується зі згаданим вище правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17).

Щодо доказів сторони захисту

У касаційній скарзі захисник зазначає, що місцевим судом відмовлено в задоволенні його клопотання про допит двох свідків, які бачили потерпілого за день до загибелі та стверджували, що він мав тілесні ушкодження.

Проте Суд ці доводи не бере до уваги, оскільки, як видно зі змісту технічного звукозапису судового засідання від 02 січня 2025 року, клопотання захисника про виклик та допит свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_27 розглянуто судом у порядку, передбаченому КПК України, зокрема головуючий суддя зачитав зміст клопотання і, заслухавши позицію учасників провадження, відмовив у його задоволенні, навівши відповідні мотиви свого рішення. При цьому колегія суддів зауважує, що касаційна скарга захисника не містить жодних посилань на незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вказаного клопотання.

Щодо доводів про вчинення злочину іншою особою

Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що інкримінований ОСОБА_7 злочин ймовірно був скоєний саме свідком ОСОБА_10 , а тому останній був зацікавлений в обмові обвинуваченого, Верховний Суд зауважує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування пред`явлено ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, дійшов переконання, що вина ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні повністю доведена під час судового розгляду. При цьому суд зауважив, що протилежна позиція сторони захисту не знайшла свого підтвердження і спростована показаннями свідків, речовими доказами, документами та висновками експертів, дослідженими в судовому засіданні.

Водночас зі змісту поданої касаційної скарги видно, що наведені захисником доводи фактично зводяться до цитування змісту наявних у справі доказів (показань засудженого, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , висновків експертних досліджень) та надання їм власної оцінки, проте жодним чином не спростовують викладених вище висновків суду першої інстанції.

За таких обставин касаційна скарга захисника в цій частині є необґрунтованою.

Щодо стану алкогольного сп`яніння

У касаційній скарзі захисник вказує, що встановлена обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченому (вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння), не була доведена та підтверджувалася лише сумнівними показаннями свідка ОСОБА_10 .

Однак ці доводи сторони захисту, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що факт перебування особи в момент вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного чи іншого сп`яніння підлягає доказуванню, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема й показань свідків, про що, зокрема, йдеться в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 березня 2018 року (справа № 372/2291/16-к), від 21 листопада 2019 року (справа № 564/590/17), від 03 грудня 2019 року (справа № 571/1436/15-к), від 11 лютого 2020 року (справа № 643/20474/15-к), від 02 жовтня 2025 року (справа № 685/1416/23), від 02 липня 2026 року (справа № 642/5346/23).

Як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій установили, що показання свідка ОСОБА_10 (зокрема, і щодо перебування ОСОБА_7 18 та 19 грудня 2022 року у стані алкогольного сп`яніння) були належним чином оцінені й визнані достовірними, належними, допустимими, а також такими, що узгоджуються з іншими доказами у справі.

При цьому колегія суддів зауважує, що аргументи сторони захисту в цій частині фактично зводяться лише до надання захисником власної оцінки доказовій базі у справі щодо перебування засудженого під час вчинення інкримінованих йому протиправних дій у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо законності та обґрунтованості вироку

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, проаналізувавши наявні у справі докази (у тому числі зміст показань свідка ОСОБА_10 , протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю цього свідка, та висновку судово-медичної експертизи тіла померлого стосовно часу, способу і локалізації заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та інші докази) за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

З огляду на зазначене вище колегія суддів уважає безпідставними доводи захисника про те, що вирок суду першої інстанції ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_10 .

Таким чином, на переконання колегії суддів, у вироку в цілому з урахуванням положень, передбачених ст. 370, ч. 3 ст. 374 КПК України, наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та які суд дослідив і оцінив з дотриманням положень статей 23, 94 КПК України.

Щодо ухвали суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, документальні та інші докази, які визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, та мотивовано спростував позицію сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Так, мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- твердження сторони захисту про заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень спочатку ОСОБА_15 під час гри в карти, а потім 19 грудня 2022 року ОСОБА_10 , коли обвинувачений виходив з будинку, спростовується сукупністю досліджених у ході судового провадження доказів, зокрема і показаннями свідка ОСОБА_10 , які узгоджувалися з інформацією, повідомленою ним у ході слідчого експерименту, під час якого він також продемонстрував, як саме ОСОБА_7 завдавав ударів битою потерпілому;

- свідок ОСОБА_10 розповідав, що після виклику швидкої ОСОБА_7 помив биту, якою заподіював удари потерпілому, а згідно з висновком експертизи, на биті не виявлено жодних слідів, хоча, видаючи її правоохоронним органам, обвинувачений повідомляв, що користувався нею близько трьох років, що, на думку апеляційного суду, підтверджувало правдивість показань свідка;

- свідок ОСОБА_10 не заперечував, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності, і заперечення останнім вчинення ним раніше насильницьких злочинів, як стверджує сторона захисту, не може свідчити про недостовірність його показань;

- посилання апелянта на показання свідка ОСОБА_12 про те, що обвинувачений не вживав 19 грудня 2022 року алкоголь та саме ОСОБА_10 проявляв агресію, не можуть бути визнані такими, що свідчать про невинуватість ОСОБА_7 , адже свідок перебував у домоволодінні обвинуваченого не тривалий час і був відсутній саме під час подій, які були предметом з`ясування у кримінальному провадженні.

Щодо дотримання судом апеляційної інстанції положень, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України

У касаційній скарзі захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції відмовився досліджувати наявні у справі докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції розглянув клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та в процесуальному порядку відмовив у його задоволенні, належним чином мотивувавши свої висновки в цій частині.

Так, обґрунтовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що покладені в основу засудження ОСОБА_7 докази були належним чином досліджені та оцінені судом першої інстанції, а вказане клопотання сторони захисту фактично зводилося лише до незгоди з наданою місцевим судом правовою оцінкою цим доказам.

Крім того, як видно зі змісту технічного звукозапису судового засідання від 29 травня 2025 року, судом апеляційної інстанції також у порядку, передбаченому КПК України, розглянуто клопотання захисника про виклик та допит свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , які не були допитані в суді першої інстанції. Зокрема, суд, зачитавши зазначене клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, відмовив у його задоволенні, мотивувавши свою позицію тим, що вказані свідки не були очевидцями події.

Таким чином, з огляду на те, що:

- процесуальних порушень судом апеляційної інстанції під час розгляду клопотання сторони захисту про дослідження доказів не допущено;

- безпосередня наявність такого клопотання не є підставою для обов`язкового його задоволення;

- у касаційній скарзі захисник лише констатує факт відмови суду апеляційної інстанції в дослідженні доказів, проте не вказує, які саме порушення допущено судом у цій частині, колегія суддів уважає, що доводи захисника про відмову суду апеляційної інстанції в дослідженні доказів не свідчать про наявність підстав для висновку про те, що цим судом допущено істотні порушення вимог КПК України, які йому перешкодили або могли перешкодити ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції в цілому відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Щодо висновків судів про доведеність вини

Беручи до уваги згадане вище, Верховний Суд доходить переконання, що кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, досліджені місцевим судом докази та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, є правильною, а його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення - доведеною поза розумним сумнівом, а тому доводи захисника щодо недоведеності вини засудженого, а також посилання на те, що:

- судами попередніх інстанцій була надана неправильна правова оцінка обставинам справи;

- судові розгляди здійснено необ`єктивно та однобоко, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими, а тому касаційна скарга із цих підстав задоволенню не підлягає.

Оскільки під час перегляду кримінального провадження стосовно засудженого ОСОБА_7 (у межах змісту доводів касаційної скарги його захисника) судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили або могли перешкодити судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення, колегія суддів уважає, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 440-442 КПК України, Верховний Суд