ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 липня 2025 року про відмову в задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним вироком, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 липня 2025 рокувідмовлено в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , а його апеляційну скаргу повернуто.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 липня 2025 року і призначити новий розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_7 .
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що:
- суд першої інстанції ухвалив вирок від 29 жовтня 2024 року без виклику сторін, а загальний доступ до нього в Єдиному державному реєстрі судових рішень надано лише 29 листопада того ж року, тому сторона обвинувачення не могла знати про постановлення такого рішення та його зміст;
- з огляду на положення статей 376, 382 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), місцевий суд повинен був направити копію вироку не пізніше 30 жовтня 2024 року;
- копія вказаного вироку надійшла на адресу Слобідської окружної прокуратури 25 грудня 2024 року та цього ж дня засобами поштового зв`язку до Харківського апеляційного суду (через суд першої інстанції) направлено апеляційну скаргу на це судове рішення, яка надійшла на адресу Червонозаводського районного суду м. Харкова 30 грудня 2024 року, у зв`язку із чим, на його думку, апеляційна скарга була подана в межах передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК 30-денного строку на апеляційне оскарження.
Однак, як зазначає сторона обвинувачення, суд апеляційної інстанції:
- належним чином не встановивши початку і закінчення перебігу строку апеляційного оскарження, помилково зазначив, що апеляційна скарга подана 30 грудня 2024 року (тобто тоді, коли ця скарга була зареєстрована в суді першої інстанції), а тому дійшов передчасного висновку про її повернення;
- необґрунтовано послався на можливість сторони обвинувачення подати апеляційну скаргу в найкоротший строк, оскільки, на думку прокурора, КПК передбачено 30-денний строк на подання апеляційної скарги без будь-яких інших умов;
- порушуючи ст. 419 КПК, належним чином не мотивував свого рішення;
- позбавив прокурора права на апеляційне оскарження.
Водночас, на думку прокурора, така його позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі № 759/16894/23-к.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 та просила її задовольнити.
Водночас у судове засідання суду касаційної інстанції не з`явився засуджений ОСОБА_7 .
Зі змісту матеріалів касаційного провадження видно, що судовий розгляд за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 було призначено на 18 червня 2026 року.
Втім це судове засідання було відкладено з метою додаткового вжиття заходів для повідомлення засудженого ОСОБА_7 про дату, час і місце касаційного розгляду.
Разом з тим Суд, виконуючи положення ст. 135 КПК, на зазначену в матеріалах провадження адресу місця проживання засудженого неодноразово (07 та 24 липня 2026 року) направляв листи з повідомленням про дату, час і місце касаційного розгляду, однак кореспонденція повернулася до Верховного Суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Крім того, з метою належного повідомлення засудженого про здійснення касаційного розгляду Суд:
- опублікував оголошення на офіційному вебсайті Верховного Суду та в газеті «Урядовий кур`єр» з інформацією про дату, час і місце касаційного розгляду стосовно ОСОБА_7 ;
- у період із 07 липня по 25 серпня 2026 року неодноразово здійснював телефонні дзвінки за номером телефону, наявним у матеріалах кримінального провадження, що підтверджується відповідними довідками.
При цьому колегія суддів наголошує, що конституційне право на суд є правом та його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Так, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено в рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Також заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії»).
Беручи до уваги те, що Верховний Суд вжив усіх процесуальних заходів, спрямованих на повідомлення засудженого ОСОБА_7 про дату, час та місце касаційного розгляду, а також з огляду на наведену вище практику ЄСПЛ, колегія суддів уважає достатньою наявність зазначених підстав для висновку про можливість здійснення касаційного розгляду матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 липня 2025 року про відмову в задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року за відсутності ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасника судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Частиною 1 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Водночас ухвала суду апеляційної інстанції - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
За загальним правилом, апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції подається протягом 30 днів з дня його проголошення (п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК).
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382КПК, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ч. 3 ст. 395 КПК).
При вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого законом строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Тобто, для прийняття процесуального рішення про повернення апеляційної скарги із зазначеної підстави, суду апеляційної інстанції необхідно в кожному випадку детально та ретельно з`ясовувати, по-перше, чи вирок місцевого суду ухвалено з викликом особи, чи без такого, по-друге, дату отримання особою копії оскаржуваного судового рішення.
Лише встановлена сукупність цих відомостей може бути процесуальним приводом для повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, поданої на вирок місцевого суду.
Параграф 1 гл. 30 КПК регламентує порядок спрощеного провадження щодо кримінальних проступків.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Частиною ч. 2 ст. 382 КПК визначено, що вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду.
Згідно з ч. 3 цієї статті суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК був скерований до суду разом із клопотанням прокурора про проведення спрощеного провадження щодо кримінального проступку в порядку ст. 382 КПК.
За результатами спрощеного провадження Червонозаводський районний суд м. Харкова 29 жовтня 2024 року (без виклику учасників судового розгляду) ухвалив вирок, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що копія вироку надійшла на адресу прокуратури лише 25 грудня 2024 року, про що свідчить відмітка на рішенні суду, тому просив поновити строк на його апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції відмовив прокурору в поновленні строку на апеляційне оскарження і повернув йому апеляційну скаргу.
Так, суд апеляційної інстанції, урахувавши обізнаність прокурора про надходження 24 жовтня 2024 року обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 до Червонозаводського районного суду м. Харкова з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, не вважав переконливою і поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження посилання сторони обвинувачення на направлення судового рішення на адресу прокуратури лише 25 грудня 2024 року.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів прокурора щодо відсутності в нього можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду з причин, що не залежали від нього, у зв`язку з несвоєчасним отриманням копії такого судового рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що, ураховуючи час постановлення оскаржуваного вироку, про який прокурор був обізнаний, з огляду на його процесуальний статус та повноваження, він мав достатньо часу подати апеляційну скаргу вчасно, однак подав лише 30 грудня 2024 року, тобто більш ніж через два місяці після постановлення вироку, тому суд вважав, що підстави, на які посилається сторона обвинувачення, не свідчать про поважність пропущення процесуального строку.
Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що прокурор є фахівцем у галузі права, не потребує сторонніх знань чи правової допомоги, а використання ним своїх процесуальних прав пов`язано безпосередньо з його професійною діяльністю, тому, на думку цього суду, строк у більш ніж два тижні є цілком достатнім для підготовки та направлення апеляційної скарги.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що:
- у клопотанні сторони обвинувачення не наведено переконливих і поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду;
- причини, на які посилається прокурор, не є об`єктивно непереборними, а також такими, що унеможливлювали як у загальному розумінні, так і з точки зору вимог кримінального процесуального закону та практики ЄСПЛ, з огляду на процесуальний статус апелянта і його повноваження, визначені державою, скористатися правом на оскарження цього судового рішення;
- відсутні вагомі правові підстави для поновлення строку;
- прокурор мав усі передбачені законом можливості для належної реалізації свого права на оскарження вироку суду першої інстанції вчасно.
На переконання колегії суддів, ці висновки суду апеляційної інстанції не є належним чином обґрунтованими та вмотивованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 376 КПК копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження (ч. 4 ст. 382 КПК).
Згідно з висновком щодо застосування норми права, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 січня 2024 року (справа № 757/1624/22-к, провадження № 51-1819 км 23), відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК, якщо вирок в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання нею копії вироку незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду та повернення його апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не з`ясував, коли саме прокурор отримав копію вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , постановленого без його участі.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах провадження відсутній супровідний лист про направлення копії вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 стороні обвинувачення, які відсутнє і будь-яке підтвердження вручення адресату цього відправлення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, прокурор долучив копію вказаного вироку, при цьому зауважив, що його копія надійшла та зареєстрована в Слобідській окружній прокуратурі м. Харкова 25 грудня 2024 року, а також звернув увагу, що вказана ним обставина підтверджується відміткою на вироку місцевого суду.
Крім того, звертаючись із касаційною скаргою, прокурор:
- посилається на те, що загальний доступ до відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень про постановлення вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року надано лише 29 листопада цього року;
- долучає накладну про направлення апеляційної скарги засобами поштового зв`язку 25 грудня 2024 року.
Однак, на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції:
- належним чином не встановив початку і закінчення перебігу строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_7 ;
- залишив зазначені стороною обвинувачення твердження неспростованими, та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про пропуск прокурором цього строку і повернення йому апеляційної скарги.
Наведене в цілому узгоджується з позицією колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 листопада 2024 року (справа № 757/16894/23-к, провадження № 51-3162 км 24).
Колегія суддів уважає, що вказані вище порушення перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), а тому ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку із чим відповідно до положень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, така ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК).
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що вимоги касаційної скарги прокурора підлягають задоволенню, аоскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого цей суд має врахувати наведене вище та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд