ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 161/14185/24

У липні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пуха Н. С., звернулася із заявою, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні брата.

Заява мотивована тим, що вона є багатодітною матір`ю та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка - ОСОБА_1 з дітьми проживала зі своїм рідним братом - ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 .

Заявник зазначала, що вони з братом та її дітьми вели спільне господарство, мали спільний побут. Основним джерелом засобів до існування були доходи брата, якого мобілізовано до лав Збройних Сил України на захист територіальної цілісності та суверенітету України і 27 листопада 2023 року призначено на посаду стрільця-санітара другого піхотного відділення першого піхотного взводу другої піхотної роти ВОС-НОМЕР_2.

З 30 березня 2024 року солдат ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій із захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Заявник стверджує, що до зникнення брата вона перебувала на його повному утриманні, оскільки доходу, крім державної соціальної допомоги як малозабезпечена сім`я, не мала.

Встановлення факту перебування її на утриманні зниклого безвісти брата має для неї юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати право на отримання грошового забезпечення як особи, що перебувала на утриманні зниклого безвісти військовослужбовця.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня

2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що надані ОСОБА_1 докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не дають підстав вважати, що їй надавалася систематична грошова допомога зі сторони брата, за рахунок якої вона, зокрема, несла витрати на утримання житла, його ремонт, сплату комунальних платежів, купівлю продуктів харчування, речей першої необхідності. Таким чином, ОСОБА_1 не доведено факту перебування її на утриманні брата - ОСОБА_2 .

Постановою Волинського апеляційного суду від 17 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пухи Н. С. залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від

14 січня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками міськрайонного суду та додатково зазначив, що реєстрація ОСОБА_1 разом з дітьми та ОСОБА_2 за однією адресою не доводить факту перебування її на утриманні брата, а надані нею довідки про отримання соціальної допомоги лише підтверджують розмір її доходів, які є незначними, проте не доводять, що вона перебувала на повному утриманні свого брата. Посилання заявника на те, що вона є багатодітною матір`ю та близькою родичкою зниклого безвісти військовослужбовця, не звільняє її від обов`язку доказування у справі.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пуха Н. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 березня 2025 року, а справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини, неправильно застосовані норми права, викладеним обставинам не надано належної правової оцінки, неправильно визначено юридичну природу відносинсторін, що стало перешкодою встановлення взаємних прав і обов`язків, які виникли при здійсненні утримання братом заявника.

На думку заявника, судами не враховано спільне проживання ОСОБА_1 з братом, ведення ними спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.

Як зазначила заявник, суди необґрунтовано дійшли висновку про відсутність достатніх доказів надання братом систематичної допомоги ОСОБА_1 , яка була для неї основним джерелом до існування. На підтвердження цього нею до касаційної скарги додано виписку з рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , згідно з якою ОСОБА_2 заявнику перераховував кошти.

У травні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив Міністерства оборони України на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

Відзив поданий з дотриманням вимог встановлених статтею 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставами відкриття касаційного провадження у справі:

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що стосуються встановлення факту перебування на утриманні зниклої безвісти особи (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України));

- недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Згідно з витягом № 364/26-09 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданого виконавчим комітетом Колківської селищної ради, у будинку

АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , її діти та ОСОБА_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 листопада 2023 року № 141 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 15 листопада 2023 року № 576-РС на посаду стрільця-санітара другого піхотного відділення першого піхотного взводу другої піхотної роти ВОС-НОМЕР_2, з 27 листопада 2023 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Відповідно до акта службового розслідування, затвердженого 27 травня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 , витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2024 року № 207 про результати службового розслідування, солдат ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти з 30 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій із захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

17 червня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено ОСОБА_1 , що за результатами розгляду наданих документів встановлено відсутність підстав для виплати грошового забезпечення.

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області, відомості про доходи ОСОБА_2 в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за період з першого кварталу 2020 року до третього кварталу 2024 року відсутні, ОСОБА_1 за період з першого кварталу 2020 року до третього кварталу 2024 року нараховувалася державна соціальна матеріальна допомога та соціальні виплати.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області та їй призначено державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», що підтверджується довідкою, виданою цим Управлінням від 18 липня

2024 року № 2083/01-2.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18

(провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування її на утриманні брата ОСОБА_2 , який зник безвісті з 30 березня 2024 року. Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила призначення та отримання нею як особою, що перебувала на утриманні зниклого безвісти брата, грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до абзацу першого, третього частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності -повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше. ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, визначено що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності -повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Таким чином, особам, які перебувають на утриманні безвісно відсутніх військовослужбовців, передбачено право на виплату грошового забезпечення.

Колегія суддів звертає увагу, що виплата грошового забезпечення сім`ям безвісно відсутніх військовослужбовців як і виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовців відносяться до юридичних засобів соціального захисту, право на який виникає, крім іншого, за умови підтвердження перебування фізичних осіб на утриманні військовослужбовців, у тому числі шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту.

Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні незалежно від того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту.

На підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

У справі, що переглядається, для підтвердження факту перебування на утриманні брата ОСОБА_1 надала суду довідку, яка підтверджує спільне місце реєстрації зниклого безвісти брата з нею та її дітьми, і довідки про призначення та виплату їй державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом частин другої, третьої статті 294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , суд першої, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанцій, дійшов висновку про ненадання заявником належних і допустимих доказів на підтвердження забезпечення ОСОБА_1 систематичної допомоги, яка була для неї основним джерелом засобів до існування.

Твердження заявника у касаційній скарзі, що судами не враховано спільне проживання ОСОБА_1 з братом, ведення ними спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, заявником не підтверджено.

Зокрема, з метою доведення зазначених обставин під час розгляду справи судами попередніх інстанцій заявник не надавала відповідні докази. Отримання

ОСОБА_1 матеріальної соціальної допомоги як малозабезпеченої сім`ї не може свідчити, що допомога брата була постійним і основним джерелом засобів до існування, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів про доходи брата, отримані до початку військової служби, та його спроможність здійснювати витрати, про які вказує заявник.

З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що судом першої інстанції вживалися заходи з витребування доказів за клопотанням представника Міністерства оборони України, натомість заявник та її представник - адвокат

Пуха Н. С. відповідних доказів не надали, не повідомляли суд про труднощі у самостійному їх отриманні та не зверталися з клопотанням про їх витребування.

НаданаОСОБА_1 з касаційною скаргою виписка з рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на її ім`я, яка, на думку заявника, підтверджує постійні перерахування ОСОБА_3 грошових коштів та свідчить про перебування її на утриманні брата, не може бути оцінена касаційним судом в силу вимог статті 400 ЦПК України, оскільки знаходиться поза межами процесуальних повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про необхідність викладення Верховним Судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які стосуються встановлення факту перебування на утриманні зниклої безвісти особи, оскільки суди відмовили у задоволенні заяви з підстав відсутності належних доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні брата.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду