ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/2827/25

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 911/2827/25 позовні вимоги Білоцерківської міської ради задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння Жіночого Монастиря Святої Рівноапостольної Марії Магдалини Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви на користь Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради нерухоме майно - пам`ятку архітектури місцевого значення Церкву Марії Магдалини та внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як складова частина об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкта №2590124132020. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Білоцерківської міської ради до Жіночого Монастиря Святої Рівноапостольної Марії Магдалини Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - пам`ятку архітектури місцевого значення Церкву Марії Магдалини із одночасним припиненням права приватної власності та інших речових прав на нерухоме майно та закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - пам`ятку архітектури місцевого значення Церкву Марії Магдалини із одночасним припиненням права колективної власності та інших речових прав на нерухоме майно та закриттям відповідного розділу в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відмовлено скаржнику у звільненні від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 56 169 грн 92 коп. та доказів надсилання копій апеляційної скарги Жіночому Монастирю Святої Рівноапостольної Марії Магдалини Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 (колегія суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2026 у справі №911/2827/25 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику, оскільки недоліки, зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №911/2827/25, скаржником не усунуто.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що апеляційний суд порушив ст. 174 ГПК України та не врахував, що поштове відправлення з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 було вручено неуповноваженій особі. За таких обставин скаржник не повинен нести будь-які негативні наслідки від цього.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 17.08.2026. Витребувано матеріали справи (з урахуванням п.п. 17. 10 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України) з Господарського суду міста Київської області/Північного апеляційного господарського суду.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 14.08.2026 від Білоцерківської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, посилаючись на правильність викладених у ній висновків та помилковість доводів скаржника.

Враховуючи перебування головуючого судді у відпустці, розгляд касаційної скарги здійснюється у розумний строк.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч. 2 ст. 260 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною 6 ст. 174 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як зазначено у тексті оскарженої ухвали, 18.05.2026 Північним апеляційним господарським судом направлено скаржнику копію ухвали від 11.05.2026 у справі №911/2827/25 на адресу: вул. 09103, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вулиця Шкільна, 11 . Вказана адреса зазначена скаржником в апеляційній скарзі.

26.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копію ухвали суду скаржником отримано 22.05.2026.

Отже, враховуючи дату отримання вказаної ухвали, останнім днем строку, встановленого для усунення недоліків апеляційної скарги, є 04.06.2026 (з урахуванням вихідних днів).

Проте станом на дату та час винесення вказаної ухвали, недоліки, зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 911/2827/25, скаржником не усунуто.

Скаржник посилається на те, що дана ухвала не була вручена йому, а в період з 20.05.2026 по 01.06.2026 ОСОБА_1 не перебувала в монастирі, а знаходилася в паломництві в Почаївській Свято-Успенській Лаврі (м. Почаїв), тому передати вищезгаданий конверт скаржниці 22.05.2026 не вдалося.

Водночас, як правильно вказує позивач у відзиві на касаційну скаргу, у касаційній скарзі представником ОСОБА_1 не надано жодного доказу у розумінні статей 76-78 ГПК України, які б підтверджували офіційне фактичне знаходження ОСОБА_1 в паломництві в Почаївській Свято Успенській Лаврі (м. Почаїв) у період з 20.05.2026 по 01.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вимогами ч. 1 ст. 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Тобто саме твердження про перебування в паломництві в Почаївській Свято-Успенській Лаврі (м. Почаїв) у період з 20.05.2026 по 01.06.2026 без доведення відповідними доказами не є належним підтвердженням такої обставини.

Крім цього, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України 14.05.2026, тобто є загальнодоступною для ознайомлення з відповідного моменту.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держав може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

При цьому особа має добросовісно користуватись процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З метою реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Оскільки ухвала апеляційного суду від 11.05.2026 була оприлюднена в ЄДРСР 14.05.2026, вона стала загальнодоступною до початку стверджуваного скаржником періоду паломництва (20.05.2026). Учасник справи, виявляючи розумну обачність та добросовісність, мав об`єктивну можливість ознайомитися з текстом судовим рішенням у публічному доступі.

Також колегія суддів звертає увагу рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копію ухвали суду скаржником отримано 22.05.2026 з відміткою "Вручено особисто" (т. 5 арк. 13).

Враховуючи викладене, доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, викладених у оскарженій ухвалі, а тому підстави для її скасування - відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржене судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -