ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/5391/24

1.1. У травні 2024 року керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "БРИЗ" (далі - ОК ЖК "БРИЗ"), у якому просив:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 12,5415 га на АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014, 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020) шляхом припинення володіння ОК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном - домоволодінням загальною площею 500,6 м2, яке складається з: будинку охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житлового будинку під літ. "Б", площею 158,6 м2, житлового будинку під літ. "В", площею 155,8 м2, житлового будинку під літ. "Г", площею 100,9 м2, житлового будинку під літ. "Д", площею 46,7 м2, будівлі під літ. "Е", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "Ж", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "З", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "І", площею 6,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано 28.09.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681);

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 12,5415 га на АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014, 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020) шляхом зобов`язання ОК ЖК "БРИЗ" знести об`єкти самочинного будівництва: будинок охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житловий будинок під літ. "Б", площею 158,6 м2, житловий будинок під літ. "В", площею 155,8 м2, житловий будинок під літ. "Г", площею 100,9 м2, житловий будинок під літ. "Д", площею 46,7 м2, будівлю під літ. "Е", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "Ж", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "З", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "І", площею 6,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано 28.09.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681).

1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовані тим, що спірні будівлі та споруди є самочинно збудованими об`єктами, а реєстрація права власності на таке майно здійснена з порушенням законодавства. За таких обставин Прокурор вважав, що володіння ОК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном на АДРЕСА_1 підлягає припиненню, об`єкти самочинного будівництва - знесенню, а земельна ділянка загальною площею 12,5415 га - звільненню від будівель і споруд.

Крім того, Прокурор стверджував, що земельна ділянка розташована в межах парку культури і відпочинку - урочище "Горбачиха". При цьому, за доводами Прокурора, земельна ділянка належить до земель водного фонду з кодом виду цільового призначення - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Прокурор наголошував на тому, що земельна ділянка наділена надважливими функціями та завданнями, має особливий режим і перебуває під особливою державною охороною, а тому з урахуванням положень статті 178 Цивільного кодексу України належить до обмежено оборотоздатних об`єктів.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/5391/24, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Вирішено усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 12,5415 га на АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014, 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020) шляхом:

- припинення володіння ОК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном - домоволодінням загальною площею 500,6 м2, яке складається з: будинку охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житлового будинку під літ. "Б", площею 158,6 м2, житлового будинку під літ. "В", площею 155,8 м2, житлового будинку під літ. "Г", площею 100,9 м2, житлового будинку під літ. "Д", площею 46,7 м2, будівлі під літ. "Е", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "Ж", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "З", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "І", площею 6,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано 28.09.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681);

- зобов`язання ОК ЖК "БРИЗ" знести об`єкти самочинного будівництва: будинок охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житловий будинок під літ. "Б", площею 158,6 м2, житловий будинок під літ. "В", площею 155,8 м2, житловий будинок під літ. "Г", площею 100,9 м2, житловий будинок під літ. "Д", площею 46,7 м2, будівлю під літ. "Е", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "Ж", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "З", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "І", площею 6,7 м2, за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано 28.09.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681).

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу № 910/5391/24 по суті позовних вимог, урахувавши викладені Прокурором у позовній заяві обставини, характер спірних правовідносин, предмет і підстави позову, виснували, що Прокурор у цьому випадку обґрунтовано та з дотриманням вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради.

2.3. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, виходили з того, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва не приймала жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під домоволодінням, розташованим на АДРЕСА_1, у власність або користування юридичним чи фізичним особам.

Крім того, як установили суди, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на АДРЕСА_1.

Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, виснували, що будівництво домоволодіння на АДРЕСА_1 на земельній ділянці здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих і будівельних робіт, а тому відповідно до положень частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України та статті 29 Закону України "Про планування та забудову території" є самочинним будівництвом.

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24, до Верховного Суду звернувся ОК ЖК "БРИЗ" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 910/5391/24 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Крім того, 18.06.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від ОК ЖК "БРИЗ" надійшла заява про доповнення до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24, подана в межах строку на касаційне оскарження.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОК ЖК "БРИЗ" зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОК ЖК "БРИЗ", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ОК ЖК "БРИЗ" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували положення статей 376, 391 Цивільного кодексу України, помилково не застосували приписи частини 4 статті 59 Земельного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц, від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 354/612/13-ц.

ОК ЖК "БРИЗ" із покликанням на висновки Верховного Суду, викладені в зазначених постановах, стверджує, що положення частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у справі № 910/5391/24, оскільки матеріалами цієї справи документально не підтверджується факт розміщення нерухомого майна - домоволодіння на земельній ділянці.

При цьому скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.02.2024 у справі № 906/25/22, зазначає, що об`єкт самочинного будівництва може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. Однак, за доводами скаржника, в цьому випадку ОК ЖК "БРИЗ" не будував, не виконував будівельні роботи, не затверджував проєктну документацію. Натомість відповідач зазначає, що він у передбачений законом спосіб та в законному порядку придбав об`єкти нерухомості. Тому ОК ЖК "БРИЗ" вважає, що він є добросовісним набувачем об`єктів нерухомості, які Прокурор просить знести.

ОК ЖК "БРИЗ" із покликанням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, стверджує про помилковість висновків судів стосовно підтвердження Прокурором наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

На думку скаржника, в цьому випадку наявне неправомірне втручання у право особи на мирне володіння майном, що не узгоджується з гарантіями, передбаченими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.4. Крім того, скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке полягає в нез`ясуванні обставин справи. Так, ОК ЖК "БРИЗ" стверджує, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких можливо було би встановити, що земельні ділянки розташовані в межах урочища "Горбачиха", площею 32 га. При цьому ОК ЖК "БРИЗ" вважає, що протокол огляду Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 04.09.2023 та акт приймання-приймання передачі межових знаків на зберігання від 18.03.2021 є неналежними та недопустимими доказами у справі.

За доводами ОК ЖК "БРИЗ", апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, належним чином не дослідив докази, які було отримано відповідачем і долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а саме:

- копію адвокатського запиту представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 291-1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області), надісланого на електронну пошту, щодо надання інформації та копій документів про земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:66:054:0013; 8000000000:66:054:0014; 8000000000:66:054:0015; 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020;

- копію листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 22.09.2025 № 29-10-0.331-9243/2-25 у відповідь на адвокатський запит представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 291-1;

- копію адвокатського запиту представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 292-2 до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, надісланого на електрону пошту, щодо надання інформації та копій документів про земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:66:054:0013; 8000000000:66:054:0014; 8000000000:66:054:0015; 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020;

- копію листа Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.09.2025 № 077-6319 у відповідь на адвокатський запит представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 292-2;

- копію адвокатського запиту представника ОК ЖК "БРИЗ" від 14.10.2025 № 292-3 до Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо отримання інформації про формування таких об`єктів парку культури і відпочинку "Урочище Горбачиха" або ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Горбачиха";

- копію листа Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.10.2025 № 077-7087 у відповідь на адвокатський запит представника ОК ЖК "БРИЗ" від 14.10.2025 № 292-3;

- висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.03.2026 № 6462/25-41 за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи у господарській справі № 910/5391/24.

За доводами скаржника, суди також установили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім того, скаржник зазначає, що ОК ЖК "БРИЗ" подав до господарського суду першої інстанції та до апеляційного господарського суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 910/5391/24. Однак, за доводами ОК ЖК "БРИЗ", суд першої інстанції клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 910/5391/24 фактично залишив без розгляду, оскільки в рішенні не зазначено про його подання відповідачем і не зазначено про результати його розгляду.

3.5. Перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОК ЖК "БРИЗ" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

При цьому перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва вважає, що знесення самочинно збудованого майна переслідує легітимну мету захисту прав власника земельної ділянки.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019- 2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280, рішення Київської міської ради від 10.09.2015 № 985/1822 "Про інвентаризацію земель м. Києва", на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 66:054, обмеженого р. Десенка (Чорторий), вул. Дамбова та Русанівською протокою у Дніпровському районі м. Києва, розробленої Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин", у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:054:0016 (м. Київ, Дніпровський район, урочище Горбачиха), загальною площею 12,5415 га, до складу якої входять земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:054:0013 площею 0,0251 га, 8000000000:66:054:0014 площею 0,0039 га, 8000000000:66:054:0015 площею 0,0095 га, 8000000000:66:054:0017 площею 0,0186 га, 8000000000:66:054:0018 площею 0,0102 га, 8000000000:66:054:0019 площею 0,0148 га та 8000000000:66:054:0020 площею 0,0037 га (АДРЕСА_1 м. Києва); категорія земель визначена як землі водного фонду; вид цільового призначення: 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; вид використання: для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; вид обмеження у використанні земельних ділянок, зокрема: зона особливого режиму забудови, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, водоохоронна зона, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм і на островах, охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

4.2. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2010 № 165, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І. Г., 28.09.2011 за ОК ЖК "БРИЗ" зареєстровано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 34739681, номер запису: 45809, у Книзі: 598-170).

4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський культурний центр тюркомовних та східних народів" від 12.11.2008 № 01018/08 за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), зокрема, визнано право приватної власності на таке нерухоме майно: будинок охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житловий будинок під літ. "Б", площею 158,6 м2, житловий будинок під літ. "В", площею 155,8 м2, житловий будинок під літ. "Г", площею 100,9 м2, житловий будинок під літ. "Д", площею 46,7 м2, а також визнано право приватної власності на будівлю під літ. "Е", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "Ж", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "З", площею 6,9 м2, будівлю під літ. "І", площею 6,7 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Цим рішенням також зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно - будинок охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житловий будинок під літ. "Б", площею 158,6 м2, житловий будинок під літ. "В", площею 155,8 м2, житловий будинок під літ. "Г", площею 100,9 м2, житловий будинок під літ. "Д", площею 46,7 м2.

4.4. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 24.11.2008 у справі № 6-124/08 заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа на рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський культурний центр тюркомовних та східних народів" від 26.05.2008 задоволено. 24.11.2008 видано виконавчий лист на примусове виконання цього рішення.

4.5. Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський культурний центр тюркомовних та східних народів" від 12.11.2008 у справі № 01018/08, ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 24.11.2008 у справі №6-124/08 та виконавчого листа від 24.11.2008 у справі №6-124/08 зареєструвало право власності за ОСОБА_1 на домоволодіння загальною площею 623,9 м2 (літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д" і будівлі літ. "Б", літ. "Ж", літ. "З", літ. "І") за адресою: АДРЕСА_1 .

4.6. Надалі право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 , що складається із: шлакоблочного житлового будинку літ. "Б", загальною площею 158,6 м2, житловою площею 148,3 м2, нежитловою площею 10,30 м2, 2008 року побудови; житлового будинку літ. "В", загальною площею 155,8 м2, житлово площею 74,60 м2, нежитловою площею 81,20 м2, 2008 року побудови, цегляного житлового будинку літ "Г", загально площею 100,90 м2, житловою площею 48,50 м2, нежитловою площею 52,40 м2, 2008 року побудови, дерев`яного житлового будинку літ. "Д", загальною площею 46,70 м2, житловою площею 21,80 м2, нежитловою площею 24,90 м2, 2008 року побудови, з надвірними будівлями та спорудами, а саме: будинком охорони літ. "А", сараєм літ. "Е", сараєм літ. "Ж", сараєм літ. "З", сараєм літ. "И", № 1 огорожею № 2, воротами з хвірткою, перейшло від ОСОБА_1 до Громадської організації "Федерація Риболовного спорту" на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2009 № 244, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І. Г.

4.7. На підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2010 № 165, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І. Г., Громадська організація "Федерація Риболовного спорту" відчужила наведене майно ОК ЖК "БРИЗ", директором якого є ОСОБА_1.

4.8. 15.05.2023 ОК ЖК "БРИЗ" звернувся до Київської міської ради з клопотанням № 679790105 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей на АДРЕСА_1. До зазначеного клопотання відповідач, зокрема, додав графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (витяг із бази даних Державного земельного кадастру від 27.04.2010, кадастровий квартал: 66:054).

4.9. ОК ЖК "БРИЗ" заявою-повідомленням від 16.06.2023 повідомив Київську міську раду про укладений між відповідачем і ФОП Манькутою Ольгою Петрівною договір від 16.06.2023 № 029-06/23 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4.10. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), розглянувши заяву-повідомлення ОК ЖК "БРИЗ", у листі від 28.06.2023 № 0570202/3-8466, зазначив, що подальша підготовка проєкту рішення Київської міської ради про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки буде можливою після та в разі усунення зауважень. Відповідно до Порядку набуття права на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, відповідачу запропоновано надати такі документи: посвідчені в установленому порядку копії правовстановлюючих документів на всі об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці; копії матеріалів технічної інвентаризації усіх об`єктів нерухомого майна, засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи.

Зазначено, що для подальшого розгляду питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на АДРЕСА_1 необхідно уточнити вид цільового призначення земельної ділянки з урахуванням наявного об`єкта нерухомого майна та надати інформацію Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації у формі листа згідно з пунктом 5 рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463.

Додатково повідомлено відповідача про те, що за наявною в Департаменті інформацією земельна ділянка, відображена в матеріалах клопотання, потрапляє в межі сформованої в результаті виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019- 2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, земельної ділянки площею 12,5415 га (кадастровий номер 8000000000:66:054:0016) із кодом виду цільового призначення - 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, категорією земель - землі водного фонду.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що повторне клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою з урахуванням вказаних у листі від 28.06.2023 № 0570202/3-8466 зауважень відповідач не подав. Речові права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

4.12. Суди також зазначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний стандарт" (далі - ТОВ "Земельний стандарт") зверталося до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) щодо розгляду питання про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ОК ЖК "БРИЗ" для експлуатації та обслуговування домоволодіння в рекреаційних цілях на АДРЕСА_1.

4.13. Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) листом від 26.10.2020 № 066-3794 повідомив ТОВ "Земельний стандарт" про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ОК ЖК "БРИЗ" для експлуатації та обслуговування домоволодіння в рекреаційних цілях на АДРЕСА_1.

4.14. У 2021 році ТОВ "Земельний стандарт" розробило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ОК ЖК "БРИЗ" для експлуатації та обслуговування домоволодіння в рекреаційних цілях на АДРЕСА_1, яка погоджена ТОВ "Земельний стандарт (сертифікованим інженером-землевпорядником) і ОК ЖК "БРИЗ".

4.15. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом від 21.06.2023 № 057031-8110 звернувся до Дніпровської окружної прокуратури м. Києва про вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності за здійснення самочинного будівництва та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

4.16. Дніпровська окружна прокуратура м. Києва листом від 13.07.2023 № 50-5374вих-23 повідомила Департамент земельних ресурсів про те, що лист від 21.06.2023 № 057031-8110 долучений до матеріалів кримінального провадження № 42023102040000105 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 Кримінального кодексу України, для перевірки фактів викладених у листі шляхом проведення слідчих (розшукових) дій.

4.17. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 27.07.2023 № 055-5614 повідомив Дніпровську окружну прокуратуру м. Києва про те, що містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва на АДРЕСА_1 не надавалися, відомості про документи щодо присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 відсутні.

4.18. Згідно з інформацією Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.03.2024 № 062/01-09-1207 нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 не належать та ніколи не належали до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а тому її права можуть бути порушені як власника земельної ділянки, на якій розміщені вказані об`єкти нерухомості.

4.19. Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 29.03.2024 № 2723-24 на запит Дніпровської окружної прокуратуру м. Києва зазначив, зокрема, що з урахуванням картографічних матеріалів Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13.07.2005 № 806/3381 (зі змінами та доповненнями) земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0020 розташовані в межах території парку відпочинку - урочище "Горбачиха", віднесеного до озеленених території загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам. Згідно з пунктом 12 додатку 3 до рішення Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1994 №14 (зі змінами згідно з рішенням Київської міської ради від 09.01.2006 № 628/3089) урочище "Горбачиха" площею 32,0 га включено до переліку цінних природних територій та об`єктів, що резервуються для заповідання.

4.20. Згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 16.04.2024 № 30-12/2178 відомості про нерухоме майно за місцезнаходженням: АДРЕСА_1, від суб`єктів управління до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з метою внесення до Реєстру не надавались.

4.21. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 22.03.2024 № 073-305 повідомив Дніпровську окружну прокуратуру м. Києва про те, що Департамент не видавав, не реєстрував документів, які дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1.

4.22. Відповідно до копії протоколу огляду Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 04.09.2023, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:054:0016 площею 12,4557 га знаходяться, зокрема, земельні ділянки: з кадастровим номером 8000000000:66:054:0013 площею 0,0251 га, на якій знаходиться будівля літ. "В", площею 187,2 м2; з кадастровим номером 8000000000:66:054:0014 площею 0,0039 га, на якій знаходиться будівля (сарай) літ. "Е", площею 8,0 м2; з кадастровим номером 8000000000:66:054:0015 площею 0,0095 га, на якій знаходиться будівля літ. "Д", площею 55,5 м2; з кадастровим номером 8000000000:66:054:0017 площею 0,0186 га, на якій знаходиться будівля літ. "Г", площею 126,1 м2; з кадастровим номером 8000000000:66:054:0018 площею 0,0102 га, на якій знаходиться три будівлі (сараї) літ. "Ж", літ. "З", літ. "И", загальною площею 23,8 м2; з кадастровим номером 8000000000:66:054:0019 площею 0,0148 га, на якій знаходиться двоповерхова будівля літ. "Б", площею 205,6 м2; з кадастровим номером 8000000000:66:054:0020 площею 0,0037 га, на якій знаходиться будівля (будинок охорони) літ. "А", площею 17,7 м2.

4.23. Земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 32 га, та які віднесено до цінних природних територій та об`єктів, що резервуються для заповідання.

4.24. Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, серед іншого:

- задоволено клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових документів та роз`яснення питань поставлених на вирішення експерта;

- долучено до матеріалів справи надані учасниками справи документи, необхідні експерту для проведення призначеної у справі № 910/5391/24 судової земельно-технічної експертизи, а також необхідні роз`яснення на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025;

- задоволено клопотання ОК ЖК "БРИЗ" про уточнення питань, поставлених судовому експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 910/5391/24:

"1. Чи розміщено об`єкт нерухомого майна - домоволодіння, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681), право власності на який належить ОКЖК "БРИЗ" (код ЄДРПОУ 37046962) на ділянках 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020?

2. Чи сформовано земельні ділянки, зареєстровані в ДЗК з визначеними кадастровими номерами, за рахунок земельних ділянок з обліковими кодами 66:054:0030, 66:054:0031, 66:054:0032, 66:054:0033, 66:054:0034, 66:054:0035, 66:054:0036 в межах кварталу 66:054 згідно з Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 66:054, обмеженого р. Десенка (Чорторий), вул. Дамбова та Русанівською протокою Дніпровському районі м. Києва, розробленою Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)"?

3. Чи розміщено парк культури і відпочинку "Урочище "Горбачиха" та/або ландшафтний заказник місцевого значення "Урочище "Горбачиха" на земельних ділянках, зареєстрованих в ДЗК з визначеними кадастровими номерами?

4. Чи розміщено об`єкт нерухомого майна - домоволодіння, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681), право власності на який належить ОКЖК "БРИЗ" (код ЄДРПОУ 37046962), в межах парку культури і відпочинку "Урочище "Горбачиха" та/або ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище "Горбачиха?"

Висновком експертів від 03.03.2026 № 6462/25-11 за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи у справі № 910/5391/24 встановлено, що:

"надати відповідь на питання 1 та 2 не вбачається за можливе, оскільки в матеріалах судової справи відсутні координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020, які визначені відповідною документацією із землеустрою та/або які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, і клопотання експерта про надання цих координат не задоволено;

- надати відповідь на питання 3 не вбачається за можливе, оскільки:

1) в матеріалах судової справи відсутні координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020, які визначені відповідною документацією із землеустрою та/або які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, і клопотання експерта про надання цих координат не задоволено;

2) в межах міста Києва відсутній такий об`єкт благоустрою як «парк культури і відпочинку «Урочище «Горбачиха»;

3) в матеріалах судової справи відсутні:

а) розпорядчі акти про оголошення території урочища «Горбачиха» ландшафтним заказником місцевого значення «Урочище «Горбачиха»;

б) документація, розроблена у встановленому порядку, якою визначені межі такого об`єкту природно-заповідного фонду як ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище «Горбачиха»;

в) графічні матеріали, які є складовою відповідної документації та які складені у відповідному масштабі та на яких відображений контур (периметр) території ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Горбачиха», і необхідна інформація, з використанням якої можливо визначити географічне положення цього заказника на земній кулі;

3) не задоволено клопотання експерта про надання графічних матеріалів, на яких відображені межі ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Горбачиха», які є складовою відповідної документації та які складені у відповідному масштабі та на яких відображений контур (периметр) території цього заказника і необхідна інформація, з використанням якої можливо визначити географічне положення заказника на земній кулі;

- надати відповідь на питання 4 не вбачається за можливе, оскільки:

1) в межах міста Києва відсутній такий об`єкт благоустрою як «парк культури і відпочинку «Урочище «Горбачиха»;

2) матеріалах судової справи відсутні:

а) розпорядчі акти про оголошення території урочища «Горбачиха» ландшафтним заказником місцевого значення «Урочище «Горбачиха»;

б) документація, розроблена у встановленому порядку, якою визначені межі такого об`єкта природно-заповідного фонду, як ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище «Горбачиха»;

в) графічні матеріали, які є складовоїю відповідної документації та які складені у відповідному масштабі та на яких відображений контур (периметр) території ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Горбачиха» і необхідна інформація, з використанням якої можливо визначити географічне положення цього заказника на земній кулі;

3) в) графічні матеріали, які є складовою відповідної документації та які складені у відповідному масштабі та на яких відображений контур (периметр) території ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Горбачиха», і необхідна інформація, з використанням якої можливо визначити географічне положення цього заказника на земній кулі;

г) не задоволено клопотання експерта про надання графічних матеріалів на яких відображені межі ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Горбачиха», які є складовою відповідної документації та які складені у відповідному масштабі та на яких відображений контур (периметр) території цього заказника і необхідна інформація, з використанням якої можливо визначити географічне положення заказника на земній кулі".

4.25. Прокурор, зазначаючи, що спірні будівлі та споруди є самочинно збудованими об`єктами, а реєстрація права власності на таке майно здійснена з порушенням законодавства, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовані тим.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОК ЖК "БРИЗ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні. Задоволено клопотання ОК ЖК "БРИЗ" про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Протокольною ухвалою Верховного Суду від 18.08.2026 оголошено перерву в розгляді касаційної скарги ОК ЖК "БРИЗ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24.

24.08.2026 до Верховного Суду від ОК ЖК "БРИЗ" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги ОК ЖК "БРИЗ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24. Клопотання мотивовано тим, що у зв`язку з призначенням раніше розгляду апеляційної скарги адвоката Тарасюка В. А. у кримінальному проваджені в апеляційному суді м. Києва на 25.08.2026 на 15 год 20 хв і терміновими сімейними обставинами в першій половині дня 25.08.2026 адвокат Тарасюк В. А. не має можливості прибути у визначену судом дату - 25.08.2026 на 12 год 50 хв.

Колегія суддів, розглядаючи клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги ОК ЖК "БРИЗ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24, враховує, що протокольною ухвалою Верховного Суду від 18.08.2026 оголошувалася перерва в розгляді касаційної скарги ОК ЖК "БРИЗ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24. При цьому в судовому засіданні був присутній представник ОК ЖК "БРИЗ" - Тарасюк В. А., який надав пояснення. Крім того, колегія суддів ураховує, що участь у судовому засіданні представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, а юридична особа не позбавлена права мати іншого представника для ведення судових справ.

Крім того, суд касаційної інстанції не досліджує додаткові докази, а перегляд судових рішень на відповідність їх приписам матеріального та процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення. Водночас у клопотанні немає доводів, які би об`єктивно унеможливлювали розглянути касаційну скаргу ОК ЖК "БРИЗ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24 в призначеному судовому засіданні.

Оскільки відкладення розгляду касаційної скарги є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні, та з огляду на строки розгляду касаційної скарги, визначені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОК ЖК "БРИЗ" про відкладення розгляду касаційної скарги ОК ЖК "БРИЗ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення прокурора, врахувавши пояснення учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОК ЖК "БРИЗ" про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 12,5415 га на АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014, 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020) шляхом припинення володіння ОК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном і шляхом зобов`язання ОК ЖК "БРИЗ" знести об`єкти самочинного будівництва.

5.5. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовані тим, що спірні будівлі та споруди є самочинно збудованими об`єктами, а реєстрація права власності на таке майно здійснена з порушенням законодавства. За таких обставин Прокурор вважав, що володіння ОК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном на АДРЕСА_1 підлягає припиненню, об`єкти самочинного будівництва - знесенню, а земельна ділянка загальною площею 12,5415 га - звільненню від будівель і споруд.

Крім того, Прокурор стверджував, що земельна ділянка розташована в межах парку культури і відпочинку - урочище "Горбачиха". При цьому, за доводами Прокурора, земельна ділянка належить до земель водного фонду з кодом виду цільового призначення - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Прокурор наголошував на тому, що земельна ділянка наділена надважливими функціями та завданнями, має особливий режим і перебуває під особливою державною охороною, а тому з урахуванням положень статті 178 Цивільного кодексу України належить до обмежено оборотоздатних об`єктів.

5.6. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 910/5391/24 по суті позовних вимог, дійшли висновку про задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради.

5.7. ОК ЖК "БРИЗ" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою та доповненнями до неї на судові рішення.

5.8. ОК ЖК "БРИЗ", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.10. Касаційна скарга ОК ЖК "БРИЗ" із покликанням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили приписи статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосували положення статей 376, 391 Цивільного кодексу України, помилково не застосували приписи частини 4 статті 59 Земельного кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені в постановах.

На думку скаржника, суди попередніх інстанції не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц, від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 354/612/13-ц, щодо розгляду позовних вимог власника нерухомого майна (земельної ділянки), який не позбавлений права власності та володіння таким нерухомим майном, про усунення наявних фактичних або юридичних перешкод щодо користування та розпорядження ним та щодо визначення способу захисту порушеного права власника земельної ділянки та покладення обов`язку щодо знесення об`єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

5.11. ОК ЖК "БРИЗ" із покликанням на висновки Верховного Суду, викладені в зазначених постановах, стверджує, що положення частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у справі № 910/5391/24, оскільки матеріалами цієї справи документально не підтверджується факт розміщення нерухомого майна - домоволодіння на земельній ділянці.

5.12. При цьому скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.02.2024 у справі № 906/25/22, зазначає, що об`єкт самочинного будівництва може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. Однак, за доводами скаржника, в цьому випадку ОК ЖК "БРИЗ" не будував, не виконував будівельні роботи, не затверджував проєктну документацію. Натомість відповідач зазначає, що він у передбачений законом спосіб та в законному порядку придбав об`єкти нерухомості. Тому ОК ЖК "БРИЗ" вважає, що він є добросовісним набувачем об`єктів нерухомості, які Прокурор просить знести.

5.13. ОК ЖК "БРИЗ" із покликанням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, стверджує про помилковість висновків судів стосовно підтвердження Прокурором наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

5.14. На думку скаржника, в цьому випадку наявне неправомірне втручання у право особи на мирне володіння майном, що не узгоджується з гарантіями, передбаченими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.15. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ОК ЖК "БРИЗ", вважає за необхідне насамперед розглянути доводи скаржника про відсутність у цьому випадку підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

5.16. Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

5.17. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 20.05.2025 у справі № 914/3748/23, від 23.01.2025 у справі № 920/298/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв у активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20.

5.18. Верховний Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 03.02.2026 у справі № 910/21935/17, від 20.05.2025 у справі № 914/3748/23.

5.19. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 03.09.2024 у справі № 922/2268/16, від 18.04.2024 у справі № 925/700/23.

5.20. Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 15.08.2024 у справі № 918/1075/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2876/17.

5.21. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

5.22. Колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

…43. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

5.23 Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов`язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Такий орган повинен розглянути це звернення і вжити заходів до захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку цього органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи, це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу та дає підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.

5.24. Господарський суд першої інстанції, дослідивши питання щодо наявності підстав для реалізації Прокурором представницьких повноважень, виснував, що викладені Прокурором у позовній заяві обставини, характер спірних правовідносин, предмет і підстави позову, свідчать про те, що Прокурор у цьому випадку обґрунтовано та з дотриманням вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради.

5.25. Апеляційний господарський суд, перегладячи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи його висновки, встановив, що Прокурор при поданні позовної заяви дотримався порядку представництва інтересах держави в особі Київської міської ради, що підтверджується доданими до позовної заяви листами (а.с. 156-159, 162-165 т. 2).

5.26. Наведені обставини свідчать про дотримання Прокурором на момент звернення з позовом вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та про наявність у цьому випадку підстав для захисту інтересів Київської міської ради і звернення до суду з відповідним позовом.

5.27. Наведеними обставинами спростовуються доводи ОК ЖК "БРИЗ" про помилковість висновків судів стосовно підтвердження Прокурором наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

5.28. Верховний Суд вважає за необхідне розглянути, зокрема, доводи скаржника про неправильно обраний Прокурором спосіб захисту Київської міської ради.

5.29. За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.30. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.31. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

5.32. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.33. Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

5.34. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

5.35. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

5.36. Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.37. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.38. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

5.39. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.40. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

5.41. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

5.42. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

5.43. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

5.44. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

5.45. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 зазначила, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, то задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або позовних вимог про скасування державної реєстрації прав, або вимог про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 та постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 904/6807/23.

5.46. При цьому в категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 та постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 904/6807/23.

5.47. Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора чи скасування державної реєстрації прав, про припинення права власності тощо визнаються неналежними і такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

5.48. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 виснувала, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України. Цей спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.

5.49. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неналежність обраного Прокурором способу захисту щодо припинення володіння ОК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном - домоволодінням загальною площею 500,6 м2.

5.50. При цьому Верховний Суд зазначає, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.11.2025 у справі № 922/4788/24, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.51. З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 12,5415 га на АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014, 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020) шляхом припинення володіння ОК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном - домоволодінням загальною площею 500,6 м2, яке складається з: будинку охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житлового будинку під літ. "Б", площею 158,6 м2, житлового будинку під літ. "В", площею 155,8 м2, житлового будинку під літ. "Г", площею 100,9 м2, житлового будинку під літ. "Д", площею 46,7 м2, будівлі під літ. "Е", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "Ж", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "З", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "І", площею 6,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано 28.09.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681), не можуть бути задоволені з огляду на обрання Прокурором неналежного способу захисту.

5.52. Крім того, Верховний Суд, оцінивши покликання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.02.2024 у справі № 906/25/22, та розглянувши його доводи про те, що об`єкт самочинного будівництва може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво, визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач). Тому доводи скаржника про те, що він не будував, не виконував будівельні роботи, не затверджував проєктну документацію, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.53. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

5.54. Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.55. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України). Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).

5.56. Особливості права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

5.57. Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

5.58. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина 1 статті 375 Цивільного кодексу України).

5.59. Стаття 375 Цивільного кодексу України визначає право власника на забудову належної йому земельної ділянки, тобто можливість власника земельної ділянки здійснювати на ній будівництво в порядку, встановленому законом. Власник має право здійснювати на належній йому земельній ділянці нове будівництво, створюючи будівлі та споруди, яких раніше не існувало.

5.60. Статтею 331 Цивільного кодексу України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї статті право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

5.61. Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 Цивільного кодексу України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

5.62. Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

5.63. Виходячи зі змісту частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.

5.64. Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку. Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 Земельного кодексу України.

Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування. Відсутність у особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом як об`єкта самочинного будівництва. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.

5.65. У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватися земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою. У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.

5.66. Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами 4- 6 статті 376 Цивільного кодексу України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право. Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

5.67. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що стаття 376 Цивільного кодексу України розташована в главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний із питаннями права власності на земельну ділянку.

5.68. У постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.

5.69. Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 Цивільного кодексу України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні.

Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом. За умови дотримання чіткого алгоритму дій, передбаченого у статті 376 Цивільного кодексу України, претендувати на отримання самочинно збудованого майна у власність може як особа, яка його побудувала, так і власник земельної ділянки, на якій воно споруджено. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

5.70. Отже, колегія суддів зазначає, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.

5.71. Водночас Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті позовних вимог, установили, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва не приймала жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під домоволодінням, розташованим на АДРЕСА_1, у власність або користування юридичним чи фізичним особам.

5.72. Крім того, як установили суди, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавав, не реєстрував документи, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на АДРЕСА_1.

5.73. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини, виснували, що будівництво домоволодіння на АДРЕСА_1 на земельній ділянці здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих і будівельних робіт, а тому відповідно до положень частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України та статті 29 Закону України "Про планування та забудову території" є самочинним будівництвом.

5.74. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ОК ЖК "БРИЗ", не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.75. Крім того, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, виснував, що рішення третейського суду не могло та не може бути підставою виникнення в будь-якої особи права власності на нерухоме майно, тим більше на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді.

5.76. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про третейські суди" (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення рішення третейським судом) третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

5.77. Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин.

5.78. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, зокрема, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.

5.79. Водночас відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, реєстрація права власності на будівлю, здійснена на підставі рішення третейського суду, є неправомірною. Рішення третейського суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення згодом оскаржене та скасоване. Наявність рішення третейського суду саме по собі не свідчить про добросовісне набуття нерухомого майна.

Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 910/6409/24, від 10.02.2026 у справі № 910/7133/25, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22.

5.80. Колегія суддів зазначає, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 та постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22.

5.81. Цей висновок є справедливим і для рішень третейських судів. Зокрема, рішення суду, третейського суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення надалі оскаржене і скасоване. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц та в постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22.

5.82. Водночас господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо участі Київської міської ради під час розгляду справи третейським судом. Отже, висновки апеляційного господарського суду про те, що рішення третейського суду не може підставою виникнення права власності на нерухоме майно відповідають сталій практиці Верховного Суду.

5.83. При цьому доводи ОК ЖК "БРИЗ" про те, що матеріалами цієї справи документально не підтверджується факт розміщення нерухомого майна - домоволодіння на земельній ділянці, спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення нових обставин справи, що згідно з приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

5.84. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника про неправомірне втручання у право особи на мирне володіння майном, зазначає, що ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

5.85. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

5.86. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

5.87. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 11.04.2023 у справі № 915/1912/19, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.

5.88. Як зазначалося, згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.

5.89. Разом із тим висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 30.11.2022 у справі № 924/82/20.

5.90. Водночас апеляційний господарський суд, оцінюючи правомірність втручання у право власності відповідача, встановив, що відповідач мав можливість і повинен був дослідити правові підстави набуття попереднім власником права власності на спірне майно, перевірити законність відведення земельної ділянки, а також наявність необхідної дозвільної документації. Враховуючи, що така перевірка є звичною та очікуваною дією з боку обачного суб`єкта господарювання, посилання набувача на добросовісність у цьому випадку суд визнав необґрунтованим.

5.91. Апеляційний господарський суд також зазначив, що особа, яка набуває право на майно, повинна дотримуватися розумних стандартів обачності, оскільки сама по собі державна реєстрація права власності є спростовною презумпцією. За таких обставин суд виснував, що відповідач не може бути визнаний добросовісним набувачем у розумінні положень статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки він міг і повинен був бути обізнаним про неможливість набуття права власності на майно за відсутності правовстановлюючих документів як на земельну ділянку під майном, так і на саме майно, оскільки жодних доказів наявності будь-яких документів на спірне нерухоме майно та, відповідно, права на таке майно в ОСОБА_1 , до матеріалів справи не надано.

5.92. Апеляційний господарський суд також зазначив, що, оцінюючи питання пропорційності втручання, слід враховувати, що воно повинно бути обґрунтованим, необхідним у демократичному суспільстві та не покладати на особу надмірного індивідуального тягаря. Врахувавши обставини справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що набувач спірного майна не може вважатися добросовісним, оскільки він мав об`єктивну можливість перевірити правові підстави його набуття, проте цього не зробив.

У контексті практики ЄСПЛ відсутність належної обачності з боку набувача виключає виникнення у нього обґрунтованих очікувань щодо збереження такого майнового статусу. Тому втручання у право власності відповідача у цій справі, за висновком апеляційного господарського суду, не порушує принципу пропорційності, оскільки воно не створює для нього надмірного тягаря, а слугує забезпеченню законних прав іншого власника земельної ділянки.

5.93. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд виснував, що вимога про знесення самочинно збудованої споруди є обґрунтованою, оскільки вона ґрунтується на нормах національного законодавства, переслідує легітимну мету захисту прав власника земельної ділянки та є необхідною у демократичному суспільстві. Такий підхід відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки забезпечує справедливий баланс між інтересами суспільства та правами особи, яка зазнає втручання.

5.94. Крім того, скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке полягає в нез`ясуванні обставин справи. Так, ОК ЖК "БРИЗ" стверджує, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких можливо було би встановити, що земельні ділянки розташовані в межах урочища Горбачиха, площею 32 га. При цьому ОК ЖК "БРИЗ" вважає, що протокол огляду Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 04.09.2023 та акт приймання-приймання передачі межових знаків на зберігання від 18.03.2021 є неналежними та недопустимими доказами у справі.

За доводами ОК ЖК "БРИЗ", апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, належним чином не дослідив докази, які було отримано відповідачем і долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а саме:

- копію адвокатського запиту представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 291-1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області), надісланого на електрону пошту, щодо надання інформації та копій документів про земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:66:054:0013; 8000000000:66:054:0014; 8000000000:66:054:0015; 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020;

- копію листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 22.09.2025 № 29-10-0.331-9243/2-25 у відповідь на адвокатський запит представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 291-1;

- копію адвокатського запиту представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 292-2 до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, надісланого на електрону пошту, щодо надання інформації та копій документів про земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:66:054:0013; 8000000000:66:054:0014; 8000000000:66:054:0015; 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020;

- копію листа Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.09.2025 № 077-6319 у відповідь на адвокатський запит представника ОК ЖК "БРИЗ" від 15.09.2025 № 292-2;

- копію адвокатського запиту представника ОК ЖК "БРИЗ" від 14.10.2025 № 292-3 до Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо отримання інформації про формування таких об`єктів парку культури і відпочинку "Урочище Горбачиха" або ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Горбачиха";

- копію листа Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.10.2025 № 077-7087 у відповідь на адвокатський запит представника ОК ЖК "БРИЗ" від 14.10.2025 № 292-3;

- висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.03.2026 № 6462/25-41 за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи у господарській справі № 910/5391/24.

За доводами скаржника, суди також установили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім того, скаржник зазначає, що ОК ЖК "БРИЗ" подав до господарського суду першої інстанції та до апеляційного господарського суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 910/5391/24. Однак, за доводами ОК ЖК "БРИЗ", суд першої інстанції клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 910/5391/24 фактично залишив без розгляду, оскільки в рішенні не зазначено про його подання відповідачем і не зазначено про результати його розгляду.

5.95. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.96. Верховний Суд також зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23.

5.97. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, відповідно до принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

5.98. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23.

5.99. Основні положення про докази та доказування, наведені в главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

5.100. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.101. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.102. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.103. Колегія суддів зазначає, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.104. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.105. Колегія суддів також зазначає, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 19.09.2024 у справі № 910/14394/23, від 22.08.2024 у справі № 910/14467/19, від 04.07.2024 у справі № 910/13407/23.

5.106. Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору.

Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика, та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо, і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

5.107. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.108. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

5.109. Верховний Суд також зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23.

5.110. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19, постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 10.03.2026 у справі № 910/3279/25, від 03.03.2026 у справі № 902/1024/24.

5.111. Проте скаржник у цьому випадку не довів установлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі неналежних і недопустимих доказів.

5.112. При цьому доводи ОК ЖК "БРИЗ" про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, належним чином не дослідив докази, а також про те, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких можливо було би встановити, що земельні ділянки розташовані в межах урочища Горбачиха, площею 32 га, спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення нових обставин справи, що згідно з приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

5.113. Верховний Суд, розглянувши доводи ОК ЖК "БРИЗ" про те, що суд першої інстанції клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 910/5391/24 фактично залишив без розгляду, оскільки в рішенні не зазначено про його подання відповідачем і не зазначено про результати його розгляду, зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Однак матеріали цієї справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, призначив експертизу в цій справі. За таких обставин доводи скаржника в цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

5.114. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися під час касаційного провадження. Натомість підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.115. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

5.116. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в цій справі належить скасувати в частині задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 12,5415 га на АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 8000000000:66:054:0013, 8000000000:66:054:0014, 8000000000:66:054:0015, 8000000000:66:054:0016, 8000000000:66:054:0017, 8000000000:66:054:0018, 8000000000:66:054:0019, 8000000000:66:054:0020) шляхом припинення володіння ЛК ЖК "БРИЗ" нерухомим майном - домоволодінням загальною площею 500,6 м2, яке складається з: будинку охорони під літ. "А", площею 11,2 м2, житлового будинку під літ. "Б", площею 158,6 м2, житлового будинку під літ. "В", площею 155,8 м2, житлового будинку під літ. "Г", площею 100,9 м2, житлового будинку під літ. "Д", площею 46,7 м2, будівлі під літ. "Е", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "Ж", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "З", площею 6,9 м2, будівлі під літ. "І", площею 6,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано 28.09.2011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34739681), та в частині стягнення з ОК ЖК "БРИЗ" судового збору в розмірі 3028,00 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог; в іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

6.6. Відповідно до частини 3 статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). З урахуванням викладеного Верховний Суд поновлює виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/5391/24, яке було зупинено ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026.

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

7.3. Оскільки касаційну скаргу належить задовольнити частково, то, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат, понесених ОК ЖК "БРИЗ" у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом часткового покладення цих витрат на Дніпровську окружну прокуратура міста Києва.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд