Цивільне·Справа № 332/695/25·Провадження № 61-8289

ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 332/695/25

·м. Київ·Касаційний цивільний суд ВС
Офіційний текст судового акта·31 844 симв.
|
|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 вересня 2026 рокум. Київ
справа № 332/695/25провадження № 61-8289 св 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

суддів Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи:Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Виноградова-Ковтун Карина Геннадіївна, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2026 року у складі судді Сапунцова В. Д. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2026 року у складі колегії суддів:Подліянової Г. С., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Позовна заява обґрунтована тим, що з серпня 2018 року вона та ОСОБА_3 почали проживати разом як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними постійно проживала її мати - ОСОБА_4 . З кінця 2022 року вони всі разом проживали в орендованій кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

За час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки вона та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, проводили дрібний ремонт будинку, купували предмети домашнього побуту, продукти харчування. Шлюб не реєстрували через неприязні стосунки між її матір`ю та ОСОБА_3 , який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за домашнє насильство над матір`ю. Незважаючи на це, між нею та ОСОБА_3 були добрі відносини, вони кохали один одного та ніколи не ображали один одного.

28 квітня 2023 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Перебуваючи на бойовій службі, ОСОБА_3 постійно їй телефонував, систематично надсилав кошти на проживання та особисті потреби.

Стверджувала, що ОСОБА_3 повністю утримував та забезпечував їх сім`ю, оскільки останнім часом вона не працювала та не отримувала ніяких доходів.

09 серпня 2023 року в ході телефонної розмови з безпосереднім командиром ОСОБА_3 (позовний « ОСОБА_5 ») вона дізналась про загибель свого цивільного чоловіка. Вона доволі тяжко сприйняла цю новину та через погане самопочуття не змогла прибути на похорон ОСОБА_3 .

Вказувала, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідне їй для реалізації законного права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 22 серпня 2018 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Протокольною ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року до участі у справі третіми особами залучено Головне управління Національної гвардії України, військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період часу з 22 серпня 2018 року по день смерті ОСОБА_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою доведено на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, показів свідків факт її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 22 серпня 2018 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , ведення з ним спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 червня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_2 - адвокат Виноградова-Ковтун К. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга подана на підставі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 19 лютого 2021 року у справі № 738/1093/19, від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20, від 22 липня 2021 року у справі № 280/1710/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, а також не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 332/695/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

05 серпня 2026 року справа № 332/695/25 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Виноградової-Ковтун К. Г. мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу .

Заявник вважає, що суди дійшли помилкових висновків, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були сталі стосунки, які притаманні подружжю.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

06 серпня2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Соболик О. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

06 серпня2026 року через підсистему Електронний суд Головне управління Національної гвардії України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про смерть № 1858 від 08 травня 2023 року (а. с. 65 ,т. 1).

За життя ОСОБА_3 був військовослужбовцем та загинув, виконуючи обов`язки із захисту Батьківщини.

В порядку Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану») матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (відповідачці) призначена одноразова грошова допомога у розмірі 7 500 000 грн (1/2 частина) та нерозподілена частина померлого батька ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у розмірі 7 500 000 грн (1/2 частина).

Позивачка ОСОБА_1 вказувала, що проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до облікової картки до військового квитка НОМЕР_2 , ОСОБА_3 зазначив осіб, які є його сім`єю: ОСОБА_1 - цивільну дружину, вказавши номер її мобільного телефону НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 - матір, вказавши номер її мобільного телефону НОМЕР_4 ; адресою свого місця проживання ОСОБА_3 вказав: АДРЕСА_1 , яке збігається із зазначеним ОСОБА_1 у позові місцем її спільного проживання з ОСОБА_3 (а. с. 205, т. 1).

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено виписки з банківської картки ОСОБА_1 , згідно з якими остання, починаючи з 14 березня 2019 року по 15 червня 2023 року, отримувала грошові кошти, зокрема від відповідачки ОСОБА_2 та інших осіб, які, за словами ОСОБА_1 , були побратимами ОСОБА_3 під час його військової служби. У розділі «Деталі операції» зазначено «жінка ОСОБА_7 » (а. с. 9-17, т. 1).

Крім того, судами досліджено виписки з банківської картки матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , відповідно до яких остання, починаючи з 29 серпня 2018 року, неодноразово отримувала грошові перекази від матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (а. с. 104-105, т. 1).

Судами витребувано від Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» роздруківки телефонних дзвінків, вихідних CMC повідомлень, місць розташування базових станцій мобільного оператора, із яких установлено багаторазові випадки з`єднань абонентського номеру НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , з абонентським номером НОМЕР_5 , що належав померлому ОСОБА_3 , у період з 22 серпня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 97, 98 (диск), т. 2)).

Судами також установлено, що ОСОБА_3 неодноразово притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї.

Загальний результат пошуку справ про адміністративні правопорушення в Єдиному державному реєстру судових рішень стосовно ОСОБА_3 за період з 10 грудня 2018 року по 11 квітня 2022 року налічує 29 постанов Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП (домашнє насильство), як по відношенню до ОСОБА_1 , так і до її матері ОСОБА_4 . У постановах зазначена адреса проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2021 року у справі № 345/1275/21 ОСОБА_3 притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України (домашнє насильство). У мотивувальній частині вироку встановлено, що з 2019 року ОСОБА_3 спільно проживає із ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_4 у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , де указані особи ведуть спільне господарство та пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, тобто проживають у близьких відносинах. Знаходячись за місцем свого проживання за вказаною адресою, ОСОБА_3 систематично вчиняв по відношенню до ОСОБА_4 психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні, що погіршило якість її життя, призвело до глибокого душевного страждання, формування внутрішнього психологічного конфлікту.

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2022 року у справі № 345/228/22 ОСОБА_3 притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України. Вироком встановлено, що протягом 2020-2021 років ОСОБА_3 за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 вчиняв домашнє насильство по відношенню до матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (а. с. 21-23, т. 1).

Згідно з інформацією, наданою Калуським районним відділом поліції Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області 08 липня 2025 року, протягом 2021-2022 років до вказаного відділу поліції надійшло шість звернень: від 07 квітня 2021 року, від 25 листопада 2021 року, від 04 грудня 2021 року, від 06 грудня 2021 року, від 02 січня 2022 року та від 06 січня 2022 року за фактами вчинення домашнього насильства співмешканцем ОСОБА_1 - ОСОБА_3 за адресою місця проживання (а. с. 24, т. 2).

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 (мати позивачки ОСОБА_1 ) повідомила, що її дочка познайомилась з ОСОБА_3 через музичний канал у 2017 році, а 22 серпня 2018 року ОСОБА_3 переїхав до її дочки за адресою: АДРЕСА_1 , де вони разом проживали. В подальшому у березні 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 переїхали у кімнату в гуртожитку у м. Калуш, де проживали до моменту мобілізації ОСОБА_3 до лав Збройних Сил України у квітні 2023 року. Свідок вказувала, що її відносини та відносини її дочки з ОСОБА_3 були непрості, дуже часто вони з позивачкою терпіли домашнє насильство від ОСОБА_3 , але її дочка кохала ОСОБА_3 , а тому вибачала йому всі вчинки. ОСОБА_1 та її цивільний чоловік ОСОБА_3 не купували особливо цінних речей, бо не мали на це коштів, купували лише харчі та необхідні побутові речі. В основному працював ОСОБА_3 , який забезпечував та утримував ОСОБА_1 під час спільного проживання. Також свідок пояснила, що починаючи з серпня 2018 року неодноразово отримувала кошти на свою банківську картку від матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , їй також відомо, що грошові перекази відповідачка здійснювала й на банківську картку ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідачка була цілком обізнана про те, з ким проживає її син.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які є сусідами позивачки ОСОБА_1 , суду пояснили, що з серпня 2018 року по квітень 2023 року неодноразово бачили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом у м. Калуш на вулиці та у магазинах, сприймали їх як сімейну пару, були обізнані про те, що вони проживали разом. Зі слів позивачки свідкам відомо, що у квітні 2023 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України і саме від позивачки вони дізнались про його загибель.

Свідки ОСОБА_11 (сестра ОСОБА_2 ), ОСОБА_12 (чоловік ОСОБА_2 ) пояснили, що з 2019 року ОСОБА_3 переїхав із с. Долинка Гуляйпільського району Запорізької області до м. Калуш до свого знайомого, у якого проживав до моменту мобілізації до лав Збройних Сил України. Про цього знайомого їм відомо зі слів ОСОБА_3 , проте точного місця проживання ОСОБА_3 у м. Калуш вони не знали, особисто до ОСОБА_3 у м. Калуш не приїжджали. Також зі слів ОСОБА_3 свідкам відомо, що в останнього була дівчина, однак про відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_3 їм нічого не відомо, на похованні ОСОБА_3 позивачку вони не бачили.

Допитана як свідок відповідачка ОСОБА_2 (матір ОСОБА_3 ) не заперечувала обставини переїзду свого сина ОСОБА_3 у м. Калуш, але зазначила, що цей переїзд відбувся не в серпні 2018 року, а на початку 2019 року, оскільки до вересня 2018 року її сину необхідно було відмічатись за місцем реєстрації місця проживання як особі, що була засуджена вироком суду та мала судимість. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що він поїхав у м. Калуш до свого друга на ім`я ОСОБА_13 . Також ОСОБА_3 повідомляв, що має стосунки із дівчиною, але особисто з дівчиною не знайомив. Отримавши звістку по загибель ОСОБА_3 , саме вона займалась організацією похорону сина, позивачки на похороні не було. На цей час у неї склалися вкрай неприязні стосунки із позивачкою через спір щодо виплат на загиблого ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Виноградова-Ковтун К. Г., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне їй для підтвердження соціального статусу дружини загиблого військовослужбовця для оформлення та отримання допомоги та пільг, установлених законодавством України, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахував, що в обліковій картці до військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_3 зазначив ОСОБА_1 як цивільну дружину та місце свого проживання: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 .

Судами також встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 у 2019-2022 роках. При цьому в постановах про адміністративне правопорушення та вироках суду встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 мали місце за адресою його постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що, в свою чергу, свідчить про тривале спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 за вказаною адресою.

Крім того, із виписок з банківської картки ОСОБА_1 встановлено, що починаючи з березня 2019 року по червень 2023 року остання систематично отримувала грошові перекази, зокрема від матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , а також від побратимів ОСОБА_3 . Грошові перекази від ОСОБА_2 надходили також на банківську картку матері позивачки - ОСОБА_4 , починаючи з серпня 2018 року.

Також допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , починаючи з серпня 2018 року, проживали разом у м. Калуш, жили як подружжя, разом ходили у магазин за продуктами, їх сприймали як сімейну пару. Зі слів позивачки свідкам відомо, що у квітні 2023 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України, а потім від позивачки вони дізнались про його загибель.

Таким чином, першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, встановивши на підставі таких доказів обставини, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 доведено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 22 серпня 2018 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , ведення із ним спільного господарства, бюджету, витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю.При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна встановити факт проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, відхиляються колегією суддів та спростовуються вищевикладеним.

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 19 лютого 2021 року у справі № 738/1093/19, від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20, від 22 липня 2021 року у справі № 280/1710/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених судами обставин, оскаржувані судові рішення не суперечить висновкам, які містяться у наведених постановах.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Суди правильно врахували, що за життя ОСОБА_3 при заповненні військових документів зазначав адресу: АДРЕСА_1 , як основне постійне місце свого проживання, а ОСОБА_1 визнавав як цивільну дружину. Вказане місце проживання ОСОБА_3 також послідовно вказувалось у судових рішеннях про притягнення його до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень, які мали місце у 2019-2022 роках.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Виноградова-Ковтун К. Г., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Виноградова-Ковтун Карина Геннадіївна, залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Склад колегії суддів
Судді:
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
Швидкий пошук за категорією справи та правовою позицією

Популярна судова практика: рішення та правові позиції ВС

72 категорій ВС
Оскарження висновків ВЛК(КАС ВС)
Отримання відстрочки від мобілізації(КАС ВС)
Звільнення з військової служби(КАС ВС)
Стягнення бойових виплат 100 000 грн(КАС ВС)
Захист за ст. 130 КУпАП (нетверезий стан)(КЦС ВС)
Відшкодування шкоди після ДТП(КЦС ВС)
Розірвання шлюбу через суд(КЦС ВС)
Поділ спільного майна подружжя(ВП ВС)
Стягнення аліментів на дитину(КЦС ВС)
Визнання доказів недопустимими при обшуку(ККС ВС)
Захист у справах про економічні злочини(ККС ВС)
Спори з недобросовісними забудовниками(КГС ВС)
Каталог правових позицій Верховного Суду

Судова практика ВС за галузями права

35 галузей права