ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 340/7257/25

1. ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУПФУ в Кіровоградській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУПФУ в Кіровоградській області щодо застосування обмеження максимального розміру його пенсії з 19.12.2023;

- зобов`язати ГУПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 19.12.2023;

- визнати протиправними дії ГУПФУ в Кіровоградській області щодо застосування обмеження максимального розміру його пенсії з 01.03.2024;

- зобов`язати ГУПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2024.

2. На обґрунтування позовних вимог, зазначив, що він є особою, яка перебувала на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а тому перерахунок пенсії на виконання постанови Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №340/4007/24 має здійснюватися без обмеження її максимальним розміром з 19.12.2023 та з 01.03.2024.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

4. Постановою Верховного суду від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24 скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано ГУПФУ в Кіровоградській області здійснити:

з 19.12.2023 індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14 ,1,197 та в зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 19.12.2023;

з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 / з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14 та 1,197 у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024.

5. На виконання зазначеного судового рішення, відповідач провів перерахунок пенсії. Розмір пенсії позивача з 19.12.2023 склав 25838,81 грн, з 01.03.2024 - 27942,60 грн та з 01.10.2024 - 29744,10 грн. Розмір пенсії до виплати, з урахуванням обмеження її максимальним розміром з 19.12.2023 склав 20930 грн, а з 01.03.2024 - 23610 грн.

6. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії.

7. Листом від 05.08.2025 відповідач повідомив позивача, що підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні, з огляду на відсутність такого в постанові Верховного Суду від 12.03.2025.

8. Вважаючи, що відповідач протиправно здійснив перерахунок пенсії на виконання постанови Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24 з урахуванням обмеження її максимальним розміром, позивач звернувся до суду з позовом.

9. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, позовні вимоги в частині, що стосуються перерахунку та виплати пенсії за період з 19.12.2023 по 22.04.2025 та з 01.03.2024 по 22.04.2025, залишено без розгляду.

10. Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині, що стосується перерахунку та виплати пенсії позивача за період з 19.12.2023 по 22.04.2025 та з 01.03.2024 по 22.04.2025, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом 23.10.2025, просить суд поновити його права, починаючи з 19.12.2023 та з 01.03.2024, що свідчить про пропуск позивачем встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячного строк звернення до суду з позовними вимогами.

11. Суди попередніх інстанцій зазначили, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

12. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали звернення і не залежали б від волі позивача, із змісту заяви не встановлено.

13. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплаті. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 23.04.2025 нарахованої пенсії у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без обмеження граничного розміру пенсії 10 мінімальними прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.

14. Задовольняючи позов у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач перебуває на обліку у ГУПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), а обмеження відповідачем розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

15. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 про залишення без розгляду позовних вимог у частині та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, якою залишено без змін ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025; рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

16. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення частини другої статті 122 КАС України щодо обчислення строку звернення до суду, не врахував висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а.

17. Також скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема статтей 9, 90, 122, 242 КАС України, що, на його думку, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суди не дослідили, коли саме відповідач фактично застосував обмеження максимального розміру пенсії.

18. Позивач зазначає, що обмеження максимального розміру його пенсії було фактично застосоване відповідачем лише у червні 2025 року під час виконання постанови Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24, а не в грудні 2023 року чи березні 2024 року, тобто до червня 2025 року позивач об`єктивно не міг знати про застосування такого обмеження.

19. Позивач доводить, що перебіг шестимісячного строку звернення до суду не міг розпочатися раніше, ніж відповідач фактично застосував обмеження, тобто раніше червня 2025 року. Звернувшись до суду 23.10.2025, позивач не пропустив шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

20. До Верховного Суду надійшов відзив ГУПФУ в Кіровоградській області, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі № 340/7257/25 повністю та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

21. Відповідач наголосив, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Кіровоградській області і отримує пенсію за віком, призначену за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 02.09.2020 згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №340/397/21, яке набрало законної сили 15.04.2021.

22. На виконання постанови Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24 позивачу здійснено перерахунок пенсії з урахуванням обмежень, визначених статтею 27 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

23. Відповідач стверджує, що зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування, тому на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668 VІ, зокрема, Закону № 1058-ІV, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого призначення (перерахунку).

24. Відповідач доводить, що посилання позивача на Рішення Другого сенату Конституційного суду України від 12.10.2022 у справі № 3-102/2021, є безпідставним, адже зазначені висновки стосуються тих осіб, яким пенсію було призначено відповідно до Закону № 2262-XII. А оскільки позивач отримує пенсію за нормами Закону № 1058, правових підстав для здійснення виплати пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, немає.

25. У відповіді на відзив позивач наголошує, що відзив в частині вимог про повне скасування судових рішень та відмову в позові в повному обсязі виходить за межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 КАС України, оскільки стосується частини рішень, що не оскаржувалася відповідачем і набрала законної сили; не спростовує жодної з підстав касаційного оскарження, наведених позивачем відповідно до пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України; містить посилання на обставини та розрахунки, які не досліджувалися судами попередніх інстанцій і не можуть братися до уваги в силу частини другої статті 341 КАС України.

Процесуальні дії у справі

26. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі № 340/7257/25.

27. Ухвалою Верховного Суду справу № 340/7257/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

22. Переглядаючи ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025, залишену без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, якою позовні вимоги в частині, що стосуються перерахунку та виплати пенсії за період з 19.12.2023 по 22.04.2025 та з 01.03.2024 по 22.04.2025, залишено без розгляду, Верховний Суд виходить з такого.

23. Предметом касаційного перегляду є перевірка дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, та необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, у зв`язку з заявленням позовних вимог за період до 22.04.2025.

24. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

25. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

26. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

27. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

28. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

31. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

32. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

33. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

34. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

35. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

36. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

37. Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

38. Повертаючись до обставин справи, слід зазначити, що 23.10.2025 позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 19.12.2023 та з 01.03.2024.

39. За висновком судів попередніх інстанцій, позивач попустив шестимісячний строк звернення до суду, а наведені причини пропуску такого строку не підтверджені належними та допустимими доказами щодо поважності причин пропуску такого строку.

40. З посиланням на постанову Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, яка полягає у такому:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність / помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність / несвоєчасність її перерахунку, тощо.

41. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

42. Водночас, суди попередніх інстанцій також установили, що перерахунок пенсії позивача ГУПФУ в Кіровоградській області здійснило на виконання постанови Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24, тому застосування висновків, сформульованих у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, не є релевантним до обставин, установлених судами попередніх інстанцій у цій справі. Адже у цьому випадку зміна розміру пенсії відбулася після виконання рішення суду, а не у зв`язку зі зміною складових пенсії.

43. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилось також те, коли саме фактично здійснена виплата пенсії позивачу, яка була перерахована на виконання зазначеного рішення Верховного Суду.

44. З огляду на це, Верховний Суд зазначає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, тому є необґрунтованими, а відтак доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 122 КАС України знайшли своє підтвердження.

45. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

46. За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права та протиправно залишили без розгляду позов у відповідній частині.

47. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку про те, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 (якою залишено без змін ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025) скасувати, а справу № 340/7257/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

48. Стосовно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, яким адміністративний позов задоволено, та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 в частині залишення без змін вказаного рішення суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

49. Мотиви касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до того, що позивач не погоджується із датою здійснення перерахунку та виплати пенсії (з 23.04.2025) та вважає, що його права мають бути поновлені, починаючи з 19.12.2023 та з 01.03.2024.

50. Ураховуючи висновки, викладені вище у цій постанові, щодо передчасності залишення частини позовних вимог без розгляду через пропуск звернення до суду із цим позовом, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку іншим позовним вимогам в силу приписів статті 341 КАС України.

51. Разом з тим, реагуючи на доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, а не Закону № 2262-XII, тому перерахунок пенсії позивача здійснений правомірно із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

52. З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані законними і обґрунтованими, оскільки суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили доводи сторін, не дослідили докази на їх підтвердження, допустили порушення норм процесуального права.

53. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

54. Отже, суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин справи.

55. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку про те, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 (якою залишено без змін рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2025) скасувати, а справу № 340/7257/25 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

56. Отже, під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведені у цій постанові висновки Верховного Суду, повно і всебічно встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та надати оцінку всім істотним доводам і доказам сторін.

57. Статтею 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

60. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

61. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

62. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

63. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

64. За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права та протиправно залишили без розгляду позов у відповідній частині, а тому касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

65. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

66. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,