ПОСТАНОВА
головуючого Червинської М. Є.,
суддів Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
учасники справи:
позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації -обласної військової адміністрації, Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Зоряна Плюс», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фермерського господарства «Зоряна Плюс» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року у складі судді Гайдар І. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації -обласної військової адміністрації, Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Зоряна Плюс» (далі - ФГ «Зоряна Плюс») про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки та шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду власнику.
В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Дніпропетровськоїобласної ради від 19березня 2002 року № 525-22/ХХІІІ затвердженоперелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Урочище Приорільське», розташований у Павлоградському (колишньому Юр`ївському) районі Дніпропетровської області між селами Улянівка та Чернявщина.
У подальшому, рішенням Дніпропетровськоїобласної ради від 03 лютого 2012 року № 247-11/VІ на території Павлоградського (колишнього Юр`ївського) району створено ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» загальною площею 945,46 га.
Відповідно до проектної документації ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», він розташований у північній частині Юр`ївського району Дніпропетровської області(на межі з Харківською областю) у басейні р. Оріль та включає ділянки заплави Орелі, каналу Дніпро-Донбас та обхідного каналу, привододільно-балкового ландшафту, який має слабко хвилястий рівнинний характер з багаточисельними насадженнями.
Незважаючи на створення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду і віднесення земельних ділянок, на яких він розташований, до категорії земель природно-заповідного фонду, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5229/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га сільськогосподарського призначення, розташовану в межах вказаного ландшафтного заказника, з перевищенням повноважень передано з державної у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області.
У подальшому рішенням Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 31 січня 2019 № 569-26/VII «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Юр`ївської селищної ради» земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га прийнято у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області.
Право власності Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 березня 2019 року, номер відомостей про речове право 30960800.
Рішенням Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року № 822-34/VII «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у приватну власність за рахунок земельної ділянки площею 9,8651 га.
Відповідно до технічної документації із землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га була поділена на земельні ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га, 1225988000:01:002:0746, площею 1,8651 га, 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, 1225988000:01:002:0749, площею 2 га, 1225988000:01:002:0748, площею 2 га.
Рішенням Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » затверджено вказану документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства.
Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 35462131) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року № 51110262.
13 квітня 2020 року ОСОБА_1 уклав з ФГ «Зоряна Плюс» договір оренди земельної ділянки №42/04/20, предметом оренди якого є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га.
Право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ФГ «Зоряна Плюс» (номер відомостей про речове право: 36316625) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року № 52038067.
Однак, спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність входила та входить на теперішній час до переліку земель природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське»), які не можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 »;
усунути перешкоди власнику, Юр`ївській селищній територіальній громаді в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745 площею 2 га, яка розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2020 року № 511100262 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , а також скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 квітня 2020 року № 52038067 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права оренди землі;
усунути перешкоди власнику, Юр`ївській селищній територіальній громаді в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745 площею 2 га, яка розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ «Зоряна Плюс» повернути земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 ».
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2020 року, індексний номер 511100262, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, номер відомостей про речове право 35462131.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексний номер 52038067 та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФГ «Зоряна Плюс» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, номер запису про інше речове право 36316625.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Зобов`язано ФГ «Зоряна Плюс» передати земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка на момент її відведення відносилась до земель природно-заповідного фонду, однак передана в приватну власність неуповноваженим органом та всупереч встановленого порядку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ФГ «Зоряна Плюс»звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу ФГ «Зоряна Плюс» залишено без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Зазначив, що віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду унеможливлює її перебування з іншим статусом цільового використання - для ведення особистого селянського господарства.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21 квітня 2025 року ФГ «Зоряна Плюс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також відсутністю правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
25 червня 2025 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 травня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025рокузупинено виконання рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в частині зобов`язання ФГ «Зоряна Плюс» передати земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року зупинено виконання рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн, стягнення з ФГ«Зоряна Плюс» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у розмірі 4 844,80 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що рішенням Дніпропетровськоїобласної ради від 19березня 2002 року № 525-22/ХХІІІ затвердженоперелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Урочище Приорільське», розташований у Павлоградському (колишньому Юр`ївському) районі Дніпропетровської області між селами Улянівка та Чернявщина.
В 2007 році Дніпропетровським національним університетом на замовлення Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Дніпропетровської обласної державної адміністрації виготовлено проект ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» у межах Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 03 лютого 2012 року № 247-11/VІ відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ураховуючи подання облдержадміністрації, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, висновки постійної комісії обласної ради з питань екології та енергозбереження, обласна рада вирішила створити на території Павлоградського (колишнього Юр`ївського) району ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» загальною площею 945,46 га.
Згідно з Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 4-5229/15-18-СГ від 21 грудня 2018 року передано Юр`ївській селищній об`єднаній територіальній громаді (Юр`ївській селищній раді) Юр`ївського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6172,0203 га на території Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Юр`ївського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.
На використання земельних ділянок встановлено обмеження та право власності обтяжено правами інших осіб згідно з додатком до акта приймання-передачі.
Згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21 грудня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до Наказу «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 4-5229/15-18-СГ від 21 грудня 2018 року передає із державної власності, а Юр`ївська селищна об`єднана територіальна громада (Юр`ївська селищна рада) Юр`ївського району Дніпропетровської області приймає у комунальну власність Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади земельну ділянку загальною площею 6172,0203 га згідно з додатком. Цей акт разом із вищевказаним наказом є підставою для державної реєстрації права на вказану у додатку земельну ділянку комунальної власності Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Згідно з Додатком до Акту від 21 грудня 2018 року Юр`ївській селищній об`єднаній територіальній громаді (Юр`ївській селищній раді) Юр`ївського району Дніпропетровської області переданіземельні ділянки, до складу яких увійшла земельна ділянка 1225988000:01:002:0598, площею 9,8651 га, цільове призначення: 16.00 землі запасу, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: відсутні, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: відсутні.
У подальшому рішенням Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 31 січня 2019 № 569-26/VII «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Юр`ївської селищної ради» земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га прийнято у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області.
Право власності Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 березня 2019 року, номер відомостей про речове право 30960800.
У подальшому, рішенням Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року № 822-34/VII «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) ОСОБА_1 орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населеного пункту Юр`ївської селищної ради. Вирішено сформувати визначену земельну ділянку шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598, загальною площею - 9,8651 га.
Відповідно до технічної документації із землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598 площею 9,8651 га була поділена на земельні ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2 га, 1225988000:01:002:0746, площею 1,8651 га, 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, 1225988000:01:002:0749, площею 2 га, 1225988000:01:002:0748, площею 2 га.
13 вересня 2019 року ПП «ТеоЛайф» на підставі договору 01/19/1875 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » затверджено проект із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (код КВЦ 01.03), кадастровий номер 1225988000:01:002:0745, ОСОБА_1 , площею 2,00 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Юр`ївської селищної ради, та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦ 01.03).
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 лютого 2020 року, номер відомостей про речове право 35462131.
13 квітня 2020 року ОСОБА_1 уклав з ФГ «Зоряна Плюс» договір № 42/04/20 оренди вказаної земельної ділянки, строк дії договору - 25 років.
17 квітня 2020 року речове право (право оренди земельної ділянки) ФГ «Зоряна Плюс» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про інше речове право 36316625.
В матеріалах справи наявні копія проекту ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» з розділом «Охоронні зобов`язання», карта ландшафтного заказника «Урочище Приорільське», скріншоти з Публічної кадастрової карти щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, довідка сертифікованого інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста ФОП ОСОБА_2 , якими підтверджується факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745 в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).
Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У справі, яка переглядається, прокурор, зокрема, просив визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 », з посиланням на те, що спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність входила та входить на теперішній час до переліку земель природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське»), які не можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Оспорюване рішенняЮр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » вичерпало свою дію виконанням, а саме - здійсненнямдержавної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, і визнання цього рішення незаконним та його скасування не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (пункт 53)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novitcuria - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).
Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу відведено у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Натомість, суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від
22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження
№ 14-2цс21, пункт 155).
З огляду на викладені обставини, у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII належить відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту прав.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
При таких обставинах оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1105-39/VII підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Щодо позовних вимог про усунення перешкоду користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі за ФГ «Зоряна Плюс» та шляхом зобов`язання ФГ «Зоряна Плюс» повернути земельну ділянку
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тож у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи- підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 викладено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У справі, яка переглядається, предметом позову є, зокрема, вимога прокурора в інтересах держави про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі за ФГ «Зоряна Плюс» та шляхом повернення її з незаконного володіння юридичної особи - ФГ «Зоряна Плюс».
Тобто, спір у справі, що переглядається, у частині вказаних позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ФГ «Зоряна Плюс», який має майнові права на земельну ділянку, є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, тому, враховуючи суб`єктний склад сторін, розгляд цього спору належить до господарської юрисдикції.
Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22).
Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
З огляду на викладене, судам слід було закрити провадження у справі у вказаній вище частині вимог позовудо ФГ «Зоряна Плюс», оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченими статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
При таких обставинах, судові рішення в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі за ФГ «Зоряна Плюс» та шляхом зобов`язання ФГ «Зоряна Плюс» повернути земельну ділянку слід скасувати, а провадження у справі в цій частині вимог - закрити.
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що розгляд справи в частині вимог до ФГ «Зоряна Плюс» віднесено до юрисдикції господарського суду.
Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку
Звертаючись до суду із позовними вимогамиу цій справі, прокурор в інтересах держави, зокрема, просив суд:
- усунути перешкоди власнику, Юр`ївській селищній територіальній громаді в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2020 року №511100262 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1
- усунути перешкоди власнику, Юр`ївській селищній територіальній громаді в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1225988000:01:002:0745, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, рішенням від 03 січня 2025 року задовольнив позов в цій частині вимог.
ОСОБА_1 рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржив і процесуальних повноважень іншому відповідачу - ФГ «Зоряна Плюс» на представлення його інтересів не надав.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17, від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 зазначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи є безумовно обмеженим доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Вихід за межі таких доводів та вимог є можливим лише у виняткових, прямо передбачених процесуальним законодавством випадках.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України щодо меж касаційного оскарження, Верховний Суд не переглядає ухвалені у цій справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора від 13 лютого 2020 року та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, а також зобов`язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалами Верховного Суду від 24 червня 2025 року та від 24 липня 2025 року було зупинено виконання рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, до закінчення касаційного провадження, виконання цього рішення, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, у нескасованій частині підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
