ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 761/19284/22

1. Описова частина

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поділити майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме:

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; на квартиру АДРЕСА_2 ; на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Дружба» на вул. Товарній, 10 у м. Києві ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 ;

на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221483801:01:028:0124, на АДРЕСА_5 , на житловий будинок на АДРЕСА_5 ; на земельну ділянку площею 0,1666 га, кадастровий номер 3221483800:02:001:0049 в с. Кодаки Васильківського району Київської області; на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3221483801:01:032:0005 в с. Кодаки Васильківського району Київської області; на земельну ділянку площею 0,1936 га, кадастровий номер 3221483801:01:027:0084, в с. Кодаки Васильківського району Київської області; на земельну ділянку площею 0,2923 га, кадастровий номер 3221483800:02:001:0076, на АДРЕСА_5 .

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що у період шлюбу сторони придбали нерухоме майно на загальну суму 19 812 300,00 грн. На даний час відповідач фактично одноосібно володіє та користується спірним нерухомим майном, у добровільному порядку поділити майно не бажає. Крім того, вказувала, що квартира АДРЕСА_6 згідно з договором купівлі-продажу квартири від 24 червня 2011 року належить сторонам на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці), а тому не може бути врахована при поділі майна подружжя.

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 20 листопада 2024 року позов задовольнив. Поділив майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме:

визнав за ОСОБА_1 право власності:

на квартиру АДРЕСА_1 ;

на квартиру АДРЕСА_2 ;

на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Дружба» на вул. Товарній, 10 ум. Києві;

визнав за ОСОБА_2 право власності:

на квартиру АДРЕСА_4 ;

на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221483801:01:028:0124 на АДРЕСА_5 ;

на житловий будинок на АДРЕСА_5 ;

на земельну ділянку площею 0,1666 га, кадастровий номер 3221483800:02:001:0049, в с. Кодаки Васильківського району Київської області;

на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3221483801:01:032:0005 в с. Кодаки Васильківського району Київської області;

на земельну ділянку площею 0,1936 га, кадастровий номер 3221483801:01:027:0084, в с. Кодаки Васильківського району Київської області;

на земельну ділянку площею 0,2923 га, кадастровий номер 3221483800:02:001:0076, на АДРЕСА_5 .

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації половину вартості частки, яка перевищує вартість виділеного їй у власність спільного майна, у сумі 76 300,00 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що все спірне нерухоме майно було набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період шлюбу, а отже, є їхньою спільною сумісною власністю відповідно до статті 60 СК України. Наявні у справі докази підтверджують реальну ринкову вартість кожного об`єкта й дають можливість здійснити справедливий поділ. Запропонований ОСОБА_1 варіант розподілу забезпечує дотримання принципу рівності часток, є збалансованим, можливим для здійснення і не порушує прав ОСОБА_2 .

Київський апеляційний суд постановою від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Прядки В. М. залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю й законністю рішення суду першої інстанції.

Варіант поділу майна, який запропонувала ОСОБА_1 , є доцільним і законним.

ОСОБА_2 не подав до суду зустрічного позову із власним варіантом розподілу майна.

Сторона відповідача не заявляла про непідсудність цієї справи Шевченківському районному суду міста Києва в суді першої інстанції.

Визначення ідеальних часток без проведення реального поділу не є вирішенням спору по суті та не є неефективним способом захисту цивільного права.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Сторожук С. С. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказано те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц та постановах Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21, від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18, від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16;

- судове рішення ухвалено судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Нерухоме майно щодо якого заявлений спір, не розташоване в Шевченківському районі м. Києва, а справа розглянута з порушенням правил територіальної підсудності, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Суди не забезпечили кінцеве вирішення майнового спору, оскільки не вирішили питання щодо квартири на АДРЕСА_7 , яка є у спільній частковій власності сторін.

Неподання відповідачем зустрічного позову не може позбавити відповідача права доводити, що запропонований позивачем поділ майна є несправедливим і таким, що не враховує інтереси сторін. Відсутність зустрічного позову не означає згоду відповідача з позицією позивача.

Суди присудили на користь відповідача в рахунок компенсації половину вартості частки, яка перевищує вартість виділеного майна у власність позивача. Однак суди не встановили наявність згоди відповідача на присудження такої частки та попереднє внесення позивачем грошової суми на депозитний рахунок, що є порушенням частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України.

Апеляційний суд не надав оцінки арифметичній неточності (помилці) в сумі компенсації половини вартості частки. Суд першої інстанції зазначив, що вартість переданого майна позивачу становить 8 582 000,00 грн, а відповідачу 8 430 300,00 грн, та стягнув на користь відповідача 76 000,00 грн компенсації. Такий розрахунок є помилковим.

Суди не взяли до уваги доводи відповідача про необхідність розподілу між сторонами спільних боргів, зокрема щодо сплати комунальних послуг у розмірі 83 568,66 грн та боргу, взятого в інтересах сім`ї, у розмірі 130 000,00 дол. США.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Желіховської Р. М. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень.

Доказів того, що відповідач з поважних причин не заявив про порушення правил територіальної підсудності, в матеріалах справи немає. Доводи касаційної скарги безпідставні.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року зупинено виконання і дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року до закінчення його перегляду в касаційно у порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

10 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони у справі 14 березня 2003 року зареєстрували шлюб, який розірвано 16 лютого 2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва.

За час перебування у шлюбі сторони придбали таке майно:

- квартиру на АДРЕСА_8 , загальною площею 99,5 кв. м, житловою площею 53,8 кв. м на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 04 листопада 2014 року;

- гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Дружба» на вул. Товарна, 10, м. Київ на підставі договору купівлі-продажу гаражного боксу від 16 вересня 2008 року, зареєстрований на ОСОБА_2 ;

- квартиру на АДРЕСА_9 , загальною площею 70,7 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 27 грудня 2017 року, виданий ПАТ «ХК «Київміськбуд» і інших документів, зареєстрована на ОСОБА_2 ;

-квартиру на АДРЕСА_7 , загальною площею 78,60 кв. м, житловою площею 55,70 кв. м, яка згідно з договором купівлі-продажу від 24 червня 2011 року знаходиться в спільній частковій власності (по 1/2 частці);

-земельну ділянку на АДРЕСА_10 , кадастровий номер 3221483801:01:028:0124, площею 0,1000 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки придбана 16 грудня 2016 року, зареєстрована на ОСОБА_2 ;

- житловий будинок на АДРЕСА_10 , загальною площею 142,39 кв. м, житловою площею 53,46 кв. м, що розташований за адресою: Васильківський район, який згідно з договором купівлі-продажу придбаний 16 грудня 2016 року;

-земельну ділянка АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221483800:02:001:0076, площею 0,2923 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка згідно з договором купівлі-продажу придбана 27 грудня 2006 року;

- квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 73,4 кв.м., житловою площею 29,8 кв. м, яка згідно з договором купівлі-продажу придбана 10 жовтня 2016 року;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3221483800:02:001:0049, площею 0,1666 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Кодаки, яка згідно Договору купівлі-продажу придбана 11 червня 2018 року, зареєстрована на ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку, с. Кодаки, Київська область, кадастровий номер 3221483801:01:032:0005, площею 0,1 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка згідно з договором купівлі-продажу придбана 06 грудня 2017 року;

-земельну ділянку, с. Кодаки, Київська область, кадастровий номер 3221483801:01:027:0084, площею 0,1936 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка згідно з договором купівлі-продажу придбана 09 вересня 2016 року.

Відповідно до оцінки ТОВ «Експерт-Альянс» від 12 серпня 2022 року вартість майна становить:

- квартири АДРЕСА_4 - 5 800 000,00 грн, 1/2 частка квартири становить 2 900 000,00 грн;

- гаражного боксу № НОМЕР_1 в ГБК «Дружба», вул. Товарна, 10, м. Київ - 432 000,00 грн, 1/2 частка гаражного боксу становить 216 000,00 грн;

- квартири АДРЕСА_1 ,- 3 850 000,00 грн, 1/2 частка квартири становить 1 925 000,00 грн;

- квартири АДРЕСА_6 - 2 800 000,00 грн, 1/2 частки квартири становить 1 400 000,00 грн;

- земельної ділянки на АДРЕСА_10 , кадастровий номер 3221483801:01:028:0124, площею 0,1000 га, 280 000,00 грн,1/2 частка земельної ділянки становить 140 000,00 грн;

- земельної ділянки на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221483800:02:001:0076, площею 0,2923 га,- 200 000,00 грн, 1/2 частка земельної ділянки становить 100 000,00 грн;

- житловий будинок на АДРЕСА_10 -1 460 000,00 грн, 1/2 частка житлового будинку становить 730 000,00 грн;

- квартири АДРЕСА_2 - 4 300 000,00 грн, 1/2 частка квартири становить 2 150 000,00 грн;

- земельної ділянки в с. Кодаки, Київська область, кадастровий номер 3221483800:02:001:0049 - 249 900,00 грн, 1/2 частка земельної ділянки становить 124 950,00 грн;

- земельної ділянки в с. Кодаки Київська область, кадастровий номер 3221483801:01:032:0005, площею 0,1 га, - 150 000,00 грн, 1/2 частка земельної ділянки становить 75 000,00 грн;

- земельної ділянки в с. Кодаки, Київська область, кадастровий номер 3221483801:01:027:0084, площею 0,1936 га, - 290 400,00 грн, 1/2 частка земельної ділянки становить 145 200,00 грн.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке саме положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши обсяг майна, набутого у період перебування сторін у шлюбі, та здійснюючи його поділ між колишнім подружжям, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, здійснивши реальний поділ майна з присудженням кожному з подружжя у особисту власність конкретних об`єктів нерухомості із стягненням компенсації половини вартості частки, що не суперечить чинному законодавству, забезпечує реальне і справедливе врегулювання майнового спору між сторонами.

Аргументи касаційної скарги щодо збільшення визначеного судами розміру компенсації половини вартості частки, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 , не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Твердження в касаційній скарзі про те, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, на увагу не заслуговують.

Згідно з частиною другою статті 378 ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Відповідач в суді першої інстанції не заявляв про непідсудність цієї справи Шевченківському районному суду міста Києва.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів щодо поділу майна подружжя не спростовують, зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалених у справі судових рішень - без змін.

Оскільки виконання і дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року було зупинено до закінчення його перегляду в касаційному у порядку, тому його виконання і дію необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду