ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 466/9987/23

У вересні 2023 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Ромзен», ДП «Сетам» та приватного виконавця Зорени П. І., треті особи: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ЛМГО «Студія активного дозвілля», про визнання недійсними торгів з реалізації нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що Львівська територіальна громада в особі Львівської міської ради є власником нежитлової будівлі «А-2» загальною площею 385,9 кв. м на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12 липня 2005 року, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження від 12 липня 2005 року № 755 (дата прийняття рішення про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 вересня 2005 року), а також нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 38,2 кв. м на підставі свідоцтва про право власності від 18 липня 2008 року, виданого Львівською міською радою згідно з рішенням від 18 липня 2008 року № 693 (дата прийняття рішення про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 вересня 2008 року).

14 листопада 2012 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 1854 «Про надання в оренду будівель на АДРЕСА_1 , відповідно до якої вказані приміщення було надано в оренду ЛМГО «Студія активного дозвілля».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2021 року у справі № 914/21/20 задоволено позов ЛМГО «Студія активного дозвілля» та визнано укладеними договори купівлі-продажу вказаних будівель. 30 грудня 2021 року зареєстровано право приватної власності ЛМГО «Студія активного дозвілля» на відповідні об`єкти нерухомості.

16 травня 2022 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на ці об`єкти нерухомості на підставі договору іпотеки, укладеного між останнім та ЛМГО «Студія активного дозвілля», серія та номер: 427, виданого 02 лютого 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я.

31 липня 2023 року приватним нотаріусом Дерев`янко Л. М. зареєстровано право власності на вказані об`єкти за ТОВ «Ромзен» на підставі акта приймання-передачі (до статутного капіталу товариства), серія та номер: 901, 902, 903, від 31 липня 2023 року, укладеного з ОСОБА_2 .

Проте постановою Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 914/21/20 відмовлено у позові ЛМГО «Студія активного дозвілля» до управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання укладеними договорів купівлі-продажу будівель. Отже, відсутня підстава відчуження об`єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 з комунальної власності та, відповідно, виникнення права приватної власності ЛМГО «Студія активного дозвілля» і подальших набувачів.

Львівській міській раді стало відомо про те, що в системі «Сетам» на 07 вересня 2023 (09:00) оголошено торги на нежитлову будівлю, літ. «А-2», загальною площею 385,9 кв. м та нежитлову будівлю, літ. «Б-1», загальною площею 38,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем Зореною П. І. винесено постанову ВП НОМЕР_1 від 01 серпня 2023 року, якою накладено арешт на спірні нежитлові будівлі на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2023 року у справі № 914/469/23 (боржник - ТОВ «Ромзен», стягувач - ФОП ОСОБА_3 ).

Такі дії свідчать про штучне створення обставин, які унеможливлять витребування майна комунальної власності в майбутньому, зокрема, з використанням положень частини другої статті 388 ЦК України.

Юридичний департамент Львівської міської ради звертався з відповідними листами № 2901-вих-109512 від 06 вересня 2023 року, № 2901-вих-109512 від 06 вересня 2023 року до приватного виконавця Зорени П. І., ДП «Сетам», в яких повідомляв про те, що майно належить до комунальної власності, просив не проводити аукціон (торги в системі «СЕТАМ») 07 вересня 2023 (09:00) на спірні нежитлові приміщення. Проте, 07 вересня 2023 року проведено електронні торги на ДП «Сетам», за результатами яких право власності на спірні будівлі набуто ОСОБА_1 , що оформлено протоколом № 594830 від 08 вересня 2023 року.

За зверненням Львівської міської ради Господарський суд Львівської області 07 вересня 2023 року прийняв ухвалу у справі № 914/2690/23 про забезпечення позову шляхом накладення заборони ТОВ «Ромзен» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, проведення електронних торгів здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав, щодо спірних об`єктів нерухомого майна. Інформацію про це обтяження внесено 11 вересня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, ухвалою Господарського суду Львівської області від 14 вересня 2023 року скасовано раніше накладене ухвалою від 07 вересня 2023 року обтяження. Заборона суду на відчуження майна діє, навіть якщо вона не внесена до реєстру. Тому той факт, що встановлені ухвалою суду обтяження не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сам по собі не може служити підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідача точно відомо.

Спірне майно вибуло з володіння власника - територіальної громади м. Львова поза його волею, що є підставою відповідно до статей 387, 388 ЦК України для витребування майна у набувача.

Крім того, у процесі розгляду справи стало відомо, що ОСОБА_4 подав державному реєстратору висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна - будівлі під літ. «А-2», виданим TOB «ТОСКОР» 25 вересня 2023 року, відповідно до якого склад новоутворених об`єктів нерухомого майна: нежитлові приміщення № 2, 7, 8, загальною площею 82,8 кв. м; нежитлові приміщення № 1, 5, 6 загальною площею 88,2 кв. м; нежитлові приміщення № 3, 9, 10 загальною площею 82,8 кв. м; нежитлові приміщення № 4, 11, 12 загальною площею 84,1 кв. м.

З урахуванням уточнених позовних вимог, Львівська міська рада просила суд:

визнати недійсними торги з реалізації нерухомого майна - будівлі під літ.«А-2» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 122428846101) загальною площею 385,9 кв. м та будівлі літ. «Б-1» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 122240346101) загальною площею 38,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , проведених шляхом електронного аукціону 07 вересня 2023 року, оформленого протоколом № 594830;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради нежитлову будівлю під літ. «Б-1» загальною площею 38,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлові приміщення № 2, 7, 8 загальною площею 82,8 кв. м; нежитлові приміщення № 1, 5, 6 загальною площею 88,2 кв. м; нежитлові приміщення № 3, 9, 10 загальною площею 82,8 кв. м; нежитлові приміщення № 4, 11, 12 загальною площею 84,1 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 25 липня 2023 року Касаційним господарський судом скасовано судове рішення, на підставі якого ЛМГО «Студія активного довкілля» набуло право власності на об`єкти нерухомості на АДРЕСА_1 . Проте скасування такого рішення не спричинило автоматично визнання недійсними інших договорів, які були укладені з приводу нерухомого майна. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. При цьому відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно створюють спростовну презумпцію права власності кожного власника об`єктів нерухомості в певний період часу (Львівської міської ради, ЛМГО «Студія активного довкілля», ОСОБА_2 , ТОВ «Ромзен», ОСОБА_1 ) та можуть бути спростовані відповідним рішенням суду.

У постанові від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов, зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу. Тому, якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення готелю, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу). Суд вважає, що позивачем не доведено належність та ефективність обраного способу захисту у виді вимоги про визнання електронних торгів недійсними, наявності підстав для визнання електронних торгів недійсним.

Вирішуючи позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд перевіряє обставини добросовісності набувача майна як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, пропорційності такого втручання легітимній меті останнього, оскільки можливість витребування майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень, ставиться в залежність від добросовісності набувача майна, а не інших суб`єктів правовідносин, що діяли в процесі відчуження майна.

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Отже, добросовісність набувача спірних об`єктів нерухомості - ОСОБА_1 презюмується.

Як на спростування добросовісності набувача майна позивач покликається на те, що ОСОБА_1 мав проявити розумну обачність перед купівлею майна, міг довідатися про наявність судової справи, на сайті «Прозорро» з 2021 року розміщена інформація про об`єкт приватизації - нежитлові будівлі на АДРЕСА_1 , де також розміщені правовстановлюючі документи на це майно, технічна документація. Проте така позиція позивача є неприйнятною, оскільки покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар перевірки правомірності попередніх правочинів. Крім того, у рішеннях Верховного Суду, на які з цих підстав покликається позивач, прояв розумної обачності покупця не стосувався придбання майна на торгах, що є найбезпечнішим способом набуття майна, оскільки торги проводяться від імені держави уповноваженими на те суб`єктами. На спростування презумпції добросовісності набувача майна позивачем не надано жодного належного доказу. Відсутні й докази того, що ОСОБА_1 знав або за обставинами справи не міг не знати про ухвалу Господарського суду Львівської області від 07 вересня 2023 року у справі № 914/2690/23 про забезпечення позову. Він не був учасником справи, про застосовані заходи забезпечення позову не повідомлявся, така ухвала постановлена за відсутності учасників справи, відомості про обтяження не буди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час проведення аукціону. Отже, ОСОБА_1 не знав та не міг знати про існування обтяжень речових прав на спірні об`єкти нерухомості або про наявність на них речових прав третіх осіб.

Дату та час початку проведення електронних торгів 07 вересня 2023 року о 09:00 год. визначено ДП «Сетам» за 30 днів до початку його проведення. На сайті ДП «Сетам» інформація про проведення торгів та про об`єкти нерухомості, які можуть бути відчужені в межах виконавчого провадження, була розміщена 08 серпня 2023 року, тобто за місяць до проведення електронного аукціону. Також про дату проведення аукціону Управлінню комунальної власності Львівської міської ради стало відомо завчасно, свідченням чого є зміст листів від 16 серпня 2023 року на адресу ГУНП у Львівській області та Львівської обласної прокуратури, від 18 серпня 2023 року, адресованого ДП «Сетам» і до відома приватному виконавцеві Зорені П. І., з проханням негайно зупинити призначені на 07 вересня 2023 року торги на спірні нежитлові приміщення. Звертаючись до Господарського суду Львівської області з заявою про забезпечення позову лише 05 вересня 2023 року (напередодні визначеної дати проведення аукціону), позивач мав усвідомлювати можливі наслідки такої своєї процесуальної поведінки.

Позивач посилається на те, що юридичним департаментом Львівської міської ради 06 вересня 2023 року скеровані ДП «Сетам» та приватному виконавцю Зорені П. І. заяви з проханням не проводити електронні торги 07 вересня 2023 року, у яких вказувалося про спірність об`єктів нерухомого майна та звернення до Господарського суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Вважав, що отримання цих заяв було підставою для зупинення електронних торгів. Разом з тим, суд критично ставиться до таких тверджень, оскільки згідно з частиною другою розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна підставою для зупинення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) є, серед іншого, рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна. Сам факт звернення сторони до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову не є тотожним судовому рішенню про задоволення такої заяви і вжиттю заходів забезпечення. Відсутні відомості та докази того, що на час проведення аукціону приватному виконавцю Зорені П. І., ДП «Сетам», ТОВ «Ромзен» було достеменно відомо про встановлену Господарським судом Львівської області 07 вересня 2023 року у справі № 914/2690/23 заборону вчиняти дії щодо відчуження об`єктів нерухомого майна.

Щодо наявності/відсутності волі власника на відчуження майна, слід врахувати те, що Львівська міська рада добровільно прийняла низку рішень, спрямованих на відчуження нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 на користь ЛМГО «Студія активного дозвілля», погодила застосування коефіцієнту 0,6 при визначенні ціни договору. У зв`язку зі зволіканням зі сторони позивача з укладенням договору ЛМГО «Студія активного дозвілля» ініціювала судовий процес про визнання договору укладеним. На виконання прийнятого у справі № 914/21/20 судового рішення Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2021 року ЛМГО «Студія активного довкілля» (як покупець) перерахувала Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (як продавцю) кошти в загальній сумі 1 724 400,00 грн. Передача майна новому власнику оформлена 30 грудня 2021 року актом приймання-передачі № 914211. Незважаючи на скасування Верховним Судом рішення апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові, вказані кошти продовжують перебувати у володінні продавця. Наведене свідчить про наявність на певному етапі волі власника майна на його відчуження.

Оцінюючи зібрані у справ доказі в їх сукупності, буручи до уваги те, що презумпція добросовісності набувача майна ОСОБА_1 не спростована в суді, спірне нерухоме майно було продане йому у порядку, встановленому для виконання судових рішень, то позовні вимоги Львівської міської ради про витребування у нього цього нерухомого майна не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

19 травня 2025 року Львівська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну cкаргу, у якій просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами ОСОБА_1 визнаний добросовісним набувачем спірного майна та не враховано висновку Верховного Суду про те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо. Згідно з матеріалами справи, а також позиції Львівської міської ради, спірне майно неодноразово відчужувалось пов`язаними між собою особами. Окрім того, у системі «Сетам» немає інформації про учасників і поданої такими учасниками документації - як до, так і після торгів. Відповідно, на торги можуть прийти пов`язані особи, а інформацію про таку пов`язаність матиме лише ДП «СЕТАМ» як контролер. Натомість позивач позбавлений можливості отримати таку інформацію.

Той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сам по собі не може служити підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідача точно відомо. Під час розгляду справи № 914/21/20 Управління комунальної власності неодноразово зверталось до Господарського суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, однак судом неодноразово було відмовлено у вжитті таких. Лише коли майно було виставлено на електронний аукціон, Господарський суд Львівської області ухвалою від 07 вересня 2023 року забезпечив позов Львівської міської ради.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/21/20 за позовом ЛМГО «Студія активного дозвілля» до Управління комунальної власності про зобов`язання укласти договори купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Керівником ЛМГО «Студія активного дозвілля» є ОСОБА_5 , яка відчужила спірні приміщення ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки. Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у договірних відносинах, що підтверджується матеріалами справи, а також перебувають у шлюбі з 2006 року. ОСОБА_2 , будучи обізнаним про те, що зазначене нерухоме майно є предметом спору у справі № 914/21/20, 31 липня 2023 року здійснив його відчуження на користь ТОВ «Ромзен» з метою унеможливлення майбутнього виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25 липня 2023 року. ОСОБА_2 був одним із засновників ТОВ «Ромзен». 07 вересня 2023 року проведено електронні торги на ДП «Сетам», за результатами їх проведення право власності на спірне майно набуто ОСОБА_1 .

Зазначені обставини свідчать про те, що спільна діяльність вказаних осіб, за відсутності права розпорядження нерухомим майном, була спрямована на вчинення юридичних перешкод щодо поновлення прав Львівської міської ради як власника спірного майна. Враховуючи зазначене, учасники справи діяли недобросовісно, оскільки укладений договір та проведення електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна були спрямовані на перехід права власності на нерухоме майно, що, у свою чергу, зумовило настання негативних наслідків для Львівської міської територіальної громади. Тобто, вчинені між зазначеними особами правочини мають ознаки фіктивності.

Перед набуттям права власності на майно ОСОБА_1 мав можливість дізнатись про судовий спір щодо купленого майна з відповідних реєстрів, сайту судової влади, сайту https://prozorro.sale та перевірити документи, що підтверджують право власності Львівської міської ради на спірне майно.

Оскільки була відсутня підстава відчуження об`єктів нерухомого майна з комунальної власності та, відповідно, виникнення права приватної власності ЛМГО «Студія активного дозвілля» і подальших набувачів, спірне майно вибуло з володіння власника - територіальної громади м. Львова поза її волею. Тому відповідно до статей 387, 388 ЦК України є підстава для витребування майна з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та застосування норм права у цьому випадку є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного нерухомого майна, а не відчуження майна на електронних торгах.

18 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Львівської міської ради.

Відзив мотивовано тим, що будь-якого обґрунтування, чому позовна вимога про визнання публічних торгів є належним та ефективним способом захисту у цій справі, касаційна скарга не містить. Відсутність договірних відносин між позивачем у справі та ним, кінцевим набувачем майна, свідчить про відсутність у позивача будь-яких зобов`язальних відносин з ним, а отже, і про неможливість застосування зобов`язально-правових способів захисту, яким є, зокрема, вимога про визнання правочину недійсним. Отож, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні даної позовної вимоги, а суд має дослідити по суті лише вимогу про витребування спірного майна. При цьому наслідком задоволення позовної вимоги про визнання торгів (по суті правочину) недійсним буде автоматична реституція, що за обставинами справи поверне майно у власність іншого відповідача у справі, однак ніяким чином не може захистити позивача.

Львівська міська рада добровільно прийняла щонайменше дві ухвали, згідно з якими передбачалося відчуження спірного майна у власність ЛМГО «Студія активного дозвілля» із застосування коефіцієнта 0,6 та яка через бездіяльність виконавчих органів міської ради, що виразилася в неукладенні договорів в добровільному порядку, ініціювала судовий процес, на підставі рішення суду набула право власності на спірне майно (яке потім було скасовано через касаційну скаргу виконавчого органу Львівської міської ради з підстав застосування коефіцієнту 0,6 в договорі замість повної ціни майна). Окрім того, уповноважений ухвалою Львівської міської ради представник добровільно підписав акти приймання-передачі спірного майна у справі між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ЛМГО «Студія активного дозвілля», хоча згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнається саме договір як підстава державної реєстрації права власності, а не акти приймання-передачі майна, що свідчить і про волевиявлення Управління комунальної власності на вибуття спірного майна. Отже, позивач добровільно відмовився від спірного майна, визначив необхідність його відчуження, а тепер намагається відмовитися від своїх рішень та повернути майно, що є проявом недобросовісності та має призводити до припинення права власності.

В свою чергу він набув майно на публічних торгах, які проводилися в межах виконавчого провадження, а отже, набув майно в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Суд має дослідити добросовісність кінцевого набувача майна - тобто його, а не інших суб`єктів, що діяли в процесі відчуження майна, про що постійно зазначає міська рада у своїх заявах по суті справи стосовно ЛМГО «Студія активного дозвілля», ОСОБА_2 , ТОВ «РОМЗЕН» тощо, при цьому їх дії не можуть створювати для нього негативні наслідки, оскільки він не відповідає за порушення, вчиненні іншими особами під час відчуження майна. Частиною п`ятою статті 12 ЦК України передбачена презумпція добросовісності поведінки, яку позивач мав спростувати в цій справі для задоволення позову.

Він правомірно покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими не вбачалося жодних перешкод для відчуження спірного майна. Покладення на нього додаткового обов`язку перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача, суперечить пункту 6.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19. З огляду на наведене, його добросовісність не спростована жодними доказами, при цьому твердження позивача про змову попередніх власників майна не мають жодного значення для оцінки його добросовісності.

Суд першої інстанції встановив, що позивач мав понад двадцять днів для звернення до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення торгів, однак вирішив звернутися 05 вересня 2023 року, тобто за два дні до проведення торгів. Тобто, про постановлену ухвалу 07 вересня 2023 року ніхто не знав і не міг знати, оскільки суд нікого не повідомляв про надходження відповідної заяви, а постановлена ухвала зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 11 вересня 2023 року. Крім того, до повноважень Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради належить проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також проведення інших реєстраційних дій відповідно до норм чинного законодавства. Отже, саме через поведінку позивача станом на 07-08 вересня 2023 року не існувало жодних відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна. Безпідставним є перекладання наслідків бездіяльності позивача саме на нього.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року поновлено Львівській міській раді строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 10 квітня 2024 року у справі № 188/1182/21, від 28 березня 2022 року у справі № 357/3660/20, від 22 березня 2023 року у справі № 202/2752/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 914/2736/21, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 липня 2021 року № 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що будівля під літ «А-2» загальною площею 387,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належала територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю, виданим Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради від 12 липня 2005 року. Реєстрація права власності проведена 13 липня 2005 року.

Будівля під літ «Б-1» загальною площею 38,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належала територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, що стверджується свідоцтвом про право власності на будівлю, виданим Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради від 18 липня 2008 року. Реєстрація права власності проведена 22 вересня 2008 року.

Вказані будівлі на підставі ухвали 9-ої сесії 6-го скликання Львівської міської ради № 1854 від 14 листопада 2012 року передані в оренду ЛМГО «Студія активного дозвілля» строком на 5 років.

Ухвалою Львівської міської ради № 4434 від 19 березня 2015 року «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу, у пункті 36 якого визначено також спірний об`єкт, заявник - ЛМГО «Студія активного дозвілля».

Ухвалою № 4530 від 20 грудня 2018 року Львівська міська рада внесла зміни у додаток до вказаної ухвали міської ради від 19 березня 2015 року № 4434, встановивши термін дії ухвали у частині пункту 36 додатка; доручила виконавчому комітету затвердити висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна; Управлінню комунальної власності здійснити заходи щодо визначення вартості цього об`єкта комунальної власності і укласти з ЛМГО «Студія активного дозвілля» договір купівлі-продажу щодо об`єкта комунальної власності м. Львова, зазначеного у пункті 36 додатка до ухвали міської ради від 19 березня 2015 року № 4434. Також визначила терміни виконання ухвали, які в подальшому були змінені ухвалою Львівської міської ради № 4706 від 11 березня 2019 року.

З метою виконання прийнятих ухвал суб`єктом оціночної діяльності проведено оцінку майна, яке підлягало приватизації шляхом викупу, в тому числі і майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 424,1 кв. м. За висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Львів-Юрсервіс» вартість цього майна станом на 30 квітня 2019 року складала 2 874 000,00 грн. Висновки суб`єкта оціночної діяльності затверджені рішенням Львівської міської ради № 631 від 05 липня 2019 року.

Цим рішення міська рада доручила Управлінню комунальної власності видати наказ про затвердження результату оцінки, укласти договір купівлі-продажу згідно із затвердженим висновком, застосувавши у договорі коефіцієнт 0,6 до вартості об`єкта, істотною умовою договору визначила функціональне призначення нежитлових приміщень для функціонування закладу дошкільної освіти.

Проте такий договір укладений не був.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2021 року у справі № 914/21/20 визнано укладеними між ЛМГО «Студія активного довкілля» (як покупцем) та Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (як продавцем) договори купівлі-продажу будівлі під літ. «А-2» загальною площею 385,9 кв. м та будівлі літ. «Б-1» загальною площею 38,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання укладеного договору 15 грудня 2021 року ЛМГО «Студія активного довкілля» на рахунок Управління оплатила кошти за викуп об`єктів малої приватизації в сумі 39 384,00 грн та 1 685 016,00 грн.

30 грудня 2021 року між сторонами та за участі балансоутримувача майна ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» підписано акти приймання-передачі № 914211 та № 91421.

02 лютого 2022 року між ЛМГО «Студія активного довкілля» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки для забезпечення договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 12 грудня 2021 року. Предметом іпотеки були спірні об`єкти нерухомості.

Внаслідок невиконання договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги ОСОБА_2 звернув стягнення на предмет іпотеки та став власником спірних об`єктів нерухомості 16 травня 2022 року.

31 липня 2023 року ОСОБА_2 передав ТОВ «Ромзен» спірні об`єкти нерухомості як оплату вкладу своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Ромзен».

В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною П. І. 01 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі судового наказу Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2023 року у справі № 914/469/23. В межах виконавчого провадження 01 серпня 2023 року накладено арешт на спірні об`єкти нерухомості.

Об`єкти нерухомості в процесі реалізації арештованого майна були виставлені на електронний аукціон, який проводило ДП «Сетам». Датою проведення електронного аукціону визначено 07 вересня 2023 року. Інформація про реалізацію цих об`єктів нерухомості ДП «Сетам» була розміщена на сайті 08 серпня 2023 року.

Постановою від 25 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував рішення судів у справі № 914/21/20 і ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову ЛМГО «Студія активного довкілля» про зобов`язання укласти договори купівлі-продажу об`єктів малої приватизації.

18 серпня 2023 року, враховуючи зазначену постанову Касаційного господарського суду, Управління комунальної власності звернулося на адресу приватного виконавця Зорени П. І. та ДП «Сетам» з проханням вжити заходи щодо захисту майнових прав Львівської територіальної громади. Аналогічні звернення були подані до ГУНП у Львівській області та Львівської обласної прокуратури.

06 вересня 2023 року юридичним департаментом Львівської міської ради подані заяви на адресу приватного виконавця Зорени П. І. та ДП «Сетам» з проханням не проводити 07 вересня 2023 року аукціон.

Згідно з протоколом електронного аукціону № 594830 від 07 вересня 2023 року торги відбулися, переможцем аукціону визначено ОСОБА_1 , ціна продажу 2 135 400,00 грн.

Відповідно до акта про проведений електронний аукціон від 08 вересня 2023 року реалізація майна відбулася з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження». Переможцем торгів - ОСОБА_1 кошти за придбане майно в сумі 2 135 400,00 грн сплачені на депозитний рахунок приватного виконавця.

08 вересня 2023 року приватний нотаріус Лаврик Я. М. видав свідоцтва, якими засвідчено факт набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомості за результатами електронного аукціону, та в подальшому зареєстроване право власності на об`єкти нерухомості за ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07 вересня 2023 року у справі № 914/2690/23 про забезпечення позову було заборонено ТОВ «Ромзен» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, проведення електронних торгів (зокрема ДП «СЕТАМ»), здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо спірних об`єктів нерухомого майна.

Відомості про обтяження на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 07 вересня 2023 року у справі № 914/2690/23 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11 вересня 2023 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження

№ 61-5252сво23)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), на які є посилання в касаційній скарзі).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки також сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 154, 157).

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21), на яку посилається заявник, зазначено, що:

«5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.59. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

5.62. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

5.64. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

5.65. Згідно із частиною другою статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-цВелика Палата Верховного Суду вже робила висновок про те, що на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача, якщо воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому саме для примусового виконання судових рішень (пункт 84).

5.66. Не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема пов`язана особа (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18(пункт 61), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55)).

5.68. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) виснувала, що «за встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази у справі, надані сторонами, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні з позовом Львівська міська рада просила визнати недійсними торги (електронний аукціон) з реалізації нерухомого майна, витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що позивач був власником нежитлових будівель «А-2» та «Б-1» на АДРЕСА_1 , проте всупереч волі власника таке майно вибуло з його власності. На цей час право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , який набув це майно за результатами електронних торгів, проведених 07 вересня 2023 року;

суди правильно вважали, що за встановлених обставин справи, позовна вимога про визнання недійсними торгів не є належним способом захисту права позивача, оскільки при неодноразовому відчуженні майна належним способом судового захисту права позивача є вимога про витребування нерухомого майна. Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Отже, для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (аукціону);

встановивши, що ОСОБА_1 придбав спірне майно за наслідками проведення 07 вересня 2023 року о 09:00 год. електронного аукціону, відсутні відомості та докази того, що на час проведення аукціону приватному виконавцю Зорені П. І., ДП «Сетам», ТОВ «Ромзен» було достеменно відомо про встановлену Господарським судом Львівської області 07 вересня 2023 року у справі № 914/2690/23 заборону вчиняти дії з відчуження об`єктів нерухомого майна, а відомостей про таку заборону у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на той час не було, обставин, які могли б свідчити про його недобросовісність, не встановлено, і позивач таких обставин не наводив, суди зробили обґрунтований висновок, що оскільки майно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, то на підставі частини другої статті 388 ЦК України спірне нерухоме майно не можна витребувати у добросовісного набувача;

можлива недобросовісність ТОВ «Ромзен», ОСОБА_2 , ЛМГО «Студія активного дозвілля» на цей висновок не впливає; суди встановили, що позивач на недобросовісність ОСОБА_1 не посилався, на спростування добросовісності цього володільця не надав жодного доказу, зокрема, що він знав та/або міг знати про існування обтяжень речових прав на спірні об`єкти нерухомості або про наявність на них речових прав третіх осіб, а продаж майна у межах здійснення виконавчого провадження виступає найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів аукціону та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.

Враховуючи викладене касаційний суд відхиляє і посилання заявника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 квітня 2024 року у cправі № 914/2736/21 та відповідні доводи, що перед набуттям права власності на майно ОСОБА_1 мав можливість дізнатись про судовий спір щодо купленого майна з відповідних реєстрів, сайту судової влади, сайту https://prozorro.sale та перевірити документи, що підтверджують право власності Львівської міської ради на спірне майно, оскільки такий висновок був зроблений за інших фактичних обставин справи та Верховний Суд вказав, що «суди з урахуванням конкретних обставин справи дослідили питання добросовісності відповідача при придбанні цього майна, що повністю відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, на неврахування яких в цій частині помилково посилається скаржник. Доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою відповідних доказів, проте переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій».

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду