ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 158/1264/25

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права під час ухвалення судових рішень у тій частині, у якій їх було оскаржено.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно із ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає в себе, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення цієї Конвенції знайшли своє відображення також у ст. 55 Конституції України.

Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 згаданої Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.

Положеннями ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частинах 2, 3 ст. 395 КПК встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, з яких цей строк пропущено.

З огляду на системний аналіз норм процесуального закону поважними причинами пропущення процесуального строку слід уважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, пов`язані дійсно з істотними перешкодами чи труднощами, які унеможливлювали або ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Як видно з матеріалів провадження,ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2025 року, зокрема, відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ухвали слідчого судді, ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_6 були відсутні в судовому засіданні під час розгляду вказаної вище скарги. При цьому зі змісту матеріалів провадження убачається, що представник подала заяву про розгляд справи за її відсутності та заявника.

03 жовтня 2025 року адвокат ОСОБА_6 звернулася до Волинського апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказану вище ухвалу слідчого судді, у якій посилалася на те, що така скарга подається в межах встановленого ст. 395 КПК строку, оскільки вона та ОСОБА_7 були ознайомлені із судовим рішенням лише після його отримання 01 жовтня 2025 року через електронний кабінет системи «Електронний суд».

У прохальній частині апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2025 року.

Волинський апеляційний суд, керуючись положеннями статей 395, 399 КПК, ухвалою від 09 жовтня 2025 року відмовив представнику ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, зазначивши, що наведені нею причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства.

Проте колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував і не вмотивовував належним чином з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18) об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зауважувала, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.

Зі змісту оскарженої ухвали випливає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу, зазначив, що місцевий суд викликав адвоката ОСОБА_6 в судове засідання, до суду вона не з`явилася, а подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності та за відсутності ОСОБА_7 , у зв`язку із чим дійшов висновку, що вона не належить до кола осіб, для яких строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції констатував, що п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 25 вересня 2025 року закінчився 30 вересня того ж року, однак адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» лише 03 жовтня 2025 року.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав такими, що не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що вона отримала копію оскаржуваного судового рішення через систему «Електронний суд» лише 01 жовтня 2025 року, оскільки, як зауважив цей суд, вони суперечать положенням п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК.

Однак вказана позиція суду апеляційної інстанції, на переконання колегії суддів, не узгоджується з положеннями статей 24, 370 КПК і наведеною вище практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Так, на думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання представника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, належним чином не перевірив та не проаналізував доводів апелянта щодо ознайомлення із судовим рішенням лише після його отримання через електронний кабінет системи «Електронний суд».

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції, формально зазначивши про неповажність наведених адвокатом ОСОБА_6 причин пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку.

Таким чином, під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції, належним чином не мотивувавши свого рішення, з огляду на зазначені вище положення КПК та практику Верховного Суду, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування прийнятого рішення.

З огляду на зазначене доводи касаційної скарги представника щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень є обґрунтованими.

Тому касаційна скарга представника ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд