ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/4741/25

ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2025 №0050482407, №0050472407, №0050462407, №0050452407.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 позов задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення суду апеляційної інстанцій у справі №560/4741/25.

Ухвалою суду від 07.09.2026 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 08.09.2026.

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2025:

№0050482407 на суму 680грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування;

№0050472407 на суму 8000грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;

№0050462407 на суму 7448,99грн. за платежем військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування;

№0050452407 на суму 89387,82грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що запит до позивача про надання документів і інформації не містить посилання на джерело інформації, сум доходів, кількості транзакцій, а виключно загальне посилання на можливе отримання позивачем доходу від британського суб`єкта господарювання "Fеnіх Intеrnаtіоnаl Ltd" за створення контенту на платформі ОnlyFаns за 2021-2022 роки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач визначив дохід позивача виключно на підставі листа ДПС України, відомості з якого контролюючий орган визнав достатніми для висновку про те, що позивач отримувала доходи від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за 2020-2022 роки. Разом з тим, окрім інформації з листа ДПС, Акт перевірки не містить посилань на документи про фінансово-господарську діяльність позивача, отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої достовірно вбачається порушення позивачем вимог податкового законодавства. Суд указав, що відповідачем не вживалися жодні заходи щодо встановлення факту отримання позивачем доходів, інших ніж наведені в пункті 179.2 статті 179 ПК України. Тобто висновок в Акті перевірки про те, що позивач створювала контент на платформі OnlyFans у 2020-2022 роки, внаслідок чого отримувала доходи, які підлягають оподаткуванню - не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що позивач на спростування обставин про отримання нею доходу від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans не надала жодного доказу під час проведення перевірки та до суду. У судовому рішенні констатовано, що суд вважає доведеним факт отримання позивачем доходу, але при цьому вказаний дохід позивачем не декларувався, обов`язкові податки і платежі не сплачено.

Крім того, суд посилався на те, що неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт. Контролюючим органом доведено порушення позивачем вимог підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України в частині ненадання відповіді на обов`язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів не вбачала підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач з рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження позивач визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. В обгрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що відповідач визначив дохід позивача виключно на підставі Листа, відомості з якого він визнав достатніми для висновку про те, що позивач отримувала доходи від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за 2020-2022 роки. Водночас, у порушення Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, при проведенні документальної перевірки не було використано жодного відповідного первинного документа. Скаржник покликається на висновки Верховного Суду у справах, де Суд указав, що ДФС України листами зобов`язала ГУ ДФС забезпечити ґрунтовне дослідження діяльності позивача, можливих джерел походження товарів, місця їх зберігання, та вирішити питання про передбачу матеріалів перевірок та схем ухилення від оподаткування до оперативних управлінь. Як зазначено Судом, окрім інформації з листів ДФС України, акт перевірки не містить посилань на документи про фінансово-господарську діяльність позивача, отримані ним доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої б достовірно вбачалося порушення позивачем вимог податкового законодавства. У касаційній скарзі позивач звертає увагу суду на те, що у Листі ДПС України та в інформації англійською мовою, яка була надана відповідачем до апеляційного суду, і матеріали справи в цілому не містять доказів що інформація, отримана від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, містить паспортні дані, банківські реквізити та інші персональні дані позивача, які є унікальними та однозначно ідентифікують особу. Таким чином невідомо, як відповідач та суд апеляційної інстанції встановили, що інформація отримана від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії відноситься саме до позивача. Водночас, з наданих таблиць вбачається, що інформація стосується трьох різних акаунтів. Затим, позивач категорично заперечувала і заперечує факт отримання коштів від британського суб`єкта господарювання «Fenix lnternational Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans. Крім того, на переконання позивача, в порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції не відхилив клопотання відповідача про долучення доказів, а саме його листування з ДПС України та лист англійською мовою, нібито від податкового органу іноземної держави. У свою чергу, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач заперечив проти доводів і вимог касаційної скарги, подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін. У відзиві контролюючий орган вказує, що у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов`язання не відповідають дійсності або він не виконав обов`язок щодо подання декларації за наявності об`єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. У разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо. Це узгоджується з нормою абзацу першого пункту 85.2 статті 85 ПК України, згідно з якою платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Втім, позивач на спростування обставини про отримання нею доходу від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans не надала жодного доказу ані під час проведення перевірки, ні суду. Відповідач заперечив проти доводів щодо встановлення обставин на підставі неналежних доказів, зазначив, що здійснив дії, спрямовані на отримання доказу та повідомив суд першої інстанції про неможливість подання доказу в межах встановленого законом строку, що правомірно було враховано судом апеляційної інстанції при долучені до матеріалів справи в якості доказу копію листа компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з додатками 1 та 2. Крім того, як відзначає відповідач, у касаційній скарзі позивач посилається на висновки Верховного Суду у справах, які не є подібними.

Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державна податкова служба України листом від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 надіслала Головним управлінням ДПС в областях (у тому числі Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області) та м. Києві інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993 (далі - Конвенція), про одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020 - 2022 роки.

У додатку до листа були наведені відомості, зокрема, щодо прізвища, ім`я, по батькові позивача, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, назва облікового запису, дата народження, адреса, інформація про суми отриманих коштів в доларах США та число транзакцій.

Відповідачем направлено запит від 07.10.2024 №15027/6/22-01-24-02 ОСОБА_1 про необхідність надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження отриманих доходів від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans.

У відповідь на запит контролюючого органу позивачем 14.11.2024 надано пояснення щодо невідповідності запиту Головного управління ДПС у Хмельницькій області нормам ПК України, у зв`язку з чим у неї відсутній обов`язок щодо надання відповіді та документального підтвердження отриманих доходів від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans.

В подальшому, Головним правлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти нарахування податків і зборів з отриманого доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlуFans, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

За результатами перевірки складений акт від 05.02.2025 2499/22-01-24-07/3650808184 та встановлено, що позивач отримала дохід за створення контенту на платформі OnlyFans: 2021 рік у сумі 1' 310' 117,39грн.; 2022 рік у сумі 3' 655' 872,65грн.

Таким чином, виявлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 893878,21грн, в тому числі у 2021 році в розмірі 235821,13 грн, у 2022 році в розмірі 658057,08грн.

Перевіркою правильності нарахування військового збору встановлено його заниження всього в сумі 74489,85грн, в тому числі: у 2021 році в сумі 19 651,76 грн, у 2022 році в сумі 54 838,09 грн.

У порушення вимог пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.170.11.1 п.170.11, п.176.1 ст.176 п. 179.1, ст.179 ПК України позивачем не подано податкові декларації про майновий стан і доходи платника податків за 2021, 2022 роки, у зв`язку із чим податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 10.03.2025 №0050482407, №0050472407, №0050462407, №0050452407.

Прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем обумовило звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Положеннями пункту 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпунктів 78.1.1. та 78.1.2. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Судами встановлено, згідно зі змістом наказу №5134-п від 29.11.2024 вбачається, що правовою підставою для призначення та проведення перевірки слугували: стаття 20, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункти 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1, пункт 78.4, пункт 78.6 статті 78, стаття 79, пункт 82.2 статті 82, пп.69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VI (зі змінами та доповненнями); податкова інформація, від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, згідно якого ОСОБА_1 отримувала доходи від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans, за 2021-2022 роки та не подавала декларацію про отримані доходи у 2021, 2022 році.

Відповідно до підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10.02.1993 укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11.08.1993 . Законом України від 30.10.2019 № 244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 05.12.2019 (далі - Конвенція).

Також Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25.01.1988, яку ратифіковано Законом України від 17.12.2008 № 677-VI, і для України вона набула чинності 01.07.2009 (далі - Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема, як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Крім того Міністерство фінансів України наказом від 16.04.2022 № 118 затвердило Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Відповідачем направлено запит ОСОБА_1 про необхідність надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження отриманих доходів від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans.

У свою чергу, позивач вважала, що у неї відсутній обов`язок щодо надання відповіді та документального підтвердження отриманих доходів від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans.

Ураховуючи викладене вище, суд зазначає, що отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Таким чином, доводи податкового органу про законність направлення запиту та висновки про визначення позивачу зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції за результатами ненадання пояснення та документів на запит контролюючого органу є обгрунтованими.

Водночас, сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд - від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності. Наявність міжнародної податкової інформації не може бути достатньою підставою для висновку про отримання платником податків оподатковуваного доходу та визначення грошових зобов`язань без з`ясування інших обставин, що входять до предмета доказування у справі.

Такий підхід був підтриманий Верховним Судом у постанові від 17.06.2026 у справі № 240/22077/25, у постанові від 25.06.2026 у справі № 560/9531/25.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що податковим органом не надані суду докази, які б підтверджували факт провадження позивачкою діяльності зі створення контенту, а також відомості про реальний рух коштів, та звертає увагу на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, має доступ до інструментів міжнародного обміну інформацією.

Відповідно до підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.3. пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Положеннями пункту 164.1.3. статті 164 ПК України визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, отримані фізичною особою доходи, отримані з джерел за межами України відносяться до об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, та є об`єктом оподаткування військовим збором згідно з пунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положення статей 176 та 179 ПК України регламентують обов`язок платника податків вести облік отриманих доходів, подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених законом, а також підтверджувати відомості, зазначені у такій декларації, належними документами на вимогу контролюючого органу.

Виходячи з наведеного обов`язок фізичної особи-резидента подати річну декларацію та сплатити податок з іноземного доходу дійсно виникає за умови фактичного отримання такого доходу.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень ПК України є об`єктом оподаткування, а також його розміру та періоду отримання.

Вказуючи про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд апеляційної інстанції виходив з доказового значення інформації, вказаної у листі ДПС України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не встановив чи дозволяє формація, отримана від компетентного органу Сполученого Королівства, ідентифікувати позивача, чи свідчить зазначена у міжнародній податковій інформації сума про розмір фактично отриманого доходу платника податків або відображає інший узагальнений показник діяльності облікового запису на платформі, сформований за результатами відповідного звітного періоду.

Також, у справі, яка розглядається, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходячи з доводів позову, апеляційний суд не перевірив чи містять матеріали справи відомості, які дозволяють визначити факт і момент отримання відповідного доходу, адже пункт 164.4 статті 164 ПК України пов`язує порядок перерахунку доходу, вираженого в іноземній валюті, саме з моментом його нарахування або отримання.

Крім того, позивач звертає увагу у касаційній скарзі на відсутность у міжнародній податковій інформації реєстраційного номера облікової картки платника податків та реквізитів банківського рахунку позивача, стверджує, що не отримувала відповідного доходу.

Наявність у міжнародній податковій інформації імені особи, дати народження, адреси електронної пошти, імені користувача облікового запису (username), внутрішнього ідентифікатора облікового запису (account reference) або інших ідентифікуючих відомостей може мати доказове значення для встановлення зв`язку відповідної інформації з конкретною фізичною особою. Тому сама по собі відсутність у такій інформації РНОКПП або реквізитів банківського рахунку не свідчить про її автоматичну недопустимість чи непридатність для ідентифікації особи.

Поряд з цим, належна оцінка таких відомостей потребує дослідження не лише змісту самої міжнародної податкової інформації, а й особливостей функціонування відповідної платформи, порядку створення облікових записів, вимог до підтвердження особи користувача, механізмів верифікації даних та значення ідентифікаторів, які використовуються платформою.

Позивач також посилалась на те, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень документи іноземного походження не відповідали вимогам щодо їх оформлення та перекладу українською мовою.

Однак зазначені доводи не отримали належної оцінки в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин доводи позивача щодо форми подання та перекладу відповідних документів потребували окремої оцінки у сукупності з іншими доказами у справі.

Зазначені обставини потребують ретельного, повного та всебічного дослідження для забезпечення правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а також для ухвалення законного й обґрунтованого рішення відповідно до статей 2, 242 КАС України.

Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Керуючись статтями 340, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд