УХВАЛА Касаційний господарський суд ВС у справі № 921/481/20

1. У липні 2020 року Комунальне підприємство "Управління капітального будівництва" Дрогобицької міської ради (далі - КП "Управління капітального будівництва"/підприємство) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК 121" (далі - ТОВ "ПМК 121"/товариство) про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 1 308 901,97 грн, посилаючись на положення статей 849, 1212 Цивільного кодексу України у зв`язку із порушенням товариством умов договору підряду від 14.03.2018 № 14/03/18 щодо повернення безпідставно набутих коштів, перерахованих як аванс.

ТОВ "ПМК 121" подало до Господарського суду Тернопільської області зустрічну позовну заяву, яку прийнято судом згідно з ухвалою від 21.09.2020, про стягнення з КП "Управління капітального будівництва" заборгованості у сумі 2 636 824,39 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням підприємством умов договору підряду від 14.03.2018 № 14/03/18 щодо повної оплати виконаних робіт.

2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025 у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково, а саме стягнуто з КП "Управління капітального будівництва" на користь ТОВ "ПМК-121" 2 584 035,78 грн заборгованості. У решті в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2025 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ "ПМК 121" на користь КП "Управління капітального будівництва" 425 605, 01 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ПМК 121" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 921/481/20 закрито.

5. 20.08.2026 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява КП "Управління капітального будівництва" на підставі статті 244 Господарського процесуального кодексу України про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ТОВ "ПМК 121" на користь комунального підприємства витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2026 прийнято до розгляду заяву КП "Управління капітального будівництва" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Дослідивши заяву КП "Управління капітального будівництва" про ухвалення додаткового рішення Верховний Суд зазначає таке.

8. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

10. Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

11. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

12. Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

13. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Відповідні висновки викладено, зокрема у додатковій постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.

14. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

15. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

16. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

17. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

18. Як свідчать матеріали справи, КП "Управління капітального будівництва" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ПМК 121" вказувало на те, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 7000,00 грн і докази понесення таких витрат, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, КП "Управління капітального будівництва" в особі адвоката Тунського А. Р. дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подало відповідні докази, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, чому передувала відповідна заява, зроблена представником позивача.

19. За умовами укладеного між адвокатом Тунським А. Р. та КП "Управління капітального будівництва" договору про надання правової допомоги від 30.06.2026 № 16, адвокат надає правову допомогу у суді касаційної інстанції в господарській справі № 921/481/20 (пункт 1.2 договору).

У пункті 3.1 договору сторони передбачили, що гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту. За надання правової допомоги, визначеної у пункті 1.2 договору, клієнт сплачує фіксований гонорар у розмірі 7000,00 грн, що вносить на розрахунковий рахунок адвоката не пізніше п`яти днів з дня підписання договору.

За змістом пункту 3.2 договору за результатами надання правової допомоги складається акт надання правової допомоги.

20. В акті про надання правової допомоги від 20.08.2026 до договору від 30.06.2026 № 16 зазначено, що цей акт підтверджує надання правової допомоги, обсяг наданої правової допомоги та її розмір, а саме надання консультації щодо перспектив та ризиків, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, підготовка відзиву та представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 18.08.2026.

21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.

22. З огляду на подані представником заявника докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, фактичних обставин справи та відсутності заперечень відповідача, керуючись, у тому числі, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, виходячи з конкретних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у наведеному випадку доведеними та обґрунтованими є заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 7000,00 грн та підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом у цій справі.

Отже, наявні підстави для часткового задоволення заяви представника КП "Управління капітального будівництва" про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з ТОВ "ПМК 121" 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд