ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 873/85/26

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (далі - ТОВ "Нор-Ест Агро", Товариство, позивач) звернулось до Третейського суду з позовною заявою від 22.05.2026 , у якій просило стягнути з Фермерського господарства "Агро-Союз" (далі - ФГ "Агро-Союз", Господарство, відповідач) 1 196 552,18 грн заборгованості, 204 020,02 грн пені, 241 154,65 грн 36% річних, 85 572,88 грн заборгованості у вигляді індексації товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) та 239 310,44 грн штрафу на підставі договору поставки № 47/25/50 від 27.03.2025 (далі - договір).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 08.06.2026 у справі № 51/26 позов ТОВ "Нор-Ест Агро" до ФГ "Агро-Союз" про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі № 51/26 за позовом Товариства до Господарства в частині стягнення штрафу у сумі 239 310,44 грн та пені у сумі 160 689,56 грн. Стягнуто з Господарства на користь Товариства за договором поставки №47/25/50 від 27.03.2025 заборгованість, пеню, відсотки річних та заборгованість у вигляді індексації у загальній сумі 1 566 610,17 грн. Стягнуто з Господарства на користь Товариства третейський збір у сумі 20 067,00 грн.

ФГ "Агро-Союз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" (далі - Третейський суд) від 08.06.2026 у справі № 51/26 за позовом ТОВ "Нор-Ест Агро" до ФГ "Агро-Союз" про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 заяву ФГ "Агро-Союз" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Інформаційно-фінансового бізнесу від 08.06.2026 у третейській справі №51/26 залишено без задоволення. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 08.06.2026 у третейській справі №51/26 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.09.2026 апеляційну скаргу ФГ "Агро-Союз" залишено без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 873/85/26 залишено без змін.

02.09.2026 через систему "Електронний Суд" до Верховного Суду надійшла заява Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі № 873/85/26 щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 19 500 грн.

Ухвалою від 04.09.2026 Верховний Суд постановив прийняти заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу до розгляду та здійснити розгляд цієї заяви в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Господарство не скористалося своїм процесуальним правом на подання заперечення щодо заявленого Товариством розміру судових витрат, які останнє понесло у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді як суді апеляційної інстанції.

Розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї заяви з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Підпункт в) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, у відзиві на апеляційну скаргу, який є першою заявою, поданою під час апеляційного провадження, Товариство зазначало, що понесе витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом вказаної апеляційної скарги, об`єм, розмір та обсяг яких на сьогодні визначити неможливо, адже невідомо коли спір за даною скаргою остаточно буде вирішено та котрий розмір витрат змушений буде додатково понести Заявник - Товариство. Тож в порядку статті 124 ГПК України зазначає та просить врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт).

Отже, вказавши у відзиві на апеляційну скаргу відповідну інформацію щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, заявник дотримався вимог, передбачених частиною першою статті 124 ГПК України.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Постанова Верховного Суду у цій справі № 873/85/26 ухвалена 02.09.2026, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, що містить докази понесення таких витрат, подано Товариством 02.06.2026, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

Таким чином, оскільки у постанові Верховного Суду від 03.06.2026 у цій справі містяться висновки щодо розподілу судових витрат лише зі сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне здійснити за заявою Товариства розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, шляхом ухвалення додаткового рішення (постанови).

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Водночас загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У справі, що розглядається, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі Товариство визначило розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19 500,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат заявником надано копії, зокрема, таких документів: договору від 09.09.2025 № 09/09/2025 про надання правничої допомоги (далі - Договір), акта від 02.09.2026 № 78 здачі-приймання правничої допомоги згідно Договору.

З наданих документів слідує, що між Товариством (Клієнт) та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" (Бюро) було укладено Договір, згідно з умовами якого:

- Бюро зобов`язується здійснити захист, представництво в суді або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (пункт 1.1 Договору);

- безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює Адвокат Бонтлаб Василь Васильович на підставі документів передбачених процесуальним законодавством. Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Клієнт зобов`язаний видати в установленому законодавством порядку довіреність на ім`я Адвоката Бонтлаба Василя Васильовича із необхідними обсягом повноважень або інших адвокатів, залучених Бюро на договірних засадах (пункт 2.2 Договору);

- розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правничої допомоги, який є невід`ємною частиною цього Договору і враховує обсяг та складність правничої допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію Адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правничої допомоги та інші суттєві обставини (пункт 5.1 Договору);

- вартість однієї години надання правничої допомоги Бюро складає від 1 100,00 гривень до 3 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників). При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу надання правничої допомоги в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення надання правничої допомоги, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону (підпункт 5.1.1 Договору);

- вартість участі представника Бюро як безпосередньо у судовому засіданні в приміщенні відповідного суду, так і в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів складає від 1 500,00 гривень до 3 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників) (підпункт 5.1.2 Договору);

- розмір додаткової оплати ("гонорару успіху Адвоката") Бюро за прийняття позитивного для Клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог Клієнта, а також повного або частково відхилення протилежних Клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи), визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різного роду умов та чинників) (підпункт 5.1.3 Договору).

За змістом пункту 1 Акта сторони підтвердили, що за період із 17.08.2026 по 02.09.2026 Бюро передало, а Клієнт прийняв наступну правничу допомогу:

- аналіз апеляційної скарги Господарства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 873/85/26 - 2 години;

- підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу Господарства - 3 години;

- участь Адвоката Бонтлаба В. В. в режимі відеоконференції у засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 873/85/26, яке відбулося 02.09.2026, щодо розгляду зазначеної апеляційної скарги Господарства - 2 500,00 грн;

- додаткова оплата ("гонорар успіху Адвоката") у зв`язку із прийняттям позитивного для Клієнта рішення - відмови у задоволенні апеляційної скарги Господарства - 7500,00 грн.

Пунктом 2 Акта Сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги Бюро складає 1 900,00 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 2 5000,00 грн, а додаткова оплата ("гонорар успіху Адвоката") у випадку прийняття позитивного для Клієнта рішення 7 500,00 грн.

Згідно з пунктом 3 Акта загальна вартість наданої правничої допомоги склала 19500,00 грн.

В пункті 4 Акта закріплено, зокрема, що сторони фінансовий та інших претензій згідно Договору одна до одної не мають.

Втім, дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір зазначених витрат у сумі 19 500,00 грн не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат через недотримання вимог стосовно їх співмірності із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

У контексті зазначеного колегія суддів керується тим, що надана адвокатом послуга з аналізу апеляційної скарги Господарства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 охоплюється наданою адвокатом послугою із підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Окрім того суд враховує, що адвокат Бонтлаб В. В. брав участь у розгляді третейської справи № 51/26 та розгляді справи № 873/85/26 в суді першої інстанції, був обізнаний з обставинами справи та позицією учасників справи щодо суті спору. Водночас правова позиція позивача не змінювалася під час розгляду заяви Господарства про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 08.06.2026 та ухвали суду першої інстанції від 17.06.2026.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, справа не є особливо складною, ураховуючи, що у статтях 350 ГПК України та 51 Закону України "Про третейські суди" наведено вичерпний перелік підстав для скасування рішення Третейського суду, спори між Товариством та Господарством про скасування рішень Третейського суду неодноразово розглядались судами і судова практика з їх вирішення є послідовною та сталою

У зв`язку з наведеним, у Верховного Суду відсутні підстави вважати обґрунтованими та необхідними витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з наданням Бюро послуг з аналізу апеляційної скарги Господарства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 у справі №873/85/23 тривалістю 2 години у погодженій сторонами вартості у сумі 3800,00 грн (2 * 1900,00 грн).

Достатніми, на переконання суду, є витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з наданням Бюро послуг з підготовки відзиву на відповідну апеляційну скаргу (що загалом охоплює й послугу з аналізу такої скарги) тривалістю 3 години та, згідно погоджених сторонами умов, вартістю 5 700,00 грн.

Також колегія суддів вважає, що надані послуги щодо участі у судовому засіданні у Верховному Суді є цілком обґрунтованими та підлягають відшкодуванню у заявленому розмірі, а саме: 2 500,00 грн.

Щодо додаткової винагороди за позитивний результат ("гонорар успіху Адвоката") у розмірі 7 500,00 грн, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на зазначені вище мотиви та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позивний результат розгляду справи у розмірі 7 500,00 грн, у цьому конкретному випадку, є необґрунтованим, а також таким, що не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору, складності справи та справедливості.

Зважаючи на викладене та враховуючи дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 200,00 грн (5 700,00 + 2 500,00), оскільки цей розмір є документально підтвердженим, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності означених витрат.

У іншій частині заявлений розмір витрат на правничу допомогу, на переконання суду, не є співмірним з урахуванням складності справи, витраченого часу та обсягом наданих послуг, а тому задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та вирішив за необхідне присудити до стягнення з Господарства на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 200,00 грн.

Керуючись статтями 25, 129, 240, 244, 253, 281 - 284 ГПК України, Верховний Суд