ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 700/507/25

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист права власності.

2. Позов мотивований тим, що рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили, в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122887600:03:001:0052, яка розташована в межах Хижинського старостинського округу Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області.

3. Однак під час реєстрації права власності виявилося, що вказана земельна ділянка вже зареєстрована за відповідачем ОСОБА_6 на підставі свідоцтва від 14 лютого 2024 року про право на спадщину за заповітом, який посвідчено 10 червня 2023 року.

4. Позивачі вважають вказане свідоцтво недійсним, оскільки після заповіту від 10 червня 2023 року спадкодавець ОСОБА_7 склав новий заповіт від 03 липня 2023 року, яким усе своє майно заповів дітям та рідному брату.

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , просять суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Лисянською державною нотаріальною конторою 14 лютого

2024 року на ім`я ОСОБА_6 , на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,55 га в межах Хижинського старостинського округу Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052, зареєстроване в реєстрі за № 533;

- витребувати у ОСОБА_6 на користь позивачів земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,55 га в межах Хижинського старостинського округу Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052.

6. У липні 2025 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про повернення коштів.

7. Зустрічний позов мотивований тим, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладено нотаріальний договір (заява) від 10 червня 2023 року про отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 85 000 грн, які є повним розрахунком за земельну ділянку площею 3,5454 га з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Лисянської сільської ради за межами с. Хижинці Звенигородського району Черкаської області.

8. Вказує, що грошові кошти за цією заявою отримані ОСОБА_7 у повному обсязі.

9. Сторони висловили намір укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки після зібрання всіх необхідних документів для його посвідчення.

10. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, так і не встигши оформити і підписати договір купівлі-продажу за взятими на себе зобов`язаннями.

11. Позивач за зустрічним позовом вказує, що оскільки йому було відомо про те, що ОСОБА_7 склав на його ім`я заповіт від 10 червня 2023 року, він після відкриття спадщини оформив свої спадкові права на земельну ділянку.

12. Водночас, оскільки позивачі за первісним позовом наполягають на визнанні за ними права власності на спірну земельну ділянку, він просить суд стягнути з відповідачів грошові кошти в розмірі 85 000 грн, сплачені спадкодавцю авансом в рахунок купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052.

13. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області, у складі судді Пічкур С. Д., від 20 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Лисянською державною нотаріальною конторою 14 лютого 2024 року на ім`я ОСОБА_6 , на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,55 га в межах Хижинського старостинського округу Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052 зареєстрованого в реєстрі № 533.

Витребувано у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,55 га в межах Хижинського старостинського округу Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

14. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 не мав права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 червня

2023 року, оскільки цей заповіт був скасований новим заповітом спадкодавця від 03 липня 2023 року, тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_6 підлягає визнанню недійсним.

15. Оскільки спірна земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі визнаного недійсним свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку, що вимога про витребування земельної ділянки є обґрунтовано і підлягає задоволенню.

16. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд звернув увагу, що ОСОБА_6 після смерті спадкодавця не звертався до спадкоємців для вирішення питання оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки чи повернення коштів, а свідомо отримав незаконне свідоцтво про спадщину. За цим обставин суд вважав, що ОСОБА_6 діяв недобросовісно, не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину у визначені строки, втратив право вимоги, а відтак, підстави для повернення коштів відсутні.

17. Додатковим рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2025 року стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 8 000 грн витрат на правничу допомогу.

18. Додаткове рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги

ОСОБА_2 задоволено, відтак вона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу. Однак, заявлена сума 20 000 грн визнана судом завищеною.

19. Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 20 листопада

2025 року в оскарженій частині скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 про повернення коштів задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 85 000 грн, сплачені авансом в рахунок договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,5454 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0052 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Лисянської сільської ради за межами с. Хижинці Звенигородського району Черкаської області.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_6 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 845,20 грн, в рівних частках по 2 422,60 грн з кожного.

Додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2025 року залишено без змін.

20. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виникли та існували правовідносини у зв`язку із укладенням попереднього договору купівлі-продажу, однак основний договір укладено не було, тому ОСОБА_8 є кредитором

ОСОБА_7 і його права підлягають захисту у порядку, передбаченому статтями 1281, 1282 ЦК України. При цьому отримані ОСОБА_7 від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 85 000 грн є авансом.

21. Апеляційний суд погодився з доводами ОСОБА_6 про те, що про порушення своїх прав та необхідність звернення до спадкоємців з вимогою про повернення коштів він дізнався лише після подання до нього позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

22. Оскільки первісний позов пред`явлено в травні 2025 року, а з вимогою про повернення коштів ОСОБА_6 звернувся у липні 2025 року, апеляційний суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи, вимога кредитора пред`явлена до спадкоємців в межах строку, визначеного частиною третьою статті 1281 ЦК України.

23. У касаційній скарзіОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. У квітні 2026 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , подала касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2026 року.

25. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 700/507/25, які у травні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

26. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14, постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Крім того вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 635, 1281, 1282 ЦК України (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

28. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину через шість місяців після смерті спадкодавця, а до цього подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, який скасований. Натомість вимогу про повернення кошті подав лише після подання первісного позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, пропустивши строк пред`явлення вимоги до спадкоємців.

29. Вважає, що строк пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців є присічним і його пропуск призводить до втрати права вимоги (припинення права).

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

30. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2024 року у справі № 700/524/24, яке набрало законної сили 09 грудня

2024 року визнано право власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частках на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7 , в тому числі на земельну ділянку площею 3,55 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0052.

31. Рішенням державного реєстратора від 20 травня 2025 року № 78998676 відмовлено у проведенні реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачами у зв`язку із наявністю в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052 за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 лютого 2024 року № 533.

32. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_7 від 10 червня

2023 року, зареєстрована в реєстрі за № 1796, справжність підпису ОСОБА_7 на якій засвідчена державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Любчич Ф. І.

За змістом цієї заяви ОСОБА_7 підтверджує факт отримання від ОСОБА_6 готівкою в с. Хижинці Звенигородського району Черкаської області грошових коштів в сумі 85 000 грн, які є повним розрахунком за земельну ділянку площею 3,5454 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0052 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Лисянської сільської ради за межами с. Хижинці Звенигородського району Черкаської області згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЧР № 142519. Договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки буде укладений після зібрання всіх необхідних документів для його підписання.

33. 03 липня 2023 року староста Хижинського старостинського округу виконкому Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Ярошевський С. В. посвідчив заповіт ОСОБА_7 , яким той заповів все належне йому майно своїм дітям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та брату ОСОБА_1 .

34. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

35. 14 лютого 2024 року за № 533 державний нотаріус Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчич Ф. І. видав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким на підставі заповіту, посвідченого Лисянською державною нотаріальною конторою Черкаської області від 10 червня 2023 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1795 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,5454 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7122887600:03:001:0052, що розташована за адресою: адмінмежі Хижинської сільської ради с. Хижинці Звенигородського району Черкаської області і належала померлому на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серія ЧР № 142519, виданого на підставі розпорядження Лисянської райдержадміністрації від 13 липня 2004 року № 340, та зареєстрованого 22 вересня 2004 року Книзі записів державних актів на право власності на земельну ділянку 391 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером 2741265671228 номер запису про право власності 50434300.

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2025 року в частині вирішення первісного позову в касаційному порядку не оскаржується і Верховним Судом не переглядається.

40. Вирішуючи спір за зустрічним позовом, суди встановили, що заявою від 10 червня 2023 року ОСОБА_7 підтвердив факт отримання від ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 85 000 грн в рахунок майбутнього продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0052.

41. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

42. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, про те, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

43. У розглядуваній справі апеляційний суд правильно кваліфікував отримані ОСОБА_7 від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі

85 000 грн як аванс, який з огляду на неукладення договору купівлі-продажу земельної ділянки підлягає поверненню ОСОБА_6 .

44. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

45. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

46. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України).

47. Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що отримавши після смерті ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку в рахунок придбання якої він і передавав кошти спадкодавцю, у ОСОБА_6 були відсутні підстави вважати порушеними свої права.

48. ОСОБА_6 відкрито оформив свої права на земельну ділянку та не був учасником справи № 700/524/24 про визнання права власності на земельну ділянку за позовом ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітніх дітей

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 .

49. У травні 2025 року позивачі ініціювали позов про фактичне позбавлення ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку, а він з огляду на ці дії у липні 2025 року звернувся до них із вимогою про повернення коштів, сплачених спадкодавцю за земельну ділянку, яка залишилась без задоволення.

50. Таку поведінку позивача за зустрічним позовом не можна вважати недобросовісною.

51. Апеляційний суд, правильно застосував положення ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, врахував обставини розглядуваної справи, та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення про стягнення із відповідачів за зустрічним позовом грошових коштів в сумі 85 000 грн сплачених в якості авансу за витребувану на їх користь земельну ділянку.

52. Протилежний підхід до вирішення справи означав би, що

ОСОБА_6 позбавлений права власності на нерухоме майно і на кошти сплачені в якості авансу за це майно.

53. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

54. З урахуванням обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14, постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, на які в касаційній скарзі посилається заявниця.

55. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

56. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

57. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

58. Питання щодо роз`яснення порядку виконання оскарженої постанови апеляційного суду, прийнятої проти кількох відповідачів та/або ухвалення додаткового судового рішення з цього приводу, не є предметом поданої касаційної скарги.

59. Водночас у випадку виникнення таких питань, вони мають бути вирішені судом, який ухвалив судове рішення, у відповідності до положень чинного цивільного та цивільного процесуального законодавства України.

60. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду