ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/16568/25

14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування цієї підстави скаржник покликається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 1-1, 1-2, 1-3, пункту 3 статті 1-4, частини 2 статті 3 Закону №962-XII у взаємозв`язку з пунктом "г" статті 77 Закону №1788-XII до правовідносин щодо прав осіб, які фактично зазнали репресій і були реабілітовані згідно законодавства Союзу РСР.

16. У касаційній скарзі скаржник, окрім наведеного, покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо поширення Закону №962-XII на осіб, які зазнали репресій і були реабілітовані, необхідності чіткого розмежування судами категорій «потерпілий від репресій» та «репресована особа».

17. Також вказує на те, що справа для позивача має виняткове значення, адже його позбавлено можливості в інший спосіб спростувати визначений судом апеляційної інстанції статус «потерпілого від репресій» і відновити статус «репресований/реабілітований», в тому числі при розгляді інших справ.

18. Звертає увагу на те, що правові висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 13.05.2024 у справі №500/5507/23, від 31.05.2024 у справі №500/3332/23, на які посилався суд апеляційної інстанції, стосуються прав дітей потерпілих від репресій в силу того, що вони народились в засланні у репресованих батьків, виселених з України, і відповідають критеріям статті 1-3 Закону №962-XII, а тому обставини цих справ і справи №380/16568/25 не є подібними..

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для задоволення позову і видачі оновленої довідки, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача просить залишити без задоволення.

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить з такого.

21. Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності визначені та закріплені в Законі №962-XII з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

22. Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

23. Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

24. Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

25. Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року N 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

26. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

27. Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

28. Як установлено судом першої інстанції, позивач був виселений на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область із АДРЕСА_1 за рішенням особливої наради при МДБ СРСР. У подальшому на підставі статті 3 Закону №962-XII реабілітований з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

29. Ураховуючи встановлені судами обставини у цій справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої за статтею 3 Закону №962-XII, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII з 01.07.2025.

Відмова органу Пенсійного фонду у встановленні позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до поданої позивачем заяви від 27.06.2025, є протиправною.

30. Таким чином, висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи невірно застосовано норми матеріального права, а саме, положень пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII до обставин цієї справи, що призвело до необґрунтованого скасування рішення суду першої інстанції.

31. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановив, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

32. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 352, 355, 356 КАС України, Суд