ПОСТАНОВА
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Єресько Л.О., Жука А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя-доповідач - Єщенко О.В., судді: Градовський Ю.М., Казанчук Г.П.) у справі № 420/26775/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Одеської міської ради № 706к від 30 червня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити її на посаді головного спеціаліста відділу генерального плану міста Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з 11 липня 2025 року;
- стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року залучено до участі у справі співвідповідача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Одеської міської ради № 706к від 30 червня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу генерального плану міста Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з 11 липня 2025 року.
Стягнуто з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 липня 2025 року по 05 листопада 2025 року у розмірі 105 531,66 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу генерального плану міста Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з 11 липня 2025 року.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (далі - Департамент) подав апеляційну скаргу.
5. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року Департаменту відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи Департаменту про поважність причин пропуску процесуального строку, а також про наявність об`єктивних перешкод для оскарження рішення суду першої інстанції у встановлений строк, не знайшли свого підтвердження.
8. Суд наголосив, що помилка в адресі апеляційного суду (замість якої вказано адресу Одеського окружного адміністративного суду), допущена Департаментом під час поштового відправлення, є суто технічною. Вона не свідчить про наявність обставин, які об`єктивно вплинули на пропуск процесуального строку або не залежали від представника Департаменту та перешкоджали своєчасному оскарженню рішення. Крім того, пропущений строк апеляційного оскарження є значним і неспівмірним із процесуальними строками, визначеними КАС України, а також обставинами, які суд міг би врахувати для поновлення цього строку.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 295 та 299 КАС України.
10. На думку представника Департаменту, суд апеляційної інстанції формально підійшов до оцінки поважності причин пропуску строку, не врахувавши, що скаржник фактично реалізував право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк, шляхом направлення апеляційної скарги. Первинне подання апеляційної скарги було здійснено у межах установленого процесуального строку, а пропуск цього строку зумовлений об`єктивними обставинами, які не залежали від волі Департаменту, такі причини є поважними в розумінні статті 121 КАС України.
11. Скаржник зазначає, що первісна апеляційна скарга не надійшла до суду апеляційної інстанції через технічні причини, а саме: помилкове зазначення адреси отримувача та неналежне надання послуг поштового зв`язку. На переконання скаржника, АТ «УКРПОШТА» порушило порядок документального підтвердження факту вручення та процедуру належного повідомлення адресата, вручивши відправлення не тому адресату, зазначеному у відправленні. У свою чергу, Одеський окружний адміністративний суд не виконав обов`язок щодо належної організації руху помилково доставленої кореспонденції. При цьому, після отримання інформації про ненадходження апеляційної скарги Департамент одразу вжив активних заходів для з`ясування причин такої обставини.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
13. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України (ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження), та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
14. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Департамент пропустив строк на апеляційне оскарження та не навів поважних підстав для його поновлення.
15. Верховний Суд погоджується із таким висновком з огляду на таке.
16. Частинами першою, другою статті 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
17. Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Департамент подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, яке ухвалено в порядку письмового провадження. Копія вказаного рішення доставлена Департаменту в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» 08 листопада 2025 року. При цьому, апеляційну скаргу Департамент подав 13 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частинами першою, другою статті 295 КАС України.
19. До апеляційної скарги Департамент додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначив, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції вперше подана засобами поштового зв`язку 26 листопада 2025 року, тобто в межах строку. Однак, через допущення помилки в адресі суду (замість адреси П`ятого апеляційного адміністративного суду вказано адресу Одеського окружного адміністративного суду), апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції не отримав. Після з`ясування обставин та причин внаслідок яких апеляційна скарга не була доставлена, Департамент повторно оформив апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду.
20. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2025 року апеляційну скаргу Департаменту залишено без руху, надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав для його поновлення.
21. 05 березня 2025 року (згідно даних поштового відправлення) на виконання вимог суду апеляційної інстанції Департамент подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
22. Обґрунтовуючи клопотання, Департамент зазначив, що мав законні очікування щодо належної доставки апеляційної скарги адресату, адже згідно з поштовим трекінгом вона була вручена суду. Час, що минув між виявленням факту відсутності скарги в суді та її повторним надсиланням, об`єктивно зумовлений необхідністю отримання офіційної відповіді від оператора поштового зв`язку з метою повного з`ясування фактичних обставин та належного документального підтвердження причин ненадходження процесуального документа на адресу суду апеляційної інстанції. Департамент не допускав бездіяльності чи недобросовісної поведінки, а навпаки здійснював послідовні та розумні дії, спрямовані на реалізацію права на апеляційний перегляд судового рішення. Апеляційна скарга фактично оформлена та подана вперше у межах встановленого КАС України строку, а саме шляхом направлення 26 листопада 2025 року скарги засобами поштового зв`язку на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду.
23. Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
24. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
25. Верховний Суд зазначає, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
26. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
27. Поряд із цим процесуальним законом, зокрема й частиною третьою статті 295 КАС України, передбачена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин.
28. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
29. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалася увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
30. Проаналізувавши наведені вище приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
31. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
32. У справі, що розглядається, причиною пропуску строку на апеляційне оскарження стала помилка, допущена представником Департаменту при формуванні поштового відправлення із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, а саме: замість зазначення адреси суду апеляційної інстанції, скаржник вказав адресу Одеського окружного адміністративного суду. Вказану обставину жодними чином не можна визначити як об`єктивно непереборною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, особливо враховуючи, що апеляційну скаргу подавала не фізична особа, а суб`єкт владних повноважень, який, згідно з інформацією на його офіційному вебсайті, має у своєму складі самостійне юридичне управління.
33. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Департамент дізнався про недоставлення першої апеляційної скарги з листа П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року № 2.3-09/4/26 на звернення Департаменту від 08 січня 2026 року №01-12/91. Однак повторно апеляційну скаргу Департамент направив лише 13 лютого 2026 року, тобто майже через місяць. Очікування тривалістю майже місяць вказує на очевидне зволікання з боку скаржника та спростовує доводи про своєчасну й добросовісну реалізацію ним права на апеляційне оскарження.
34. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів скаржника щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, а також об`єктивність перешкод в оскарженні рішення суду першої інстанції у визначений термін.
35. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що ним допущено порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судового рішення.
36. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
37. За таких обставин, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 345, 350, 359 368 КАС України, Верховний Суд