ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 600/1431/26-а

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо незарахування їй до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 15 серпня 2017 року до 16 серпня 2024 року у Державній кримінально-виконавчій службі України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області зарахувати до стажу служби в поліції наявну на момент її прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2017 року до 16 серпня 2024 року.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07 квітня 2026 року до суду першої інстанції надійшло клопотання від Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, а позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивачці встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 01 червня 2026 року до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої позивачка зазначала що 23 лютого 2026 року вона звернулась до відповідача із заявою, у якій просила зарахувати до її стажу в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15 серпня 2017 року до 16 серпня 2024 року. Листом від 06 березня 2026 року №22197-2026 відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви. Ураховуючи те, що відповідачем відмовлено у перерахунку цього стажу лише 06 березня 2026 року, позивачка вважає, що звернулась до суду у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України. Крім того, позивачка зауважувала, що порушення у вигляді невірного розрахунку стажу служби в поліції носить триваючий характер і відлік строку звернення до суду з приводу його невірного розрахунку не обмежується датою видання наказу про прийняття на службу у поліції і внесенням відповідних відомостей до послужного списку, з якими ознайомлюється поліцейський.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка звернулася до суду з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Так, суди попередніх інстанцій зауважили, що перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Ураховуючи те, що позивачка ще 19 серпня 2024 року була ознайомлена з наказом №277 о/с про прийняття на службу в поліцію, у якому зафіксовано відсутність стажу служби, саме цей момент є точкою відліку строку для оскарження дій чи бездіяльності органу поліції щодо обчислення її стажу. Водночас з позовною заявою позивачка звернулась лише у березні 2026 року.

Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що звернення позивачки до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 23 лютого 2026 року із заявою про зарахування до її стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не змінює моменту, з якого остання дізналась про можливе порушення своїх прав, оскільки із наказом про прийняття на службу в поліцію, в якому зазначений наявний стаж її служби в поліції, ознайомилась ще 19 серпня 2024 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачка не обґрунтувала, чому не зверталась до суду з цим позовом у межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з моменту ознайомлення із наказом від 19 серпня 2024 року №277 о/с про прийняття на службу в поліцію.

Не погоджуючись з ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року, позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

У поданій касаційній скарзі скаржниця зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позовну заяву у цій справі було подано із пропуском строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Скаржниця звертає увагу на те, що розрахунок стажу в поліції не обмежується датою прийняття на службу в поліцію і виданням відповідного наказу, а відтак порушення у вигляді невірного розрахунку цього стажу носить триваючий характер.

На думку скаржниці, строк звернення до суду слід обчислювати з 06 березня 2026 року - дати отримання письмової відповіді відповідача про відмову у задоволенні її заяви про зарахування стажу служби (вислугу років) у Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в Національній поліції України.

Крім того, скаржниця посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22) щодо можливості оскарження триваючої бездіяльності суб`єкта владних повноважень у будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.

Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року - без змін, оскільки рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відлік строку звернення до суду у цій справі розпочався 19 серпня 2024 року, коли позивачка була ознайомлена з наказом про прийняття на службу в поліції та послужним списком, а тому звернення до суду з позовом у березні 2026 року відбулося з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною п`ятою 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позовну заву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 19 серпня 2024 року №277 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду інспектора сектору "Служба освітньої безпеки" Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 19 серпня 2024 року.

Із наказом від 19 серпня 2024 року №277 о/с позивачка ознайомилася 19 серпня 2024 року про що свідчить її особистий підпис у послужному списку, який був долучений до матеріалів позовної заяви.

При цьому, у зазначеному наказі вказано, що стаж служби позивачки в поліції становить 00 років 00 місяців та 00 днів.

23 лютого 2026 року позивачка звернулася до керівництва Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області із заявою, у якій просила зарахувати до її стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15 серпня 2017 року до 16 серпня 2024 року.

Листом від 06 березня 2026 року № 22197-2026 Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області повідомило позивачку, що її стаж служби в поліції станом на 19 серпня 2024 року визначений наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 19 серпня 2024 року №277 о/с та становить 00 років 00 місяців та 00 днів. Разом з тим, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не зараховується.

Вважаючи відмову відповідача зарахувати стаж служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції протиправною, 26 березня 2026 року позивачка через «Електронний суд» звернулася до суду з позовом.

Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що звернення до суду з цим позовом відбулося з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що перебіг місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, розпочався для позивачки з 19 серпня 2024 року - з моменту ознайомлення з наказом від 19 серпня 2024 року №277 о/с про прийняття її на службу в органах поліції.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні питання дотримання позивачкою строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із такого.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру (частина перша статті 59 Закону України «Про Національну поліцію»), що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли з приводу проходження позивачкою публічної служби, а саме щодо зарахування періоду її служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в органах поліції.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що строк звернення до суду у цій категорії справ врегульовано частиною п`ятою статті 122 КАС України та становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Основним питанням, яке постало перед Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням вимог касаційної скарги, є дотримання позивачкою строку звернення до суду з позовом.

Разом з тим, ключовим для вирішення питання дотримання строку звернення до суду є встановлення моменту з якого обчислюється цей строк.

У цій справі суди попередніх інстанцій визначили початок перебігу місячного строку звернення до суду саме з моменту ознайомленням позивачки із наказом про прийняття на її службу в поліцію.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Так, предметом звернення позивачки до суду не є оскарження наказу про прийняття її на службу в поліцію. Зокрема, позивачка не ставила питання скасування цього наказу (чи внесення змін до нього) у зв`язку з неправильним первинним визначенням її стажу служби в поліції.

У такому випадку питання дотримання строку звернення до суду з позовом дійсно мало б вирішуватись з урахуванням моменту ознайомлення особи з цим наказом.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі позивачка звернулася до суду з позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо незарахування їй до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 15 серпня 2017 року до 16 серпня 2024 року у Державній кримінально-виконавчій службі України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області зарахувати до стажу служби в поліції наявну на момент її прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2017 року до 16 серпня 2024 року.

Тобто, звертаючись до суду за захистом своїх прав у межах справи, що розглядається, позивачка мала на меті домогтися зарахування до її стажу в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

При цьому, важливо враховувати, що правовідносини між сторонами не припинялись, позивачка продовжує проходити службу в органах Національної поліції України.

Відтак колегія суддів погоджується з доводами скаржниці про те, що порушення у вигляді невірного розрахунку її стажу служби у поліції носить триваючий характер і відлік строку звернення до суду у цьому випадку не обмежується датою видання наказу про прийняття на службу у поліції і внесенням відповідних відомостей до послужного списку.

Протилежний підхід фактично означав би, що будь-яка помилка, допущена під час первинного визначення стажу служби, після спливу місячного строку з дня ознайомлення, зокрема, із наказом про прийняття на службу, не може бути виправлена протягом усього подальшого проходження особою цієї служби.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зауважує, що для захисту своїх прав на зарахування відповідного періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в органах поліції, позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою.

На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у такому випадку слід пов`язувати з моменту отримання відповіді суб`єкта владних повноважень про відмову у зарахуванні відповідного стажу (днем, коли особа дізналася про порушення її прав).

Ураховуючи викладене, з огляду на обставини цієї справи, висновок судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позовної заяви є передчасним.

Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, оскільки порушення норм процесуального права допущені судами першої та апеляційної інстанцій, тому ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,