ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 907/1096/23

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Солотвинський солерудник" (далі - Боржник), визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (далі - Податковий орган) на загальну суму 8420433,38 грн, у тому числі: зобов`язання зі сплати податків та обов`язкових платежів (4493578,24 грн основного грошового зобов`язання - 3 черга, 552 974,35 грн штрафних санкцій - 6 черга, 2072165,59 грн пені - 6 черга), зобов`язання з єдиного соціального внеску в розмірі 1219943,20 грн (954679,17 грн основного грошового зобов`язання - 2 черга, 71604,97 грн штрафних санкцій - 6 черга, 193659,06 грн пені - 6 черга), 21472,00 грн судового збору та 60300,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому включити - 1 черга (з урахуванням ухвали від 02.07.2024).

2. 10.06.2024 Податковий орган подав заяву з грошовими вимогами до Боржника в сумі 4844,80 грн судового збору та 2488435,90 грн зобов`язань зі сплати податків (пеня) (далі - Заява).

3. Заяву мотивовано нарахуванням пені на борг минулих років відповідно до статті 129 Податкового кодексу України при проведенні по обліку ухвали про відкриття процедури банкрутства у цій справі.

4. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2026 за результатами попереднього засідання затверджено перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів Боржника, зокрема, конкурсним кредитором визнано Податковий орган на загальну суму 8420433,38 грн, а також призначено Заяву до розгляду в судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Станом на 22.04.2024 за Боржником обліковувалася заборгованість у розмірі 2488917,90 грн (не заявлена Податковим органом при поданні заяви про банкрутство Боржника), яка виникла у зв`язку з тим, що згідно з інтегрованою карткою платника нараховано пеню на борг минулих років при проведенні по обліку у зв`язку з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

6. За змістом доданих до Заяви розрахунків зазначену пеню нараховано:

- за платежем 30 14010100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 7086,26 грн - на підставі поданих Боржником податкових декларацій з податку на додану вартість від 16.04.2015, 20.05.2015, 20.06.2015, 14.07.2015 за період з 30.07.2015, 29.08.2015, 29.09.2015, 29.10.2015 (по кожній декларації окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 30 21081000 "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД" у сумі 2444,41 грн - на підставі податкового повідомлення-рішення №0000372200 від 22.06.2015 за період з 12.07.2015 по 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 85 13020101 "Надходження збору за спеціальне використання води" у сумі 6908,30 грн - на підставі податкових повідомлень-рішень №0635771530 від 20.12.2010, податкового розрахунку №9006565015 від 27.01.2011, податкових повідомлень-рішень №0000771530 від 31.01.2012, №0000382200 від 22.06.2015 за період з 31.12.2010, 21.05.2011, 18.02.2012, 12.07.2015 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 85 13030100 "Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин" у сумі 660,55 грн - на підставі податкових повідомлень-рішень №0000691530, №0000781530 від 31.01.2012, №0000392200 від 22.06.2015 за період з 18.02.2012, 12.07.2015 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 30 11020100 "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" у сумі 1928838,71 грн - на підставі податкових декларацій №9006949160 від 09.02.2011, №9006387137 від 09.08.2011, №9010234475 від 07.11.2011, №9047488581 від 09.08.2012, податкових повідомлень-рішень №0002521530 від 11.04.2011, №0007401530 від 07.11.2011, №0001001530, №0001451530 від 15.03.2012 за період з 21.05.2011, 23.04.2011, 18.11.2011, 19.11.2011, 18.02.2012, 03.03.2012, 24.04.2012, 18.11.2012 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 50 12020900 "Податок з власників наземних транспортних засобів" у сумі 116469,56 грн - на підставі податкових розрахунків №948 від 13.02.2008, №2575 від 27.02.2009, №2655 від 24.02.2010, податкових повідомлень-рішень №0003391732 від 18.09.2009, №0007301731 від 16.09.2010, документів уточнюючої звітності №4623 від 12.03.2010 за період з 13.07.2008, 12.10.2008, 12.01.2009, 14.04.2009, 13.07.2009, 13.10.2009, 29.09.2009, 13.01.2010, 15.04.2010, 11.06.2010, 14.07.2010, 02.10.2010, 13.10.2010, 13.01.2011, 15.04.2011 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 50 16012200 "Місцеві податки, нараховані до 01.01.2011" у сумі 20926,36 грн - на підставі податкових розрахунків №10880 від 29.04.2009, №22417 від 26.07.2009, №36841 від 19.10.2009, №52800 від 05.02.2010, №11428 від 23.04.2010, №23162 від 15.07.2010, №9004641118 від 26.10.2010, №9005986678 від 12.01.2011, податкових повідомлень-рішень №0635981530 від 22.12.2010, №0009721530 від 15.12.2011 за період з 19.08.2009, 18.11.2009, 18.02.2010, 21.05.2010, 19.08.2010, 18.11.2010, 18.02.2011, 05.01.2011, 21.05.2011, 28.12.2011 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 50 18010500 "Земельний податок з юридичних осіб" у сумі 173212,22 грн - на підставі податкової декларації №1239 від 20.12.2012, податкового розрахунку із земельного податку №9018701908 від 19.02.2015 за період з 01.03.2013, 31.03.2013, 30.07.2015, 29.08.2015, 29.09.2015, 29.10.2015, 29.11.2015, 30.12.2015, 29.01.2016, 29.02.2016, 30.03.2016, 30.04.2016 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 30 21081400 "Надходження податків і зборів (обов`язкових платежів), які справлялися до 1 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом (крім податків та зборів, які надходили до місцевих бюджетів), включаючи розстрочені та відстрочені суми грошових зобов`язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувались станом на 31 грудня 2010 року та сум донарахованих за актами перевірок" у сумі 82,51 грн - на підставі податкових розрахунків №12771 від 28.04.2010, 27.07.2010, 27.10.2010, податкового повідомлення-рішення №0000681530 від 31.01.2012 за період з 19.08.2010, 18.11.2010, 18.02.2011, 18.02.2012 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 85 11010100 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" в сумі 82932,52 грн - на підставі податкового повідомлення-рішення №0009171702 від 23.06.2015 за період з 12.07.2015 до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 85 19050200 "Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища" у сумі 14687,68 грн - на підставі податкових розрахунків №29006 від 08.11.2007, №39258 від 05.02.2008, №9759 від 05.05.2008, №23956 від 11.08.2008, №11079 від 05.05.2009, №25211 від 06.08.2009, №36846 від 19.10.2009, №52803 від 05.02.2010, №13854 від 07.05.2010, №23156 від 15.07.2010, №39027 від 25.10.2010, №9006525058 від 25.01.2011, податкових повідомлень-рішень №0002232332, №0002372332 від 06.10.2009, №0000671530 від 31.01.2012 за період з 06.05.2008, 19.05.2008, 18.08.2008, 17.11.2008, 19.08.2009, 18.11.2009, 20.10.2009, 18.02.2010, 21.05.2010, 19.08.2010, 18.11.2010, 18.02.2011, 21.05.2011, 18.02.2012 (по кожній підставі окремо) до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 30 21010100 "Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій" у сумі 269,51 грн - на підставі податкового повідомлення-рішення №0007411530 від 07.11.2011 за період з 19.11.2011 до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство);

- за платежем 30 21081103 "Адмін штрафи та інші санкції" у сумі 133917,31 грн - на підставі податкового повідомлення-рішення №0000382500 від 25.06.2015 за період з 12.07.2015 до 20.03.2024 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство).

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026, відмовлено у визнанні грошових вимог Податкового органу до Боржника на суму нарахованої пені в розмірі 2488435,90 грн.

8. Судові рішення мотивовано тим, що з урахуванням норм підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України за всіма додатково заявленими Податковим органом зобов`язаннями строк у 1095 днів закінчився задовго до подання ним Заяви (по хронологічно останньому платежу 30.04.2019, тоді як Заяву подано 10.06.2024), тому нарахована Податковим органом пеня підлягає анулюванню в розумінні податкового законодавства.

9. При цьому господарські суди попередніх інстанцій відхилили посилання Податкового органу на положення підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки положення наведеної норми застосовуються до тих вимог податкового органу з нарахованої пені, строк нарахування якої не закінчився на момент відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

10. Податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій, ухвалити постанову, якою визнати кредиторські вимоги Податкового органу на загальну суму 2493280,70 грн.

11. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через відсутність висновку Верховного Суду щодо дати виникнення права для нарахування пені при відкритті провадження у справі про банкрутство, періоду нарахування пені боржнику відповідно до вимог статті 129 Податкового кодексу України при відкритті провадження у справі про банкрутство.

12. Посилаючись на положення, зокрема, підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, Податковий орган стверджує, що право на нарахування пені виникло в нього у день відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника 20.03.2024, тому він не пропустив строків нарахування пені й така пеня не підлягає анулюванню.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. Розпорядник майна Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення.

14. Відзив мотивовано тим, що згідно з доданими до Заяви документами пеню нараховано на підставі податкових повідомлень-рішень, податкових розрахунків та податкових декларацій Боржника, сформованих (поданих) у період з 08.11.2007 до 30.04.2016, тому відповідно до пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України така пеня підлягає анулюванню.

15. Розпорядник майна Боржника заперечує проти посилання Податкового органу на положення підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки вони не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі, адже нарахування пені за відповідними зобов`язаннями мало бути припинено до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

16. Інші учасники справи у встановлений судом строк відзивів на касаційну скаргу не подали.

17. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

18. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій у частині відхилення грошових вимог Податкового органу до Боржника у справі про банкрутство, які складаються з пені, нарахованої за невиконання податкових зобов`язань, які виникли у період, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство Боржника більш ніж на 1095 днів.

19. За визначенням, наведеним у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), кредитором є, зокрема, контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень. Кредитори поділяються на забезпечених (вимоги яких забезпечені заставою майна боржника), конкурсних (вимоги яких виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника) та поточних (вимоги яких виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство).

20. Згідно з положеннями частин 1, 4, 6 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення зазначеного строку, є також конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Такі вимоги розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду з постановленням ухвали про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів, та задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

21. Виходячи з принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

22. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

23. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

24. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

25. З огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20, від 21.11.2024 у справі №908/1764/20.

26. У статті 1 КУзПБ визначено грошове зобов`язання (борг) як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) тощо. Склад і розмір грошових зобов`язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

27. Згідно з положеннями зазначеної норми до складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, зокрема, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

28. Натомість частиною 2 статті 47 КУзПБ передбачено, що неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу; її погашення у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

29. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначено Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок адміністрування податків і зборів, що справляються в Україні, відповідальність за порушення податкових зобов`язань, однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються судові процедури, визначені КУзПБ.

30. У розумінні Податкового кодексу грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

31. Водночас пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

32. Порядок нарахування пені врегульовано статтею 129 Податкового кодексу України, зокрема, визначено початок (пункт 129.1) і закінчення (пункт 129.3) її нарахування.

33. Пункт 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пов`язує початок нарахування пені із закінченням строку погашення відповідного грошового (податкового) зобов`язання.

34. Відповідно до положень пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується, зокрема: у день погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 129.3.1); у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків (підпункт 129.3.2); у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України) (підпункт 129.3.3).

35. Положення підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України кореспондуються зі статтею 41 КУзПБ, за змістом якої одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій, зокрема, податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

36. Разом з тим із 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 Податкового кодексу України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" №466-IX від 16.01.2020, якими доповнено зазначену статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків, коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню. До таких випадків віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).

37. Положення наведеного підпункту кореспондуються з положеннями пункту 101.1, підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, за змістом яких списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

38. За пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк давності для стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом в межах строку давності, визначеного пунктом 102.1 цієї статті, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 16.08.2023 у справі №922/5238/21, від 11.04.2024 у справі №907/491/17).

39. Аналіз наведених вище норм законодавства надає підстави для висновку, що після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції, зокрема нараховані на підставі податкового законодавства, не нараховуються. Водночас грошові вимоги в сумі пені, нарахованої контролюючим органом за період до введення мораторію, можуть бути заявлені до боржника у справі про банкрутство лише до їх анулювання в силу закону відповідно до пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, тобто до спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до зазначеного Кодексу виникло право нарахувати таку пеню платнику податків.

40. Отже, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити, зокрема:

- базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у тому числі з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);

- з якого моменту в контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений Податковим кодексом України спосіб;

- період нарахування пені та дотримання 1095-денного строку з дня, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нарахувати пеню платнику податків;

- заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до спливу строку або настання умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України.

41. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.06.2022 у справі №922/3062/20, від 15.04.2025 у справі №904/4771/23, від 24.06.2025 у справі №924/29/23. Наведену правову позицію слушно врахували господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи.

42. Дослідивши наявні у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що визначені у Заяві грошові вимоги Податкового органу складаються з пені в сумі 2488435,90 грн, нарахованої за порушення узгоджених податкових зобов`язань на підставі низки податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, податкових розрахунків, датованих у період з 08.11.2007 до 14.07.2015. Періоди нарахування пені за порушення кожного з відповідних зобов`язань почалися до 30.04.2016 (включно). Зокрема, хронологічно останній у розумінні пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України період нарахування пені за платежем 50 18010500 "Земельний податок з юридичних осіб" розпочався з 30.04.2016.

43. Відповідно, передбачений 1095-денний строк, обчислений від моменту виникнення права на нарахування пені щодо кожного окремого податкового зобов`язання, сплив до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника та до подання Заяви (зокрема щодо хронологічно останнього платежу - 30.04.2019).

44. З огляду на таке господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що нарахована Податковим органом пеня в сумі 2488435,90 грн підлягає анулюванню відповідно до приписів підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України.

45. При цьому обґрунтовано відхилено посилання Податкового органу на положення підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, адже положення зазначеного пункту застосовуються лише до пені, строк нарахування якої, на відміну від пені заявленої у складі вимог за Заяві, не закінчився на момент відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

46. Погоджуючись із наведеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зауважує, що підпунктом 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України визначено самостійну підставу для закінчення нарахування пені, настання якої обумовлено моментом запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. Водночас наведена норма не передбачає продовження до моменту введення мораторію строку нарахування тієї пені, щодо якої раніше настали передбачені законом правові наслідки спливу граничного строку її нарахування. Отже, настання обставини, з якою підпункт 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України пов`язує закінчення нарахування пені, не впливає на правові наслідки, які вже настали внаслідок закінчення відповідного строку її нарахування з інших підстав.

47. Застосування підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України не може нівелювати правові наслідки, передбачені підпунктом 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 цього Кодексу. Зазначені норми регулюють різні юридичні обставини: підпункт 129.3.3 пункту 129.3 визначає момент закінчення нарахування пені у зв`язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, тоді як підпункт 129.9.1 пункту 129.9 передбачає, що у разі закінчення 1095-го дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу виникло право нарахувати пеню платнику податків, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню. Тому введення мораторію після спливу цього строку не змінює правових наслідків, які вже настали відповідно до підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України.

48. Інше тлумачення наведених положень Податкового кодексу України фактично означало б можливість продовження або відновлення нарахування пені після спливу передбаченого законом строку її нарахування лише у зв`язку з подальшим відкриттям провадження у справі про банкрутство та введенням мораторію, що не відповідало б змісту положень як статті 129, так і статей 101, 102 Податкового кодексу України.

49. Отже, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника має наслідком припинення нарахування тієї пені, яка до такого моменту ще підлягала нарахуванню. Однак воно не може бути підставою для продовження строку нарахування пені, який уже закінчився, та відновлення пені, яка відповідно до пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України підлягає анулюванню.

50. Водночас доводи Податкового органу про те, що право на нарахування пені, визначеної у Заяві, виникло в нього в день відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, не відповідають положенням ані Податкового кодексу України (зокрема статті 129), ані КУзПБ (зокрема статті 41). Адже факт відкриття провадження у справі про банкрутство, за наявності передбачених законом умов, має наслідком припинення нарахування пені, але не є тим юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у Податкового органу права на нарахування пені за період, що передував відкриттю такого провадження. При цьому право на нарахування пені та припинення такого нарахування є різними за своїм правовим змістом юридичними наслідками.

51. При цьому встановлений господарськими судами попередніх інстанцій факт відображення Податковим органом відповідної суми пені в інтегрованій картці платника податків після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство не змінює моменту виникнення права на її нарахування. Відповідно, облікова операція Податкового органу не є юридичним фактом, з яким стаття 129 Податкового кодексу України пов`язує виникнення такого права.

52. Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованим відхилення господарськими судами попередніх інстанцій визначених у Заяві грошових вимог Податкового органу, які складаються з пені, щодо якої 1095-денний строк, обчислений від моменту виникнення права на її нарахування за кожним окремим податковим зобов`язанням, сплив до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

53. Скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права, що могло б бути правовою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

54. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

55. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд