ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 711/5788/21

На розгляд господарського суду Черкаської області (на підставі ували Черкаського апеляційного суду від 14.06.2023) було передано справу №711/5788/21.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена", в якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГБК "Сирена" від 05.04.2021 № 16-К про звільнення ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК "Сирена" з 06.04.2021; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату з лютого 2020р. по 05 квітня 2021р. у розмірі 77 061,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 45 календарних днів в розмірі 7 514,10 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2021р. по 25.10.2022р. в сумі 285 856,19 грн. та компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06.04.2021р. по день винесення рішення суду в сумі 285 856,19 грн.; допустити до негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК "Сирена" з 06.04.2021 та стягнути середній заробіток за 1 місяць.

16.04.2025 до господарського суду Черкаської області від позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, якою останній доповнив свої позовні вимоги новою - визнати недійсним та скасувати протокол загальних зборів членів гаражного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління, яка ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.04.2025 була прийнята до розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що його протиправно звільнено з посади та не виплачено заробітну плату.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано докази зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 у справі №711/5788/21 позовні вимоги задоволено частково. У задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління відмовлено. Наказ гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» від 05.04.2021 № 15-к визнано протиправним та скасовано. У задоволенні вимоги про поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» з 06.04.2021 з вимогою допустити до негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК «Сирена» з 06.04.2021 та стягнення середнього заробітку за 1 місяць відмовлено.

В решті вимог про стягнення коштів, які належить виплатити позивачу, як працівнику, за наслідками звільнення з посади залишено без розгляду.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» в дохід держави 908,00 грн.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач в частині оскарження протоколу та пред`явлення одночасної вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Скасовуючи наказ від 05.04.2021 № 15-к суд першої інстанції вказав, що він не відповідає фактичним взаємовідносинам сторін, оскільки ОСОБА_2 ще 31.01.2021 загальними зборами членів ГБК "Сирена" було звільнено з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), то саме ця підстава і ця дата звільнення є належною, а не за наказом від 05.04.2021 за прогули.

Щодо вимоги поновити ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив, що рішенням зборів від 31.01.2021 учасники реалізували своє безспірне право в будь-який час припинити повноваження всього правління ГБК "Сирена" (минула каденція) та одночасно звільнити ОСОБА_2 з посади голови правління (а голова правління одночасно є членом правління) та обрати новий персональний склад правління і голову правління.

Щодо решти позовних вимог, які були залишені без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що за наслідками вирішення корпоративного спору у справі, в межах якого господарським судом було встановлено дійсну дату та підставу звільнення позивача з посади Голови правління ГБК "Сирена" рішенням зборів від 31.01.2021, відповідач має сформувати дійсний наказ про звільнення ОСОБА_2 , змінити запис у трудовій книжці позивача, вирішити питання щодо розірвання трудового договору із позивачем (за наявності), провести всі належні розрахунки пов`язані зі звільненням саме з цієї підстави і лише за наявності спору по цих розрахунках спір у подальшому має вирішитися в суді як самостійний трудовий спір.

Суд першої інстанції вказав, що через призму корпоративного спору господарський суд не може застосовувати трудове законодавство, перевіряти розрахунки позивача та застосовувати власні розрахунки при визначенні виплат на користь позивача, які регулюються трудовим законодавством і відносяться до заробітку працівника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №711/5788/21 рішення господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 частково скасовано, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови та резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково. Наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 05.04.2021 № 16-К про звільнення ОСОБА_1 змінити, вказавши датою звільнення 31.01.2021, а підставою звільнення - п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_1 заробітну плату з квітня 2020 року по 31 січня 2021 року у розмірі 38 669,00 грн.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 41 календарних днів в розмірі 6 846,18 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_1 компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 000,00 грн.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на користь ОСОБА_1 380,00 грн судового збору за подачу позову. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» в дохід Державного бюджету України судовий збір за подачу позову у розмірі 1 363,15 грн. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 1 950,56 грн недоплаченого судового збору.»

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_1 456,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління (яка за суттю порушеного права є заявленням позивачем вимоги про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив «Сирена» в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління, що оформлене пунктом 3 протоколу від 31.01.2021), суд апеляційної інстанції виходив із того, що кооператив у визначений законом строк до дня їх проведення належним чином повідомив членів кооперативу про скликання загальних зборів на 31.01.2021 шляхом розміщення відповідних оголошень на загальнодоступних публічних місцях на території ГБК, а також шляхом направлення електронних повідомлень на всі відомі правлінню кооперативу номери телефонів, в тому числі і позивача. Як зазначає відповідач, ОСОБА_2 був присутній на загальних зборах, які відбулись 31.01.2021, однак відмовився від реєстрації, що було відображено у протоколі загальних зборів від 31.01.2021. Вказаних відомостей позивач не заперечив. Рішення приймалося за наявності відповідного кворуму, передбаченого як ст. 15 Закону України "Про кооперацію" так п. 9.6, 9.7 статуту ГБК, оскільки на зборах присутні більше половини його членів, а рішення ухвалені простою більшістю голосів відповідно до переліку членів кооперативу, що зареєструвались на загальних зборах.

Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ГБК "Сирена", враховуючи що члени ГБК "Сирена" рішенням зборів від 31.01.2021 реалізували своє безспірне право в будь-який час припинити повноваження всього правління ГБК "Сирена" (минула каденція) та одночасно звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління та обрати новий персональний склад правління і головою правління ОСОБА_4 .

Щодо вимоги визнати протиправним та скасувати наказ ГБК "Сирена" від 05.04.2021 № 16-К про звільнення ОСОБА_1 та поновлення останнього на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" з 06.04.2021, суд апеляційної інстанції врахував положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України та позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 800/7/17, та Верховного Суду у постановах від 17.01.2024 у справі № 708/447/23 та від 10.09.2025 у справі № 592/507/24, та дійшов висновку, що вірним формулюванням підстав для звільнення ОСОБА_1 є п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України, а датою звільнення - 31.01.2021.

Встановивши що при звільненні ОСОБА_1 з посади з ним не був повністю проведений розрахунок заборгованості по заробітній платі, враховуючи норми ст. ст. 115, 116 КЗпП України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заробітної плати, починаючи з 31 квітня 2020 року по 31 січня 2021 року у розмірі 38 669,00 грн. (4 723,00 грн за травень 2020, 4723,00 грн за липень 2020, 3 223,00 грн за серпень 2020, 5 000,00 грн за вересень 2020, 5 000,00 грн за жовтень 2020, 5 000 грн за листопад 2020, 5 000,00 грн за грудень 2020, 6 000,00 грн за січень 2021).

Встановивши, що позивач не використав відпустку у кількості 41 календарний день, суд дійшов висновку, що компенсація за невикористані дні відпустки становить 6 846,18 грн. (середньоденна зарплата 166,98 грн. (59 111,71 грн виплат на 12 календарних місяців роботи/354 календарні дні ) * 41 календарний день), які і слід стягнути з відповідача на користь позивача з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку із встановленим розміром заборгованості з виплати заробітної плати, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, апеляційний господарський суд, застосовуючи принципи справедливості та пропорційності, враховуючи обставини даної справи, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 000,00 грн.

Суд також виходив з того, що оскільки 31.01.2021 загальними зборами членів ГБК "Сирена" було звільнено позивача з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), а тому з даної дати він не має статусу працівника, у зв`язку із чим підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Враховуючи факт правомірного припинення повноважень голови правління з 31.01.2021 на підставі рішення загальних зборів членів ГБК "Сирена", також відсутні підстави для задоволення вимоги про допущення до негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК "Сирена" з 06.04.2021 та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Сирена" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скарга подана на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник, з урахуванням заяви про усунення недоліків, зазначає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не встановив юридичний факт, без якого закон взагалі не допускає виникнення повноважень керівника, та неправильно застосував ст. ст. 73, 76, 79, 86, 236 ГПК України, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо визначення предмета доказування, належності доказів та обов`язку суду встановити саме ті обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20, від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 щодо застосування ст. ст. 86, 236 ГПК України та стверджує, що апеляційний господарський суд фактично змінив предмет доказування, визнавши достатнім підтвердженням повноважень записом у трудовій книжці, відомостями з ЄДР та інші похідні документи, не встановивши існування первинного юридичного факту - рішення загальних зборів про обрання (переобрання) голови правління.

Також посилається на висновок у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/1253/19 щодо застосування ст. ст. 7, 8, 12, 15 ЗУ «Про кооперацію», відповідно до якого суд повинен перевіряти саме законність формування органів управління, компетенцію органу, який прийняв рішення, порядок його прийняття та відповідність цього рішення вимогам Закону України «Про кооперацію». Апеляційний суд, на думку скаржник, фактично підмінив перевірку первинного юридичного факту виникнення повноважень оцінкою похідних документів, унаслідок чого неправильно застосував ст. ст. 15, 16 ЗУ «Про кооперацію» та ст. 92 ЦКУ без урахування наведених правових висновків Верховного Суду, що є самостійною підставою касаційного оскарження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПКУ.

Відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 75 ГПК України, без врахування висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, Об`єднаної палати КГС у постанові від 19.12.2025 у справі №910/10365/15.

На думку скаржника, суд визнав доведеним законне набуття позивачем повноважень голови правління, пославшись на судові рішення у трудових спорах. Водночас у жодному із цих судових рішень не встановлювалися такі обставини як: факт прийняття загальними зборами кооперативу рішення про обрання позивача головою правління; дотримання вимог статей 15, 16 ЗУ «Про кооперацію» при формуванні органу управління; існування рішення компетентного органу, яке є юридичною підставою виникнення повноважень голови правління; правомірність проведення державної реєстрації зміни керівника на підставі документів, поданих державному реєстратору. Незважаючи на це, апеляційний суд фактично надав преюдиційне значення не встановленим фактичним обставинам, а власному тлумаченню наслідків попередніх судових рішень, чим поширив дію ст. 75 ГПКУ на питання, які не були предметом судового розгляду.

Посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 15, 16 ЗУ «Про кооперацію», ст. 92 ЦКУ та ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у правовідносинах, подібних до тих, що виникли у цій справі шляхом формування висновку Верховного Суду для вирішення питання права, зокрема: чи може суд визнати доведеним законне набуття повноважень голови правління кооперативу виключно на підставі запису у трудовій книжці та відомостей ЄДР, якщо рішення компетентного органу управління (загальних зборів), яким відповідно до ЗУ «Про кооперацію» повинні виникати такі повноваження, відсутнє, запис у трудовій книжці містить посилання на неіснуючий протокол загальних зборів, а державна реєстрація проведена на підставі іншого документа - протоколу правління? Необхідність формування зазначеного правового висновку обумовлена тим, що від правильного застосування ст. ст. 15, 16 ЗУ «Про кооперацію», ст. 92 ЦКУ та ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» залежить визначення юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення повноважень органу управління кооперативу. Зазначені норми права повинні застосовуватися таким чином, що виникнення повноважень голови правління кооперативу можливе виключно за наявності рішення компетентного органу, прийнятого відповідно до закону з урахуванням його верховенства над підзаконними актами і внутрішніми документами юридичних осіб. Запис у трудовій книжці, державна реєстрація, накази, кадрові документи або інші похідні документи можуть лише підтверджувати існування такого рішення, але не здатні самостійно створити або замінити юридичний факт, який закон пов`язує з виникненням корпоративних повноважень

Також скаржник посилаючись на ч. 3 ст. 310 ГПК України зазначає, що у даній справі суд апеляційної інстанції не встановив чи існувало рішення загальних зборів кооперативу про обрання/переобрання позивача головою правління, так і інші не менш значимі факти, зокрема як мінімум: виникнення системної заборгованості через неналежне виконання посадових обов`язків, оголошення недовіри позивачу, відсутність на робочому місці, неможливість виконання посадових обов`язків на період дії недовіри, оформлення звільнення в серпні 2020 року, відсутність нарахувань заробітної плати, відсутність власного майна в кооперативі, втрата членства в ГБК «Сирена» у зв`язку з продажем гаража, підробки документів, фотовідеофіксації самостійних заяв позивача на загальних зборах членів кооперативу, визнання загальними зборами кооперативу позивача непрацевлаштованим, проведення службових перевірок з подальшим затвердженням їх результатів загальними зборами членів кооперативу, відсутність в реєстраційній справі ГБК «Сирена» доказів належного обрання позивача, доведення кооперативу до банкрутства, тощо.

Також скаржник зазначає, що вихід апеляційного суду за межі власних повноважень протирічить усталеній практиці, зокрема висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, постанові ВПВС від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 14.04.2025 від 904/2465/21, від 20.09.2018 у справі №813/6286/15.

ОСОБА_1 також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №711/5788/21 та резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції: визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів членів гаражно будівельного кооперативу «Сирена» від 31.01.2021, оформлене протоколом від 31.01.2021. Скасувати Наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 05.04.2021 № 16-К про звільнення ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена». Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на користь ОСОБА_1 заробітну плату з березня 2020 року по 05 квітня 2021 року в розмірі 72 338,00 грн. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 45 календарних днів в розмірі 7 514,10 грн. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на користь ОСОБА_2 компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 06.04.2021 року по день винесення рішення суду.

Касаційна скарга подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що загальні збори скликані правлінням, оскільки на той час було відсутнє правління, а ОСОБА_2 як голова правління загальні збори не скликав; суд апеляційної інстанції помилково вважав, що на загальних зборах було присутнє більше половини членів кооперативу, відсутні належні та допустимі докази; суд апеляційної інстанції помилково вважав, що в порядку денному було питання про звільнення голови правління. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №927/546/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 902/671/18, від 28 січня 2021 року у справі № 910/15906/19, від 07 вересня 2021 року у справі № 916/2506/20, від 05 липня 2022 року у справі № 911/2269/20, від 25 травня 2023 року у справі № 916/636/22, від 04 травня 2023 року у справі № 911/3656/20, від 06 березня 2019 року у справі № 916/474/18, від 27 березня 2019 року у справі № 915/394/18, від 02 травня 2018 року у справі №918/373/17, від 15.02.2024 у справі №911/2739/22, які не було враховано апеляційним судом.

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно зроблено висновок, що під час звільнення не було повністю проведено розрахунок із ОСОБА_2 , однак неправильно застосовано строки оплати за відпрацьований час, невірно встановлено період.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково стягнув компенсацію за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 000 грн.

Додатково в заяві про усунення недоліків скаржник звертає увагу, що протоком від 31.01.2021 начебто припинено повноваження правління, але Голову не було звільнено. Наказ про звільнення було прийнято лише 05.04.2021. Судом апеляційної інстанції стягнуто заробітну плату по 31.01.2021, в той час як заробітна плата повинна була бути сплачена по 05.04.2021 з урахуванням актуальної практики Верховного Суду. Крім того, враховуючи, що судом апеляційної інстанції змінено підставу звільнення пункт 5 частини першої статті 41 КЗПП, в той же час суд апеляційної інстанції також повинен був врахувати, що відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Однак судом апеляційної інстанції таку вихідну допомогу не стягнуто. Позивач не міг пред`явити позов про стягнення вихідної допомоги в 2021 році, оскільки підставою звільнення було - за прогули. Так, слід врахувати актуальну практику Верховного Суду, а саме постанову від 18.09.2025 у справі № 910/8787/23.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19. Також посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 листопада 2024 року у справі №466/10073/22, за яким припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу не є порушенням його трудових прав, оскільки не обов`язково пов`язується з його звільненням. Припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу і його звільнення- це різні правові інститути.

В додаткових поясненнях скаржник просить врахувати постанови Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 910/357/20 (910/14593/20), де суд в повному обсязі задовольнив вимогу про стягнення компенсації за час затримки при звільненні за весь період з моменту звільнення з 25.05.2015 по 25.08.2020. Також, постанову Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц), де Суд дійшов висновку про сплату середнього заробітку за весь час затримки, а саме за період з 12.03.2015 по 20.09.2023 (2150 днів).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Гаражно-будівельний кооператив "Сирена" у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що позивач переслідує виключно мету переоцінки обставин без урахування наявних у матеріалах справи доказів.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Державна реєстрація ГБК "Сирена" як юридичної особи відбулася 17 березня 1999 року, а запис №10261200000004060 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відомостей про ГБК внесено 15 листопада 2005 року.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 , 1971 року народження (серія НОМЕР_1 ) остання містить наступні записи: « 16.05.2013 року Прийнятий на посаду голови правління ГБК «Сирена», на підставі протоколу № 2 від 20.04.2013, рішення зборів, наказ № 1 від 16.05.2013 року», а також « 05.04.2021 Звільнений за прогули, п. 4 ст. 40 КЗпПУ, на підставі наказу № 15-к від 05.04.2021».

Згідно наказу № 1 від 16.05.2013, підписаного головою правління ОСОБА_1 , він приступив до виконання обов`язків голови правління ГБК «Сирена» з 16.05.2013 з посадовим окладом 1800,00 грн. на місяць. Підстава: протокол загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 20.04.2013.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 31.01.2021, на загальних зборах членів кооперативу вирішувалося питання щодо припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 (минула каденція).

Зокрема, за виступами учасників доведена інформація до присутніх про відсутність в кооперативі документів про звільнення ОСОБА_1 , але в державному реєстрі, як зазначено, до сих пір обліковується інформація про ОСОБА_1 , як керівника ГБК «Сирена».

На відповідних загальних зборах ГБК «Сирена» прийняті рішення:

- припинити повноваження правління ГБК "Сирена" (минула каденція). Звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління. Процедуру звільнення оформити у відповідності до вимог чинного законодавства за наявними документами. Внести зміни до відомостей про юридичну особу в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: виключити зі складу керівників та підписантів ГБК "Сирена" ОСОБА_1 ;

- обрати персональний склад правління ГБК "Сирена" ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

- призначити головою правління ГБК "Сирена" ОСОБА_4 ;

- у зв`язку з обранням на посаду голови правління ГБК "Сирена", доручити ОСОБА_4 внести відповідні зміни до облікових записів згідно вимог законодавства. Внести зміни до відомостей про юридичну особу в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: включити до складу керівників та підписантів ГБК "Сирена" ОСОБА_4 .

Згідно виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесені відомості щодо керівника ГБК «Сирена» ОСОБА_4 з 08.02.2021.

Відповідно протоколу засідання правління № 1/21 від 06.02.2021 прийнято рішення про призначення внутрішньої службової перевірки по процедурам дотримання вимог трудового законодавства. Виділено в окреме провадження дослідження законності звільнення ОСОБА_1 .

За наявності порушень, вирішено провести коригування поданої у зв`язку зі звільненням звітності та викликати на комісійну співбесіду найманих працівників, а також встановлено строк для подання документів та пояснень не більше одного робочого дня з моменту проведення співбесіди.

Наказом № 2-к від 12.02.2021, який виданий головою правління ОСОБА_4 , призначено службову перевірку дотримання вимог трудового законодавства в частині обліку робочого часу, здійснення нарахувань, сплачених податків, надання відпусток, звільнення, тощо, найманих працівників за 2020 рік. Строк встановлено до 28.02.2021.

17.02.2021 за №10 на адресу ОСОБА_2 , головою правління ОСОБА_4 підготовлено листа про проведення вказаної вище службової перевірки та необхідність прибуття на засідання комісії 20.02.2021 на 14-00, в т.ч. для проведення співбесіди, передачі документації (2013-2018р.р.). Листа направлено рекомендованим листом з описом вкладень 17.02.2021, який вручено адресату 26.02.2021р., відповідно до трекінгу Укрпошти та накладній.

Відповідно до протоколу №2/21 від 20.02.2021р. засідання правління ГБК «Сирена»- знято з обговорення через відсутність запрошених осіб питання (п.13) щодо виклику на співбесіду ОСОБА_1 та інших осіб.

Як вбачається з акту від 08.02.2021, членами ГБК «Сирена» засвідчено факт відсутності на робочому місці найманого працівника ОСОБА_1 . Загальна тривалість часу відсутності на робочому місці перевищує три години. Аналогічний акт складено 03.03.2021.

Відповідно до розпорядження №4 від 09.03.2021, виданого головою правління ГБК ОСОБА_4., за результатами службової перевірки, призначеної наказом від 12.02.2021, вирішено подальше проведення службової перевірки вважати недоцільним і службову перевірку закінченою.

Головою ревізійної комісії ГБК «Сирена» ОСОБА_13 складено на ім`я голови правління доповідну записку від 26.03.2021 щодо відвідування робочого місця та виконання посадових обов`язків, зокрема і щодо ОСОБА_1 (відсутність на робочому місці з січня 2020р. по лютий-березень 2021р.).

Розпорядженням голови правління ОСОБА_4. №5 від 31.03.2021, зазначено про необхідність: відзвітувати по результатам службової перевірки на найближчому засіданні правління ГБК «Сирена»; підготувати документи на звільнення ОСОБА_1 за прогули.

Відповідно до рішення, викладеного у протоколі № 5/21 від 03.04.2021 року, правління ГБК «Сирена» вирішило про те, що на виконання розпорядження голови правління підготовлені документи на звільнення ОСОБА_1 .

Наказом голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_4 № 15-к від 05.04.2021 звільнено ОСОБА_1 , голову правління ГБК «Сирена» за прогули (в тому числі, відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин протягом лютого-березня 2021 року п. 4 ст. 40 КЗпП України; провести повний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. Підстави: доповідна записка від 26.03.2021, три акти про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці (без дати та номеру). У наказі наявний запис про те, що ОСОБА_2 ознайомлений та отримав копію примірника наказу 19.06.2021.

Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів членів гаражного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління, Верховний Суд враховує наступне.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першої та третьої статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Таким чином, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення/звільнення з посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №753/17776/19, від 15.09.2020 по справі №205/4196/18).

При розгляді спору щодо розірвання трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц та від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19.

Стаття 15 Закону України "Про кооперацію" (тут і далі по тексту в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає повноваження загальних зборів членів кооперативу, як вищого органу управління кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

За нормами ст. 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до п.9 Статуту відповідача, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції якого належить, зокрема, - утворення органів правління кооперативу, інших організацій кооперативу, визначення розміру оплати праці голови правління, а також кошторису кооперативу; вирішування питань щодо звільнення членів правління та посадових осіб інших органів управління від виконання покладених на них обов`язків.

Згідно з п.10 Статуту правління є виконавчим органом, підзвітним загальним зборам членів кооперативу чи зборам уповноважених. Члени правління кооперативу в кількості 9 чоловік, голова правління та його заступник обираються на загальних зборах членів кооперативу (зборах уповноважених) на строк 2 роки. За рішенням загальних зборів (зборів уповноважених), до повноважень правління кооперативу може бути віднесене будь-яке питання, що належить до компетенції загальних зборів.

Як передбачено у п. 11 цього Статуту, голова правління кооперативу та його заступники обираються з членів правління кооперативу на загальних зборах членів кооперативу (зборах уповноважених).

В разі порушення вимог Статуту кооперативу, чинного законодавства України головою правління, члени правління мають право виразити йому недовіру та обрати нового голову правління. Голова правління кооперативу, зокрема, - здійснює керівництво і управління кооперативом приймає та звільняє з роботи обслуговуючий персонал кооперативу тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до протоколу загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 31.01.2021 загальними зборами членів кооперативу вирішувалося питання щодо припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 (минула каденція).

Так, рішенням загальних зборів членів ГБК «Сирена», оформлених протоколом від 31.01.2021 вирішено, зокрема, припинити повноваження правління ГБК «Сирена» (минула каденція). Звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління. Процедуру звільнення оформити у відповідності до вимог законодавства за наявними документами. Внести зміни до відомостей про юридичну особу в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: виключити зі складу керівників та підписантів ГБК «Сирена» ОСОБА_1 . Також, прийнято рішення про обрання персонального складу правління ГБК та призначення головою правління ГБК ОСОБА_4 .

Відповідно до частин 4-5 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Аналогічні вимоги щодо повідомлення членів кооперативу про загальні збори кооперативу містяться і у п. 9.3 Статуту ГБК "Сирена".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальні збори членів ГБК "Сирена", що відбулися 31.01.2021 та на яких прийняті спірні у цій справі рішення, були скликані правлінням цього кооперативу; про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членам ГБК було повідомлено 10.01.2021 шляхом розміщення оголошення про це на дошці оголошень ГБК на прохідній та на кожному із рядів гаражів (перший гараж заїзду), а також у публічно доступному месенджері - вайбер-групі ГБК "Сирена", відповідно до наявної у ГБК бази актуальних телефонних номерів членів кооперативу останнім направлено понад 600 смс-повідомлень із запрошенням на загальні збори членів кооперативу, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та, зокрема, показаннями свідка - ОСОБА_14 .

Також враховано, як зазначає відповідач, що ОСОБА_2 був присутній на загальних зборах, які відбулись 31.01.2021, однак відмовився від реєстрації, що було відображено у протоколі загальних зборів від 31.01.2021. Вказаних відомостей позивач не заперечив.

З огляду на вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що кооператив у визначений законом строк до дня їх проведення належним чином повідомив членів кооперативу про скликання загальних зборів на 31.01.2021 шляхом розміщення відповідних оголошень на загальнодоступних публічних місцях на території ГБК, а також шляхом направлення електронних повідомлень на всі відомі правлінню кооперативу номери телефонів, в тому числі і позивача.

Аналогічні висновки щодо належності та допустимості наведених доказів як підтвердження дотримання порядку скликання загальних зборів кооперативу були сформульовані Верховним Судом при розгляді справи №925/893/23 (925/309/24) за позовом ОСОБА_2 до Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від 16.10.2022 №2/22.

Пунктом 9.6. Статуту відповідача установлено, що Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі.

Відповідно до п. 9.7. Статуту відповідача рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття або внесення змін до статуту, про вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про організацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відкритим голосуванням.

Апеляційним господарським судом встановлено, що з оскаржуваного позивачем рішення загальних зборів членів ГБК від 31.01.2021, оформленого відповідним протоколом вбачається, що на загальних зборах присутні 544 осіб, тоді як загальна кількість членів кооперативу становить 870 осіб. Таким чином, рішення приймалося за наявності відповідного кворуму, передбаченого як ст. 15 Закону України "Про кооперацію" так п. 9.6, 9.7 статуту ГБК, оскільки на зборах присутні більше половини його членів, а рішення ухвалені простою більшістю голосів відповідно до переліку членів кооперативу, що зареєструвались на загальних зборах.

Позивач у касаційній скарзі не погоджується з такими встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, та посилається на ряд постанов Верховного Суду, які на думку скаржника, не враховані апеляційним господарським судом.

Зокрема, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано наступні висновки Верховного Суду, які містяться в постановах від 02.04.2019 у справі №927/546/18, від 18.09.2019 у справі №902/671/18, від 28.01.2021 у справі №910/15906/19, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 25.05.2023 у справі №916/636/22, від 04.05.2023 у справі №911/3656/20:

«Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.»

Крім того посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 травня 2023 року у справі № 916/636/22, від 06 березня 2019 року у справі №916/474/18, від 27 березня 2019 року у справі № 915/394/18, від 02 травня 2018 року у справі № 918/373/17 про те, що відсутність кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або неможливість встановлення кворуму є безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Проте Верховний Суд звертає увагу, що зазначені висновки були враховані апеляційним господарським судом і встановлено обставини наявності кворуму на спірних загальних зборах та належності повідомлення про їх проведення, а доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин.

При цьому, доводи позивача про те, що згідно порядку денного питання звільнення ОСОБА_2 не виносилось, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки у п. 3 порядку денного зазначено «Припинення повноважень правління ГБК «Сирена». Так як позивач перебував на посаді голови правління ГБК «Сирена», тому питання звільнення його із займаної посади охоплювалось п. 3 порядку денного.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління (які за суттю порушеного права є заявленням позивачем вимоги про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сирена в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління, що оформлене пунктом 3 протоколу від 31.01.2021), а доводи скаржника (позивача) в цій частині безпідставними.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГБК "Сирена" від 05.04.2021 № 16-К про звільнення ОСОБА_1 та поновлення останнього на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" з 06.04.2021, Верховний Суд зазначає наступне.

Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим відсторонення відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц.

Господарські суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли обґрунтованого висновку про те, що члени ГБК "Сирена" рішенням зборів від 31.01.2021 реалізували своє безспірне право в будь-який час припинити повноваження всього правління ГБК "Сирена" (минула каденція) та одночасно звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління та обрати новий персональний склад правління і головою правління ОСОБА_4 , з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ГБК "Сирена".

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 761/36220/17).

З урахуванням викладеного, помилкове зазначення в наказі формулювання дати причини звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є неправильним, адже ОСОБА_1 займав посаду голови правління, тобто був посадовою особою кооперативу, повноваження якого були припинені за рішенням уповноваженого органу - загальних зборів від 31.01.2021, що є підставою для внесення змін до наказу.

Апеляційний господарський суд правильно застосував норми ч. 3 ст. 235 КЗпП України, та дійшов правильного висновку про необхідність змінити формулювання у наказі про звільнення позивача, вказавши підставу звільнення - п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а дату звільнення - 31.01.2021.

Не погоджуючись з такими висновками апеляційного суду відповідач у касаційній скарзі вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не заявляв вимогу про зміну наказу, а вихід апеляційного суду за межі власних повноважень протирічить усталеній практиці, зокрема висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, постанові ВПВС від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 14.04.2025 від 904/2465/21, від 20.09.2018 у справі №813/6286/15.

Верховний Суд звертає увагу на актуальну позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №125/1514/20, викладену у постанові від 23.04.2025. У вказаній справі розглядався позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи вимогу про поновлення позивача на посаді директора, врахувавши обставини справи та положення статті 235 КЗпП України дійшла висновку, що зміна дати та підстав звільнення за обставинами цієї справи є єдиним можливим способом поновлення трудових прав заявниці.

Таким чином, оскільки загальними зборами членів ГБК "Сирена" 31.01.2021 було звільнено позивача з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), то саме ця підстава і ця дата звільнення є належною, а тому апеляційний господарський суд, встановивши дані обставини, правильно застосував положення ч. 3 ст. 235 КЗпП України.

Вказаним спростовуються посилання скаржника (відповідача) на вихід суду за межі позовних вимог та посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 14.04.2025 у справі №904/2465/21, від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, в тому числі з огляду на відсутність схожості спірних правовідносин у вказаних справах і у цій у контексті змісту судових рішень, предмету та підстав позову.

Суд апеляційної інстанції врахував, що положеннями закону передбачено обов`язок роботодавця здійснити звільненому працівнику при його звільненні виплату, зокрема компенсації за всі не використані звільненим працівником дні щорічної відпустки (стаття 83 КЗпП та частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»), заробітної плати за фактично відпрацьовані дні (стаття 94 КЗпП України), компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу) (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (тут і далі на момент виникнення спірних правовідносин та час подачі позову) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем, у заяві про збільшення позовних вимог, поданої до суду першої інстанції 16.04.2025, та прийнятої до розгляду ухвалою від 24.04.2025, заявлено до стягнення 77 061,00 грн невиплаченої заробітної плати з лютого 2020 року по 05 квітня 2021.

Апеляційний господарський суд, враховуючи положення ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, встановив, що при звільненні ОСОБА_1 з посади з ним не був повністю проведений розрахунок заборгованості по заробітній платі, враховуючи норми. При цьому, згідно з реєстром застрахованих осіб органів Пенсійного фонду України (форма ОК-5) та відомостей органів ДПІ станом на 14.09.2022 позивачу була виплачена заробітна плата за лютий, березень, квітень, червень у сумі у загальній сумі 20 877,30 грн та за серпень у сумі 1 500,00 грн. А тому заявлення вимог про стягнення заробітної плати з лютого 2020 по 05 квітень 2020, за червень 2020 та частково серпень 2020 є неправомірними. При цьому, позивачем неправомірно заявлено вимоги про стягнення заробітної плати з лютого по березень 2021, оскільки, як вже було зазначено вище, його 31.01.2021 рішенням загальних зборів відповідача було звільнено з посади голови правління.

Враховуючи встановлений судом факт перебування ОСОБА_1 на посаді голови правління кооперативу до 31.01.2021, здійснивши власний розрахунок сум, які підлягають до виплаті, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заробітної плати, починаючи з 31 квітня 2020 року по 31 січня 2021 року у розмірі 38 669,00 грн. (4 723,00 грн за травень 2020, 4723,00 грн за липень 2020, 3 223,00 грн за серпень 2020, 5 000,00 грн за вересень 2020, 5 000,00 грн за жовтень 2020, 5 000 грн за листопад 2020, 5 000,00 грн за грудень 2020, 6 000,00 грн за січень 2021).

З огляду на викладене, доводи позивача про неправильно визначений період, за який підлягають стягненню ці суми, є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не встановив факт прийняття загальними зборами кооперативу рішення про обрання (переобрання) позивача головою правління, Верховний Суд зазначає наступне.

Апеляційний господарський суд надав оцінку аргументам відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази про обрання (переобрання) ОСОБА_2 головою правління ГБК «Сирена» у 2013, 2015, 2017, 2019 роках, а тому він не має трудового стажу в ГБК «Сирена».

Зокрема судом апеляційної інстанції враховано, що на розгляді господарського суду Черкаської області перебувала справа 925/893/23(711/3727/23) за позовом Гаражно-будівельний кооператив "Сирена" про стягнення з ОСОБА_2 275 436 грн 42 коп. збитків у вигляді неправомірно отриманої заробітної плати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.09.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та постановою Верховного Суду від 28.07.2025, в задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд у постанові Суду від 28.07.2025 у справі №925/893/23(711/3727/23) погодився з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про: 1) належне обрання ОСОБА_2 головою правління ГБК "Сирена", тобто таке обрання, яке відповідає положенням чинної на той час редакції Статуту ГБК "Сирена" та є законним; 2) виконання ОСОБА_2 повноважень голови правління кооперативу до 31.01.2021 - дня його звільнення за рішенням загальних зборів членів ГБК "Сирена" з посади голови правління кооперативу і обрання на цю посаду іншої особи ОСОБА_4 . 3) і відповідне право на одержання від ГБК "Сирена" заробітної плати за виконання повноважень голови правління кооперативу.

В силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Врахувавши встановлені у справі №925/893/23(711/3727/23) обставини апеляційний господарський суд не порушив норми частини 4 статті 75 ГПК України, на чому наполягає відповідач.

Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що ні норми Закону України "Про кооперацію", ні положення статуту кооперативу кооперативу (у відповідних його редакціях) не передбачали автоматичного припинення повноважень голови правління кооперативу у зв`язку зі спливом встановленого статутом та законом присічного (граничного) строку його повноважень, з огляду на що, навіть у разі подання ним за власною ініціативою заяви про дострокове припинення повноважень, слід вважати, що ці повноваження продовжуються і після спливу встановленого законом присічного строку, на який голова правління може бути обраний.

З такими висновками також погоджується колегія суддів у даній справі і підстав для відступу від них не вбачає.

Заперечення Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" обставин перебування ОСОБА_2 на посаді голови правління кооперативу не є послідовним з його діями, зокрема щодо прийняття рішень загальних зборів членів кооперативу 31.01.2021 про припинення повноважень ОСОБА_2 як голови правління кооперативу та звільнення його в подальшому на підставі оскаржуваного наказу.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції врахував як преюдиціальні обставини, встановлені в справі №925/893/23(711/3727/23) в порядку статті 75 ГПК України, так і оцінив надані сторонами докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Суд відхиляє посилання відповідача на загальні висновки Верховного Суду у постановах від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 17.06.2022 у справі №904/6994/20, від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 щодо дослідження доказів та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, Об`єднаної палати КГС у постанові від 19.12.2025 у справі №910/10365/15 щодо застосування ст. 75 ГПК України, а також посилання на постанову Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/1253/19, оскільки постанова апеляційного господарського суду таким висновкам не суперечить.

Зазначеним вище спростовується і підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Так, відповідач вказує на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 15, 16 ЗУ «Про кооперацію», ст. 92 ЦКУ та ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема: чи може суд визнати доведеним законне набуття повноважень голови правління кооперативу виключно на підставі запису у трудовій книжці та відомостей ЄДР, якщо рішення компетентного органу управління (загальних зборів), яким відповідно до Закону України «Про кооперацію» повинні виникати такі повноваження, відсутнє, запис у трудовій книжці містить посилання на неіснуючий протокол загальних зборів, а державна реєстрація проведена на підставі іншого документа - протоколу правління.

Верховний Суд звертає увагу, що з огляду на викладене вище у цій постанові, скаржник помилково вважає, що суд апеляційної інстанції визнав доведеним законне набуття повноважень голови правління кооперативу виключно на підставі запису у трудовій книжці та відомостей ЄДР. Крім того суд звертає увагу, що в межах даної справи предметом доказування та перевірки є перш за все законність припинення повноважень ОСОБА_2 на підставі рішень загальних зборів та оскаржуваного наказу, а також перевірка наявності підстав для поновлення його на роботі та стягнення з відповідача відповідних виплат. Питання щодо належного та законного обрання ОСОБА_2 головою правління ГБК "Сирена" та факт законного перебування його на посаді було предметом дослідження у справі №925/893/23(711/3727/23), і встановлені у цій справі обставини обґрунтовано враховано апеляційним господарським судом.

З огляду на викладене, у даній справі відсутні підстави формувати висновки, на які вказує відповідач.

Стосовно компенсації за всі не використані звільненим працівником дні щорічної відпустки, то, апеляційний господарський суд встановив, що кількість невикористаних днів щорічної відпустки складає: з 16.05.2019 по 16.05.2020 - 24 дня; з 16.05.2020 по 31.01.2021 - 17 днів. Всього позивач не використав відпустки у кількості 41 календарних днів. Враховуючи відомості за останні 12 місяців виплати, наведені у Державному реєстру фізичних осіб платників податку від 14.09.2022 та реєстрі застрахованих осіб органів Пенсійного фонду України (форма ОК-5), апеляційний господарський суд дійшов висновку, що компенсація за невикористані дні відпустки становить 6 846,18 грн. (Середньоденна зарплата 166,98 грн. (59 111,71 грн виплат на 12 календарних місяців роботи/354 календарні дні ) * 41 календарний день), які і слід стягнути з відповідача на користь позивача з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Також апеляційний господарський суд враховуючи актуальні висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц та від 08 жовтня 2025 року в справі № 489/6074/23, правильно застосував положення ст. 117 КЗпП України та з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку із встановленим розміром заборгованості з виплати заробітної плати, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, застосовуючи принципи справедливості та пропорційності, враховуючи обставини даної справи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 000,00 грн.

Натомість доводи позивача у касаційній скарзі зводяться до незгоди з розрахунком, оскільки на думку позивача місяцем його звільнення є квітень 2021, а не січень, а також скаржник (позивач) вважає що розрахунок має здійснюватися по день судового засідання - 16.12.2025 і становити 731568,99 грн.

Проте, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, датою звільнення позивача є 31.01.2021, а тому апеляційний суд вірно в розрахунку виходив з того, що останніми 2 місяцями роботи є відповідно грудень 2020 та січень 2021р.

Позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду у справах, в яких стягувалась компенсація за весь час затримки, не врахував, що 19 липня 2022 року у статтю 117 КЗпП України внесено зміни, за якими у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Особливість цих змін полягає в тому, що попередня редакція статті 117 КЗпП України не містила обмеження щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним строком.

Апеляційний господарський суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 306/2708/23 сформулювала правовий висновок про те, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року до 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року до 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців.

А тому аргументи позивача в цій частині Суд також визнає необґрунтованими.

Апеляційний господарський суд врахувавши, що 31.01.2021 Загальними зборами членів ГБК "Сирена" було звільнено позивача з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), з даної дати він не має статусу працівника, беручи до уваги статтю 235 КЗпП України дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, враховуючи факт правомірного припинення повноважень голови правління з 31.01.2021 на підставі рішення загальних зборів членів ГБК "Сирена", також відсутні підстави для задоволення вимоги про допущення до негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК "Сирена" з 06.04.2021 та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.09.2025 у справі №910/8787/23 та твердження про необхідність стягнення з відповідача і вихідної допомоги Верховний Суд відхиляє, оскільки посилання на рішення у справі №910/8787/23, в якій предметом позову було саме стягнення суми вихідної допомоги, не є релевантним з обставинами даної справи, де такої вимоги заявлено не було.

Верховний Суд також не раз наголошував, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Однак, як вбачається з викладеного вище, наведені позивачем і відповідачем підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування чи зміну оскаржуваної постанови.

Перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржниками не доведено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень, а доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довели неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої у справі постанови.

За таких обставин, доводи касаційних скарг не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд