ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/2101/22

9. 09.09.2021 правління Національного банку України (далі - НБУ) рішенням №495-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "КБ "Земельний Капітал"" відкликало банківську ліцензію та розпочало ліквідацію Банку.

10. На підставі цього рішення виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 09.09.2021 №907 "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "Земельний Капітал" та делегування повноважень ліквідатора банку".

11. У липні 2022 року КП "Теплоенерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ "КБ "Земельний Капітал" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії №040100 від 10.04.2011 у розмірі 478 047,90 грн, 3% річних у сумі 4 234,41 грн, інфляційних збитків у розмірі 28 310,96 грн та пені в сумі 43 971,51 грн.

12. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.10.2022 позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з АТ "КБ "Земельний Капітал" на користь КП "Теплоенерго" заборгованість у розмірі 478 047,90 грн, пеню у сумі 43 807,97 грн, 3% річних у розмірі 4 211,39 грн, інфляційні втрати у сумі 28 310,96 грн; у задоволенні іншої частини позову відмовив.

13. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2023 змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 та виклав абз.2 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути з АТ "КБ "Земельний Капітал" на користь КП "Теплоенерго" заборгованість у розмірі 478 047,90 грн". В іншій частині рішення залишив без змін.

14. 21.02.2023 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2023 Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ.

15. 01.04.2024 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №403 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про виконання ліквідаційної процедури АТ "КБ "Земельний Капітал"".

16. 22.07.2024 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №791 "Про деякі питання ліквідації АТ "КБ "Земельний Капітал".

17. 25.03.2026 старший державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Правобережний відділ ДВС) прийняв постанову ВП НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 у справі №904/2101/22 про стягнення з АТ "КБ "Земельний капітал" на користь КП "Теплоенерго" заборгованості у розмірі 478 047,90 грн.

18. Крім того, 25.03.2026 старший державний виконавець Правобережного відділу ДВС прийняв постанову ВП НОМЕР_1 про арешт коштів боржника - АТ "КБ "Земельний Капітал".

19. 03.04.2026 від АТ "КБ "Земельний Капітал" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, в якій заявник просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Правобережного відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 25.03.2026;

- визнати протиправною та скасувати постанову Правобережного відділу ДВС про накладення арешту на кошти боржника ВП НОМЕР_1 від 25.03.2026;

- зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський відділ ДВС) повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" та виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно боржника АТ "КБ "Земельний Капітал", які внесені на підставі виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.

20. У скарзі АТ "КБ "Земельний Капітал" зазначив таке:

- державний виконавець порушив вимоги п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження", оскільки на момент відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 НБУ вже прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "КБ "Земельний Капітал", що є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

- скаржник посилався на пріоритетність спеціального Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до пунктів 3, 7 ч.2 ст.46 якого з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність усі публічні обтяження та арешти на майно (кошти) банку, а накладення нових арештів не допускається;

- ліквідаційну процедуру банку завершено 01.04.2024 шляхом затвердження ліквідаційного балансу та звіту, а незадоволені в ході ліквідації вимоги кредиторів вважаються погашеними відповідно до ч.2 ст.52 цього Закону;

- стягувач протягом ліквідаційної процедури мав можливість, проте не скористався правом звернутись до Фонду із заявою про включення своїх вимог до реєстру акцептованих вимог;

- на підтвердження своєї позиції у скарзі навів правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зокрема, про те, що задоволення вимог кредитора поза межами ліквідаційної процедури банку не допускається, а судове рішення про стягнення є лише підставою для звернення до Фонду, а не для відкриття виконавчого провадження в загальному порядку;

- оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника є протиправними та підлягають скасуванню.

21. 09.04.2026 старший державний виконавець Правобережного відділу ДВС прийняв постанову ВП НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.39 Закону "Про виконавче провадження", припинення арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення. Зі змісту цієї постанови вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що відповідно до рішення правління НБУ від 09.09.2021 №469-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "КБ "Земельний Капітал" (тоді як рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку має №495-рш) відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати АТ "КБ "Земельний Капітал".

22. Згідно з Інформацією від 09.04.2026 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 №904/2101/22 про стягнення з АТ "КБ "Земельний Капітал" на користь КП "Теплоенерго" 478 047,90 грн закінчено на підставі п.4 ч.1 ст.39 Закону "Про виконавче провадження" у зв`язку з прийняттям НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

23. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 13.04.2026, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026, визнав протиправними постанови Правобережного відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 25.03.2026 та про накладення арешту на кошти боржника ВП НОМЕР_1 від 25.03.2026; у задоволенні скарги АТ "КБ "Земельний Капітал" в частині скасування вищезазначених постанов, зобов`язання повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" та виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно боржника АТ "КБ "Земельний Капітал" відмовив.

24. Суд першої інстанції виходив із такого:

- пункт 4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" містить імперативну підставу для повернення виконавчого документа, оскільки на час його пред`явлення НБУ вже прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку;

- Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним; його ст.46 забороняє накладення нових арештів на кошти банку, який ліквідується;

- затвердження 01.04.2024 ліквідаційного балансу свідчить про завершення ліквідаційної процедури, а вимоги, не задоволені на дату складення балансу, вважаються погашеними;

- КП "Теплоенерго" не подало вимоги до Фонду, а рішення про стягнення заборгованості саме по собі не змінює порядку та черговості її задоволення;

- правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №910/23398/16 та №381/622/17 підтверджують неможливість задоволення вимог окремого кредитора поза ліквідаційною процедурою.

25. Суд першої інстанції відмовив у скасуванні постанов виконавця, оскільки до розгляду скарги виконавче провадження було закінчене, арешт припинений, а інші заходи примусового виконання скасовані. Вимоги про повернення виконавчого документа та виключення відомостей із Єдиного реєстру боржників суд також не задовольнив, зазначивши, що на час розгляду скарги відомості про Банк у цьому реєстрі були відсутні.

26. Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції та додатково зазначив таке:

- рішення НБУ про ліквідацію Банку та рішення Фонду про початок ліквідації становили передбачені пунктами 4, 11 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" підстави для повернення наказу без прийняття до виконання;

- постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 не підлягає застосуванню, оскільки в тій справі ліквідатора банку було зобов`язано вчинити певні дії, а стягувач попередньо звертався до нього з вимогою про добровільне виконання; у цій справі ухвалено рішення про стягнення коштів і доказів такого звернення немає;

- спеціальний механізм задоволення вимог кредиторів поширюється на всі вимоги, незалежно від часу їх виникнення та наявності судового рішення;

- рішення Фонду від 01.04.2024 №403 підтверджує затвердження ліквідаційного балансу; затвердження Фондом кошторису витрат до державної реєстрації припинення Банку не свідчить про продовження ліквідаційної процедури у значенні, яке виключало б застосування п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження";

- визнання постанов виконавця протиправними відповідало повноваженням суду, передбаченим ст.343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

27. 23.07.2026 КП "Теплоенерго" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги АТ "КБ "Земельний Капітал".

28. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК КП "Теплоенерго" зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував:

- п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження", що полягає у його застосуванні до правовідносин із примусового стягнення сум, що не є конкурсними вимогами та який не підлягає застосуванню до таких вимог;

- ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пп.12 п.1 розд.VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, що полягає у їх застосуванні до правовідносин із примусового стягнення сум, що не є конкурсними вимогами, та до правовідносин, що не виникли в результаті зміни кредитора у зобов`язанні, та які не підлягають застосуванню до таких вимог;

- ст.53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що полягає у її застосуванні до правовідносин із примусового стягнення сум, що не є конкурсними вимогами, та яка не підлягає застосуванню до таких вимог.

29. Скаржник також зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, та врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, у неподібних правовідносинах.

30. Доводи скаржника зводяться до такого:

- остаточним рішенням у цій справі вже встановлено, що борг виник за теплову енергію, поставлену під час ліквідації Банку, є поточними витратами ліквідаційної процедури, сплачується позачергово та не потребує акцептування;

- суди помилково застосували пункти 4, 11 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" до вимоги, яка не є конкурсною;

- суд апеляційної інстанції помилково вважав неподібними правовідносини у цій справі та у справі №5002-17/1718-2011, оскільки в обох справах об`єктом є витрати ліквідаційної процедури, а змістом правовідносин - право на їх позачергове отримання на підставі остаточного судового рішення; відмінність способів захисту не усуває подібності;

- попереднє звернення із заявою про добровільне виконання не передбачене законом як передумова примусового виконання; тривале невиконання остаточного рішення є бездіяльністю боржника, що підтверджує відмову від його виконання; на підтвердження цього скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №659/1012/18;

- постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16 стосувалася конкурсної вимоги вкладника, яка підлягала задоволенню у визначеній законом черговості, тому ці правовідносини не є подібними;

- стаття 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і пп.12 п.1 розд.VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів регулюють задоволення конкурсних вимог та внесення змін до реєстру, а не оплату поточних витрат ліквідації;

- висновок про завершення ліквідаційної процедури не враховує відсутність у Єдиному державному реєстрі запису про припинення Банку, затверджений рішенням Фонду від 20.04.2026 №398 кошторис витрат на період до такої реєстрації, який передбачає комунальні платежі, а також те, що скаргу подано самим Банком, а не Фондом.

31. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

32. Верховний Суд ухвалою від 12.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Теплоенерго", розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження.

33. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (п.7 ч.3 ст.2 ГПК).

34. За змістом ст.326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

35. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК).

36. Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.339 ГПК).

37. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст.339-1 ГПК).

38. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону "Про виконавче провадження").

39. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом "Про виконавче провадження".

40. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону "Про виконавче провадження").

41. Зі ст.1 Закону "Про виконавче провадження" вбачається, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

42. Одним із таких актів є Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч.1 ст.1 цього Закону).

43. Відповідно до п.8 розд.Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

44. Відповідно до ч.3 ст.46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

45. Тобто допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

46. Відповідно до п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, якщо НБУ прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Пункт 11 цієї частини передбачає повернення документа, якщо Фонд прийняв рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Щодо відкриття виконавчого провадження

47. У цій справі Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.10.2022 позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з АТ "КБ "Земельний Капітал" на користь КП "Теплоенерго" заборгованість у розмірі 478 047,90 грн, пеню у сумі 43 807,97 грн, 3% річних у розмірі 4 211,39 грн, інфляційні втрати у сумі 28 310,96 грн; у задоволенні іншої частини позову відмовив.

48. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2023 змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 та виклав абз.2 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути з АТ "КБ "Земельний Капітал" на користь КП "Теплоенерго" заборгованість у розмірі 478 047,90 грн". В іншій частині рішення залишив без змін.

49. Суди встановили, що у період з січня 2022 року до березня 2022 року (тобто після початку здійснення процедури ліквідації АТ "КБ "Земельний Капітал") КП "Теплоенерго" поставило АТ "КБ "Земельний Капітал" теплову енергію на суму 478 047,90 грн, і АТ "КБ "Земельний Капітал" не заперечувало факту отримання цих послуг.

50. Суди вказали, що постачання теплової енергії АТ "КБ "Земельний Капітал" здійснювалось у період з січня 2022 року до березня 2022 року, під час здійснення процедури ліквідації Банку, тому ці витрати є такими, що на них не поширюються обмеження, встановлені положенням п.1 ч.5 ст.36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". З огляду на це, оплата вартості теплової енергії здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку. Звернення позивача до відповідача з заявою про акцептування вимог, відповідно до ч.1 ст.49 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не потребується.

51. Отже, суди кваліфікували вартість теплової енергії як витрати, пов`язані із забезпеченням ліквідаційної процедури, які сплачуються позачергово, і зазначили, що звернення із заявою про акцептування такої вимоги не потрібне.

52. Ці висновки містяться в остаточному судовому рішенні у цій справі. Під час розгляду скарги на дії виконавця Банк не може повторно ставити під сумнів ані характер присудженої суми, ані встановлений судом порядок її сплати. Аналогічний підхід щодо неприпустимості перегляду змісту остаточного рішення на стадії виконання викладено у п.7.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011.

53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 №5002-17/1718-2011, на яку посилається скаржник та яку не застосували суди попередніх інстанцій, зробила висновки щодо застосування п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження", вказавши, що ця норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

54. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення банком певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор (банк) відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

55. У п.7.41 постанови Велика Палата Верховного Суду окремо вказала, не вважає за необхідне відступати від правових висновків щодо необхідності забезпечення державою належних механізмів виконання судового рішення шляхом зобов`язання ліквідатора банку до вчинення певних дій чи стягнення коштів з боржника у випадку, якщо уповноважена особа банку (ліквідатор) за певних обставин відмовляється вчинити належні дії з виконання судового рішення у процедурі ліквідації банку. Тому сама відмінність між формулюванням резолютивних частин судових рішень у справі №5002-17/1718-2011 та у справі, що переглядається, не свідчить про неподібність правовідносин.

56. Цей висновок узгоджується з критеріями подібності, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. Визначальними є зміст спірних правовідносин та їх об`єкт. В обох справах йдеться про виконання остаточного рішення щодо витрат, які виникли під час ліквідаційної процедури і підлягають позачерговій сплаті.

57. Натомість з постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, яку застосував суд першої інстанції, вбачається, що вимога походила з договору банківського вкладу та підлягала задоволенню у встановленій законом черговості як конкурсна. Наведений судом першої інстанції висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2021 у справі №381/622/17, також стосувався вимоги, що підлягала включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Тому, висновки у цих справах не спростовують можливості примусового виконання рішення щодо поточних витрат ліквідації.

58. Крім того, суд апеляційної інстанції також послався на п.11 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження". Ця норма має ту саму мету, що й п.4: не допустити індивідуального примусового задоволення конкурсних вимог поза процедурою ліквідації банку. Рішення Фонду про початок ліквідації приймається на підставі рішення НБУ, тому обидві підстави зазвичай існують одночасно.

59. Застосування п.11 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" до поточних витрат без винятку, визнаного Великою Палатою Верховного Суду для п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження", позбавило б цей виняток практичного змісту, оскільки виконавчий документ не можна було б повернути за п.4, але належало б повернути через те саме рішення про ліквідацію за п.11. Тому, пункти 4 і 11 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" повинні тлумачитися системно та однаково розмежовувати конкурсні вимоги і поточні витрати ліквідаційної процедури.

60. Верховний Суд не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 №5002-17/1718-2011 залежить від попереднього письмового звернення стягувача до Банку або Фонду. У тій справі таке звернення було доказом відмови ліквідатора, проте Велика Палата Верховного Суду не сформулювала його як окрему обов`язкову передумову примусового виконання рішення суду.

61. Закон не зобов`язує стягувача після набрання рішенням законної сили повторно вимагати від боржника виконати свій обов`язок. Банк був учасником справи, знав про остаточне рішення від 06.02.2023, однак до відкриття виконавчого провадження 25.03.2026 його не виконав. Подавши скаргу, Банк не заявив про готовність сплатити присуджену суму, а наполягав на неможливості її примусового стягнення. Сукупність цих обставин свідчить про відмову від добровільного виконання рішення.

62. Посилання судів на ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та реєстр акцептованих вимог кредиторів не враховує встановленого остаточним рішенням характеру заборгованості. Черговість, передбачена цією статтею, стосується конкурсних вимог. Тоді як поточні витрати ліквідаційної процедури оплачуються позачергово і не включаються до цього реєстру.

63. Підпункт 12 п.1 розд.VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів регулює внесення змін до затвердженого реєстру. Він не встановлює обов`язку включати до реєстру поточні витрати ліквідаційної процедури та не може змінити висновків остаточного рішення у цій справі.

64. Затвердження Фондом ліквідаційного балансу також не змінює правової природи стягнутої за рішенням суду суми та не скасовує остаточного судового рішення. На час відкриття виконавчого провадження Банк не був припинений як юридична особа. Крім того, рішенням від 20.04.2026 №398 Фонд затвердив кошторис витрат до дати внесення запису про припинення Банку, який передбачав, зокрема, комунальні платежі. За цих обставин ст.53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є підставою для відмови у примусовому виконанні рішення щодо поточних витрат.

65. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункти 4, 11 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження" та дійшли помилкового висновку про протиправність постанови від 25.03.2026 про відкриття ВП НОМЕР_1.

Щодо постанови про арешт коштів та інших вимог скарги

66. КП "Теплоенерго" просить скасувати рішення судів повністю, водночас касаційна скарга не містить окремих доводів щодо застосування судами пунктів 3, 7 ч.2 ст.46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та заборони накладення нових арештів на кошти Банку.

67. Тому відповідно до ч.1 ст.300 ГПК Верховний Суд не перевіряє правильність висновків судів у частині визнання протиправною постанови від 25.03.2026 про арешт коштів Банку; оскаржувані рішення у цій частині підлягають залишенню без змін.

68. Як встановили суди попередніх інстанцій, до розгляду скарги судом першої інстанції державний виконавець закінчив ВП НОМЕР_1, припинив арешт майна Банку та скасував інші заходи примусового виконання. Тому, скасування постанови про арешт не було необхідним для поновлення прав Банку.

69. Після прийняття виконавчого документа до виконання та закінчення виконавчого провадження відсутні підстави зобов`язувати виконавця повернути наказ за п.4 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження", який регулює вирішення питання до відкриття виконавчого провадження.

70. На час розгляду скарги відомості про Банк, внесені у зв`язку з ВП НОМЕР_1, у Єдиному реєстрі боржників були відсутні. Отже, суди обґрунтовано відмовили у зобов`язанні виключити такі відомості. У цій частині підстав для зміни чи скасування судових рішень немає.

71. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення в частині визнання протиправною постанови Правобережного відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 25.03.2026 - підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги АТ "КБ "Земельний Капітал" в цій частині, а в іншій частині оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін.

72. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

73. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

74. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (ч.1 ст.311 ГПК).

75. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправною постанови Правобережного відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 25.03.2026 з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги АТ "КБ "Земельний Капітал" в цій частині, а в іншій частині оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін.

76. Оскільки за подання касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій про розгляд скарги на дії та рішення державного виконавця судовий збір не справляється, то розподіл судового збору не здійснюється.

77. Матеріали касаційного провадження не містять доказів понесення КП "Теплоенерго" інших судових витрат, тому підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд