ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 371/92/26

1. Описова частина

У січні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 04 березня

2026 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що представник позивача, звернулась до суду через систему «Електронний суд», належним підтвердженням, що довіреність від імені юридичної особи видана за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, зокрема, може бути витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформований в системі «Електронний суд» станом на день звернення.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки в матеріалах справи відсутня інформація про те, що Кобзар П. Г. діє як адвокат або має право діяти у порядку самопредставництва в інтересах ТОВ «Укр кредит фінанс» у даній справі, документів юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений обов`язок Кобзар П. Г. представляти її інтереси в суді, тому відсутні підстави вважати, що позовна заява підписана особою, яка має право її підписувати.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Кожушка В. О. задоволено. Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 березня 2026 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що підставою підписання та подання позовної заяви та представництва позивача була сформована у підсистемі «Електронний суд» 03 грудня 2025 року довіреність у порядку передоручення, згідно з якою Резуєв Є. В., як керівник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі витягу з ЄДР уповноважив в порядку передоручення Кобзар П.Г. представляти інтереси ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що суд першої інстанції не перевірив та не врахував, що позовна заява була подана через підсистему «Електронний суд», що є можливим у випадку наявності в особи особистого електронного кабінету у системі ЄСІТС, проходження нею відповідної автентифікації, після якої їй було надано доступ до підсистеми «Електронний суд» та матеріалів справи (відповідно до її повноважень). Суд першої інстанції не перевірив наявності у електронних матеріалах справи довіреності, а також наявності у представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кобзар П .Г. повноважень на підписання та подання позову на підставі довіреності від 03 грудня 2025 року, яка згідно з пунктом 34 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України підстав для залишення позову без розгляду.

28 червня 2026 року через підсистему Електронний суд представник

ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Р. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норма процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до абзацу шостого пункту четвертого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2026 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Миронівського районного суду Київської області.

19 серпня 2026 року справа № 371/92/26 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Р. М. мотивована тим, що абсолютно всі довіреності, що містяться у матеріалах справи, видані від імені ТОВ ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на ім`я підписантів-фізичних осіб, нотаріально не були засвідченими в порушення вимог частини першої та другої статті 245 ЦК України та є нікчемними в силу приписів частини першої статті 219 ЦК України.

Звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII від 02 червня 2016 року Конституцію України доповнено статтею 131-2, якою передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Звертає увагу на те, що Кожушко В. О. не є адвокатом, адже відповідні відомості відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.

На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у Київському апеляційному суді, зокрема підписувати апеляційну скаргу у межах поточної справи, Кожушко В. О. надав: посадову інструкцію - документ сформований в системі провідного юрисконсульта Відділу юридичного стягнення заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс» без останньої 8-ої сторінки даного локального нормативно-правового акту: на якій мала б бути печатка та підпис уповноваженої особи (директора Резуєва Є. В.) з належно оформленого та засвідченого витягу з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «Укр Кредит Фінанс»; дана особа мала б і затвердити даний документ;

Вважає, що до суду апеляційної інстанції не було надано додаткових доказів на підтвердження повноважень представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кожушка В. О. на підписання апеляційної скарги.

Позовну заяву від імені ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було підписано Кобзар П. Г., на підтвердження повноважень якої надано довіреність у порядку передоручення від

03 грудня 2025 року та довіреність у звичайній письмовій формі.

Довідка про займану посаду представника також підписана особою (Коломицева Світлана), повноваження якої щодо видачі відповідних розпорядчих документів від імені позивача не підтверджені жодним належним, допустимим, достовірним доказом у розумінні статей 77-79 ЦПК України.

Звертає увагу на те, що долучені до матеріалів справи довіреності ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на ім`я представника Кожушка В. О., як і на Кобзар П. Г. додаються після 18 лютого 2025 року, а апеляційна скарга ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надіслана/документ сформований в системі представникові ОСОБА_1. через підсистему (модуль) ЄСІТС «Електронний Суд» 17 березня 2026 року.

Вважає, що можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положенням цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника).

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази про те, що Кожушко В. О. діяв як адвокат або мав право діяти у порядку самопредставництва в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у даній справі, зокрема підписувати апеляційні скарги, тому відсутні підстави вважати, що апеляційна скарга на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 04 березня 2026 року була підписана уповноваженою особою, згідно вимог статті 62 ЦПК України, а тому апеляційне провадження необхідно було закрити.

Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація про те, що Кобзар П. Г. діяла як адвокат або мала право діяти у порядку самопредставництва в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у даній справі, документів юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у яких визначене право Кобзар П. Г. представляти інтереси товариства у суді, тому відсутні підстави вважати, що позовна заява підписана особою, яка має право її підписувати.

Київським апеляційним судом не було перевірено автентичності накладеності ЕЦП на означені документи, у тому числі і на позовну заяву з іншими додатками, саме Кобзар П. Г., дату засвідчення документів, не перевірено цілісність підписаних даних.

У серпні 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Кожушко В. О., подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 23 січня 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором через підсистему «Електронний суд». Позовна заява у малозначній справі підписана фізичною особою Кобзар П. Г. на підставі довіреності у порядку передоручення від 03 грудня 2025 року.

До позовної заяви на підтвердження повноважень Кобзар П.Г. представляти інтереси позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» також було додано:

довіреність № 37 від 03 грудня 2025 року, згідно якої ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уповноважує Кобзар П. Г. представляти інтереси Товариства, зокрема, в судових органах України (місцевих, апеляційних, Верховному Суді) при розгляді цивільних справ, з правом подання позовної заяви;

довідку від 01 грудня 2025 року № 32, в якій зазначено, що Кобзар П. Г. працює у ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з 01 грудня 2025 року на посаді юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості за основним місцем роботи;

посадову інструкцію юрисконсульта Відділу юридичного стягнення заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затверджену наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс», наказом № 103-П від 29 грудня 2023 року.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Р. М. задоволенню не підлягає.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення від 28 травня 1985 року в справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року в справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частинами першою та другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року.

Згідно з частиною четвертою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року відкрите провадження у справі за позовом ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. А розгляд справи призначений саме в порядку спрощеного позовного провадження. Отже, ця справа є малозначною.

Відповідно до частин першої, третьої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. (частина третя статті 58 ЦПК України).

За змістом частин третьої, сьомої, восьмої статті 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 14 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 24, 26 Положення підсистема «Електронний суд» - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Пунктами 30-35 зазначеного Положення передбачено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).

Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи».

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.

Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.

Згідно матеріалів справи, підставою підписання та подання позовної заяви та представництва позивача була сформована у підсистемі «Електронний суд» 03 грудня 2025 року довіреність у порядку передоручення, згідно з якою Резуєв Є. В., як керівник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі витягу з ЄДР уповноважив в порядку передоручення Кобзар П.Г. представляти інтереси ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні у справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

На підтвердження представником ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кобзар П. Г. також було додано до позову на підтвердження її повноважень: довіреність № 37 від 03 грудня 2025 року, згідно якої ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уповноважує Кобзар П.Г. представляти інтереси Товариства, зокрема, в судових органах України (місцевих, апеляційних, Верховному Суді) при розгляді цивільних справ, з правом подання позовної заяви (а. с. 39); довідку від 01 грудня 2025 року № 32, в якій зазначено, що Кобзар П.Г. працює у ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з 01 грудня 2025 року на посаді юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості за основним місцем роботи (а. с. 40); посадову інструкцію юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затверджену наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 103-П від 29 грудня 2023 року (а. с. 41-42).

Зазначена форма довіреності відповідає пунктам 30-35 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ураховуючи факт її формування і підписання керівником ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який може вчиняти усі дії від імені юридичної особи.

Електронне доручення формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 753/10165/21).

До апеляційної скарги додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якої відомо, що Резуєв Євген Володимирович (який видав довіреність від 25 липня 2025 року) є керівником ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Тобто голова ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який діє на підставі Статуту, уповноважив провідного юрисконсульта ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в порядку передоручення Кобзар П. Г. та Кожушка В. О. бути представниками ТОВ «Укр кредит фінанс» з правом здійснення від імені товариства дій, вказаних у довіреності.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище норми, практика Великої Палати Верховного Суду та обставини справи свідчать про достатність доказів на підтвердження повноважень Кобзар П. Г. та Кожушка В. О. підписувати у цій справі позовну заяву та апеляційну скаргу від імені ТОВ «Укр Кредит Фінанс», і будь - яких обмежень на вчинення цих дій представники не мали.

Зазначені обставини були встановлені судом апеляційної інстанції, який врахував факт подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд», що є можливим у випадку наявності в особи особистого електронного кабінету у системі ЄСІТС, проходження нею відповідної автентифікації, після якої їй було надано доступ до підсистеми «Електронний суд» та матеріалів справи (відповідно до її повноважень).

Суд апеляційної інстанції перевіривши наявність у електронних матеріалах справи довіреності, а також наявності у представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кобзар П. Г. повноважень на підписання та подання позову на підставі довіреності від 03 грудня 2025 року, яка згідно з пунктом 34 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду, дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції.

Апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що представництво юридичної особи у малозначній справі може здійснювати фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність, на підставі довіреності, виданої уповноваженою особою цієї юридичної особи. У такому випадку для підтвердження повноважень представника немає необхідності додатково надавати статут, положення, трудовий договір (контракт), посадову інструкцію тощо. На цей висновок не впливає те, що у довіреності може бути вказана посада повіреного, яку він займає у відповідній юридичній особі.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про не дослідження судами наявних в матеріалах справи доказів, не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не перевірив та не врахував наявності у електронних матеріалах справи довіреності, а також наявності у представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кобзар П .Г. повноважень на підписання та подання позову на підставі довіреності від 03 грудня 2025 року, яка згідно з пунктом 34 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України підстав для залишення позову без розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Volovik v. Ukraine» («Воловік проти України» № 15123/03, § 53, 55)).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду