ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550000927 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Нововасилівка Снігурівського району Миколаївської області, мешканки АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Великобагачанський районний суд Полтавської області вироком від 14 листопада 2024 року визнав ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначив їй покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді арешту на строк 2 місяці.
Згідно з вироком ОСОБА_6 , знаючи про дію на території України режиму воєнного стану, 19 серпня 2024 року, близько 11:00, зайшла на територію домогосподарства АДРЕСА_1 , де таємно, шляхом відкриття незамкнених дверей проникла до приміщення літньої кухні, звідки викрала жіночий гаманець та грошові кошти, що знаходилися у гаманці, чим спричинила потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4 450,00 гривень.
Полтавський апеляційний суд вироком від 30 березня 2026 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив, вирок суду першої інстанції скасував в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі положень ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і поклав на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
В решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена просить змінити вирок апеляційного суду та призначити більш м`яке покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
За змістом скарги засуджена зазначає, що не була забезпечена належною правовою допомогою, тому не могла повною мірою усвідомити наслідки розгляду справи без дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Вказує, що за таких обставин була позбавлена можливості заявити клопотання про дослідження доказів і надати відповідні пояснення.
Також суть доводів скарги засудженої зводиться до незгоди з апеляційним судом щодо неможливості застосування до неї положень ст. 69 КК України при призначенні покарання з урахуванням конкретних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи засудженої про порушення місцевим судом вимог КПК України не вбачаються обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В судовому засіданні 07 листопада 2024 року на запитання головуючого ОСОБА_6 повідомила, що повністю визнає винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті.
Після цього головуючий роз`яснив обвинуваченій можливість не досліджувати всі докази, обмежитись її допитом, допитом потерпілої та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченої. Також суд роз`яснив обвинуваченій, що за таких обставин вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, на що ОСОБА_6 погодилась.
Враховуючи викладене, суд належним чином роз`яснив обвинуваченій положення ст. 349 КПК України та наслідки розгляду кримінального провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Також безпідставними є доводи скарги щодо неналежного забезпечення засудженої захисником.
Відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України не є обов`язковою.
В судовому засіданні 07 листопада 2024 року головуючий запитав обвинувачену щодо бажання залучити захисника чи необхідності призначити їй захисника, на що остання повідомила, що оскільки вона повністю визнає свою винуватість, то не потребує допомоги захисника. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що право на захист ОСОБА_6 порушено не було.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженої, про невідповідність призначеного їй покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й даним про її особу через суворість внаслідок не застосування до неї судом положень ст. 69 КК України, на думку колегії суддів, також є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: 1) вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; 2) вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення й іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України й тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінального правопорушення, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання обставиною, яка обтяжує покарання, визнав рецидив злочинів, а пом`якшуючими покарання обставинами - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Також суд врахував конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та відсутність тяжких наслідків.
Суд першої інстанції зробив висновок, що ці обставини дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 69 КК України й постановляючи новий вирок, обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції не відобразив, яким чином встановлені обставини істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що встановлені обставини дають підстави для призначення ОСОБА_6 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, та звільнення її від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Призначене судом апеляційної інстанції засудженій покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
З огляду на це неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотних порушень вимог КПК України та явної несправедливості призначеного покарання внаслідок суворості під час касаційного розгляду в межах, визначених положеннями ст. 433 КПК України, не встановлено.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд