ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
та в режимі відеоконференції:
виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників адвокатів ОСОБА_10 ,ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002901 від 12 вересня 2017 року, щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бритівки Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Татарбунари Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого, за ст. 189 ч. 4 КК України, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_14 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 січня 2026 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2024 року ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України через недоведеність того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачувались.
Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Виконувач обов`язків начальника слідчого відділу Приморського BП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , депутат Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_9 , депутат Шабської ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_6 та начальник відділу з питань природокористування Одеської обласної ради ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб, із використанням службового становища, з корисливих мотивів вимагали від ОСОБА_15 грошові кошти в особливо великих розмірах із погрозами пошкодження чи знищення майна.
А саме, 21 жовтня 2017 року приблизно о 10 годині 30 хвилин у приміщенні кафе за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 23 ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, здійснював психологічний вплив на ОСОБА_16 , яка діяла з метою викриття злочинного наміру обвинувачених, щоб вона надавала їм допомогу в моральному впливі на ОСОБА_15 задля продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0064 (далі - Земельна ділянка), яка на той час належала близькій знайомій ОСОБА_15 - громадянці ОСОБА_17 , та передачі ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 грошових коштів, які будуть отримані від продажу, у розмірі 72 000 доларів США.
03 листопада 2017 року приблизно о 16 годині 00 хвилин у приміщенні офісу ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, дав ОСОБА_16 вказівку повідомити ОСОБА_15 , що в разі відмови від надання згоди на продаж Земельної ділянки будуть внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та одразу розпочнуться допити ОСОБА_17 .
03 листопада 2017 року ОСОБА_15 на підставі договору дарування отримала від ОСОБА_18 , яка діяла від імені ОСОБА_17 на підставі довіреності, вказану Земельну ділянку у приватну власність.
04 листопада 2017 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи в автомобілі у м. Білгороді-Дністровському, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, повідомили ОСОБА_16 , що в разі відмови ОСОБА_15 від надання дозволу на продаж Земельної ділянки їй необхідно погрозами тиснути на ОСОБА_15 та повідомити їй, що будуть внесені відомості до ЄРДР щодо вчинення нею кримінального правопорушення.
04 листопада 2017 року приблизно о 15 годині 00 хвилин під час зустрічі ОСОБА_15 з ОСОБА_9 та ОСОБА_16 за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_8 ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, вимагав від ОСОБА_15 продати Земельну ділянку, однак потерпіла, хоч і сприйняла погрози реально, відповіла відмовою.
05 листопада 2017 року приблизно о 15 годині 00 хвилин під час зустрічі ОСОБА_16 з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в автомобілі на автошляху Білгород-Дністровський - смт Затока ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, використовуючи своє службове становище, погрожував пошкодити або знищити майно ОСОБА_15 у разі відмови від продажу Земельної ділянки.
09 листопада 2017 року приблизно о 18 годині 30 хвилин під час зустрічі за місцем проживання ОСОБА_15 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, використовуючи своє службове становище, підтвердили погрози ОСОБА_7 та вимагали від неї продати Земельну ділянку, а грошові кошти передати їм. Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_15 , що, в разі відмови, у неї як депутата Затоківської селищної ради та виконувача обов`язків голови цієї ради будуть проблеми з Одеською обласною державною адміністрацією в особі начальника відділу з питань природокористування Одеської обласної ради ОСОБА_8 . Хоча потерпіла сприйняла реально погрози ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , проте відповіла відмовою.
15 листопада 2017 року приблизно о 14 годині 30 хвилин під час зустрічі з ОСОБА_16 у приміщенні її офісу ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, надав ОСОБА_16 вказівки показати ОСОБА_15 фотокопію документу, зовні cxoжoгo на витяг з ЄРДР, який він надішле їй на її телефон, та повідомити, що відносно ОСОБА_15 розпочато кримінальне провадження. Надалі в цей день приблизно о 20 годині 15 хвилин ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою зі співучасниками, перебуваючи біля Приморського BП ГУHП в Одеській області на вул. Грецькій, 42 в м. Одесі, під час зустрічі з ОСОБА_16 повідомив їй про необхідність показати ОСОБА_15 фотокопію документу, зовні схожого на витяг з ЄРДР, в якому зазначено, що Приморським BП ГУНП в Одеській області відносно неї розпочато кримінальне провадження за фактом незаконного набуття права власності на Земельну ділянку і буде здійснено на неї тиск шляхом проведення дoпитів та обшуків.
16 листопада 2017 року приблизно о 10 годині 00 хвилин під час зустрічі за місцем проживання ОСОБА_15 ОСОБА_16 показала ОСОБА_15 фотокопію документу, зовні схожого на витяг з ЄРДР, яку ОСОБА_16 надав ОСОБА_9 , та повідомила ОСОБА_15 про те, що Приморським BП ГУНП в Одеській області відносно неї розпочато кримінальне провадження за фактом незаконного набуття права власності на Земельну ділянку. Потерпіла реально сприйняла погрози ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо пошкодження, знищення її майна та незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Пізніше в цей день, приблизно о 12 годині 00 хвилин, під час зустрічі за місцем проживання ОСОБА_15 ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою зі співучасниками, повідомив ОСОБА_15 , що після продажу нею Земельної ділянки та передачі отриманих від продажу грошових кoштів кримінальне провадження відносно неї буде закрито і у неї як депутата Затоківської селищної ради та виконувача обов`язків голови цієї ради не буде проблем з Одеською обласною державною адміністрацією. ОСОБА_15 сприйняла погрози реально і надала свою згоду на продаж Земельної ділянки та передачу отриманих від продажу грошових коштів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також у цей день ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_15 , що організує зустріч з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на якій вони всі разом це підтвердять, а приблизно о 13 годині 40 хвилин умови передачі грошових коштів підтвердив ОСОБА_6 у телефонній розмові з потерпілою.
17 листопада 2017 року ОСОБА_15 здійснила у приватного нотаріуса переоформлення Земельної ділянки на ОСОБА_19 .
Цього ж дня приблизно о 13 годині 35 хвилин біля будівлі Одеської обласної державної адміністрації, що розташована за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 4, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зустрілися з ОСОБА_15 і повідомили, що претензій до ОСОБА_15 у них більше немає, їй у найближчий час передадуть постанову про закриття кримінального провадження відносно неї та у неї не буде проблем від Одеської обласної державної адміністрації. Надалі в цей день приблизно о 13 годині 42 хвилини у припаркованому біля будівлі Одеської обласної державної адміністрації автомобілі «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , останній, діючи за попередньою змовою зі співучасниками, отримав від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 72 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом НБУ на той день становило 1 900 800 грн). Після цього ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були затримані в порядку ст. 208 KПK України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2026 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_20 залишено без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що місцевий суд необґрунтовано визнав недопустимими доказами витяги з ЄРДР від 12 вересня та 07 грудня 2017 року, листи Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07 та 12 вересня 2017 року, рапорти співробітників поліції та прокуратури, а також протоколи прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення й похідні від них докази, адже не вказав, яке саме порушення фундаментальних прав або свобод було допущено та чи було воно істотним, до того ж не зважив на правову позицію суду касаційної інстанції про те, що витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів. Про це сторона обвинувачення зазначала в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції проігнорував наведені доводи.
Наголошує на тому, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновком місцевого про порушення в справі правил підслідності, адже досудове розслідування кримінального правопорушення здійснювалося відповідно до вимог ст. 216 ч. 4 КПК України (в редакції Закону № 198-VIII від 12 лютого 2015 року) та Перехідних положень цього Кодексу.
Вказує, що без уваги апеляційного суду залишились аргументи щодо неправомірного визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 17 листопада 2017 року через неможливість відтворення відеозапису слідчої дії, результатів якої сторона захисту не оспорювала.
Заперечує висновок місцевого суду про наявність ознак провокації злочину під час негласних слідчих (розшукових) дій та стверджує, що апеляційний суд не провів належної перевірки дій правоохоронних органів за критеріями, розробленими Європейським судом з прав людини.
Зазначає про неповне дослідження судом першої інстанції результатів негласних слідчих (розшукових) дій та протоколу огляду від 03 липня 2018 року й залишення апеляційним судом без уваги доводів сторони обвинувачення в цій частині.
Крім того, прокурор висловлює незгоду з оцінкою судами відповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України на іншій стадії, ніж підготовче провадження.
Вважає, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, в ухвалі не надав відповідей на доводи прокурора, не зазначив підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, чим порушив вимоги статей 370, 404, 419 КПК України, і це призвело до передчасного незастосування щодоОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ст. 189 ч. 4 КК України, яка підлягала застосуванню.
Захисники виправданих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_10 подали заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких зазначають про законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення і просять залишити його без зміни.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
Захисники та виправдані в судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду вважали законною.
МотивиСуду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка має можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, і це покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, регламентованих ст. 404 КПК України.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 вказаного Кодексу під час перегляду оскарженого вироку суд апеляційної інстанції зобов`язаний, дотримуючись загальних засад кримінального провадження, ретельно перевірити всі викладені в апеляційній скарзі доводи, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи здобуто докази в передбаченому законом порядку, чи оцінено їх місцевим судом з додержанням ст. 94 КПК України і чи правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд у своєму рішенні повинен проаналізувати аргументи апеляційної скарги на основі зіставлення їх із наявними в справі фактичними даними й надати на кожен із них вичерпну відповідь.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, а саме у вимаганні з погрозою пошкодження чи знищення майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб із використанням службового становища, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції поставив під сумнів законність його реєстрації, констатував недодержання правил ст. 214 КПК України, безпідставність заяв про вчинення кримінального правопорушення та недостовірність даних у рапортах, на основі яких внесено відомості до ЄРДР. Також дійшов висновку про здійснення досудового розслідування неуповноваженим органом, що потягло недопустимість усіх зібраних доказів, та встановив ознаки провокації на вчинення злочину. Крім того, суд окремо визнав недопустимим протокол обшуку автомобіля від 17 листопада 2017 року через недодержання вимог статей 104, 107 КПК України та суперечливість викладеної в ньому інформації. Водночас суд першої інстанції вказав на неконкретність висунутого ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачення, відсутність у їх діянні ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін складу інкримінованого правопорушення, визнав їх невинуватими і виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор ОСОБА_20 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просив повторно дослідити всі докази, скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 й ухвалити новий вирок, яким визнати їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, призначити відповідне покарання та вирішити питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор не погоджувався з висновками суду першої інстанції, стверджував, що органом досудового розслідування здобуто достатньо доказів, які підтверджують вчинення обвинуваченими інкримінованого злочину, вказував на неповну й неправильну оцінку встановлених обставин та допущення судом істотних порушень процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Прокурор заперечував висновки місцевого суду про неповноту досудового розслідування, недопустимість доказів обвинувачення, у тому числі результатів негласних слідчих (розшукових) дій, та наявність провокації на вчинення злочину з боку правоохоронних органів із залученням свідка ОСОБА_16 .
При цьому прокурор зазначав, що у вироку немає чіткого висновку про істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи при отриманні первісних та похідних доказів, заперечував правомірність визнання недопустимими протоколу обшуку автомобіля від 17 листопада 2017 року через недоліки його змісту й неможливість відтворення відеозапису слідчої дії, та витягу з ЄРДР, оскільки цей документ не є джерелом доказів.
Стверджував про безпідставність критичної оцінки судом результатів аудіо-, відеоконтролю осіб через часткове дослідження змісту відповідних протоколів, а також ненадання оцінки протоколу огляду мобільного телефона свідка ОСОБА_16 від 03 липня 2018 року, в якому зафіксовано погрози кримінальним переслідуванням на адресу потерпілої ОСОБА_15 .
Також прокурор вказував на безпідставність висновку місцевого суду про недоліки у долучених стороною обвинувачення документах, зокрема, матеріалах правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінального правопорушення, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР, початку досудового розслідування та збирання доказів у провадженні.
Зауважував, що висновок суду про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України суперечить ухвалі, постановленій за результатами підготовчого судового провадження, під час якого не було встановлено підстав для повернення обвинувального акта.
Також прокурор наполягав, що здійснення досудового розслідування слідчими органів прокуратури відповідало приписам ст. 216 ч. 4 та Перехідним положенням КПК України, оскільки один з обвинувачених був працівником правоохоронного органу, а висновок суду першої інстанції про наявність провокації на вчинення злочину є передчасним, оскільки дії правоохоронних органів не були перевірені належним чином, до того ж залучені до конфіденційного співробітництва ОСОБА_16 та ОСОБА_15 попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві повідомлення про вчинення злочину й показання.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419 КПК України залишив без належної перевірки зазначені доводи прокурора, не навів детального обґрунтування їх відхилення з посиланням на вимоги закону, зокрема, норм, які регулюють визначення підслідності, не проаналізував висновків місцевого суду крізь призму критеріїв допустимості доказів та встановлення ознак провокації (підбурювання).
Попри повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, апеляційний суд не дав конкретних відповідей на аргументи сторони обвинувачення, натомість обмежився повторенням висновків суду першої інстанції та зазначив, що погоджується з ними.
Крім того, для надання ґрунтовної відповіді на доводи прокурора про доведеність винуватості ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 апеляційний суд мав би не лише дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження документи, але й повторно допитати потерпілу та свідків. Адже, як виснувала об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду, під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів (постанова в справі № 537/984/20, провадження № 51-1747 кмо 22).
За таких обставин рішення апеляційного суду про законність виправдувального вироку щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 є передчасним.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, і це могло вплинути на застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. 438 ч. 1 пунктів 1, 2 КПК України є підставами для його скасування.
За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до приписів статей 22, 23, 94, 95 КПК України, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, з додержанням вимог ст. 404 КПК України дослідити обставини кримінального провадження, і, керуючись законом, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості чи невинуватості ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
За правилами ст. 433 ч. 3 КПК України під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу. Враховуючи, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 вироком місцевого суду було виправдано і запобіжний захід їм не обирався, колегія суддів не вбачає підстав для обрання цим особам запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 433 ч. 3 КПК України.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд