ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого
адвоката ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 січня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 120171140000000569, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пісочне Миколаївського району Львівської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2026 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишено без змін.
Згідно обвинувального акта, 10 липня 2017 року, приблизно об 11 год 30 хв., ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf 6», реєстраційний номер
НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп у напрямку м. Чоп, у районі 550 км у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, при виконанні на перехресті повороту ліворуч на другорядну дорогу, яка веде до готелю-ресторану «Рафаель», порушив вимоги Р.1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); Р.2 п.2.3 б), д); Р.10 п. 10.1; Р.16 п. 16.13 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, після чого виконав на зазначеному перехресті поворот ліворуч тим самим не дав дорогу автомобілю «Mercedes-Benz Е200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 .
Внаслідок цього, водій автомобіля «Mercedes-Benz Е200» був змушений застосувати екстрене гальмування, втратив керованість автомобілем, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з вантажним автомобілем «ЗІЛ-130», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_14 , який в цей момент рухався автодорогою Київ-Чоп у напрямку руху до м. Чоп.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗІЛ-130» ОСОБА_15 загинув, а водій автомобіля «Mercedes-Benz Е200» ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону, яке, на його думку, полягає у проведенні апеляційного розгляду за відсутності потерпілого ОСОБА_7 та його представників.
Прокурор зазначає, що потерпілому ОСОБА_7 та його представнику - адвокату ОСОБА_8 судові повістки не були вручені та повернулися до апеляційного суду, у зв`язку з чим вони не були належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду.
Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує, що апеляційний суд не надав належноїоцінки його доводам щодо неповноти та недостовірності висновків судових автотехнічних експертиз № 764/19-52/21732/19-52 від 12.08.2019, № 995/996-20 від 17.04.2020 та № 23-1018 від 03.07.2023.
На думку сторони обвинувачення, експертами не надано відповідей на окремі питання, поставлені судом, зокрема, щодо можливості уникнення зіткнення за умови перебування автомобіля «Mercedes-Benz Е200» на відстані 34,5 м від траєкторії руху автомобіля «Volkswagen Golf».
Також вказує, що вказаний суд не надав оцінки доводам щодо розрахунку повного зупинного шляху автомобіля «Mercedes-Benz Е200» при швидкості 60 км/год, який становив близько 40 м, тоді як відповідно до протоколу слідчого експерименту автомобіль перебував на відстані 34,5 м.
Крім того, прокурор вважає безпідставною відмову апеляційного суду в повторному дослідженні доказів.
В запереченнях захисник ОСОБА_6 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, потерпілий ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_8 касаційну скаргу підтримали.
Виправданий ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_6 просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі прокурор, серед іншого, посилається на те, що апеляційний суд провів судовий розгляд за відсутності потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно положень ст. 21КПК України, кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків у порядку передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 412 КПКУкраїни істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (п. 5 ч. 2 вказаної статті).
Частиною 4 статті 405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.12.2025 кримінальне провадження було призначено до розгляду на 26.01.2026.
Разом із тим, матеріали провадження не містять даних про належне повідомлення потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 про дату, час і місце зазначеного судового засідання.
Так, поштове відправлення було помилково направлено адвокату ОСОБА_8 на адресу: м. Львів, вул. Газова, б. 7 (т. 5, а. п. 118), внаслідок чого кореспонденція повернулася до суду у зв`язку з відсутністю адресата.
Таким чином, направлення судової повістки на неправильну адресу та її повернення у зв`язку з відсутністю адресата не свідчить про належне повідомлення представника потерпілого про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Не отримав повідомлення про дату та час судового засідання і потерпілий ОСОБА_7 , оскільки відповідне поштове відправлення також повернулося до апеляційного суду у зв`язку з відсутністю адресата (т. 5 а. п. 122).
Зазначене також підтверджено потерпілим ОСОБА_7 та його представником - адвокатом ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження судом касаційної інстанції, де вони вказали, що не були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином, чим були порушені права потерпілого.
З урахуванням викладеного, на момент проведення апеляційного розгляду у суду не було належних підстав вважати, що потерпілий та його представник були повідомлені про судове засідання у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що право потерпілого брати участь у кримінальному провадженні та реалізовувати надані йому процесуальні права не може бути забезпечене формальним направленням судової кореспонденції без перевірки того, чи була така особа належним чином повідомлена про судове засідання.
За таких обставин, проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, свідчить про недодержання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та порушення процесуальних прав потерпілого.
Відтак висновок апеляційного суду про можливість розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого та його представника протирічить змісту положень ч. 4 ст. 405 КПК України.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням зазначеного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про правильність застосування місцем судом закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наявності вказаного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги прокурора, які стосуються оцінки доказів про кримінальному провадженню.
Під час нового розгляду провадження суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд