ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/4221/25

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОРЕНСІНГ" (далі - ТОВ "ЕКОРЕНСІНГ", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, Комітет, відповідач, скаржник) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 19.08.2025 №65/123-р/к (у справі № 65/07-09/2025) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК), у частині, що стосується позивача.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), зокрема, тим, що висновки, які викладені у рішенні відповідача, є безпідставними та такими, що не підтверджуються в сукупності належними та допустимими доказами.

1.3. Позивач вказував, що висновки Відділення АМК, викладені у рішенні, ґрунтуються на підставі зібраної у позапроцесуальний спосіб інформації, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 29.01.2026 (суддя Літвінов С. В.), яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 (колегія суддів: Діброва Г. І., Савицький Я. Ф., Ярош А. І.) позов задовольнив; визнав недійсними та скасував пункти 1, 2, 4, 5, 7, 8 Рішення АМК у частині, що стосується ТОВ "ЕКОРЕНСІНГ"; стягнув із Відділення АМК на користь ТОВ "ЕКОРЕНСІНГ" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

3.1. У касаційній скарзі Відділення АМК, із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення, у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми статей 2, 14, 237 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.06.2023 у справі № 910/644/22 (910/1687/22), від 23.02.2023 у справі № 3/60 Б (906/1/21) та від 28.01.2020 у справі № 912/653/19.

4.1.3. Також скаржник вказує, що незважаючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції містить посилання на правові висновки щодо застосування положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та Закону України "Про Антимонопольний комітет" (далі - Закон № 3659-ХІІ), які викладені у постанові Верховного Суду у справі № 910/5546/25 від 02.06.2026 у подібних правовідносинах, однак фактично колегією суддів апеляційного господарського суду не враховані ці висновки при ухваленні оскаржуваної постанови.

4.1.4. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.06.2026 зі справи № 910/5546/25 не погодився із висновками місцевого господарського суду про неможливість покладення відповідачем в основу оскаржуваного Рішення АМК доказів, які зібрані до прийняття розпорядження про початок розгляду справи. Однак, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та не у повній мірі врахував висновки суду касаційної інстанції у означеній постанові.

4.1.5. За твердженням скаржника, в порушення вимог статей 2, 14, 237 ГПК України, суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваної постанови обставини щодо нерозумності строків проведення дослідження/розслідування органом АМК, яка фактично не була заявлена позивачем як підстава позову, не була предметом розгляду в суді першої інстанції, як і не була предметом доводів апеляційної скарги чи відзиву на неї, у т.ч. і не ставилася судом на обговорення під час судового розгляду. За наведеного, суд апеляційної інстанції фактично позбавив відповідача можливості надати пояснення, заперечення та докази щодо цього питання, зокрема щодо моменту початку та завершення дослідження, обсягу вчинених процесуальних дій, складності справи, поведінки учасників, об`єктивних причин тривалості розгляду матеріалів, у т.ч. і щодо відсутності порушення прав позивача внаслідок такої тривалості.

4.1.6. Крім того, скаржник наголошує на тому, що висновки суду апеляційної інстанції в цій частині, зокрема, щодо нерозумності строку, в межах якого відповідач здійснював збір та аналіз інформації стосовно наявності / відсутності в діях позивача ознак порушення антиконкурентного законодавства, місять суто декларативний характер, оскільки взагалі не містять будь-якого обґрунтування, зробленого судом за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

5.2. Відділення АМК, розглянувши матеріали справи № 65/07-09/2025 про порушення, зокрема, ТОВ "ЕКОРЕНСІНГ" законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, постановило рішення від 19.08.2025 №65/123-р/к відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 якого вирішено визнати, що, зокрема, Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у конкурсних процедурах закупівель, зокрема:

- ідентифікатор закупівлі №UA-2022-08-05-000621-а (пункт 1 резолютивної частини рішення);

- за вказане порушення на позивача накладений штраф у розмірі 68 000,00 грн (пункт 2 резолютивної частини рішення);

- ідентифікатор закупівлі №UA-2022-02-26-000464-с (пункт 4 резолютивної частини рішення);

- за вказане порушення на позивача накладений штраф у розмірі 68 000,00 грн (пункт 5 резолютивної частини рішення);

- ідентифікатор закупівлі №UA-2021-02-26-000597-с (пункт 7 резолютивної частини рішення);

- за вказане порушення на позивача накладений штраф у розмірі 68 000,00 грн (пункт 8 резолютивної частини рішення).

5.3. Зокрема, суди встановили, що за розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 23.01.2025 № 65/8-рп/к розпочато розгляд справи № 65/07-09/2025 за ознаками вчинення ТОВ "ЕКОРЕНСІНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ", порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених:

- ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на закупівлю "Послуг у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами": Лот 1 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених грунтів (Поводження з небезпечними відходами (Боярське, Бердичівське, Лубенське, Сумське ЛВУМГ)); Лот 2 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Золотоніське, Кременчуцьке, Миколаївське ЛВУМГ)); Лот 3 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Богородчанське, Бібрське, Закарпатське ЛВУМГ); Лот 4 - Послуги з утилізації/видалення токсичних відходів, окрім радіоактивних відходів і забруднених ґрунтів (Поводження з небезпечними відходами (Харківське, Запорізьке, Краматорське ЛВУМГ))), відповідно ідентифікатора UA-2022-08-05-000621-а (далі - Торги 1);

- Акціонерним товариством "Укртрансгаз" на закупівлю "Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення: (перероблення), утилізація та/або видалення, знешкодження))", відповідно до ідентифікатора UA-2021-02-26-000464-с (далі - Торги 2);

- Акціонерним товариством "Укртрансгаз" на закупівлю "Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (Послуги у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація та/або видалення, знешкодження)) для забезпечення процесу зберігання природного газу ПСГ та функціонування сервісних філій) ", відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2021-02-26-000597-с (далі - Торги 3).

5.4. За результатами розгляду справи № 65/07-09/2025 адміністративною колегією Відділення АМК прийнято рішення від 19.08.2025 № 65/123-р/к.

5.5. Відповідачами у справі № 65/07-09/2025 є такі суб`єкти господарювання: ТОВ "ЕКОРЕНСІНГ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" (далі - ТОВ "УТІЛЬВТОРПРОМ").

5.6. У Рішенні АМК відповідач визнав, що Товариство та інший учасник (ТОВ "УТІЛЬВТОРПРОМ") узгодили свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки та участі в означених вище торгах.

5.7. Як встановили суди, згідно з оскаржуваним рішенням АМК Відділенням АМК, зокрема, встановлено низку обставин, які, на переконання органу, свідчать про вчинення Товариством антиконкурентних узгоджених дій під час участі у 3 процедурах закупівель, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об`єктивних чинників та свідчать про наявність у діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, зокрема:

1) щодо Торгів 1:

- отримання банківських гарантій, сформованих однією банківською установою;

- узгодження поведінки під час підготовки до участі в Торгах 1 (залучення ТОВ "ЕКОРЕНСІНГ" до надання послуг у якості субпідрядної організації ТОВ "УТІЛЬВТОРПРОМ";

- наявність господарських відносин, які, в тому числі, пов`язані з предметом Торгів 1;

2) щодо Торгів 2:

- узгодження поведінки під час підготовки до участі в Торгах 2;

- наявність господарських відносин, які, в тому числі, пов`язані з предметом Торгів 2;

- спільні особливості в документах, наданих у складі тендерної пропозиції; антиконкурентна поведінка під час Торгів 2;

- використання відповідачами однієї ІР-адреси;

3) щодо Торгів 3:

- узгодження поведінки під час підготовки до участі в Торгах 3;

- наявність господарських відносин, які, в тому числі, пов`язані з предметом Торгів 3;

- спільні особливості документів, наданих у складі тендерної пропозиції; антиконкурентна поведінка під час Торгів 3;

- використання відповідачами однієї ІР-адреси.

5.8. За наведеного відповідачем кваліфіковано дії позивача як порушення законодавства про захист економічної конкуренції та застосовано передбачені законом санкції у вигляді накладення штрафу в загальному розмірі 204 000,00 грн.

5.9. Також судами встановлено, що розгляд антимонопольної справи № 65/07-09/2025 за ознаками вчинення, зокрема, позивачем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону №2210, розпочато розпорядженням від 23.01.2025 № 65/8-рп/к.

5.10. Копію витягу з Рішення АМК позивачу надіслано 26.08.2025, шляхом надсилання рекомендованого поштового відправлення номер 0601184402290.

5.11. Як встановили суди, позивач звертаючися до суду з позовом вказував на те, що уповноваженими особами відповідача порушені приписи Закону №3 659-ХІІ та Закону № 2210, внаслідок чого оскаржуване Рішення АМК є незаконним і підлягає скасуванню. За твердженням позивача, основні дії зі збирання доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення антиконкурентного законодавства, службовцями відповідача проведені до прийняття розпорядження про початок розгляду антимонопольної справи, а тому, покладені відповідачем в основу оскаржуваного Рішення АМК докази є недопустимими.

5.12. Також позивач стверджував, що оспорюване Рішення АМК базується виключно на припущеннях Комітету щодо оцінки певних подій та явищ, що мали місце при проведені Торгів 1-3.

5.13. Суд першої інстанції також встановив, що з матеріалів справи № 65/07-09/2025 вбачається, що Відділення АМК в основу оскаржуваного Рішення поклало:

- лист Головного управління ДПС в Одеській області від 24.08.2023 №13690/5/15-32-51-05;

- лист Головного управління ДПС у м. Києві від 22.08.2023 №25456/5/26-15-12-07-03;

- лист ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 24.06.2024 №ТОВВИХ-КТ-45;

- лист АТ "Укртрансгаз" від 21.06.2024 №40КТ;

- лист ПАТ "БАНК ВОСТОК" від 19.04.2024 №1128-БТ;

- лист АТ КБ "ПриватБанк" від 18.04.2024 №20.1.0.0.0/7-240409/7235;

- лист ТОВ "Закупки.пром.уа" від 19.09.2023 №19/09ZK-1109;

- лист ТОВ "Укрнет" від 14.12.2023 №612/01/01-08;

- лист ТОВ "Укрінсталькон ім. В.М. Шимановського" від 07.03.2024 №39/01/04.

5.14. Водночас, як вже зазначено, суд встановив, що розгляд справи №65/07-09/2025 розпочато за розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 23.01.2025 №65/8-рп/к, а збір доказів у справі розпочався ще у 2023 році.

5.15. У вирішенні цього спору суд першої інстанції виходив із того, що оскільки всі висновки відповідача в оспорюваному Рішенні АМК переважно базуються на інформації (доказах), збір та аналіз яких здійснено Відділенням АМК до прийняття розпорядження від 23.01.2025 № 65/8-рп/к, то відповідачем не дотримано вимоги частини другої статті 35 Закону № 2210 щодо початку збору доказів. Тобто, порушено саму процедуру розгляду справи.

5.16. За наведеного, суд першої інстанції і виснував про наявність підстав для визнання недійсним та скасування пунктів 1,2,4,5,7,8 Рішення АМК у частині, що стосується позивача та відповідно задовольнив позовні вимоги.

5.17. Суд апеляційної інстанції, визнав помилковими висновки місцевого господарського суду в частині порушення Комітетом процедури розгляду справи та неможливості покладення відповідачем в основу Рішення доказів, які зібрані до прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

5.18. Колегія суддів апеляційного господарського суду з посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.06.2026 у справі № 910/5546/25, зазначила, що витребування інформації у суб`єктів є не окремим завданням чи самостійною функцією Комітету, а фактично є засобом збору органами Комітету інформації і відомостей, які необхідні для ефективного виконання покладених на нього законом завдань у спірному випадку, як під час дослідження обставин наявності ознак порушення антиконкурентного законодавства, так і під час розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Отже, вся інформація, яка зібрана органами Комітету під час виконання покладених на них законом завдань має правовий статус доказу та може бути покладена в основу прийнятого Комітетом Рішення. У спірних відносинах зібрана Комітетом інформації, яка була зібрана службовцями відповідача на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 28.07.2023 №13-01/427 (вх.65-01/396К від 31.07.2023) за своєю суттю є доказовою основою для прийняття органом АМК розпорядження про початок розгляду справи, а тому відповідач не обмежений правом використання цієї інформації, як доказової бази у подальшому розгляді справи.

5.19. Водночас залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюване Рішення АМК прийняте відповідачем із порушенням процедури його прийняття, зокрема, в частині необхідності дотримання розумного строку при виконанні відповідачем свого обов`язку. За висновками апеляційного господарського суду, збір та аналіз доказів та інформації щодо наявності / відсутності в діях позивача ознак порушення антиконкурентного законодавства, Відділенням АМК здійснено в межах нерозумного строку.

5.20. Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що за змістом оспорюваного Рішення АМК його прийняттю передував збір інформації службовцями відповідача саме на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 28.07.2023 №13-01/427. За висновками суду, таке доручення за загальним правилом має містити чіткий термін його виконання. Однак, означене доручення в матеріалах антимонопольної справи відсутнє. При цьому, відповідач також не надав доручення, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що, за висновками суду, свідчить про недотримання Комітетом принципу належного врядування, оскільки відповідач не може виходити за межі наданих йому процесуальних повноважень.

5.21. За наведеного суд апеляційної інстанції і зазначив про правомірність висновків місцевого господарського суду у частині висновків щодо порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення. Суд апеляційної інстанції в цій частині змінив рішення, шляхом викладення своїх мотивів. Зокрема, мотивував свої висновки в цій частині посилаючися на встановлення факту нерозумності строку, в межах якого Комітет здійснював збір та аналіз інформації щодо наявності / відсутності в діях позивача ознак порушення антиконкурентного законодавства. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства та скасування Рішення АМК в частині, що стосується позивача.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування рішення Відділення АМК в частині, що стосується позивача.

7.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з оспорюваним Рішенням АМК дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210, які стосуються спотворення результатів Торгів 1-3.

7.3. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

7.4. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнали недійсним та скасували Рішення АМК в частині, що стосується позивача.

7.5. Суди у оскаржуваних судових рішеннях зазначили, що Рішення АМК прийняте відповідачем із порушенням процедури його прийняття. За висновками судів, оскаржуване Рішення АМК відповідач ґрунтує на основі інформації та доказів, які зібрані з порушенням процедури розгляду справи.

7.6. Зокрема, за висновком суду першої інстанції, Комітет незаконно поклав в основу Рішення АМК докази, які зібрані до прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

7.7. За висновком суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що Комітет не обмежений правом використання інформації зібраної до прийняття розпорядження про початок розгляду справи, як доказової бази у подальшому розгляді справи, за відсутності у матеріалах справи доручення Антимонопольного комітету України від 28.07.2023 №13-01/427, дії Відділення АМК щодо збору доказів та проведення перевірки відносно позивача є незаконними.

7.8. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Відділення АМК, Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.9. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.10. Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

7.11. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.12. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.13. Так, скаржник вказує про неврахуванням судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених в пункті 4.1.2 цієї постанови.

7.14. Оцінюючи доводи касаційної скарги та ураховуючи правові позиції, які викладені вище у цій постанові, аргументи позивача та відповідача, які наводилися у поданих ними процесуальних документах, Суд виходить з такого.

7.15. Так, скаржник у касаційній скарзі покликається, зокрема, на те, що в порушення вимог статей 2, 14, 237 ГПК України, суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваної постанови обставини щодо нерозумності строків проведення дослідження/розслідування органом АМК, яка фактично не була заявлена позивачем як підстава позову.

7.16. Суд також враховує доводи касаційної скарги де Відділення АМК наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору не врахував висновки Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, зокрема, в частині того, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.

7.17. Також суд касаційної інстанції враховує доводи касаційної скарги в частині того, що суд апеляційної інстанції не у повній мірі врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.06.2026 у справі № 910/5546/25, яка є подібною зі справою, що розглядається за предметом позову, за суб`єктним складом учасників відносин, за об`єктом та предметом правового регулювання та умовами застосування правових норм.

7.18. У вирішенні питань означених скаржником у касаційній скарзі Верховний Суд виходить із того, що дії, які кваліфіковані позивачу Комітетом, як антиконкурентні узгоджені дії відбувалися у період із 05.08.2022 до 22.03.2023, а дії Комітету щодо збору інформації відбувалися у період із 28.07.2023 до 23.01.2025. Розгляд справи № 65/07-09/2025 тривав із 23.01.2025 до 19.08.2025.

7.19. Також у контексті покликань скаржника, Суд зазначає, що у період із 28.07.2023 до прийняття оскаржуваного Рішення АМК законодавство про захист економічної конкуренції зазнало значних змін. Зокрема, з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX, яким суттєво змінено правила проведення перевірок суб`єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій з боку органів АМК в аспекті забезпечення дотримання прав суб`єктів господарювання.

7.20. Загальною метою Закону № 3295-IX є наближення підходів до застосування українського антимонопольного законодавства до підходів, які застосовуються в Європейському Союзі задля підвищення ефективності застосування українського законодавства.

7.21. Також із 30.01.2024 набули чинності зміни, внесені розпорядженням Антимонопольного комітету від 23.11.2023 № 16-рп до Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції Розпорядження Антимонопольного комітету України № 169-р від 29.06.98), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299) [у редакції до 30.01.2024 - Правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України].

7.22. Розділ VI Порядку (у редакції змін, які набули чинності з 30.01.2024) регламентує порядок подання заяви до органів АМК, порядок її розгляду Комітетом, строки у які така заява має бути розглянута АМК та з власної ініціативи.

7.23. Пункт 1 розділу VII Порядку визначає, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону № 2210. Органи Комітету розглядають справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у строки, передбачені частиною першою статті 37-1 Закону № 2210. Про початок розгляду справи органами Комітету приймається розпорядження.

7.24. Відповідно до статті 37 Закону № 2210, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

7.25. Отже, з огляду на доводи позивача, які він наводив у своїй позовній заяві, а також фактичні обставин спору, які встановлені судами першої та апеляційної інстанції, Суд вважає, що питання повноважень органів АМК на збір та аналіз інформації поза межами процедури розгляду справи порушеної за розпорядженням АМК 23.01.2025, а також питання щодо можливості покладення органом АМК в основу оспорюваного Рішення інформації, яка зібрана до прийняття розпорядження про початок розгляду справи, підлягає з`ясуванню, шляхом оцінки меж повноважень Комітету визначених у Законі № 3295-ІХ, як у редакції чинній станом на 23.10.2021, так і у редакції подальших змін. Тобто у період до внесення змін Законом України від 09.08.2023 № 3295-ІХ.

7.26. Суд звертається до власних висновків, які наведені у постанові від 02.06.2026 у справі № 910/5546/25 такого змісту:

"8.60. Положення Закону № 3659-XII (у редакції змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи" № 1587-IX від 30.06.2021 та яка була чинною до 01.01.2024) свідчать, що повноваження органів Комітету щодо витребування інформації, шляхом направлення вимог про надання інформації обумовлені спеціальним статусом Комітету в системі органів державної влади, в тому числі роллю Комітету у формуванні конкурентної політики. І надані органам Комітету законодавством про захист економічної конкуренції повноваження для ефективної реалізації покладених на них завдань і функцій мають виконуватися його органами лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.61. Отже, наведені вище положення законодавства дають підстави дійти висновків, що запитування органами АМК інформації є одним з основних способів збирання органами Комітету інформації та інших відомостей під час виконання покладених на них законом завдань, зокрема, передбачених пунктами 1 - 5 частини першої статті 3 Закону № 3659-XII. Фактичними підставами, у зв`язку з якими органом АМК вимагається інформація, зокрема, можуть бути: з`ясування наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час розгляду заяви чи з власної ініціативи органів Комітету; розгляд справи про порушення; розгляд органом Комітету іншого питання (дослідження ринку, заявлених узгоджених дій чи концентрації) для вирішення якого необхідною є певна інформація".

"8.71. Верховний Суд вважає, що витребування інформації у суб`єктів є не окремим завданням чи самостійною функцією Комітету, а фактично є засобом збору органами Комітету інформації і відомостей, які необхідні для ефективного виконання покладених на нього законом завдань. У спірному випадку, як під час дослідження обставин наявності ознак порушення антиконкурентного законодавства, так і під час розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8.72. Отже, вся інформація, яка зібрана органами Комітету під час виконання покладених на них законом завдань має правовий статус доказу та може бути покладена в основу прийнятого Комітетом Рішення. У спірних відносинах зібрана Комітетом інформації, яка була зібрана службовцями відповідача на виконання доручення Голови АМК від 23.10.2021 № 13-01/970 за своєю суттю є доказовою основою для прийняття органом АМК розпорядження про початок розгляду справи, а тому відповідач не обмежений правом використання цієї інформації, як доказової бази у подальшому розгляді справи".

"8.74. Верховний Суд ураховує, завдання Комітету, які визначені у статті 3 Закону № 3659-XII та положення статті 22-1 цього Закону у відповідній редакції і зазначає, що здійснення органами АМК, як органом зі спеціальним статусом, своїх завдань має відповідати завданням і принципам, які визначені у статтях 3, 4 Закону та використовуватися останніми саме, з метою на виконання якої вони надані.

8.75. Слід мати на увазі і те, що АМК у питаннях контролю дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, з метою недопущення вчинення суб`єктами господарювання антиконкурентних узгоджених дій, які призводять або можуть призвести до обмеження, усунення чи спотворення конкуренції на ринку, повинен мати певну свободу розсуду під час здійснення ним, зокрема, завдань, які визначені у статті 3 Закону № 3659-XII.

8.76. Втім статті 22-1 Закону № 3659-XII і стаття 40 Закону № 2210 не може тлумачитися, як така, що вимагає від них такого ступеню збору інформації і відомостей на стадії виявлення ознак порушення, який може нівелювати положення статті 40 Закону № 2210 та може тривати невиправдано довго (мати необмежений час або такий, що не є розумним), тобто порушувати рівновагу між діями Комітету вчиненими на виконання основної мети законодавства про захист економічної конкуренції та правом суб`єкта господарювання користуватися своїми правами, визначеними Законом № 2210.

8.77. В силу положень статті 8, статті 9, частини другої статті 19 Конституції України, які є нормами прямої дії АМК, як державний орган має виконувати свої дискреційні повноваження керуючись принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства.

8.88. Відповідно до цих міркувань, Суд вважає, що у разі коли органи АМК будуть допускати необмежений підхід щодо тривалості строку збору інформації на стадії виявлення ознак порушення у діях суб`єкта господарювання, у т.ч. і відсутність обмежень щодо обсягу здобутої ним інформації на цій стадії, це може сприйматися, як порушення рівноваги балансу сторін під час розгляду антимонопольної справи. Зокрема, можуть бути об`єктивним чинником, який може послабити позицію суб`єкта господарювання, як відповідача у антимонопольній справі, обмежуючи для нього час на формування своєї стратегії захисту (мати можливість зібрати та подати Комітету достатньо доказів на спростування його висновків, які наведені у поданні про попередні висновки у справі). З огляду на обмежені та присічні строки оскарження Рішення АМК, порушення рівноваги балансу сторін безпосередньо матиме вплив на можливість суб`єкта господарювання підготувати свою стратегія захисту, використовуючи своє право на оскарження рішення АМК.

8.89. У спірному випадку Суд враховує, що хоча положення Закону № 2210 і не містять чітко визначеного строку, в межах якого органи АМК можуть проводити дослідження обставин наявності чи відсутності в діях суб`єкта господарювання ознак порушення антиконкурентного законодавства. Однак Верховний Суд наголошує, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом, а відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживання.

8.90. Таким чином, в силу положень Закону № 3659-XII, питання щодо тривалості розслідування Комітетом наявності / відсутності ознак порушення антиконкурентного законодавства з моменту його початку до винесення розпорядження про початок розгляду справ, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв`язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго.

8.91. За відсутності в нормах Закону № 2210 строків проведення АМК такої процедури, такий строк має бути розумним".

7.27. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції врахував означені вище висновки Верховного Суду та правомірно визнав помилковими висновки місцевого господарського суду, зокрема, щодо неможливості покладення відповідачем в основу Рішення доказів, які зібрані до прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

7.28. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не обмежений правом використання цієї інформації, як доказової бази у подальшому розгляді справи. У той же час такі дії не можуть замінювати саму процедуру розгляду справ, у якій і мають збиратися відповідні докази.

7.29. Водночас враховуючи доводи скаржника, які наведене у пунктах 4.1.4. - 4.1.16. та у пункті 7.15. цієї постанови, Суд наголошує та зазначає, що згідно з пунктами 2, 5 частини третьої статті 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.

7.30. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

7.31. Частинами першою, третьою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

7.32. Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

7.33. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

7.34. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

7.35. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 910/644/22 (910/1687/22), від 23.02.2023 у справі № 3/60 Б (906/1/21) та від 28.01.2020 у справі № 912/653/19 (на які посилається скаржник).

7.36. У вирішенні цього спору Суд зауважує, що наведені правові висновки щодо застосування наведених норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від суті спірних правовідносин, та стадії розгляду спору, в тому числі вказане стосується і апеляційного провадження.

7.37. У цьому аспекті колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частинами першої, п`ятої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

7.38. Отже, Суд зауважує, що межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 ГПК України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7.39. Водночас, як слушно зазначає скаржник (означене також підтверджується матеріалами справи) позивач у своєму позові та у своїх процесуальних заявах по суті спору, поданих до суду першої інстанції не зазначав і не вказував, що відсутність у матеріалах справи доручення Антимонопольного комітету України від 28.07.2023 №13-01/427 має наслідком порушення відповідачем процедури щодо збору та аналізу інформації щодо наявності / відсутності в діях позивача ознак порушення антиконкурентного законодавства. Як і не наводив жодних аргументів про те, що Відділенням АМК здійснено збір та аналіз такої інформації в межах нерозумного строку.

7.40. Разом із тим суд апеляційної інстанції у своїх висновках про невідповідність дій посадових осіб АМК вимогам закону, зокрема, щодо порушення відповідачем процедури прийняття ним оскаржуваного рішення, ґрунтував свої висновки з огляду на встановлення судом факту нерозумності строку, в межах якого Комітет здійснював збір та аналіз інформації щодо наявності / відсутності в діях позивача ознак порушення антиконкурентного законодавства. Однак, суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не врахував, що такі обставини не були підставою заявлених позовних вимог.

7.41. При цьому слід також враховувати, що за наведеного правозастосування, суд апеляційної інстанції фактично позбавив відповідача можливості надати пояснення, заперечення та докази щодо цього питання. Зокрема, щодо моменту початку та завершення дослідження, обсягу вчинених ним процесуальних дій, складності справи, поведінки учасників, об`єктивних причин тривалості розгляду матеріалів, тощо.

7.42. У цьому аспекті Суд враховує доводи касаційної скарги, зокрема, в частині де відповідач наголошує на тому, що дії зі збору інформації Комітетом відбувалися у період із 28.07.2023 до 23.01.2025. При цьому, розгляд справи № 65/07-09/2025 тривав із 23.01.2025 до 19.08.2025.

7.43. Водночас суд апеляційної інстанції ґрунтував свої висновки виключно на тому, що відсутність у матеріалах справи доручення Антимонопольного комітету України від 28.07.2023 №13-01/427 має наслідком порушення відповідачем процедури щодо збору та аналізу інформації щодо наявності / відсутності в діях позивача ознак порушення антиконкурентного законодавства. При цьому, оскаржувана постанова не містить будь-яких висновків суду, зроблених за результатами дослідження обставин та доказів, на підставі яких апеляційний господарський суд зробив висновки щодо нерозумності строків у які відбувався збір та аналіз відповідачем інформації щодо наявності / відсутності в діях позивача ознак інкримінованого йому порушення.

7.44. Також у контексті доводів касаційної скарги Відділення АМК слід також підкреслити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями (див. постанову Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 на яку посилається скаржник).

7.45. У вирішенні цього спору Верховний Суд наголошує на тому, що саме на орган АМК покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору і дослідити докази подані позивачем на спростування висновків АМК.

7.46. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції хоч і врахував висновки Суду про можливість покладення Комітетом в основу Рішення АМК доказів, які зібрані до прийняття розпорядження про початок розгляду справи, однак залишив поза увагою дійсний зміст таких висновків Суду. Зокрема, з урахуванням того, що у справі № 910/5546/25 позивач, звертаючися до суду в позовній заяві визначав підставою позову саме нерозумність тривалості розгляду антимонопольної справи.

7.47. Верховний Суд наголошує, що право суб`єкта господарювання на оскарження рішення органів АМК до суду має бути логічно сумісним із обраною ним стратегією (його позицією стосовно незаконності дій Комітету в частині дотримання процесуальних норм / порушення принципу належного урядування при розгляді справи та/або позицією щодо неповноти проведеного АМК дослідження / невідповідності висновків АМК відносно фактичних встановлених ним обставин, тощо).

7.48. Висновки судів в цій частині мають містити належне та достатнє обґрунтування щодо оцінки доказів поданих позивачем на підтвердження наявності його порушеного права або інтересу.

7.49. Як вже зазначалося позивач у цій справі звертаючися до суду з позов зазначав лише про те, що покладені відповідачем в основу оскаржуваного Рішення АМК докази є недопустимими, а також стверджував, що оспорюване Рішення АМК базується виключно на припущеннях Комітету щодо оцінки певних подій та явищ, що мали місце при проведені Торгів 1-3.

7.50. Суд першої інстанції помилково вважаючи про неможливість використання Комітетом доказів зібраних до прийняття розпорядження про початок розгляду справи скасував оспорювань Рішення АМК та не досліджував інші обставини визначені Товариством, як підстава позову.

7.51. Натомість суд апеляційної інстанції хоч і правильно визнав ці висновки місцевого господарського суду необґрунтованими, однак на порушення норм статей 2, 14, 236, 237, 269 ГПК України ґрунтував свої висновки на обставинах, які не були визначені підставою позову та фактично не були досліджені судом за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів, поданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень.

7.52. Водночас саме зазначені Товариством обставини, які покладені в обґрунтування підстав позову та які мають істотне і важливе значення для встановлення обставин у справі, суд апеляційної інстанції взагалі не з`ясовував.

7.53. Суд у вирішенні спірного питання вкотре наголошує, що особа, яку притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в силу закріпленого у статті 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, оскаржуючи таке рішення самостійно визначає предмет позову (певну матеріально-правову вимогу до відповідача) і підстави позову (факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу), зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та надає докази на обґрунтування своїх вимог.

7.54. У свою чергу, суд має перевірити доводи і докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів зробити висновки щодо обґрунтованості заявлених вимог.

7.55. Натомість у справі, що розглядається суд першої інстанції у вирішенні цього спору обмежився лише помилковими висновками про неможливість покладення Комітетом в основу Рішення АМК доказів, які зібрані до прийняття розпорядження про початок розгляду справи та відмовив у задоволенні позовних вимог з означених мотивів. Інші доводи позивача, які наводилися останнім на обґрунтування підстав позовних вимог суд першої інстанції не розглядав, як і не надавав оцінку, доказам, які подані на підтвердження тих обставин про які стверджував позивач у позові.

7.56. Водночас суд апеляційної інстанції хоч і визнав необґрунтованими висновки місцевого господарського суду, однак також в порушення процесуальних норм також не надав оцінки жодному із наявних у матеріалах справи доказу та фактично ґрунтував свої висновки обмежившись лише посиланням на порушення відповідачем процедури щодо збору та аналізу інформації щодо наявності / відсутності в діях позивача ознак порушення антиконкурентного законодавства.

7.57. При, цьому, як вже було зазначено вище, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є формальними та передчасними, оскільки судом не досліджено всіх обставин справи з наданням оцінки наявним у ній доказам, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, що є порушенням принципу змагальності та стандартів доказування, а тому ухвалену в цій справі постанову суду апеляційної інстанції також не можна вважати законною та обґрунтованою. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції також допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 2, 14, 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та доводи відповідача.

7.58. Отже, доводи касаційної скарги, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові, частково підтвердились.

7.59. Не встановлення судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлюють перевірку Верховним Судом здійсненого судом правозастосування (Верховний Суд в силу положень статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно виправити вказані недоліки). З огляду на викладене вище, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.61. Звідси, а також ураховуючи наведене, Суд наразі не надає оцінку та не аналізує інші доводи сторін, як передчасні.

7.62. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь саме на істотне, вагоме питання, що виникло при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі, без правильності розгляду якого не може бути в цьому аспекті застосована норма матеріального права.

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Ураховуючи, що суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Відділення АМК задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.3. Під час нового розгляду слід звернути увагу на викладене, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

9. Судові витрат

9.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалені у справі судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд