ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
скаржника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційними скаргами ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність НАБУ повернуто разом з усіма доданими матеріалами на підставі ст. 304 ч. 2 п. 2, 3 КПК України.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року відповідно до ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження та закрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2025 року.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 26 січня 2026 року та призначити новий розгляд у цьому суді. В обґрунтування своєї вимоги представник указує на те, що відмова ОСОБА_5 , який перебуває під вартою, у поновленні пропущеного на 3 дні строку на апеляційне оскарження, яке мало місце в умовах воєнного стану, свідчить про формальний підхід до вирішення такого клопотання та, на її думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що колегія суддів апеляційної палати не врахувала та не перевірила обставин звернення ОСОБА_5 з апеляційною скаргою, який, перебуваючи в ДУ «Петрівська виправна колонія № 49», не має прямого доступу до поштових відправлень та засобів зв`язку, а весь процес від написання скарги, її перевірки адміністрацією установи до фактичної реєстрації у книзі вихідної кореспонденції займає кілька днів. Вважає, що триденна затримка у грудні 2025 року є прямим наслідком логістичних особливостей пенітенціарної системи, а не недбалості скаржника. Наводить доводи щодо допущеного порушення принципу рівності та змагальності, передбаченого ст. 22 КПК України, оскільки апеляційна палата прийняла рішення про закриття апеляційного провадження без заслуховування пояснень ОСОБА_5 щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та поважності причин пропуску ним цього строку. Наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції був зобов`язаний виявити активну роль і переконатися, що ОСОБА_5 мав реальну, а не ефемерну можливість обґрунтовувати своє клопотання. ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі підтримує такі доводи касаційної скарги свого представника та просить, у разі необхідності, відповідно до вимог ст. 433 ч. 2 КПК України вийти за межі вимог касаційних скарг, якщо це забезпечить дотримання його прав.
Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження не надходило.
Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заперечень та заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_6 до суду подала заяву про можливість здійснення касаційного розгляду без її участі.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав касаційні скарги, вважав їх обґрунтованими та просив їх задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасника касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Частина 3 статті 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є подача апеляційної скарги після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
За загальним правилом, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення (ст. 395 ч. 2 п. 3 КПК України).
При цьому, частиною третьою статті 395 КПК України визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
З урахуванням вказаних вимог закону та положень ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України про те, що суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою цієї особи не знайде підстав для його поновлення, рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з цих підстав має містити встановлені обставини щодо початку строку на апеляційне оскарження, дати звернення із апеляційною скаргою особою та відповідні мотиви, з яких виходив суд при ухваленні такого рішення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.
Відповідно до ст. 117 ч. 1 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у клопотанні про поновлення такого строку.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2025 року ухвалено та проголошено без виклику та без участі скаржника ОСОБА_5 , який як на день свого звернення зі скаргою в порядку ст. 303, 304, 305 КПК України, так і на день звернення ним із апеляційною скаргою на цю ухвалу слідчого судді, перебував під вартою.
Таким чином, колегії суддів апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для вирішення клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно було з`ясувати дату отримання ним копії оскаржуваної ухвали слідчого судді та встановити коли він звернувся з апеляційною скаргою до адміністрації установи виконання покарань. Після чого, встановивши та оцінивши період пропуску строку на апеляційне оскарження, вирішити клопотання щодо його поновлення, надавши оцінку поважності наведених у ньому причин.
Суд апеляційної інстанції, прийнявши рішення про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження на підставі ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді від 08 грудня 2025 року, хоч і навів у своїй ухвалі строки на оскарження ухвали слідчого судді, передбачені ст. 395 ч. 3 КПК України, проте не з`ясував та не проаналізував наявність в матеріалах провадження даних про те, коли ОСОБА_5 , який перебуває під вартою в ДУ «Петрівська виправна колонія № 49», звернувся до адміністрації цієї установи з апеляційною скаргою, яка ним підписана 21 грудня 2025 року, на вказану вище ухвалу слідчого судді.
Інструкцією з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2013 № 1304/5, врегульовано порядок організації перегляду кореспонденції, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, взяті під варту.
Цією ж Інструкцією передбачено, що кореспонденція засуджених та осіб, узятих під варту, отримується та відправляється в приміщенні найближчого поштового відділення уповноваженим представником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) на підставі довіреності, оформленої в установленому законодавством порядку. Уся кореспонденція, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, узяті під варту, обліковується інспектором в обліково-адресних картках окремо.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначених обставин не перевірив, та, врахувавши інформацію лише з поштової відмітки на конверті, зробив висновок про те, що ОСОБА_5 , звернувся з апеляційною скаргою 25 грудня 2025 року, чим пропустив строк на апеляційне оскарження на 3 дні.
Однак, без з`ясування періоду часу, який зайняв процес від дня реєстрації адміністрацією установи виконання покарань апеляційної скарги ОСОБА_5 до її відправлення через поштове відділення уповноваженим представником цієї установи, висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на апеляційне оскарження та щодо періоду такого пропуску є передчасним.
Крім того, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку клопотанню про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнаючи наведені у ньому обставини не поважними, належним чином не обґрунтував своє рішення про те, що посилання ОСОБА_5 на умови воєнного стану є формальними з огляду на таке.
Під поважними причинами пропуску строку, у тому числі строку на апеляційне оскарження, слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 05:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який надалі був продовжений.
Введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення особи до суду у визначений законом строк.
При цьому сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні ще не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, і питання поважності причин, які вплинули на пропуск процесуального строку, має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у клопотанні та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Для визнання поважною причиною для пропуску процесуального строку - запровадження воєнного стану в Україні, як підстави для його поновлення, слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року, справа № 585/2494/18, провадження № 51 - 2131 км 22).
Суд апеляційної інстанції не проаналізував вказані обставини та належним чином їх не перевірив, здійснивши розгляд клопотання ОСОБА_5 без його участі, вказав в ухвалі про те, що він, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув. Разом із цим, ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні його клопотання про забезпечення його участі під час такого розгляду в режимі відеоконференції в порядку ст. 336 КПК України, що в умовах його перебування під вартою об`єктивно виключало його участь під час такого розгляду.
Враховуючи таке клопотання ОСОБА_5 , який перебуває під вартою та не має можливості самостійно прибути в судове засідання суду апеляційної інстанції, а також положення ст. 401 ч. 4 КПК України, його клопотання про забезпечення йому участі під час розгляду його клопотання в порядку ст. 336 КПК України було обов`язковим. Участь ОСОБА_5 під час вирішення його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження забезпечила б можливість колегії суддів апеляційної палати уточнити у нього обставини звернення ним з апеляційною скаргою та з`ясувати можливі причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_5 , який перебуває під вартою, подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2025 року після закінчення строку апеляційного оскарження, передбаченого ст. 395 ч. 3 КПК України, а відповідно і рішення про відсутність поважних причин можливого пропуску ним строку на апеляційне оскарження цієї ухвали слідчого судді, є передчасними та належним чином в ухвалі апеляційної палати не обґрунтованими.
Крім того, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, постановив рішення про закриття апеляційного провадження, чим допустив суперечності щодо своїх висновків, оскільки наведені положення процесуального закону передбачають повернення апеляційної скарги, а не закриття апеляційного провадження.
При цьому посилання в ухвалі суду апеляційної інстанції на позицію Верховного Суду, наведену в ухвалі від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18 для закриття апеляційного провадження, не є релевантним обставинам цього провадження, оскільки в цій справі апеляційне провадження не відкривалось, а тому і не могло бути закрите.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги - задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд