ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні № 62025240050000488 відносно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 квітня 2026 року підозрюваному ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном до 22 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
На це судове рішення прокурор подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, оскільки це рішення слідчого судді відповідно до ст. 309 КПК України не підлягає оскарження в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що цей суд дійшов неправильного висновку про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не може бути предметом апеляційного перегляду. Посилаючись на судову практику, прокурор стверджує, що слідчий суддя у цьому кримінальному провадженні фактично застосував інший запобіжний захід, а тому така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скаргу в повному обсязі та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Слідчий суддя своєю ухвалою від 07 квітня 2026 року задовольнив це клопотання частково та змінив запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном до 22 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись із цим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, де просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою з підстави, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до положень ст. 309 КПК України, оскільки підозрюваному ОСОБА_6 було змінено, а не застосовано запобіжний захід із застави на домашній арешт.
З аналізу норм закону вбачається, що оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України. Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в ст. 309 цього Кодексу. До них відноситься, зокрема, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні, та домашнього арешту або відмову в його застосуванні.
У цьому кримінальному провадженні слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого частково та відповідно до положень ст. 181 КПК України і з посиланням на цю норму процесуального закону змінив запобіжний захід ОСОБА_6 , застосувавши у такий спосіб до підозрюваного інший запобіжний захід - домашній арешт. При цьому в резолютивній частині судового рішення правильно роз`яснено порядок та строки його оскарження.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що зазначена ухвала слідчого судді стосувалася не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нтомість, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому вона згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 КПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постановах колегії суддів від 28 березня 2019 року (справа № 286/1695/18), Першої судової палати ККС від 17 травня 2021 року (справа № 335/9520/19), де зроблено висновок, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу на інший. Тому висновок суду апеляційної інстанції про протилежне не відповідає судовій практиці.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у цій справі апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, неправильно витлумачив положення ст. 309 КПК України, звузивши її зміст, що призвело до помилкового висновку про відсутність у сторони кримінального провадження права на оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді.
Порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене апеляційним судом, є істотним у розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК України, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне рішення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.
З цих підстав суд ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.