ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022170000000018, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смотрова Буда Климцівського району Брянської області російської федерації, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 110 КК України, Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 17 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 436 КК України і призначено покарання у виді арешту на строк 5 місяців і 08 днів.
Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання період перебування його під вартою з 09 березня 2022 року по 17 серпня 2022 року та визначено вважати призначене йому покарання відбутим повністю.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 скасовано та звільнено його з-під варти негайно в залі суду.
На підставі статей 96-1, 96-2 КПК України застосовано спеціальну конфіскацію до вилученого в ОСОБА_6 мобільного телефону марки Samsung Galaxy A12.
Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання скасовано, ухвалено у цій частині новий вирок, яким останньому призначено покарання за ст. 436 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 09 березня 2022 року до 17 серпня 2022 року з розрахунку день за день. ОСОБА_6 взято під варту в залі суду, а строк покарання визначено обчислювати із 08 вересня 2025 року.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Суди встановили, що ОСОБА_6 27 лютого 2022 року перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , діючи умисно, в усній формі висловив та записав на свій мобільний телефон публічне відеозвернення, адресоване особі на ім`я ОСОБА_7 та військовослужбовцям ЗC РФ із закликом до агресивної війни, розв`язування воєнного конфлікту, виготовив вказаний відеоматеріал з метою його розповсюдження та розповсюдив невизначеному колу осіб через месенджер.
Серед висловлювань ОСОБА_6 містяться такі, що виражені у формі заклику, в якому йдеться про насильницькі дії, а саме: заклик-звернення до сержанта російської армії та інших військовослужбовців російської федерації оберігати батьків, боротися за «Русь» і захистити її, оскільки в їхніх руках є «сила и мощь», не втрачати владу над територією («не отдавайте землю никому»), а також розпочати рухатися «с Востока на Запад» і в результаті воєнних дій усе захопити, що підкреслюється закликами-гаслами «уважайте Русь», «уважайте свое достояние национальное».
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі із доповненнями прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції
Аргументуючи свою позицію, стверджує, що апеляційний суд не врахував належним чином доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та не надав на них вичерпних відповідей, що суперечить вимогам ст. 419 КПК України.
Зокрема, у поданій апеляційній скарзі прокурор наголошував на тому, що місцевий суд безпідставно перекваліфікував протиправні дії обвинуваченого з ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 110 КК (пособництво у зміні меж території України) на ст. 436 КК (заклики до агресивної війни), хоча досліджені фактичні дані повністю доводять вину ОСОБА_6 саме у посяганні на територіальну цілісність України.
На думку сторони обвинувачення, суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 , будучи уродженцем Брянської області російської федерації, з політичних та ідеологічних мотивів, сповідуючи так звану ідеологію відкритої підтримки держави-агресора, на виконання злочинного умислу, спрямованого на підрив обороноздатності України, під час спілкування з громадянами України переконував останніх у необхідності підтримки рішень та дій держави-агресора по проведенню військових дій на території України, а також схвально відгукувався щодо дій російської федерації під час повномасштабного вторгнення.
Також, сторона обвинувачення наголошує на тому, що без уваги залишилася та обставина, відповідно до якої відеозвернення адресоване саме військовослужбовцям ЗС РФ і зводиться до заклику продовжити збройну агресію російської федерації та окупувати всю територію України.
Крім цього, прокурор зазначає, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді 2 років позбавлення волі є надто м`яким, оскільки засуджений не розкаявся, дотримується проросійських поглядів і не став на шлях виправлення та під час розгляду цієї справи скоїв незаконну порубку дерев.
На зазначену касаційну скаргу сторона захисту подала письмові заперечення, у яких указує на безпідставність доводів прокурора в зв`язку із чим просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи касаційної скарги із доповненнями та просила її задовольнити на викладених підставах.
Засуджений ОСОБА_6 просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
При цьому, суд прийшов до обґрунтованого переконання, що дослідженні в ході судового слідства докази поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні публічних закликів до агресивної війни, розв`язувані воєнного конфлікту, виготовленні матеріалу із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження та розповсюдженні такого матеріалу, а не у пособництві у зміні меж території України, як було указано в пред`явленому обвинуваченні.
З позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги прокурора такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, виходячи з наступного.
Так, постановляючи вирок, суд послався на показання самого обвинуваченого, який не оспорював встановлених судом фактичних обставин справи.
Також, суд узяв до уваги відеозапис із телефону обвинуваченого, на якому зафіксовано звернення ОСОБА_6 адресоване особі на ім`я ОСОБА_7 та військовослужбовцям ЗC РФ із закликом до агресивної війни, розв`язування воєнного конфлікту.
При цьому, відповідно до висновку комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи №362-363/364-365 від 31 травня 2022 року встановити, чи містяться у таких висловлюваннях заклики до будь-яких територіальних змін України, не виявилось можливим.
Крім цього, суд послався на показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які повідомили про конфлікт із ОСОБА_6 , який на заклик «Слава Україні» відповідав «слава русі, слава росії», однак заперечили, що останній вчиняв які-небудь дії, спрямовані на зміну меж території чи державного кордону України або схиляв до цього.
З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому бере до уваги ці докази, та оцінив їх із дотриманням ст. 94 КПК України.
При цьому, місцевий суд вмотивовано надав критичну оцінку твердженням сторони обвинувачення, що пред`явлені фактичні дані поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_6 у пособництві в усуненні перешкод у вчиненні представниками держави-агресора (російської федерації) умисних дій, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Такий висновок ґрунтується на тому, що у відеозверненні обвинуваченого не йшлося про зміну меж території чи державного кордону, а побічно убачаються заклики до агресивної війни, розв`язування воєнного конфлікту не лише щодо України, а й щодо будь-якої іншої держави.
Із таким рішенням погодилася й колегія суддів апеляційного суду, яка слушно наголосила на тому, що для кваліфікації діяння за ст. 110 КК України, слід беззаперечно встановити, що метою протиправного діяння були умисні дії вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України.
Так, об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 110 КК України, може виявлятися у трьох різних формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення цих дій; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
Поряд із цим, об`єктивну сторону ст. 436 КК України характеризують альтернативні дії: 1) публічні заклики до агресивної війни або розв`язування воєнного конфлікту; 2) виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій; 3) розповсюдження таких матеріалів.
Орган досудового розслідування вважав, що ОСОБА_6 скоїв наступні протиправні дії:
1) сприяв представникам держави-агресора у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме 27 - 28 лютого 2022 року, перебуваючи у м. Хорол Лубенського району Полтавської області, під час спілкування з громадянами України ОСОБА_6 їх переконував у необхідності підтримки рішень та дій російської федерації по проведенню військових дій на території України, а також схвально відгукувався щодо дій російської федерації під час збройного вторгнення;
2) з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, створив та розповсюдив відеозвернення до військовослужбовців ЗC РФ із закликом продовжити збройну агресію російської федерації та окупувати територію України.
У той же час, в ході судового розгляду не встановлено, що ОСОБА_6 вчиняв які-небудь активні дії, спрямовані на зміну меж території чи державного кордону України або схиляв до цього, а заклики у відео останнього мали загальний характер без вказівки на конкретні території.
Натомість, апеляційний суд вмотивовано вказав, що дії обвинуваченого охоплюються диспозицією саме ст. 436 КК України, оскільки на виготовленому записі ОСОБА_6 побажав військовослужбовцям ЗС РФ «пойти оттуда с Востока на Запад и все взять», тобто лексичні маркери на позначення будь-яких конкретних територіальних об`єктів не вербалізовані і це не дозволяє стверджувати, чи йдеться у заклику про будь-які територіальні зміни України.
Крім наведеного у касаційній скарзі прокурор наголошує на тому, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки є надто м`яким, оскільки обвинувачений не розкаявся, дотримується проросійських поглядів і вчинив новий злочин (незаконна порубка дерев) під час розгляду цієї справи.
Такі аргументи сторони обвинувачення є неспроможними з огляду на наступне.
В ході апеляційного перегляду вироку місцевого суду колегія суддів дійшла обґрунтованого переконання про те, що призначена ОСОБА_6 міра примусу у вигляді арешту не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, не сприяє його меті - виправленню та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, є явно несправедливою, непропорційною і невиправдано м`якою.
Указане рішення ґрунтується зокрема на ступені тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який хоч і є відповідно до ст. 12 КК України нетяжким злочином, однак виходячи із обставин вчинення - має високий індивідуальний ступінь суспільної небезпеки для невизначеного кола осіб; дані про особу обвинуваченого, який не судимий, працевлаштований, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, позитивно характеризується; обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.
Також апеляційний суд вмотивовано спростував висновки місцевого суду про те, що ОСОБА_6 діяв протиправно будучи підданий тривалому навіюванню проросійськими догматами московського патріархату, а його заклики до пропаганди війни мали непрямий характер.
Ураховуючи наведені дані та обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 слід призначити більш суворе покарання, а саме у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з реальним його відбуванням.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків прокурор не наводить.
Призначене ОСОБА_6 покарання є співмірним характеру вчинених ним протиправних дій, тяжкості скоєного правопорушення, даним про особу винного та відповідає принципам справедливості й індивідуалізації.
Що стосується посилання прокурора на те, що під час розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення і ця обставина свідчить про його небажання виправитися, то слід вказати таке.
Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 246 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень. Даних про набранням цим вироком законної сили у матеріалах кримінального провадження немає, а тому твердження прокурора є необґрунтованим.
Таким чином, за результатами кримінального провадження у суді касаційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального, неправильне застосування кримінального законів чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого у наслідок його м`якості, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд