ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052420000230, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Махарадзе, Грузія, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, за обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, 11 липня 2023 року на території розташування взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувався за адресою: АДРЕСА_2 , близько 20:30 год, виявивши солдата ОСОБА_8 в нетверезому стані, який продовжував вживати спиртні напої, будучи штаб-сержантом та старшим в цьому будинку, почав робити усні зауваження з приводу перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, на що солдат не реагував та нецензурно висловлювався в бік ОСОБА_7 , бив посуд та гучно слухав музику. Будучи обуреним нецензурними висловлюваннями та такою поведінкою ОСОБА_8 , ОСОБА_7 близько 23:45 год, знаходячись у спальній кімнаті взяв ввірену йому для службового користування бойову нарізну вогнепальну зброю - 5,45мм автомат Калашникова (АК-74), № НОМЕР_2 , 1990 року виготовлення, з приєднаним до нього магазином з бойовими припасами, перевів перемикач вогню в положення одиночної стрільби, відвів затворну раму в крайнє положення і відпустив її, чим дослав патрон у патронник і привів автомат у бойову готовність та здійснив з дистанції близько 2 метрів два постріли в солдата ОСОБА_8 , з яких одна куля влучила в область грудної клітки останнього, чим спричинив солдату ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді вогнепального кульового наскрізного проникаючого поранення грудної клітки зліва з вогнепальним переломом 3 та 6 ребер зліва, контузію нижніх та верхніх часток лівої легені, двобічний гемопневмоторакс. Тобто, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але воно не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як від спричинених тілесних ушкоджень смерть солдата ОСОБА_8 не настала.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив його право на захист, оскільки здійснив апеляційний розгляд без його участі та таким чином позбавив можливості виступу в судових дебатах та надати пояснення з приводу апеляційної скарги захисника. В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_7 наводить доводи щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та не погоджується з оцінкою доказів. Вважає, що суди надаючи юридичну оцінку його діям повинні були застосувати положення статей 39 та 41 КК України, чого безпідставно не зробили. Вказує, що суд апеляційної інстанції не дав належних та обґрунтованих відповідей на апеляційну скаргу захисника, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційні вимоги сторони захисту та просили їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , надіслав заперечення на касаційну скаргу засудженого в яких, посилаючись на безпідставність наведених ОСОБА_7 доводів, просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Прокурор ОСОБА_5 під час касаційного розгляду також вважав безпідставними доводи касаційної скарги сторони захисту та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 не погоджується із засудженням його за пред`явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, посилаючись на неправильну кваліфікацію його дій та стверджуючи, що суди повинні були застосувати положення статей 39 та 41 КК України. При цьому, в обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими оспорює фактичні обставини кримінального провадження та надану судами попередніх інстанцій оцінку доказів.
Проте, фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку згідно зі ст. 409 КПК України.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що аналогічні за змістом та вимогами доводи наводив у своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок суду першої інстанції та вони були предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано залишені без задоволення.
На переконання апеляційного суду, наведені у вироку суду і досліджені судом першої інстанції докази, отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень статей 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікованого органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Апеляційний суд ретельно перевірив версію сторони захисту про вчинення ОСОБА_7 злочину у стані необхідної оборони, яка перевіркою матеріалів кримінального провадження свого підтвердження не знайшла. А також дав обґрунтовані відповіді на доводи апеляційної скарги про необхідність перекваліфікації дій Красоти на ч. 1 ст. 414 КК України, визнавши їх безпідставними.
На переконання апеляційного суду, сукупністю всіх обставин вчиненого діяння доведено спрямованість умислу ОСОБА_7 саме на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 . При цьому судом вірно враховано, що ОСОБА_7 перебував на військовій службі починаючи з 2022 року, маючи навики стрільби та поводження зі зброєю, достеменно знав та міг передбачити наслідки її застосування. Крім того, апеляційним судом також враховано те, що для здійснення пострілу ОСОБА_7 необхідно було вчинити попередні дії, такі як: перевести перемикач вогню в положення одиночної стрільби, відвести затворну раму в крайнє положення і відпустити, тобто привести автомат у бойову готовність та вже після цього здійснювати постріли. Тобто ОСОБА_7 мав достатньо часу для усвідомлення можливості настання негативних наслідків його дій.
При цьому, судом не було встановлено обставин, які б підтверджували, що своїми діями потерпілий ОСОБА_8 настільки загрожував життю або здоров`ю ОСОБА_7 , що останній змушений був діяти в межах необхідної оборони і застосовувати проти потерпілого саме вогнепальну зброю.
Наведене у своїй сукупності обґрунтовано розцінено судом як підтвердження наявності у ОСОБА_7 умислу саме на вбивство потерпілого ОСОБА_8 , а тому підстав вважати його необґрунтовано засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України колегія суддів апеляційного суду не встановила. Апеляційний суд надав належну оцінку всім доводам апеляційної скарги сторони захисту та обґрунтовано визнав їх безпідставними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо цього погоджується і суд касаційної інстанції.
Що стосується тверджень засудженого про порушення його права на захист апеляційним судом, то ці доводи не знайшли свого підтвердження перевіркою матеріалів кримінального провадження в суді касаційної інстанції. Апеляційний розгляд відбувся за участю захисника засудженого - адвоката ОСОБА_12 . При цьому, жодних клопотань чи заяв від ОСОБА_7 про те, що він бажає брати участь в апеляційному розгляді в матеріалах справи немає. Не висловлював таких клопотань чи заяв захисник ОСОБА_12 до початку апеляційного розгляду в судовому засіданні апеляційного суду під час з`ясування явки учасників кримінального провадження та можливості здійснення апеляційного розгляду без участі засудженого.
Колегія суддів погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Водночас, що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, на спеціальних обліках не перебуває. Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання суд не встановив.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що засуджений визнав свою винуватість у скоєному та під час касаційного розгляду пояснив, що його дії були обумовлені неправомірною поведінкою самого потерпілого, який в місці дислокації підрозділу, ігнорував всі його зауваження як старшого цього підрозділу та, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжував вчиняти дії, спрямовані на розлад дисципліни і такою поведінкою заважав усім іншим військовослужбовцям в підрозділі. Крім того, ОСОБА_7 наголошував, що щиро розкаюється у тому, що сталося та ця обставина підтверджується тим, що саме він після заподіяних ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, почав надавати медичну допомогу останньому та повіз його в медичний заклад. Наведені обставини, на думку колегії суддів, слід визнати такими, що пом`якшують покарання та, з огляду також на позицію самого потерпілого в справі, який під час судового розгляду просив не призначати занадто суворого покарання засудженому та зазначав, що жодних претензій до нього немає, оскільки виникненню конфліктної ситуації передувала його поведінка, обумовлена вживанням алкоголю та тривалим перебуванням в умовах воєнних дій, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для пом`якшення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Зважаючи на зазначене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду, а також, в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягають зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд