ПОСТАНОВА
головуючого Анісімов Герман Миколайович,
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100020004014, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкас, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 321 Кримінального кодексу України (далі - КК), за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року щодо засудженого ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК, і призначено йому покарання за ч. 1 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 321 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Суд також вирішив питання щодо процесуальних витрат, накладеного на майно арешту, а також долю речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_6 у другій половині вересня 2024 року (більш точної дати та часу не встановлено), за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» у переписці із користувачем « ОСОБА_8 », домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо незаконного придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, метадону (фенадон), та сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідраміну (димедрол), з метою подальшого роздрібного збуту наркозалежним споживачам шляхом розкладання схованок, так званих «закладок» у публічно доступних місцях.
Надалі ОСОБА_6 у невстановлений день, час та місці, невстановленим шляхом, отримав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол) з метою подальшого збуту, тим самим незаконно придбав та розпочав їх зберігати.
25 вересня 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на відкритих ділянках місцевості за адресами: м. Київ, вул. Ялтинська, 12/1; м. Київ, вул. Геннадія Афанасьєва, 9 ; м. Київ, вул. Ялтинська, 6 ; м. Київ, вул. Пасхаліна, 8/6; м. Київ, вул. Геннадія Афанасьєва, 4, зберігаючи при собі предмети кримінальних правопорушень, здійснив окремо 17 «закладок», тобто схованок з наркотичним засобом та сильнодіючим лікарським засобом. При чому, після здійснення кожної «закладки», тобто схованки, звітуючи у мобільному додатку «WhatsApp», у переписці користувачу «Пчёлка», отримував грошову винагороду в розмірі 40 гривень окремо за кожен факт здійснення вищевказаної закладки, тобто «схованки».
Цього ж дня близько 16:36 за адресою: м. Київ, вул. Пасхаліна, 10/5, працівниками поліції, під час безпосереднього здійснення закладок ОСОБА_6 був затриманий. У ході особистого обшуку вилучено 8 згортків синього кольору, в середині з порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору та двома таблетками білого кольору, в яких виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,978 г, та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол), загальною масою 1,101 г, які ОСОБА_6 умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, придбав та зберігав з метою подальшого збуту.
Надалі, в період часу з 19:54 по 21:41 цього ж дня слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві було виявлено та вилучено 17 «закладок» (схованок з речовиною) у вигляді згортків з клейкої стрічки із речовиною невідомого походження, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), масами 0,083 г, 0,138 г, 0,152 г, 0,107 г, 0,121 г, 0,130 г, 0,117 г, 0,114 г, 0,129 г, 0,093 г, 0,131 г, 0,145 г, 0,086 г, 0,108 г, 0,127 г, 0,159 г, 0,083 г та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол), масами 0,094 г, 0,14 г, 0,112 г, 0,119 г, 0,099 г, 0,145 г, 0,175 г, 0,116 г, 0,118 г, 0,152 г, 0,122 г, 0,105 г, 0,159 г, 0,142 г, 0,116 г, 0,119 г, 0,123 г.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_6 та юридичну кваліфікацію його дій, прокурор не погоджується з необґрунтованим, на його думку, рішенням апеляційного суду про залишення без змін вироку в частині застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що оскаржена ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Вказує, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення та не навів підстав, з яких вважає застосування місцевим судом ст. 75 КК правильним.
Висловившись на користь застосування положень ст. 75 КК, суд апеляційної інстанції взяв до уваги визнання вини обвинуваченим, в той час як вказана обставина вже врахована під час призначення у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією відповідної норми Особливої частини КК. Повторне її врахування під час вирішення питання про звільнення від вибування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільна небезпечність, вчинення умисних злочинів молодою та придатною до суспільно корисної праці людиною, яка натомість зробила добровільний і свідомий вибір у молодому віці 30 років не працювати і не захищати країну під час війни, а розповсюджувати наркотичні та психотропні речовини. ОСОБА_6 здійснив окремо 17 «закладок», тобто схованок з наркотичним засобом та сильнодіючим лікарським засобом, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), та сильнодіючим лікарським засобом - дифенгідрамін (димедрол), звітуючи у мобільному додатку «WhatsApp», у переписці користувачу «Пчелка», отримував грошову винагороду в розмірі 40 грн окремо за кожен факт здійснення «схованки».
Суд апеляційної інстанції не навів розумного пояснення, чому він вважає, що обраний ОСОБА_6 спосіб вирішення скрутних для нього проблем свідчить про можливість звільнення від покарання з іспитовим строком, враховуючи, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров`я та благополуччя людей.
Стверджує, що серед матеріалів кримінального провадження відсутні конкретні дані про активне сприяння розкриттю злочину та можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
На думку прокурора, обставини справи, тяжкість вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, рівень суспільної небезпеки злочинів, дані про особу засудженого, вказують на те, що ОСОБА_6 становить реальну загрозу як для оточуючих, так і для самого себе, а його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримала наведені у касаційній скарзі доводи та просила задовольнити скаргу.
Засуджений та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Прокурор у касаційній скарзі не оскаржує висновків судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, про кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК, отже, відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не здійснює їх перегляд у цій частині.
Наведені у касаційній скарзі доводи прокурора про безпідставне залишення апеляційним судом без змін вироку місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням колегія суддів розглядає в контексті того, що положення ст. 75 КК підлягають застосовуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 КК, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні.
В аспекті застосування ст. 75 КК закон вимагає досягнення такої мети, як виправлення особи, прямо вказуючи, що звільнення із випробуванням застосовується, якщо суд дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, і суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, а й інші обставини справи. Крім того, питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти і такої мети покарання, як запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання за вчинення злочинів, передбачених за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК, вказав, що враховує всі обставини справи в їх сукупності, характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК належать до категорії тяжкого та нетяжкого злочинів, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не одружений, офіційно працевлаштований, має постійне місце реєстрації та місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його вік, а також визнання вини. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, дані про особу обвинуваченого та обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, місцевий суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та призначив покарання за ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 321 КК у виді позбавлення волі у межах відповідних санкцій із застосуванням положень ст. 75 КК.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, де наводив доводи про безпідставне застосування місцевим судом звільнення від відбування покарання з випробуванням, аналогічні тим, що містяться у касаційній скарзі.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд, приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК, фактично прийняв до уваги, окрім даних, які враховані при призначенні покарання, молодий вік обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, обставини вчинення кримінальних правопорушень, які носять характер ідеальної сукупності, стійкі соціальні зв`язки. Зазначені обставини, на думку апеляційного суду, у сукупності з інформацією про наявність відстрочки від призову на військову службу як особі, чий брат зник безвісти під час бойових дій, свідчать про правильність висновку суду першої інстанції про можливість виправлення винного без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою з боку органу пробації.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені належні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону і дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та про наявність підстав до звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім визначених у цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Підставою до звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, який ґрунтується на відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, зміст протиправної поведінки. про особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, її соціально-демографічні властивості, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.
В апеляційній скарзі прокурор зазначав про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невмотивоване застосування положень ст. 75 КК, наводив доводи про неможливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, оскільки, на переконання сторони обвинувачення, лише реальне відбування покарання може забезпечити досягнення цілей, визначених у статтях 50, 65 КК.
Натомість оскаржена ухвала апеляційного суду не містить обґрунтованого висновку про можливість досягнення мети як спеціальної, так і загальної превенції (попередження вчинення злочинів) у сфері протиправного обігу наркотичних засобів внаслідок застосування до засудженого положень ст. 75 КК, не містить переконливих мотивів про можливість його виправлення у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням за тих обставин, які встановлені судом в цьому провадженні.
Приписи ст. 75 КК у їх взаємозв`язку з тими, про які йдеться в статтях 50, 65 КК, вимагають від суду переконливо вмотивувати та обґрунтувати висновок про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні внаслідок звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, зокрема, висновок про можливість виправлення засудженого, прямо вказуючи, що звільнення з випробуванням застосовується, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення без відбування покарання, де суд має врахувати як тяжкість кримінального правопорушення, так і особу винного й інші обставини справи.
Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК приймається з урахуванням можливості досягнення цілей покарання в контексті положень статей 50, 65 КК (див. постанови від 13 грудня 2023 року у справі № 159/3397/21 (провадження № 51-4211км23), від 27 вересня 2023 року у справі № 529/783/22 (провадження № 51-3912км23)), серед яких і мета попередження вчинення нових кримінальних правопорушень іншими особами.
Разом із тим, апеляційний суд не надав належної оцінки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, безпідставно не зважив на доводи прокурора, який вказував, що сукупність обставин, які місцевий суд поклав в основу свого рішення, не відображають належних підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Посилання апеляційного суду на стійкі соціальні зв`язки засудженого мають абстрактний неконкретизований характер, не спираються на матеріали справи, а тому не можуть бути належною підставою для обґрунтування висновку про можливість застосування ст. 75 КК та свідчать про недотримання вимог ст. 419 КПК.
За відсутності переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах справи і досліджених судом доказах, висновок про можливість виправлення особи без відбування покарання має характер припущення, а судове рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Визначені законодавцем в ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК ознаки належать до системи засобів диференціації кримінальної відповідальності у сфері протиправного обігу відповідних предметів. Водночас на підставі індивідуальних ознак конкретних кримінальних правопорушень у сфері протиправного обігу наркотичних і сильнодіючих лікарських засобів, які характеризують вид і розмір предмету певного правопорушення, об`єкти посягання, особу, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо, суд, серед інших, вирішує питання про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, тобто реалізує принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності за фактично вчинене правопорушення. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, проте реалізація таких повноважень має спиратися на встановлені судом підстави, які мають бути відображені в матеріалах справи та мотивах судового рішення.
В аспекті реалізації своїх дискреційних повноважень, суд має надати оцінку як змісту, так і кількості форм зовнішнього виявлення об`єктивної сторони протиправного поводження із відповідними предметами, ступеню реалізації протиправного наміру та його підоснови, та іншим встановленим обставинам, які впливають на суспільну небезпеку як окремого злочину, так і їх сукупності.
При цьому міркування про те, який із видів сукупності кримінальних правопорушень має більшу суспільну небезпечність, є схоластичними за своєю суттю, оскільки ступінь суспільної небезпечності сукупності визначається не її різновидом, а характером тих кримінальних правопорушень, які до неї входять.
Водночас колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи прокурора про відсутність у матеріалах кримінального провадження конкретних даних про активне сприяння розкриттю злочину.
Органом досудового розслідування було встановлено обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що зазначено в обвинувальному акті. Під час судового розгляду, проведеного у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК, місцевий суд встановив щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшують покарання, які ніким не заперечувались.
Перевіряючи викладені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності доказів на підтвердження активного сприяння розкриттю злочину, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що апеляційна скарга не спростовує висновку суду про наявність у діях ОСОБА_6 активного сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшує покарання.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 394 КПК Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду в цій частині.
З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі приписів пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за наслідком якого необхідно ухвалити рішення, що відповідає вимогам закону.
При цьому, слід враховувати, що за тих самих обставин висновок про наявність підстав до застосування приписів ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд