ПОСТАНОВА
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевська Луганської області, жителя м. Харкова, на вирок Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року.
Обставини справи
1. Вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2023 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (КК) - на строк 3 роки, за частиною 2 статті 190 КК - на строк 2 роки, за частиною 3 статті 190 КК - на строк 3 роки 6 місяців, а за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 1 статті 70 КК - на строк 4 роки. На підставі частини 4 статті 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року визначено остаточно 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
2. Суд визнав доведеним, що в період з 11 листопада 2019 року по 18 вересня 2020 року у м. Харкові засуджений за попередньою змовою групою осіб вчинив 13 епізодів шахрайських дій, з яких у двох випадках потерпілим було спричинено значну шкоду. Загальна сума спричинених потерпілим збитків перевищує 1,332 млн. грн.
3. Крім того 11 листопада 2019 року засуджений таємно, повторно, викрав мобільний телефон потерпілої ОСОБА_8 вартістю 1749 грн.
4. Полтавський апеляційний суд скасував вирок районного суду і ухвалив свій вирок, яким на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) закрив кримінальне провадження в частині обвинувачення засудженого за частиною 2 статті 185 КК, і призначив тому покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 190 КК - на строк 3 роки, за частиною 3 статті 190 КК - на строк 5 років, а за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 1 статті 70 КК - на строк 6 років. На підставі частини 4 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року більш суворим за цим вироком суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. Засуджений, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржений вирок і призначити новий розгляд в апеляційному суді.
6. Він вважає, що апеляційний суд істотно порушив його право на захист, провівши апеляційний розгляд без участі захисника.
Позиції учасників касаційного розгляду
7. Засуджений та захисник у судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги.
8. Прокурор заперечив проти задоволення скарги та просив залишити оскаржене рішення без зміни.
9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
11. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК.
12. Засуджений не оспорює встановлених судом фактичних обставин і їх кримінально - правову оцінку. Також він не наводить жодних доводів щодо незгоди з видом та розміром визначеного апеляційним судом покарання.
13. Посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду виключно через те, що судове засідання проведено без участі його захисника.
14. Як зазначав ЄСПЛ, стаття 6 Конвенції, на яку посилається сторона захисту, не виключає ситуації, коли особа добровільно, прямо чи мовчазно, відмовляється від використання певних гарантій справедливого судового розгляду. Щоб така відмова мала значення для цілей Конвенції, вона має бути встановлена недвозначним чином і супроводжуватися мінімальними гарантіями, відповідними її важливості,[1] та не суперечити будь-яким значущим суспільним інтересам.[2] Щоб стверджувати, що обвинувачений через свою поведінку прямо відмовився від важливого права за статтею 6 Конвенції, необхідно довести, що він міг розумно передбачити наслідки своєї поведінки.[3]
15. Матеріали справи свідчать про те, що судові засідання в апеляційному суді 29 липня та 24 вересня 2024 року проводилися у присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 .
16. Перевіривши відеозапис судового засідання від 07 жовтня 2024 року, Суд переконався: секретар судового засідання повідомив, що через обстріли у м. Харкові захисник ОСОБА_9 не зміг вийти на зв`язок в режимі відеоконференції і просив проводити судовий розгляд за його відсутності, вказуючи, що узгодив це із засудженим. В свою чергу засуджений наполягав на продовженні судового розгляду, без участі захисника і на запитання суду стверджував, що така його позиція є добровільною. Будь-яких клопотань з приводу відкладення судового розгляду з цих причин або для залучення іншого захисника засуджений не заявляв.
17. Злочини, у вчиненні яких він обвинувачувався, не відносяться до категорії, в яких участь захисника є обов`язковою відповідно до статті 52 КПК.
18. Отже Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо істотного порушення права на захист засудженого під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.
19. Покарання засудженому призначено з урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даних про особу засудженого, воно є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення винного й попередження вчинення нових злочинів і відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтею 65 КК.
20. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Зміст вироку відповідає вимогам статті 420 КПК.
21. Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд