ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на вирок Херсонського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2024 року та вирок Херсонського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року в кримінальному провадженні № 22023230000000310за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Курчатова Курської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2024 рокуОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати адміністративно- розпорядчі посади на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
2. Херсонський апеляційний суд зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 скасував у частині призначеного покарання і ухвалив у цій частині новий вирок від 10 листопада 2025 року, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 111-1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, на строк 10 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. У строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 25.07.2023 по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
3. Згідно з вироком громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Херсоні, достовірно знаючи, що військовослужбовці Російської Федерації окупували м. Херсон і частину Херсонської області та продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід роботи керівника середньої ланки в Басейновому управлінні водних ресурсів Нижнього Дніпра (далі - БУВР Нижнього Дніпра), оскільки наказом від 15.08.2022 №180-ос був призначений на посаду начальника відділу правового забезпечення, надав добровільну згоду на зайняття посади начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области (далі - БУВР Херсонской области)».
4. Згідно з підпунктом 4 пункту 3 постанови Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» від 06.05.2014 № 1238-VII ухвалено рішення щодо забезпечення в повному обсязі потреб у водних ресурсах Херсонської області в зоні дії Північно-Кримського каналу.
5. З метою реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №393 положення про Державне агентство водних ресурсів України.
6. Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
7. До сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів належить БУВР Нижнього Дніпра.
8. Згідно з наказом Державного агентства водних ресурсів №272 від 25.03.2020 затверджено Положення про БУВР Нижнього Дніпра, відповідно до якого основними завданнями БУВР Нижнього Дніпра є забезпечення реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейну Нижнього Дніпра району басейну річки Дніпро та Херсонської області; спрямування та координацiя дiяльностi органiзацiй, що належать до сфери управління Державного агенства водних ресурсів України, з питань управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейну Нижнього Дніпра району рiчки Днiпро та Херсонської областi; забезпечення державної політики у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель у межах Херсонської області.
9. 02.09.2022 указом так званого «временно исполняющего обязанности главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_8 » №50-у створено так зване «Государственное унитарное предприятие «БУВР Херсонской области» та затверджено устав указаного органу, директором якого призначено ОСОБА_9 .
10. Відповідно до відомостей, розміщених на сайті «ЕГРЮЛ» держави - агресора, так зване «Государственное унитарное предприятие «БУВР Херсонской области» є «Государственным казенным учреждением субъектов Росийской Федерации» (мовою оригіналу), має коди «Росстата»: 2300280 відноситься до «Органов исполнительной власти субъектов Российской Федерации, осуществляющих другие функции» (мовою оригіналу); та 65242 відноситься до «Государственных унитарных предприятий субъектов Российской Федерации».
11. Відповідно до уставу так званого «Государственного унитарного предприятия «БУВР Херсонской области», затвердженого указом так званого «временно исполняющего обязанностей главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_8 » від 02.09.2022 №50-у, основною метою діяльності цього органу є здійснення функцій у сфері водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відновлення поверхневих водних ресурсів на території Херсонської області.
12. Достовірно знаючи про вказані відомості, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, діючи умисно, маючи досвід у сфері водного господарства України, погодився на пропозицію ОСОБА_9 та 05.09.2022, перебуваючи в м. Херсоні, добровільно обійняв посаду начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «БУВР Херсонской области» - незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: розроблення так званого «устава» так званого «Государственного унитарного предприятия «БУВР Херсонской области», підготовка та супроводження договорів, пов`язаних з господарською діяльністю, безпосереднє керівництво відділом правого забезпечення та підлеглими працівниками, правове супроводження діяльності так званого «Государственного унитарного предприятия «БУВР Херсонской области», на яку призначений наказом директора «БУВР Херсонской области» ОСОБА_9 №05-лс від 05.09.2022.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
13. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, а версія сторони захисту, відповідно до якої обвинуваченого поза його волею та обізнаністю могли зарахувати до штату новоствореного квазіпідприємства, що помилково було сприйняте оточенням як вчинення ним злочину, не спростована належними та допустимими доказами.
14. Захисник оспорює факт створення і діяльності на тимчасово окупованій території юридичної особи держави-агресора, її приналежність до органів влади, пов`язаність посади начальника відділу правового забезпечення з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Посилається на упередженість судів, неповноту судового розгляду, пов`язану з неможливістю допиту ключового свідка захисту, необґрунтоване відхилення клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказами даних у протоколі огляду приміщення кабінету відділу правового забезпечення БУВР Нижнього Дніпра, в ході якого виявлено і вилучено низку документів, оскільки такий проведено без передбаченого законом дозволу та без участі уповноваженого представника володільця приміщення, відеофіксація цієї слідчої дії не була безперервною, у матеріалах справи відсутній оригінальний примірник технічного носія інформації зафіксованої процесуальної дії, а самі документи було виявлено посадовими особами БУВР Нижнього Дніпра ще до проведення обшуку, їхня належність ОСОБА_7 не доведена, джерело походження не з`ясоване, до того ж вони є друкованими копіями, а не оригіналами.
15. Вказує на те, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) апеляційний суд необґрунтовано відмовив у клопотанні сторони захисту про повторний допит свідків, показання яких викладено у вироку суду першої інстанції неповно, не усунув суперечності між доказами, надавши перевагу доказам обвинувачення. Також стверджує, що у цьому кримінальному провадженні не була застосована належна правова процедура, оскільки порушено процедуру визначення належного органу досудового розслідування відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а суд не виніс ухвалу про визнання справи пов`язаною з окупацією, що має наслідком визнання усіх зібраних доказів недопустимими.
16. Крім цього, наводить заперечення на ухвали про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 . Зокрема, вказує на те, що судами неправильно витлумачено положення ч. 6 ст. 176 КПК України щодо безальтернативності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не розглянуто питання щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та не обґрунтовано неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, при цьому не взято до уваги дані про особу обвинуваченого.
17. У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в умовах окупації в період воєнного стану, брав безпосередню активну участь у створенні та представництві незаконного органу влади держави-агресора, залученні до його протиправної діяльності інших громадян України, використовуючи при цьому посаду, яку обіймав у цьому органі. Тому, на думку прокурора, обрана засудженому апеляційним судом міра основного і додаткового покарання є недостатньою, а рішення не позбавляти його права займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, необґрунтованим. Також прокурор стверджує, що усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України рішення апеляційного суду не містить належних мотивів, з яких ним відхилено доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення в цій частині.
Позиції інших учасників судового провадження
18. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення. Касаційну скаргу захисника просила відхилити.
Мотиви Суду
19. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
20. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
21. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ - з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
22. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.
23. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
24. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
25. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , захисник оскаржив цей вирок в апеляційному порядку з підстав неповноти та упередженості судового розгляду, невідповідності викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Даючи власний детальний аналіз доказам у справі, захист стверджував, що суд порушив презумпцію невинуватості обвинуваченого, взяв до уваги докази, котрі свідчили виключно на користь винуватості останнього, водночас безпідставно відхилив або повністю проігнорував докази та доводи сторони захисту, в тому числі щодо недопустимості низки доказів. Просив обвинувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 скасувати і постановити новий виправдувальний вирок.На обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник наводив конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом. При цьому клопотав про повторне дослідження доказів, зокрема, показань свідків, стверджуючи, що вони викладені у тексті вироку неповно й спотворено та містять суперечності.
26. Апеляційний суд клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів задовольнив частково. Дослідив письмові докази і документи, а в дослідженні показань свідків або технічних записів їхнього допиту в суді першої інстанції відмовив.
27. За версією сторони захисту, на окупованій території за однією адресою і фактичним місцем розташування функціонували одночасно дві юридичні особи, одна з яких була створена і працювала за українськими законами, а інша, створена пізніше квазіустанова з подібними функціями та схожою назвою, - за законодавством держави-окупанта. При цьому очільником обох установ був ОСОБА_9 , допитати якого в суді, у тому числі й з приводу дійсного працевлаштування обвинуваченого, не виявилося можливим. Як стверджує захисник, ОСОБА_7 був прийнятий на роботу і працював у першій, ніяких документів для організації роботи незаконної установи не готував і не підписував, заяву про прийняття на роботу до неї не писав, з наказом про прийняття на роботу до цієї установи не ознайомлювався, заробітної плати в російських рублях не отримував. Захисник наполягає, що жодних доказів, які б доводили вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, стороною обвинувачення не надано, а висновки суду в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях.
28. З матеріалів справи вбачається, що жоден із вилучених під час огляду приміщення кабінету № 105 БУВР Нижнього Дніпра документів, зокрема наказ про прийняття на роботу до так званого «БУВР Херсонской области» ОСОБА_7 , платіжні відомості та списки працівників зазначеної юридичної особи, серед яких фігурує прізвище обвинуваченого, а також табель робочого часу, копія статуту, список приміщень, бухгалтерські та інші документи не містять жодного підпису ОСОБА_7 або вказівки на те, що їх авторство належить обвинуваченому чи він брав участь у їхній підготовці. Всі вилучені документи, крім наказу про прийняття на роботу до так званого «БУВР Херсонской области» ОСОБА_7 , є копіями, які були роздруковані з комп`ютера попереднього начальника юридичного відділу, а перед тим відновлені сторонньою особою, оскільки вони були видаленими. Апеляційний суд відмовив у повторному допиті свідка ОСОБА_10 з приводу виявлення та вилучення цих документів, а також у повторному допиті інших свідків, як от ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , з приводу причетності обвинуваченого до створення та організації діяльності вказаної вище квазіустанови держави-окупанта, показання яких сторона захисту вважала суперечливими, сумнівними та наведеними у тексті вироку місцевого суду неповно, неточно і спотворено, з утратою обставин, які виправдовують обвинуваченого та свідчать на його користь. Також апеляційний суд відмовив стороні захисту в повторному дослідженні обставин, установлених на підставі показань зазначених свідків, шляхом відтворення технічних записів судових засідань суду першої інстанції, в яких проводився їхній допит.
29. Натомість сторона захисту з наведенням докладних аргументів стверджувала, що жодному із свідків обвинувачення не було відомо про обставини працевлаштування і роботи ОСОБА_7 у так званому «БУВР Херсонской области», оскільки вони не мали доступу до такої інформації, а їхні свідчення в цій частині ґрунтуються на суб`єктивних враженнях та носять характер припущень. Сам же обвинувачений, послідовно заперечуючи будь-яку причетність до інкримінованих подій, пояснював, що ОСОБА_9 одночасно очолював дві установи - ту, що працювала за українським законодавством, у якій був працевлаштований обвинувачений, і російську квазіустанову, до якої останній відношення не мав. ОСОБА_9 він дійсно допомагав як начальнику БУВР Нижнього Дніпра, той періодично давав йому гроші з власних коштів, оскільки заробітну плату на підприємстві він жодного разу не отримував. Комп`ютер, із якого вилучили документи російської квазіустанови, за ним закріплений не був, хто ще міг мати до нього доступ, він не знає. Адже обидві установи функціонували в одному приміщенні, а в кабінеті одночасно працювало декілька осіб.
30. Статтею 17 КПК України регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
31. Стандарт доведення поза розумним сумнівом вимагає, щоб сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключала будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
32. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (наприклад, див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).
33. Наведені вище та інші обставини, на які посилалася сторона захисту, потребували більш ретельного з`ясування. Ухваливши залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення, апеляційний суд не перевірив із достатньою повнотою викладені у ній доводи і дав на них відповіді без аналізу та оцінки доказів у контексті доводів апеляційної скарги, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Такий підхід апеляційного суду не сприяв досягненню завдань кримінального провадження. Узв`язку з цим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги сторони захисту та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
34. Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора. Покарання обвинуваченому визначено апеляційним судом з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України, з урахуванням конкретних обставин справи, воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Однак, оскільки колегією суддів прийнято рішення про скасування вироку апеляційного суду з призначенням нового розгляду в цьому суді, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню. У разі підтвердження за результатами нового апеляційного розгляду винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні, визначене йому апеляційним судом покарання слід вважати справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
35. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів