ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/51/26

1.1. Приватне підприємство "Зміївський машинобудівний завод" (далі - ПП "Зміївський машинобудівний завод", ПП "ЗМЗ", Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач, скаржник), у якому просило визнати недійсним рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 04.11.2025 № 70/201-р/к (у справі № 2/01-65-22) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК), у частині, що стосується позивача.

1.2. Зокрема, у прохальній частини позовної заяви Підприємство заявило такі вимоги: визнати недійсним та скасувати Рішення АМК, яким визнано, що ПП "ЗМЗ" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів і за визначене порушення на ПП "ЗМЗ" накладено штраф у загальному розмірі 340 000,00 грн.

1.3. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у частині своєчасності та розумності строків розгляду справи та притягнення його до відповідальності поза межами строків визначених у Законі № 2210, що відповідно до частини першої статті 59 цього Закону є підставою для визнання протиправним та скасування рішення.

1.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2026 прийнято позовну заяву ПП "ЗМЗ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/51/26; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Солчен" (далі - ТОВ "ТБ "Солчен", третя особа).

2.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 30.04.2026 (суддя Шатерніков М. І.) у задоволенні позову відмовив.

2.2. Східний апеляційний господарський суд постановою від 29.06.2026 (колегія суддів: Попков Д. О., Стойка О. В., Істоміна О. А.) у цій справі апеляційну скаргу Підприємства задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав недійсним та скасував Рішення АМК, яким визнано, що ПП "ЗМЗ" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів і за визначене порушення на ПП "ЗМЗ" накладено штраф у загальному розмірі 340 000,00 грн та стягнув з Відділення АМК витрати зі сплати судового збору.

3.1. У касаційній скарзі Відділення АМК, із посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми статей 42, 59 Закону № 2210 та статті 86 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені:

- у постанові від 17.01.2023 у справі № 910/19251/20 (суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності);

- у постановах від 22.12.2022 у справі № 910/2730/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 06.09.2022 у справі № 910/2352/21 (що стосується положень статті 2 ГПК України щодо завдань господарського судочинства, а саме, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів; положень статті 13 ГПК України щодо рівності прав учасників судового процесу для здійснення ними всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України; положень статті 86 ГПК України, оскільки, ця норма процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ, щодо оцінки доказів; положень статті 7 ГПК України щодо здійснення судочинства на засадах рівності всіх сторін судового процесу);

- у постановах від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 17.04.2025 у справі № 922/3008/24, від 15.07.2025 у справі № 910/2415/24, від 03.12.2024 у справі № 916/5677/23, від 29.02.2024 у справі № 910/19061/21, від 20.02.2025 у справі № 910/2206/24 (щодо наявності підстав "виправданості" тривалості розгляду антимонопольної справи та чинників, які зумовили такий тривалий розгляд);

- у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17 (в частині того, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом);

- у постановах від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18 (щодо застосування статті 40 Закону № 2210, зокрема, в частині наявності у позивача права на подання суду доказів у при оскарженні рішень Комітету);

- у постановах від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 та від 18.02.2021 у справі № 160/6885/19 (щодо визначення поняття бездіяльності та його застосування у судовій практиці);

- у постановах від 07.10.2025 у справі № 922/10/25 та від 07.08.2018 у справі №922/3715/17 (щодо тривалості розгляду антимонопольної справи);

- у постанові від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18 (в частині того, що цивільне, адміністративне чи будь-яке інше законодавство, не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції);

- у постанові від 12.09.2019 у справі № 920/914/18 (щодо складності антимонопольних справ та неможливості застосування до останніх аналогії вимог ГПК України, які регламентують розгляд справ у спрощеному провадженні);

- у постанові від 14.05.2025 у справі № 580/3809/24 (в частині того, що суди зобов`язані неухильно дотримуватися процесуальних гарантій учасників справи та вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації їхніх прав);

- у постановах від 14.05.2025 у справі № 580/3809/24 та від 08.04.2020 у справі № 920/914/18 (в частині того, що допущена позивачем під час формулювання позовних вимог та зазначення реквізитів оскаржуваного документу описка, не підлягає виправленню на підставі положень статті 243 ГПК України).

4.1.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 6, 41, 42, 50, 59 Закону №2210, у контексті встановлення підстав скасування рішень територіальних органів АМК, зокрема у разі, якщо виявлені порушення не призвели до неправильного прийняття рішення, а також, у контексті того чи є строк розгляду справи за законодавством про захист економічної конкуренції підставою для скасування обґрунтованого Рішення АМК.

4.1.4. За доводами скаржника, у цьому спорі взагалі відсутні підстави для дослідження розумності / нерозумності строків розгляду справи, з тих мотивів, що кожна із справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Відповідач наголошує на тому, що оскільки розгляд антимонопольної справи розпочато до 01.01.2024, то з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.08.2023 № 3295-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" (далі - Закон № 3295-IX) норми статті 37-1 Закону № 2210 не підлягають застосуванню у цьому спорі.

4.1.5. Натомість частина друга статті 42 Закону № 2210 визначає, що перебіг строку давності запиняється на час розгляду антимонопольної справи. З огляду на означене скаржник наголошує, що оспорюване Рішення АМК ухвалив відповідно до Закону № 2210 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) у межах своїх дискреційних повноважень.

4.1.6. На переконання скаржника, сам по собі факт тривалого розслідування справ органами АМК не може бути підставою для визнання недійсним або скасування рішення відповідно до статті 59 Закону № 2210, оскільки сам по собі строк розслідування не призводить до порушення прав суб`єктів господарювання.

4.1.7. Крім того, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не навів та не дослідив аргументів відповідача, наслідком чого є неправильне застосування статті 35 Закону № 2210, у контексті того, що діями, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", законодавець визначає збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).

4.1.8. Водночас у вирішенні питання щодо строків розгляду антимонопольної справи суд апеляційної інстанції фактично лише обмежився посиланням на постанови Верховного Суду, однак не надав належної оцінки тому, що позовна заява Підприємства містила виключно думку позивача щодо оскаржуваного рішення АМК, однак позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що реалізація позивачем права на ефективний захист у межах антимонопольної справи була для нього надмірним тягарем.

4.1.9. Також відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції допустив численні порушення норм процесуального права, зокрема: положення статей 2, 7, 13, 42, 197, 210, 214, 218, 243, 247, 269 ГПК України.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. ТОВ "ТБ "Солчен" у відзиві на касаційну скаргу Підприємства просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

5.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

5.2. Відділення АМК, розглянувши матеріали № 2/01-65-22 про порушення, зокрема, Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, постановило рішення від 04.11.2025 № 70/201-р/к відповідно до пунктів 1, 4, 7, 10,13, 16, 19, 22, 25, 28, якого вирішено визнати, що, зокрема, Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у конкурсній процедурі закупівлі за предметами закупівель проведених:

1) Комунальною установою "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2" на закупівлю:

- "УБГ17(Т)-017_39713200-5 Пральні та сушильні машини" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2017-09-07 001946-c (далі - Торги № 1), період проведення з 07.09.2017 до 03.10.2017);

- "Пральні машини" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2017-10-25 002007-c (далі - Торги № 2), період проведення з 25.10.2017 до 27.11.2017);

2) Брацлавським психоневрологічним будинком-інтернатом на закупівлю:

- "пральна машина МСТ-М-50Е/П-02 або еквівалент" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2018-03-29-000757-b (далі - Торги № 3), період проведення з 29.03.2018 до 19.04.2018);

- "пральна машина МСТ-М-50Е/П-02 або еквівалент" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2018-04-19-001626-c (далі - Торги № 4), період проведення з 19.04.2018 до 29.05.2018;

3) Комунальною установою "Управління майном Сумської обласної ради" на закупівлю:

- "Машини для виробництва текстильних виробів" (лот № 1 - № 4 "Машини для виробництва текстильних виробів") - ідентифікатори закупівель в системі "Prozorro": UA-2018-05-29-002125-a (далі - Торги № 5, період проведення з 29.05.2018 до 17.07.2018);

- "Центрифуги, вальцювальні машини чи торгові автомати» (лот № 1- № 4 "Центрифуги, вальцювальні машини чи торгові автомати" - ідентифікатори закупівель в системі "Prozorro": UA 2018-06-26-000513-a (далі - Торги № 6, період проведення з 26.06.2018 до 27.07.2018);

4) Комунальним підприємством "Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради" на закупівлю:

- "Пральні машини, машини для сухого чищення та сушильні машини (Професійна промислова пральна машина МСТ-О-25Е/П-02 (або еквівалент)" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2018-07-26-001621-b (далі - Торги № 7, період проведення 26.07.2018 до 27.08.2018);

5) Комунальним закладом Львівської обласної ради "Судововишнянський психоневрологічний інтернат" на закупівлю:

- "Пральне обладнання" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2018-09-19-000822-c (далі - Торги № 8, період проведення з 19.09.2018 до 16.10.2018);

- "Пральне обладнання" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2018-10-18-000659-b (далі - Торги № 9, період проведення 18.10.2018 до 19.11.2018);

6) Комунальною установою "Орловський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради на закупівлю:

- "Пральне обладнання" - ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro":UA-2018-09-21 001679-c (далі - Торги № 10, період проведення з 21.09.2018 до 22.10.2018).

5.3. Відповідачами у справі № 2/01-65-22 є такі суб`єкти господарювання: ПП "ЗМЗ" та ТОВ "ТБ "Солчен".

5.4. Доводи Відділення АМК, зокрема, щодо наявності у діях позивача та ТОВ "ТБ "Солчен" антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на такому:

- місцезнаходження за однією адресою;

- використання одних і тих же ІР-адрес під час входу до автоматизованої системи дистанційного банківського обслуговування "клієнт-банк" для проведення операцій за банківськими рахунками;

- використання однієї і тієї ж ІР-адреси під час подання тендерних пропозицій для участі у Торгах та під час входу до аукціону у Торгах;

- надання поворотної фінансової допомоги;

- схожість в оформленні документів, завантажених в електронних файлах для участі у Торгах;

- наявність ідентичного дефекту друку у документах, поданих для участі у Торгах; однакові властивості електронних файлів, завантажених для участі у Торгах;

- цінова поведінка під час участі у аукціоні; зазначення однієї і тієї ж електронної поштової скриньки при відкритті банківських рахунків у банківській установі;

- зазначення ТОВ "ТБ "Солчен" мобільних номерів телефонів, абонентом яких є юридична особа, яка пов`язана відносинами контролю з позивачем.

5.5. Наведені вище обставини у своїй сукупності, за висновками Відділення АМК, підтверджують наявність спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та участі у Торгах 1 - 10, що вказує на можливість учасників обмінюватися інформацією та координувати свою поведінку під час проведення торгів, шляхом заміни ризику, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. Натомість їх існування не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про те, що, зокрема, Підприємство узгоджувало свою поведінку з ТОВ "ТБ "Солчен", що виключає змагальність досліджуваних у цій справі процедур закупівель.

5.6. Суд апеляційної інстанції також встановив, зокрема, що розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 06.09.2022 № 70/89-рп/к розпочато розгляд справи № 2/01-65-22 за ознаками вчинення ПП "ЗМЗ" та ТОВ "ТБ "СОЛЧЕН" порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів Торгів 1 -10.

5.7. Відділення АМК листами від 07.09.2022 № 70-02/2015 та від 07.09.2022 № 70-02/2016 надіслало ПП "ЗМЗ" та ТОВ "ТБ "СОЛЧЕН" копію розпорядження адміністративної колегії Відділення від 06.09.2022 № 70/89-рп/к про початок розгляду справи (рекомендовані повідомлення № 0303514864929 та № 0303514864937).

5.8. Означені листи повернулися до Відділення АМК не врученими адресатам із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (форма № 20 Довідка про причини повернення/досилання).

5.9. Відповідач 07.12.2023 на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України опублікував розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від 06.09.2022 № 70/89-рп/к про початок розгляду справи. Також інформацію про прийняте розпорядження від 06.09.2022 № 70/89-рп/к оприлюднено в газеті "Урядовий кур`єр" від 18.01.2024 № 13 (7673).

5.10. Листами від 22.10.2025 № 70-02/6415е (рекомендований лист № R067024056918) та від 22.10.2025 № 70-02/6416е (рекомендований лист № R067024057337) відповідач надіслав на адреси ПП "ЗМЗ" та ТОВ "ТБ "СОЛЧЕН", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), копію подання з попередніми висновками у справі від 22.10.2025 № 70-03/681-П.

5.11. Третя особа у відповідь на подання з попередніми висновками листом від 22.10.2025 № 70-02/6415е повідомило Комітет, що у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією проти України, з 24 лютого 2022 року тимчасово призупинило господарську діяльність, оскільки знаходилося в зоні бойових дій, а на теперішній час - у зоні можливих бойових дій. ТОВ "ТБ "СОЛЧЕН" зазначало, що можливо ним і вчинено порушення законодавства, однак, достеменно встановити ці обставини на цей час воно не має можливості. Зазначало, зокрема, що співробітники які працювали у той період на час надання відповіді на підприємстві відсутні; внаслідок кількох терористичних актів, які мали місце в березні 2022 року, а також 30.01.2024 і 26.07.2025 підприємство зазнало великих пошкоджень та значних збитків; повністю відновити підприємство на теперішній час, з урахуванням фактичних обставин неможливо; розслідування зазначених злочинів кваліфікованих за статтею 438 Кримінального кодексу України проводить Служба безпеки України; крім того, у зв`язку з тяжкою ситуацією, яка склалася в енергосистемі на території Харківської області, на підприємстві щодня без попередження відбувається відключення електроенергії, внаслідок чого на підприємстві протягом 7 та більше годин відсутнє світло. На підтвердження зазначених обставин ТОВ "ТБ "СОЛЧЕН" надало Комітету копії підтверджуючих документів.

5.12. У відповіді на подання, Підприємство зазначало такі обставини, зокрема: "у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією проти України, з 24 лютого 2022 року тимчасово призупинило господарську діяльність через неможливість ії ведення, бо знаходилося в зоні бойових дій, а зараз в зоні можливих бойових дій. Підприємство можливо в той час вчинило порушення законодавства, достеменно встановити це не маємо можливості. Співробітників які працювали в той час немає. Внаслідок кількох терористичних актів, які мали місце в березні 2022 р., в ніч на 30.01.2024 р. та в ніч на 26 липня 2025 р. підприємство зазнало дуже великих пошкоджень та значних збитків. Повністю відновити підприємство на теперішній час з урахуванням обставин неможливо. Розслідуванням цих злочинів за ст. 438 УК України займається СБУ. Крім того, у зв`язку з важкою ситуацією з енергосистемою в Харківській області, щодня без попередження підприємство відключають від постачання електричної енергії на 7 і більше годин" (мова оригіналу). На підтвердження зазначених обставин позивач надав Комітету копії підтверджуючих документів.

5.13. Також, позивач та ТОВ "ТБ "Солчен" листами від 03.11.2025 № 022/12 та від 03.11.2025 № 007/11 звернулися до Відділення АМК з клопотаннями про "припинення" (закриття) розгляду справи на підставі статті 42 та частини першої статті 49 Закону № 2210.

5.14. За результатами розгляду справи № 2/01-65-22 адміністративна колегія Відділення АМК 04.11.2025 прийняла рішення № 70/201-р/к, яким визнано, зокрема, що Підприємство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. За визначене порушення на позивача накладений штраф у загальному розмірі 340 000,00 грн - пункти 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29.

5.15. Звертаючися до суду з позовом ПП "ЗМЗ" вказувало, що розгляд антимонопольної справи № 2/01-65-22 за ознаками вчинення ПП "ЗМЗ" та ТОВ "ТБ "Солчен" порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, розпочато 06.09.2022 відповідно до розпорядження № 70/89-рп/к Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Однак, рішення у справі № 2/01-65-22 прийнято лише 04.11.2025. Тобто, розгляд справи тривав понад 3 роки. На думку позивача, Відділенням АМК порушено строки притягнення Підприємства до відповідальності, визначені у статті 42 Закону № 2210 і такі порушення строків застосування заходів впливу вже самі по собі є самостійною та достатньою підставою для скасування Рішення АМК. Також позивач зазначав, що Відділенням АМК не доведено наявності об`єктивних та поважних причин, пов`язаних із складністю справи чи поведінкою сторін, які б обґрунтовували надмірну тривалість провадження.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування рішення відділення АМК в частині, що стосується позивача.

7.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з оспорюваним Рішенням АМК дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210, які стосуються спотворення результатів Торгів 1-10. За порушення, зазначені в пунктах 1, 4, 7, 10,13, 16, 19, 22, 25, 28 резолютивної частини Рішення АМК на позивача, накладено штраф.

7.3. Зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень вбачається, що суди за результатами вирішення вимог Підприємства дійшли протилежних за змістом висновків.

7.4. Зокрема, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи Підприємства та відмовив у задоволенні позовних вимог.

7.5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розгляд справи Відділенням АМК здійснювався з 06.09.2022 до 04.11.2025, тоді як положення Закону № 2210 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) відповідно до якого здійснювався розгляд справи № 2/01-65-22 не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення. Разом із тим, положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи.

7.6. Суд врахував та зазначив, що за матеріалами антимонопольної справи днем закінчення вчинення порушення по Торгах № 1 є 03.10.2017 - дата закінчення проведення цих Торгів, а час розгляду Відділенням АМК справи, на який зупинявся перебіг строку давності - з 06.09.2022 (дата прийняття Розпорядження про початок розгляду справи) до 04.11.2025 (дата прийняття Рішення АМК). За наведеного, суд першої інстанції і дійшов висновків про відсутність порушення відповідачем вимог Закону при прийнятті оскаржуваного Рішення АМК.

7.7. Крім того, надавши оцінку наявним у матеріалах антимонопольної справи документам та доводам позивача, суд першої інстанції встановив та зазначив, що збір та аналіз Комітетом інформації та доказів, які в подальшому стали підставою для постановлення Рішення АМК, об`єктивно потребували значного часу. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій передбачає не лише отримання первинних документів, а й встановлення зв`язків між суб`єктами господарювання, дослідження їх поведінки в сукупності та взаємозв`язку.

7.8. У вирішенні цього питання суд першої інстанції також взяв до уваги, що справа № 2/01-65-22 характеризується множинністю епізодів порушення (10 епізодів), що об`єктивно збільшує строки ухвалення кінцевого рішення, адже хоча певні епізоди і могли бути вже проаналізовані службовцями відповідача, однак прийняття остаточного рішення у справі вимагає завершення дослідження всіх епізодів у їх сукупності та взаємозв`язку. Антиконкурентні узгоджені дії, що стосуються спотворення результатів торгів, за своєю правовою природою потребують встановлення єдиної моделі поведінки, виявлення спільних ознак та закономірностей у різних епізодах, що дозволяє довести наявність узгодженості як такої. Часткове завершення аналізу окремих епізодів, за умови незавершеності дослідження інших епізодів, не дає підстав для прийняття відповідачем рішення у справі, оскільки могло б призвести до неповного та необ`єктивного встановлення обставин, а також до порушення принципу всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

7.9. Також суд врахував наведені відповідачем доводи щодо об`єктивності обставин тривалості проведеного у справі розслідування, зокрема: запровадження з 12.03.2020 на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19"; введення в Україні з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією проти України; розташування відповідача на території Харківської міської територіальної громади, яка внесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376; систематичні повітряні тривоги та обстріли; пошкодження Держпрому, у приміщенні якого фактично здійснює діяльність Відділення АМК; наявність у справі інформації з обмеженим доступом, що передбачає спеціальний режим її використання та зберігання, тощо.

7.10. За наведеного суд першої інстанції і дійшов висновків, що тривалість розгляду справи № 2/01-65-22 була зумовлена об`єктивними чинниками, а пов`язана з бездіяльністю відповідача та відхилив доводи позивача про надмірну тривалість провадження, як необґрунтовані.

7.11. Також місцевий господарський суд виснував, що сукупність обставин, встановлених та викладених у Відділенням АМК у оспорюваному рішенні, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без комунікації між учасниками з метою визнання переможця у торгах одного з них, та матеріалами справи не спростовано встановлені обставини щодо сталого взаємозв`язку між Підприємством та іншим учасником у справі, зокрема: - місцезнаходження за однією адресою; використання одних і тих же ІР-адрес під час входу до автоматизованої системи дистанційного банківського обслуговування "клієнт-банк" для проведення операцій за банківськими рахунками; використання однієї і тієї ж ІР-адреси під час подання тендерних пропозицій для участі у Торгах та під час входу до аукціону у Торгах; надання поворотної фінансової допомоги; схожість в оформленні документів, завантажених в електронних файлах для участі у Торгах; наявність ідентичного дефекту друку у документах, поданих для участі у Торгах; однакові властивості електронних файлів, завантажених для участі у Торгах; цінова поведінка під час участі у аукціоні; зазначення однієї і тієї ж електронної поштової скриньки при відкритті банківських рахунків у банківській установі; зазначення іншим учасником Торгів мобільних номерів телефонів, абонентом яких є юридична особа, яка пов`язана відносинами контролю з позивачем. З огляду на наведене, суд виснував, що Відділенням АМК у межах визначених законом повноважень правильно кваліфіковані такі дії цих учасників Торгів, як антиконкурентні узгоджені дії, що відповідно, є підставою для застосовування передбачених Законом № 2210 заходів відповідальності у вигляді накладення штрафу. Натомість позивач, встановлені відповідачем під час розгляду справи № 72/01-65-22 обставини, і які знайшли покладені в основу оскаржуваного Рішення АМК, належними та достатніми доказами не спростував.

7.12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що оспорюване Рішення АМК в антимонопольній справі, розгляд якої невиправдано тривав понад 3 роки. При цьому, зі змісту оскаржуваного Рішення АМК вбачається, що покладена в його основу доказова база сформована відповідачем ще на початковому етапі розгляду справи. Зокрема, адміністративною колегією встановлено обставини щодо місцезнаходження відповідачів за однією адресою (пункти 105-122 Рішення), використання однакових IP-адрес під час дистанційного банківського обслуговування (пункти 123-135), подання тендерних пропозицій та участі в електронних аукціонах (пункти 136-150), надання поворотної фінансової допомоги (пункти 151-162), а також інші обставини, які фактично в подальшому покладені в основу висновків Комітету про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій. Водночас зі змісту оскаржуваного Рішення АМК не вбачається, що після формування наведеної доказової бази Відділенням АМК здійснювалися будь-які подальші процесуальні дії, які б об`єктивно обумовлювали необхідність продовження розгляду справи до 04.11.2025. Відповідач у рішенні не наводить будь-яких фактичних причин тривалого розгляду справи, а фактично обмежується лише посиланням на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція Закону № 2210 чинна до 01.01.2024, що не містила законодавчо- визначеного максимального строку розгляду справ. Тобто, такий зміст мотивів Рішення АМК свідчить про те, що орган АМК фактично сприйняв відсутність законодавчо-визначеного граничного строку розгляду справи, як наявність необмеженої дискреції щодо тривалості адміністративного провадження.

7.13. За наведеного суд апеляційної інстанції виснував, що відповідач фактично ототожнює відсутність законодавчо-встановленого граничного строку з правом здійснювати провадження без будь-яких часових обмежень, що свідчить про невідповідність його дій вимогам статті 19 Конституції України, статей 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 42 Закону № 2210, у т.ч. і правовим висновкам Верховного Суду. Натомість суд першої інстанції, погодившися із доводами відповідача про складність справи, значний обсяг доказів, карантинні обмеження та запровадження воєнного стану, не встановив, які саме конкретні процесуальні дії здійснювалися відповідачем протягом усього періоду розгляду справи та яким чином наведені обставини об`єктивно перешкоджали своєчасному прийняттю рішення.

7.14. З огляду на те, що загальна тривалість розгляду антимонопольної справи (понад 3 роки) не відповідає принципу верховенства права за відсутності обґрунтованих, об`єктивних і поважних причин для зволікання відповідачем із прийняттям рішення, що призвело до притягнення позивача до відповідальності поза межами строків давності , суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що прийняття Комітетом рішення за результатами провадження, тривалість якого не була належним чином обґрунтована, свідчить про порушення принципу правової визначеності та неправильне застосування відповідачем положень статті 42 Закону №2210.

7.15. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, наявні підстави для визнання оскаржуваного Рішення АМК (в частині, що стосується позивача) недійсним на підставі статті 59 Закону № 2210.

7.16. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.

7.17. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Відділення АМК вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норм процесуального права, покликаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.18. Касаційна скарга відповідача, з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які наведені у пункті 4.1.2. цієї постанови; з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України мотивована необхідністю формування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які наведені у пункті 4.1.3. цієї постанови.

7.19. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Відділення АМК, Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.20. Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.21. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.22. У вирішенні доводів скаржника Суд враховує, що причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним в частині, що стосується позивача. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

7.23. У цьому контексті Суд зазначає, що означені скаржником справи, зокрема, № 910/19008/21, № 922/3008/24, № 910/2415/24, № 916/5677/23, № 910/19061/21, № 910/2206/24, № 922/10/25 та № 922/3715/17є схожими зі справою, що розглядається, в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним/скасування рішення АМК у частині, що стосується позивача), підстави позову (у наведених справах позивачі, зокрема, наголошували на тривалості розгляду антимонопольної справи органом АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, що вказує на схожість спірних правовідносин в означених справах.

7.24. Суд також враховує, що у справі № 910/19008/21 Верховний Суд постановою від 14.05.2024 залишив без змін оскаржувані судові рішення про наявність підстав для задоволення позовних вимог та про скасування Рішення АМК і зазначив, що суди встановивши відсутність у Відділення АМК об`єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу (9 років) та недотримання строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210 статті, дійшли заснованого на вимогах закону висновку про наявність, визначених Законом № 2210 підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК та на законних підставах задовольнили позов Товариства.

7.25. У означеній постанові суд касаційної інстанції наголосив, зокрема, що:

- суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону №2210, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша);

- перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга);

- аналіз положень статті 35 Закону №2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації);

- дійсно положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строку зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210;

- отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб`єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб`єкта до відповідальності;

- у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону №2210-ІІІ за відсутності об`єктивних і поважних причин, що пов`язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи/поведінка сторін антимонопольної справи/дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону №2210.

7.26. Суд також звертає увагу на те, що у кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об`єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин (постанови Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 922/3008/24 та від 14.04.2026 у справі №910/2206/24).

7.27. Слід також підкреслити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями (див. постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 07.10.2025 у справі № 922/10/25 та від 07.08.2018 у справі №922/3715/17 на які посилається скаржник).

7.28. У аспекті доводів скаржника та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити та наголосити, що позиція Верховного Суду у застосуванні приписів частини другої статті 42 Закону № 2210 також є сталою, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

7.29. Однак, суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору положень частини другої статті 42 Закону № 2210 не врахував, та залишив поза увагою, що строк давності притягнення до відповідальності за узгоджені дії становить п`ять років. Перебіг цього строку починається з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Закінчується перебіг зазначеного строку прийняттям органами АМК рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому, на час розгляду органами АМК такої справи, який триває з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі, перебіг зазначеного строку давності зупиняється.

7.30. Тобто, на час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до визначеного частиною першою статті 42 Закону № 2210 строк давності притягнення до відповідальності не включається. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 910/6047/25, від 05.03.2026 у справі № 910/5982/25 та від 06.08.2026 у справі № 914/3219/24.

7.31. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам суду апеляційної інстанції Суд наголошує на тому, що саме на орган АМК покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору і дослідити докази подані позивачем на спростування висновків АМК.

7.32. У цьому аспекті Суд також враховує доводи скаржника, які наведені на обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, враховує та зазначає, що Верховний Суд у постанові від 02.07.2026 у справі № 910/6476/25 у вирішенні питання щодо правильності застосування судами статей 35, 38, 42 Закону №2210 та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, підтримав сталі та послідовні висновки у застосуванні приписів статті 42 Закону № 2210 та наголосив, зокрема, на тому, що:

- сам по собі факт тривалого розслідування справ органами Комітету не є підставою (в редакції Закону №2210 до 01.01.2024) для визнання недійсним або скасування рішення органу АМК відповідно до статті 59 Закону №2210, оскільки сам по собі строк розслідування не призводить до порушення прав суб`єктів господарювання;

- право суб`єкта господарювання на оскарження рішення органів АМК до суду має бути логічно сумісним із обраною ним стратегією (його позицією стосовно незаконності дій Комітету в частині дотримання процесуальних норм / порушення принципу належного урядування при розгляді справи та/або позицією щодо неповноти проведеного АМК дослідження / невідповідності висновків АМК відносно фактичних встановлених ним обставин, тощо);

- особа, яку притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в силу закріпленого у статті 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, оскаржуючи таке рішення самостійно визначає предмет позову (певну матеріально-правову вимогу до відповідача) і підстави позову (факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу), зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та надає докази на обґрунтування своїх вимог;

- у свою чергу, суд має перевірити доводи і докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів зробити висновки щодо обґрунтованості заявлених вимог.

- у кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об`єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин;

- у вирішенні питання прийнятності / неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з`ясуванню всі істотні обставини спору, зокрема, питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення АМК на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об`єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування.

7.33. У контексті наведеного та доводів касаційної скарги відповідача, слід зазначити, що у постановах Верховного Суду на які містить посилання касаційна скарга Відділення АМК, у т.ч. і у справах на які містять посилання оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, висновки щодо правозастосування походять від здійсненням судами тлумачення статті 42 Закону № 2210 у взаємозв`язку зі статтею 19 Конституції України, та нормами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а також такими основоположними принципами як правова визначеність, законність, розумність строків розгляду справи, неможливість притягнення особи до відповідальності поза межами строків давності.

7.34. Наведена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 42 Закону № 2210 зазначалося у низці постанов Верховного Суду.

7.35. Отже у вирішенні доводів касаційної скарги Суд враховує наведені вище позиції та наголошує на тому, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

7.36. Зокрема, у вирішенні подібних спорів щодо наявності / відсутності підстав для скасування Рішення АМК саме з підстав "невиправданості" тривалості розгляду антимонопольної справи, Верховний Суд послідовно викладав свої висновки ґрунтуючись також на тому, що оцінка судом доводів позивача має відбуватися, в контексті обраної позивачем стратегією захисту (заперечення наявності / доведеності факту порушення, як такого та/або доводів про надмірний тягар щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі, внаслідок порушення відповідачем принципів належного врядування).

7.37. Тобто, право суб`єкта господарювання на оскарження рішення органів АМК до суду має бути логічно сумісним із обраною ним стратегією (його позицією стосовно незаконності дій Комітету в частині дотримання процесуальних норм / порушення принципу належного урядування при розгляді справи та/або позицією щодо неповноти проведеного АМК дослідження / невідповідності висновків АМК відносно фактичних встановлених ним обставин, тощо). У вирішенні спірного питання судами (наявності / відсутності впливу тривалості розгляду антимонопольної справи на права позивача, у тому числі, майнові, як суб`єкта господарювання) також істотне значення має позиція та поведінка позивача під час розгляду антимонопольної справи, у контексті його заперечень на попередні висновки АМК.

7.38. Отже, у вирішенні питання прийнятності / неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з`ясуванню всі істотні обставини спору, зокрема, і питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення АМК на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об`єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування. У кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об`єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин.

7.39. У цьому аспекті слід також звернутися до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.06.2026 у справі № 924/871/25. У пунктах 97 - 99 означеної постанови суд касаційної інстанції у вирішенні питання застосування статті 42 Закону № 2210 (щодо строку притягнення до відповідальності) наголосив, зокрема, на тому, що: у вирішенні цього питання (дослідження обставин наявності / відсутності впливу тривалості розгляду антимонопольної справи на права позивача, у тому числі, майнові, як суб`єкта господарювання) суди мають керуватися приписами статті 86 ГПК України.

7.40. Тобто, висновки судів в цій частині мають містити належне та достатнє обґрунтування щодо оцінки доказів поданих позивачем на підтвердження наявності його порушеного права або інтересу, внаслідок тривалого розгляду органами АМК антимонопольної справи.

7.41. Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 02.07.2026 у справі № 910/6476/25 наголосив на тому, що скасування рішення Комітету, у зв`язку з недотриманням ним строків (у редакції законодавства яке діяло на момент ухвалення Рішення АМК у цій справі - після 01.01.2024), може мати місце після встановлення судом порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес порушені за результатами прийнятого Комітетом рішення, суд задовольняє позов з підстав його обґрунтованості та неправомірності прийнятого Комітетом рішення. І лише якщо судами буде встановлено, що Рішенням АМК підтверджено узгоджені дії учасників під час проведення процедури торгів, але спливли строки давності притягнення до відповідальності чи недотримано строків розгляду справи в т.ч. і розумність строку розгляду справ АМК, суд може скасувати прийняте Комітетом рішення у зв`язку зі спливом / порушенням таких строків - за відсутності наведених АМК поважних причин їх пропущення.

7.42. Втім, зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції хоч і зазначив щодо врахування висновків, які викладені, в наведених вище постановах Верховного Суду, однак надав поверхневу оцінку наявності / відсутності об`єктивних та поважних причин тривалістю розгляду справи органами АМК (понад 3 років). Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився дійсний зміст таких висновків касаційного господарського суду, зокрема: яким чином тривалість розгляду антимонопольної справи з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вплинула на права та інтереси позивача (у тому числі майнові), чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених АМК обставин.

7.43. Суд апеляційної інстанції взагалі не з`ясовував означених питань, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин у справі, як і не надав належної оцінки доводам АМК про те, чи містила позовна заява Підприємства відповідні доводи та чи надані позивачем докази на підтвердження доводів, що реалізація позивачем права на ефективний захист у межах антимонопольної справи була надмірним тягарем для позивача.

7.44. Наведене свідчить про те, що розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції заснований лише на вибірковій перевірці доводів однієї сторони (позивача) та ґрунтується фактично на застосуванні статті 37-1 Закону № 2210 (у редакції змін, внесених Законом № 3659-XII і які набули чинності з 01.01.2024), які не підлягають застосуванню у цьому спорі.

7.45. Колегія суддів також враховує та зазначає, що висновки апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові зводяться виключно до декларативного цитування норм Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України, статей 4, 5 ГПК України, положень статей 3, 4, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у т.ч. і судової практики ЄСПЛ із посиланням на обов`язок Комітету у виконанні своїх дискреційних повноважень, керуватися принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства.

7.46. Разом із тим в порушення вимог статей 2, 4, 73 - 79, 86, 210, 236, 237, 269 ГПК України взагалі не містять жодного мотивування, яке суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень (в межах доводів та вимог апеляційної скарги) здійснив за результатами перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції (без перевірки доказів позивача, які надані на обґрунтування своїх вимог), також без належного з`ясування обставин у чому саме у цьому конкретному випадку (розгляд справи понад 3 роки) не є розумним строком.

7.47. Суд у вирішенні спірного питання, а також враховуючи доводи касаційної скарги, які наведені у абзацах 2 - 3 пункту 4.1.9 цієї постанови, вкотре наголошує, що особа, яку притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в силу закріпленого у статті 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, оскаржуючи таке рішення самостійно визначає предмет позову (певну матеріально-правову вимогу до відповідача) і підстави позову (факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу), зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та надає докази на обґрунтування своїх вимог.

7.48. У свою чергу, суд має обов`язок перевірити доводи і докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів зробити висновки щодо обґрунтованості заявлених вимог.

7.49. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог є формальним та передчасним. Суд апеляційної інстанції не досліджував всіх істотних обставин справи з наданням оцінки наявним у ній доказам, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті. Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права (зокрема, статей 7, 86, 236, 237, 269 та 282 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову, а також доводи відповідача.

7.50. Отже, доводи касаційної скарги, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові.

7.51. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

7.52. Беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору та для застосування норм матеріального права, на які покликаються сторони, ураховуючи доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7.53. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені позивачем та третьою особою у відзивах на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

7.54. Інші доводи касаційної скарги, з огляду на означене вище, не впливають на висновок Верховного Суду щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм права, та передачі справи на новий розгляд.

7.55. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7.56. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

8.4. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Відділення АМК задовольнити частково, оскаржувану постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 7 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

9.1. У Верховного Суду відсутні правові підстави для розподілу судового збору, сплаченого Відділенням АМК за подання касаційної скарги, оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо понесених судових витрат з дотриманням порядку, передбаченого статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд