ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/8679/25

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Феномен-Ю.М." (далі - ТОВ "Феномен-Ю.М.", Товариство, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, Комітет, відповідач) про визнання частково недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2025 № 60/97-р/к (далі - Рішення АМК) у справі № 370/60/40-рп/к.24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", зокрема, в частині визнання "Феномен-Ю.М." таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення на позивача штрафу у загальному розмірі 272 000,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неповним з`ясуванням відповідачем фактичних обставин справи. Висновки Відділення АМК не підтверджуються належними, допустимими доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях і недостовірній інформації. Тобто на основі суб`єктивної оцінки фактів.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 (суддя Підченко Ю. О.) у справі № 910/8649/25 позовні вимоги Товариства задоволено. Визнано недійсним та скасовано пункти 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12 рішення АМК у частині, що стосується ТОВ "Феномен-Ю.М.". Стягнуто з Відділення АМК на користь ТОВ "Феномен-Ю.М." 2 422,40 грн судового збору.

2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.05.2026 (колегія суддів: Крижний О. М., Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.) апеляційну скаргу Відділення АМК задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у цій справі скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судовий збір за подання позову поклав на Товариство. Стягнув із Товариства на користь Відділення АМК 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Феномен-Ю.М.", із посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у цій справі залишити без змін.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1.1. Касаційна скарга Товариства подана на підставі пункту1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ "Феномен-Ю.М." зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 5, 6, 41, 50, 59 Закону № 2210 та статті 86 ГПК України, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування, які викладені:

- у постановах від 16.03.2023 у справі № 910/12650/18 (у контексті недопустимості визнання "змови" суб`єктів на підставі виключно формальних технічних ознак чи збігів);

- у постанові від 15.08.2023 у справі № 910/5111/21 (у контексті того, що питання про наявність та/чи відсутність узгоджених антиконкурентних дій суди мають досліджувати та оцінювати відповідно до статей 76-79, 86, 210 ГПК України),

- у постановах від 03.02.2022 у справі № 910/15183/20, від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі № 908/540/19 (щодо стандартів всебічності, меж судового контролю та обов`язкового поепізодного доказування Комітетом кожного епізоду порушення окремо);

- у постановах від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20 та від 12.08.2025 у справі № 914/2182/24 (у контексті того, що Рішення АМК Рішення АМК у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу не може ґрунтуватися на висновках, що мають переважно ймовірнісний характер, і на зроблених припущеннях, а мають бути засновані тільки на беззаперечно встановлених фактах, які повністю виключають інші об`єктивні чинники ринкової поведінки);

- у постанові від 09.02.2023 у справі № 910/16662/21 (у контексті того, що певна схожість інтернет-параметрів або створення файлів в один день [що об`єктивно обумовлено кінцевими строками процедури] за відсутності беззаперечних доказів реального обміну інформацією та умислу на обмеження конкуренції - не є доказом попередньої змови, оскільки такі обставини в сукупності та взаємозв`язку є характерними для звичайної господарської діяльності в цілому;

- у постанові від 03.02.2022 у справі № 910/15183/20 (зокрема, в частині того, що при доведенні порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, неможливим є оперування узагальненими поняттями "у період проведення торгів" чи "під час участі у процедурі закупівлі" без чіткої конкретизації, яких саме правопорушень (яких саме торгів / процедури закупівлі) стосуються встановлені Комітетом обставини;

- у постанові від 25.01.2022 у справі № 910/1490/21 (у контексті визначення та розумінні змісту поняття "спотворення результатів торгів"

- у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 25.08.2020 у справі № 910/7972/19 та від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17 (у контексті того, що спільне використання ІР-адрес не свідчить про антиконкурентні узгоджені дії, а використання учасниками торгів однакових технічних параметрів доступу до мережі Інтернет чи використання однієї поштової/ цифрової адреси (особливо за наявності відокремлених офісних приміщень чи фактів зміни локації) не може бути безумовним підтвердженням узгодженості дій, якщо органом АМК не доведено реального обміну інформацією).

4.1.3. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції повністю проігнорував наведені ним висновки Верховного Суду, проявив надмірний формалізм, ухилився від перевірки меж реалізації дискреції Комітету та оцінки доказів у розумінні статті 59 Закону № 2210. За твердженням Товариства суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваної постанови вибіркові й суто ймовірнісні дані технічної активності (Таблиці № 5 та № 6 рішення АМК) та здійснив загальну (колективну) оцінку доказів щодо всіх аукціонів разом, однак не надав оцінки тому, що всі висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки матеріали справи № 370/60/40-рп/к.24 не містять належних доказів на підтвердження обставин узгодженості дій Товариства з іншим учасником аукціонів, з метою спотворення їх результатів.

4.1.4. При цьому апеляційний господарський суд повністю проігнорував об`єктивні технічні та ринкові чинники: транзитний характер VPN-адрес хостингу "OVH Telecom", кінцеві строки реєстрації, а також специфіку оренди офісів у великому бізнес-центрі.

4.1.5. Також позивач наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції взагалі не надав правової оцінки тому, що наявні у матеріалах справи платіжні інструкції позивача №№ 744-751 та лист ТОВ "Закупівлі.ПРО" від 07.12.2023 № 07/12/ZK-1323, підтверджують реальну дату оплати гарантійних внесків Товариством, зокрема - 04.07.2023. Натомість означене підтверджує доводи позивача про те, що висновки відповідача на яких ґрунтується оскаржуване рішення є фактично штучним зведенням відповідачем своїх висновків лише до формального висновку про наявність узгодженої поведінки учасників аукціону лише на підставі "одночасного керування рахунками".

4.1.6. Позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції повністю проігнорував імперативні межі судового розгляду та не виконав обов`язку перевірки доведеності відповідачем кожного окремого епізоду порушення й оцінки доказів у їх сукупності, що призвело до порушення вимог статей 86, 236 ГПК України і ухвалення оскаржуваної постанови лише на підставі припущень та, відповідно, скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

4.1.7. Позивач 17.09.2026 подав додаткові пояснення у справі (відповіді на питання Суду, поставлені у судовому засіданні 13.08.2026).

4.1.8. У поясненнях позивач зазначає таке:

- щодо питання Суду про однакове місцезнаходження Товариства та будівлі за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, 6, вказує, що означена будівля функціонує як адміністративно-діловий центр (бізнес-центр) у якій знаходиться та зареєстрована велика кількість різнопрофільних підприємств, організацій, магазинів, аптек та інше. Вибір позивачем конкретно цього адміністративно-ділового центру, зумовлений економічною доцільністю (нижча орендна плата, зручна транспортна інфраструктура, наявність комунікацій та можливість отримувати офіційну кореспонденцію), крім того, у період воєнного стану важливе значення має безперебійної роботи та доступності приміщення. Позивач орендував окремий офіс у цій будівлі та фактично змінило адресу своєї реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб?підприємців та громадських формувань 19.05.2023. Водночас, ТОВ "Компанія Укрспецінвест" змінило місце своєї реєстрації на вул. Йорданська, 6 лише 09.06.2023 року та, як встановлено під час розгляду справи Відділенням АМК, орендувало інше приміщення у тому ж центрі. Однак, фактично це різні офісні блоки, які не перетинаються у використанні, а спільною є лише юридична адреса. Перебування двох суб`єктів господарювання в одній будівлі є наслідком звичайної практики бізнес-центрів (нежитлової споруди), у якій одночасно здійснюють свою діяльність десятки різнопрофільних компаній, та, відповідно, не може свідчити про їхню узгодженість чи спільну діяльність;

- щодо питання Суду про діяльність Товариства та про аукціони вказує, що відповідно до КВЕД діяльність підприємства охоплює діяльність зі здачі в оренду майнових об`єктів. Саме під цей напрям Товариство і прийняло рішення брати участь у земельних аукціонах, на яких предметом продажу було право оренди ділянок для облаштування парко-місць. За результатами аукціонів, між Товариством та Київською міською державною адміністрацією (уповноваженим органом) укладені договори оренди земельних ділянок строком на 5 років і на відповідних земельних ділянках організувало здачу в оренду парко-місць для користувачів. Тобто, результати аукціонів позивачем використані виключно з метою розширення господарської діяльності Товариства. Водночас умови проведення земельних аукціонів не містять спеціальних вимог щодо виду діяльності учасників, а правом на участь у торгах наділені будь-які суб`єкти господарювання та фізичні особи, за умови подання визначеного переліку документів. Кінцеві ціни на проведених аукціонах значно перевищували стартові, що є свідченням конкурентності торгів (зокрема: аукціон № LRE001-UA-20230607-18245 мав п`ять учасників і переможцем визнано позивача; аукціон № LRE001-UA-20230612-46728 мав двох учасників, переможцем також визнано позивача; аукціон № LRE001-UA-20230607-88298 мав чотирьох учасників і визнано позивача). Наведене ,на думку Товариства, навпаки свідчить, що участь у торгах взяли різні суб`єкти господарювання, а результати визначалися виключно конкурентною процедурою та, як наслідок, свідчить про відсутність будь-яких ознак узгодженості дій чи спотворення конкуренції;

- щодо питання Суду про ІР-адреси вказує, що IP-адреси НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 належать до мережі великого міжнародного хостинг-провайдера (OVH Telecom) є одним із найбільших у Європі операторів дата-центрів, хмарної інфраструктури та виділених серверів, ресурси якого на комерційній основі використовуються невизначеною кількістю непов`язаних між собою клієнтів, у тому числі комерційними VPN- та проксі-сервісами, системами анонімізації трафіку, а також провайдерами хмарних шлюзів, через які інші сервіси (включно з банківськими системами та системами безпеки) можуть маршрутизувати частину з`єднань. Водночас без встановлення конкретного ресурсу, що стоїть за кожною з трьох зазначених IP-адрес, а також без встановлення його індивідуального чи спільного (мультитенантного) характеру сам факт належності адреси до мережі великого хостинг-провайдера є нейтральною технічною обставиною, яка не доводить їх використання однією особою. Крім того, листом ТОВ "ВІКА-ТЕЛ" від 06.03.2024 № 03/24 (вх. № 60-01/928 від 08.03.2024) повідомлено, що IP-адреса НОМЕР_4 не є динамічною, а також що лог-файли дії цієї IP-адреси не зберігаються, а отже, сам факт належності IP- адреси двом абонентам не дозволяє встановити, хто саме, з якого пристрою та в який конкретний момент здійснював відповідні дії. На переконання позивача, використання двома суб`єктами господарювання однієї IP-адреси може пояснюватися лише наявністю спільного мережевого ресурсу для доступу до мережі Інтернет, проте не підтверджує факту обміну інформацією між користувачами, зміст такої інформації або вплив відповідної інформації, а також на поведінку учасників торгів

- щодо питання Суду стосовно часової невідповідності активності за IP-адресою НОМЕР_4 вказує, що у вирішенні цього питання окреме та самостійне значення мають саме дати зафіксованої за цією IP-адресою активності. Зокрема, за вставленими Комітетом обставинами, входи до системи "Клієнт-Банк" за IP- адресою НОМЕР_4 зафіксовані 14, 17, 18 та 19 липня 2023 року. Водночас відповідні аукціони відбулися напередодні, а саме - 12 та 13 липня 2023 року. Отже, за встановленими Відділенням АМК обставинами, безпосередньо у дні проведення торгів керування рахунками з цієї IP-адреси не здійснювалося, що і має істотне значення, оскільки доказ має оцінюватися не лише за його змістом, а й у часовому та причинно-наслідковому зв`язку з обставиною, яку він покликаний підтверджувати. За твердженням позивача, якщо відповідна IP-активність зафіксована відповідачем вже після завершення аукціонів, то для використання її як доказу координації поведінки саме під час у часті у Торгах необхідно встановити додатковий логічний зв`язок між цією активністю та поведінкою учасників у період проведення аукціонів. Водночас такого зв`язку відповідачем не встановлено, а тому сама наявність входів до системи "Клієнт-Банк" з відповідної IP-адреси у подальші дні не може бути підтвердженням координації дій учасників у період проведення Торгів;

- щодо питання Суду про використання програмного забезпечення (user agent браузера) вказує, що доступ до рахунків здійснювався з різних браузерів: Mozilla/5.0, Safari/537.36 та Chrome різних версій (97.0.4691.0, 114.0.0.0, 115.0.0.0) і такі обставини свідчать про використання учасниками різних пристроїв або середовищ доступу, а не одного спільного. Водночас сам факт використання однакових браузерів не може бути доказом узгодженості дій, адже банківські програми, у т.ч. і "Клієнт-Банк" у більшості випадків працюють лише з певних браузерів. Натомість суд апеляційної інстанції ухилився від надання оцінки аргументам позивача про те, що надані відповідачем докази (логи) АТ КБ "ПриватБанк" не містять фіксації дій у дні проведення аукціонів. Наведене, у свою чергу, викликає сумнів щодо їх достовірності та повноти.

4.1.9. За наведеного позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 86, 236 ГПК України ухвалюючи оскаржувану постанову відхилив письмові докази позивача та без належного мотивування фактично побудував свої висновки на вибірковій доказовій базі Відділення АМК. Натомість висновки відповідача у оспорюваному Рішенні АМК ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні технічних даних, а не на доказах вчинення антиконкурентих узгоджених дій.

4.1.10. Також скаржник підкреслює, що пояснення Відділення АМК щодо дистанційної роботи ФОП Боброва С. П. надано саме ТОВ "Компанія Укрспецінвест" стосовно власної господарської діяльності цього товариства. Такі обставини не заявлялися та не наводилися останнім, як пояснення щодо власного використання відповідних IP-адрес.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Відділення АМК у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена на підставі встановлених фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. Також Відділенням АМК 16.09.2026 подані додаткові пояснення у справі. У поясненнях відповідач наголошує та зазначає, що позивач підтверджує факт того, що обидва суб`єкти господарювання були зареєстровані за однією й тією ж адресою - м. Київ, вул. Йорданська, 6. Водночас наявність великої кількості зареєстрованих за цією адресою юридичних осіб не виключає можливості того, що саме відповідачі антимонопольної справи були пов`язані між собою. Ці обставини і підтверджують висновки Комітету, що перебування учасників Торгів за однією адресою не є випадковістю, а одним з елементів координації їх поведінки в межах участі в торгах. Доводи позивача в цій частині є формальними та зводяться до загальних тверджень про масовість реєстрації суб`єктів господарювання за вказаною адресою. Однак, позивач не надає суду доказів фактичної відсутності господарської діяльності за цією адресою, не заперечує факт реєстрації обох товариств саме за вказаною адресою у період, що охоплюється періодом та не пояснює економічну доцільність такої адресної близькості, яка в поєднанні з іншими ознаками (спільні IP-адреси, поведінка в торгах) набуває ознак координації.

4.2.3. Щодо використання однакових IP-адрес та синхронності дій в часі, то Відділення АМК наголошує, що IP-адреса НОМЕР_4 встановлена ним, як така, що використовувалася обома учасниками Торгів на підставі окремих договорів, укладеними із ТОВ "Віка-Тел". Водночас обладнання за відповідними договорами фактично було розташоване за різними офісами суб`єктів господарювання: у ТОВ "Феномен-Ю.М." - офіс № 36, у ТОВ "Компанія Укрспецінвест" - офіс № 22 за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 10-Б. Відповідна інформація Відділенням АМК отримана безпосередньо від оператора телекомунікаційних послуг, і яка фактично підтверджує факт її використання обома суб`єктами господарювання.

4.2.4. Натомість позивач не навів жодних доказів, які б спростовували підтверджену провайдером одночасну прив`язку IP-адреси НОМЕР_4 до обох товариств за однаковою іншою адресою, а лише висуває припущення про фактичне припинення користування цією IP-адресою без будь-якого належного документального підтвердження. Крім того, у пункті 102 Рішення АМК обґрунтовано звернуто увагу на факт того, що позивач сам не здійснював жодних дій для припинення договору з провайдером, у т.ч. і, шляхом офіційного повідомлення. Попри те, що такий обов`язок прямо випливав з умов договору. Відтак, позиція позивача в цій частині зводиться до припущень, які не підкріплені жодними належними доказами.

4.2.5. Разом із тим Комітетом встановлено й інші спільні IP-адреси - НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_5, з яких обидва учасники Торгів здійснювали керування банківськими рахунками через систему "Клієнт-Банк" у відповідний період. За твердженням відповідача, принципове та важливе значення має те, що зазначені IP-адреси не були встановлені Відділенням АМК, як IP-адреси, що належать безпосередньо одному з учасників Торгів або такі, які використовуються ними на підставі договору на телекомунікаційні послуги за місцем їх знаходження. За даними RIPE Database, вони належали до мережі OVH Telecom (нерезидент).

4.2.6. За наведеного відповідач наголошує, що встановлений у Рішенні АМК характер використання спільних IP-адрес не зводиться до ситуації, коли два суб`єкти господарювання випадково користуються одним маршрутизатором, Wi-Fi-мережею чи іншою спільною точкою доступу. Навпаки йдеться про повторюваний збіг мережевих ідентифікаторів, у т.ч. і таких, що не мають очевидного зв`язку з місцезнаходженням учасників Торгів у поєднанні зі співпадінням часу та характеру здійснюваних операцій. На переконання відповідача, саме ця обставина спростовує спрощені посилання та пояснення позивача про те, що всі збіги IP-адрес були обумовлені виключно розташуванням офісів відповідачів в одному бізнес-центрі.

4.2.7. Отже, очевидним є те, що у разі коли спільне використання IP-адрес пояснювалося би виключно спільним місцезнаходженням учасників Торгів, цей факт міг би пояснювати використання певної спільної точки доступу до мережі Інтернет за місцем розташування їх офісів. Однак встановлені Відділенням АМК дані свідчать про більш складну та системну картину використання мережевих ресурсів, зокрема, що учасники Торгів здійснювали доступ до банківських систем з декількох однакових IP-адрес, частина з яких пов`язана з їх окремими договорами з українським провайдером, а частина належала зовнішньому оператору мережі - нерезиденту. При цьому істотним є не лише співпадіння самих IP-адрес, а збіг суб`єктів, часу та характеру здійснюваних ними дій. Зокрема, за інформацією АТ КБ "ПриватБанк", обидва суб`єкти господарювання використовували одні й ті самі IP-адреси для керування банківськими рахунками в одні й ті самі дні та у близькі або однакові проміжки часу. Отже, предметом оцінки була не абстрактна тотожність технічного ідентифікатора, а систематичне співпадіння мережевих параметрів доступу двох формально самостійних суб`єктів господарювання під час здійснення ними господарських операцій, у тому числі у період підготовки та участі в аукціонах.

4.2.8. Крім того, відповідач зазначає, що істотним є те, що інший учасник - ТОВ "Компанія Укрспецінвест" вказувало про залучення ним до співпраці ФОП Бобрової С. П. у якості бухгалтера. Тобто сам факт дистанційної роботи бухгалтера (не за місцезнаходженням Товариства) може пояснювати можливість використання нею певної IP-адреси. Проте така обставина не пояснює автоматично використання позивачем тих самих IP-адрес, який, за його твердженням, не залучав стороннього бухгалтера для ведення бухгалтерського обліку. Натомість у разі, якщо бухгалтер одного з учасників Торгів здійснювала роботу дистанційно, тобто не за місцезнаходженням товариства, це не може пояснювати, яким чином інший, формально самостійний суб`єкт господарювання, який не користувався послугами стороннього бухгалтера, у відповідні періоди здійснював операції з використанням тих самих IP-адрес. За твердженням відповідача, наведена обставина жодним чином не усуває встановленого Відділенням АМК збігу, а, навпаки, позбавляє його очевидного альтернативного пояснення. Натомість твердження скаржника про випадковий характер встановлених збігів є необґрунтованим, оскільки передбачає ізольовану оцінку кожного технічного факту та не враховує їх систематичність, часовий взаємозв`язок, повторюваність та поєднання з іншими встановленими у справі обставинами.

5.1. Адміністративною колегією Відділення АМК прийнято рішення №60/97-р/к у справі № 370/60/40-рп/к.24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів", яким визнано, зокрема, що ТОВ "Феномен-Ю.М." та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрспецінвест" (далі - Компанія, інший учасник аукціонів), узгодивши свою поведінку під час участі:

- в аукціоні "Продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:010:0019) на вул. Данькевича Костянтина, 12, у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови", ідентифікатор - LRE001-UA-20230607-18245, який проводився Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- в аукціоні "Продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:028:0011) на просп. Лісовому, 6 у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови", ідентифікатор - LRE001-UA-20230612-46728, який проводився Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- аукціоні "Продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:028:0047) на вул. Ореста Левицького (стара назва - Курчатова Академіка), у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови", ідентифікатор - LRE001-UA-20230607-26795, який проводився Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- в аукціоні "Продаж права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:028:0047) на вул. Ореста Левицького (стара назва - Курчатова Академіка), у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови", ідентифікатор - LRE001-UA-20230607-88298, який проводився Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210 у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

5.2. За вчинення вказаного порушення на позивача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн за кожне порушення, разом - 272 000,00 грн.

5.3. У Рішенні АМК встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Компанія і Товариство у період проведення аукціонів заходилися за однією адресою: вул. Йорданська, буд. 6, м. Київ, 04211.

5.4. Вказана адреса зазначена в обох відповідачів в органах ДПС (лист ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2023 №34998/5/26-15-12-07-03 [вх. Відділення АМК від 09.11.2023 №60-01/1692кі]) та на офіційних бланках відповідачів.

5.5. Інформація стосовно місцезнаходження Компанії та Товариства у 2023 році за однією адресою: вул. Йорданська, буд. 6, м. Київ, 04211, також підтверджується самими відповідачами в листі Компанії від 08.12.2023 №9 (вх. Відділення АМК від 13.12.2023 №60-01/4052) та листі Товариства від 14.12.2023 №14/12 (вх. Відділення АМК від 21.12.2023 №60-01/4161).

5.6. За наведеного, відповідач у Рішенні АМК дійшов висновку, що протягом 2023 року, у тому числі під час підготовки та участі в аукціонах, позивач (Товариство) та Компанія фактично знаходилися та здійснювали господарську діяльність за однією адресою, що вказує на наявність умов для обміну наведеними юридичними особами інформацією та узгодження ними дій під час підготовки та участі в аукціонах.

5.7. Також у Рішенні відповідач встановив та зазначив, що за інформацією, яка надана АТ КБ «ПриватБанк» (лист від 07.12.2023 №20.1.0.0.0/7-231129/67474 [вх. Відділення АМК від 07.12.2023 №60-01/1899кі]), Товариство та Компанія в період з 01.05.2023 до 01.09.2023, у т.ч. і в період проведення аукціонів, здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт-Банк» з одних ІР-адрес НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 в одні і ті ж дні та у близькі / одні проміжки часу (таблиця 5 розділу 5 Рішення АМК).

5.8. Також із ІР-адрес НОМЕР_1 , НОМЕР_4 Товариство в період з 01.05.2023 до 01.09.2023, у тому числі в період проведення Аукціонів, здійснювало керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клієнт-Банк" в АТ "ПУМБ" (лист АТ «ПУМБ» від 27.11.2023 №19.3-02/624 [вх. Відділення АМК від 05.02.2024 №60-01/1870кі]).

5.9. За інформацією ГУ ДПС у м. Києві (лист від 02.11.2023 №34998/5/26-15-12-07-03 [вх. Відділення АМК від 09.11.2023 №60-01/1692кі]) Компанія і Товариство у період з 08.05.2023 до 07.08.2023, в тому в період проведення Аукціонів, подавали фінансову звітність з ІР-адреси НОМЕР_3 в одні і ті ж дні та у близькі / одні проміжки часу і нічний час (таблиця 6 розділу 5 Рішення АМК).

5.10. Згідно з даними з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет за вказаними IP-адресами надаються такими суб`єктами господарювання:

- ІР-адреси НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 - OVH Telecom (нерезидент);

- ІР-адреса НОМЕР_4 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Віка-Тел".

5.11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Віка-Тел" листом від 06.03.2024 №03/24 (вх. Відділення АМК від 08.03.2024 №60-01/928) повідомило, що ІР-адреса НОМЕР_4 з 01.01.2023 до 08.03.2024 належала Товариству та Компанії на підставі договору від 01.01.2023 №2301011 (з Компанією) і договору від 01.01.2023 №2301010 (з позивачем). Адреса розташування обладнання: Компанії - просп. Степана Бандери, 10-Б, офіс 22; Товариства - просп. Степана Бандери, 10-Б, офіс 36.

5.12. За наведеного, відповідач у Рішенні АМК дійшов висновку про те, що позивач та Компанія у період проведення аукціонів здійснювали керування своїми банківськими рахунками, подавали фінансову звітність з одних ІР-адрес, одна з яких використовувались обома Учасниками за однією адресою, в одні і ті ж дні та у близькі / одні проміжки часу, в тому числі неробочий (нічний) час, що не може бути пояснено об`єктивними чинниками та/або збігом обставин.

5.13. Крім того, АМК зазначив про те, що у своїх відповідях на запити Комітету Товариство та Компанія повідомили, що у період проведення аукціонів не зверталися до сторонніх організацій, з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності (лист від 08.12.2023 № 9 [вх. Відділення АМК від 13.12.2023 №60-01/4052] та лист від 14.12.2023 №14/12 [вх. Відділення АМК від 21.12.2023 №60-01/4161]).

5.14. Наведене, за висновками відповідача, свідчить про наявність умов для обміну між ТОВ "Феномен-Ю.М." та Компанією у період проведення аукціонів, та відповідно, узгодженості поведінки одне з одним під час участі в аукціонах.

5.15. За інформацією, наданою АТ КБ "ПриватБанк" (лист від 07.12.2023 № 20.1.0.0.0/7-231129/67474 [вх. Відділенням АМК від 07.12.2023 № 60-01/1899кі]), Компанія та ТОВ "Феномен-Ю.М." під час здійснення керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клєнт-Банк" у період з 01.05.2023 до 01.09.2023, у тому числі і в період проведення аукціонів, використовували одне програмне забезпечення:

- Mozilla/5.0 (Windows NT 10.0; Win64; x64) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/97.0.4691.0 Safari/537.36;

- Mozilla/5.0 (Windows NT 10.0; Win64; x64) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/114.0.0.0 Safari/537.36;

- Mozilla/5.0 (Windows NT 10.0; Win64; x64) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/115.0.0.0 Safari/537.36.

5.16. За наведеного, Відділення АМК у рішенні дійшло висновку, що використання ТОВ "Феномен-Ю.М." та Компанією одного програмного забезпечення під час керування своїми банківськими рахунками не може бути пояснено об`єктивними чинниками та/або збігом обставин, з огляду на наявність інших встановлених обставин, та свідчить про узгоджені дії останніх щодо участі в Аукціонах. Отже, викладене свідчить про наявність умов для обміну зазначеними юридичними особами інформацією під час підготовки до участі в аукціонах.

5.17. Суди встановили, що згідно з Рішенням АМК про антиконкурентні узгоджені дії учасників свідчать такі обставини:

- Спільна адреса місцезнаходження.

- Використання одних і тих же ІР-адрес.

- Використання одного і того ж програмного забезпечення під час керування банківськими рахунками.

5.18. За висновками Комітету, наведені в Рішенні факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об`єктивних чинників і, на переконання колегії суддів, дійсно свідчать про узгодження (координацію) обома учасниками торгів своєї поведінки при підготовці та участі в аукціонах

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.3. Склад судової колегії змінювався, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, який наявний у матеріалах справи.

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування Рішення АМК.

7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 28 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.4. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

7.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

7.9. За твердженням позивача, суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору неправильно застосував положення статей 5, 6, 41, 50, 59 Закону № 2210, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування у постановах, які наведені у пункті 1.4.2. цієї постанови.

7.10. Стверджуючи про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій не врахував висновки, викладені у наведених ним постановах Верховного Суду, зокрема, під час розгляду справи не було з`ясовано всі обставини та докази, що мають значення для розгляду заявлених вимог, не досліджено зібрані у справі докази (подані позивачем) та не надав оцінки його доводам, водночас обставини та докази на яких ґрунтуються висновки Відділення АМК нічим не підтверджуються і не ґрунтуються на жодному документі, наявному в матеріалах справи.

7.11. Наголошуючи на обов`язку суду оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції численних висновків Верховного Суду в частині того, що з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності (статті 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України);

7.12. У вирішенні означених вище доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

7.13. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги про визнання частково недійсним та скасування рішення, в частині визнання ТОВ "Феномен-Ю.М." таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

7.14. Позовні вимоги ТОВ "Феномен-Ю.М." обґрунтовані тим, що рішення Відділення АМК є незаконним та необґрунтованим. Позивач зазначає про обставини, які свідчать про неповноту та необ`єктивність антимонопольної справи, а фактично про упередженість відповідача щодо результатів її розгляду, висновки відповідача про начебто вчинення позивачем порушень антиконкурентного законодавства є безпідставними, неправомірними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

7.15. Предметом розгляду справи № 910/12650/18 було скасування рішення АМК в частині що стосується позивача, яким визнано, що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. Позовна заява мотивована тим, що рішення Відділення АМК ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, вказаним рішенням не доведена антиконкурентна узгоджена поведінка позивача, не зазначені докази, які підтверджують негативний вплив на стан конкуренції на цьому ринку у вигляді настання певних негативних наслідків для інших суб`єктів господарювання.

7.16. Предметом розгляду справи № 910/5111/21 було визнання недійсними та скасування Рішення АМК в частині, що стосується позивача, зокрема, в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. Позовні вимоги мотивовано тим, що Рішення АМК підлягає визнанню недійсним та скасуванню з огляду на: недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнані встановленими, зокрема щодо наявності в діях позивача та третьої особи антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів; невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

7.17. Предметом розгляду справи № 914/2182/24 було визнання недійсним рішення АМК, яким визнано, що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. Позовна заява мотивована посиланням на неповне з`ясування та недоведеність Відділенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

7.18. Предметом розгляду справи № 914/2182/24 було визнання частково недійсним рішення АМК, яке прийняте Відділенням АМК, відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на неповне з`ясування відповідачем фактичних обставин справи, його висновки ґрунтуються на припущеннях, є незаконними та підлягають скасуванню.

7.19. Предметом розгляду № 910/16662/21 було визнання недійсними та скасування пунктів Рішення АМК в частині, що стосується позивача. Позовна заява мотивована тим, що Рішення АМК прийнято з порушенням норм чинного антиконкурентного законодавства, розгляд справи здійснено АМК упереджено та без наведення належних мотивів його прийняття, а також мотивів спростування чи неврахування поданих позивачем заперечень, за відсутності факту вчинення позивачем та іншим учасником антиконкурентних узгоджених дій.

7.20. Предметом розгляду справи № 910/15183/20 були вимоги про визнання недійсним та скасування Рішення АМК у частині, що стосується позивача, яким визнано, що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що Рішення АМК прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; за невідповідності висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.

7.21. Предметом розгляду справи № 910/1490/21 були вимоги про визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується позивача. Справа Комітетом розпочата за ознаками вчинення позивачами порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем при прийнятті рішення неповно з`ясовані та не доведені обставини, які мають значення для справи і які визнані встановленими, та неправильно застосовані норми матеріального права.

7.22. Предметом розгляду справи № 917/1424/17 також були вимоги про визнання недійсним Рішення АМК, зокрема, в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що АМК не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, які у своїй сукупності свідчать про наявність попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) суб`єктів господарювання та спрямованість цих дій на усунення або недопущення конкуренції, чи спотворення результатів торгів.

7.23. З огляду на викладене вище, ця справа та справи № 910/12650/18, № 917/1424/17, № 910/1490/21, № 910/15183/20, № 910/16662/21, № 914/2182/24, № 910/5111/21 та № 910/12650/18 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним/скасування рішення АМК у частині, що стосується позивача), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, що вказує на схожість спірних правовідносин в означених справах.

7.24. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки його аргументам і оскаржувана постанова свідчить про однобічність та неповноту з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи.

7.25. У вирішенні доводів скаржника колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово та послідовно у такій категорії справ, як визнання недійсним / скасування рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, зазначав таке.

7.26. Специфіка означених спорів полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності / відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону № 2210, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Водночас, відповідне з`ясування наявності / відсутності підстав для визнання недійсним чи скасування рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону № 2210, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

Господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними / скасування рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів і накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності (див. постанову Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 910/5111/21 на яку посилається скаржник).

7.27. У вирішенні доводів касаційної скарги Суд наголошує, що кожна зі справ, предметом розгляду якої є оскарження Рішення органів АМК, відповідно до яких встановлено вчинення правопорушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціонів / торгів / конкурсів / тендерів, має індивідуальний характер у контексті кількісно-якісної складової встановлених АМК обставин, які свідчать про узгодження поведінки учасниками аукціонів / торгів / конкурсів / тендерів, водночас, незважаючи на кількісно-якісну складову таких обставин, спільним для означеної категорії справ є оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, здійснена судами як окремо, так і сукупно, ураховуючи їх вірогідність, а саме таким чином, що поведінка учасників торгів могла б вважатися більш вірогідною для підтвердження їх узгоджених дій лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку учасників торгів (відповідачів антимонопольної справи), скасовують таке узгодження (див. постанову Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 914/2182/24 на необхідності врахування висновків у якій стверджує скаржник).

7.28. У цій справі, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що у межах розгляду антимонопольної справи № 370/60/40-рп/к.24, Відділенням АМК не встановлено та не доведено фактів, які б у своїй сукупності свідчили про наявність узгодження Товариством своєї поведінки з іншим учасником, як при підготовці до участі так і під час участі в аукціонах.

7.29. Викладені у Рішенні АМК обґрунтування не свідчать про наявність доступу Товариства та іншого учасника аукціонів до господарської інформації про один одного, оскільки, ані система клієнт-банк, ані IP-адреса не є інструментами, які в об`єктивній реальності дають можливість мати доступ до будь-якої інформації та за своєю суттю не є шляхами чи методами обміну господарською інформацією між ними. Водночас збіг IP-адреси для входу в систему "Клієнт-банк" між Товариством та іншим учасником аукціонів пояснюється місцезнаходженням їх офісів в одному бізнес-центрі. Також, за висновками суду, не є належним доказом наявності умов для обміну інформацією і використання Товариством та іншим учасником аукціонів одного і того ж програмного забезпечення. При цьому, відповідач у Рішенні АМК не з`ясував та не довів наявності спільних економічних інтересів позивача та іншого учасника аукціону під час їх участі в закупівлі та не довело можливості впливу учасників на господарську діяльність один одного (механізмів та способів можливого впливу).

7.30. За наведеного суд першої інстанції виснував, що Рішення АМК у частині, що стосується Товариства прийняте відповідачем із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнані встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

7.31. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний господарський суд, виходив із того, що під час відповідачем дотримані вимоги Закону № 2210, всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено наявні докази та належним чином проаналізовано відносини між Товариством та іншим учасником аукціонів, а відтак викладені в Рішенні АМК висновки про наявність правових підстав для кваліфікації поведінки позивача як антиконкурентних узгоджених дій відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права. Тобто є законними та обґрунтованими, а позивачем під час судового розгляду не спростовано вказаних висновків.

7.32. Зокрема, із посиланням на висновки Верховного Суду суд апеляційної інстанції зазначив, що сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Однак, факт пов`язаності суб`єктів господарювання, які брали участь у торгах (аукціонах), і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені в рішенні Комітету обставини в сукупності підтверджують, як раз ту обставину, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність.

7.33. Відділенням АМК за результатом аналізу наявних у справі документів в у пункті 39 Рішення АМК встановлено, що ТОВ "Феномен-Ю.М." та інший учасник аукціонів здійснювали доступ до системи "Клієнт-Банк" за одними й тими самими IP-адресами у період з 01.05.2023 до 01.09.2023, при цьому в таблицях 5 та 6 розділу 5 Рішення АМК конкретизовано дні активності за спільними IP-адресами, що включають критичні дати участі в аукціонах (прийом пропозицій та проведення самих аукціонів). Наведена у таблицях 5 та інформація свідчить, що Товариство та інший учасник входили в систему "Клієнт-Банк" з однакових IP-адрес не один раз, а регулярно, в близькі проміжки часу, що, за висновками суду, виключає випадковість і свідчить про використання одного і того ж технічного середовища або каналу доступу, що є нехарактерним для непов`язаних між собою учасників ринку.

7.34. За наведеного, суд апеляційної інстанції не погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що такі обставини пояснюються знаходженням офісів в одному бізнес-центр та зазначив, що дії учасників аукціону щодо подання фінансової звітності через один і той самий віддалений канал у нічний час вказують на використання спільного або контрольованого ІТ-ресурсу, що свідчить про організаційно-технічну взаємопов`язаність суб`єктів господарювання, а тому є вагомим і допустимим доказом узгоджених дій, навіть за умов, коли власник IP-адреси є нерезидентом.

7.35. Крім того, за висновками суду, використання ТОВ "Феномен-Ю.М." та іншим учасником аукціонів одного програмного забезпечення під час керування своїми банківськими рахунками не може бути пояснено об`єктивними чинниками та/або збігом обставин, з огляду на наявність інших встановлених обставин. Наведене, у свою чергу свідчить про узгоджені дії останніх щодо участі в аукціонах та про наявність умов для обміну інформацією під час підготовки до участі в аукціонах.

7.36. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не надав сукупної оцінки встановленим та наведеним у Рішенні АМК обставинам та не врахував, що фактично Товариство не наводить альтернативного пояснення такій своїй поведінці, яка за висновком суду, є нетиповою для незалежних суб`єктів господарювання та не може бути простим збігом обставин. Суд першої інстанції не врахував, що у разі коли дві компанії користуються однаковою ІР-адресою за договорами, укладеними в один день з одним провайдером, щодо одного приміщення і означеного Товариство не заперечує такі докази підлягали перевірці судом в їх сукупності, вірогідності та у взаємозв`язку, що, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд не зробив.

7.37. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та ураховуючи висновки судів у оскаржуваних судових рішеннях колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав та наголошував, що в такій категорії справ (вчинення правопорушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів) позивачі (учасники торгів) мають, виходячи з підстав передбачених статтею 59 Закону № 2210, спростувати докази та факти, викладені у рішенні АМК, а не наявність самих висновків АМК.

7.38. Водночас, АМК у своїх висновках стосовно узгодженості дій за загальним правилом виходить не з одного факту чи доказу, що підтверджує узгодженість дій, а з сукупності фактів і обставин, які мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, а не на припущеннях, які засновані на обставинах, які визнаються відповідачами антимонопольної справи й самі по собі не свідчать про їх домовленість. При цьому АМК у рішенні має встановити / довести не те що учасники торгів знайомі між собою, тощо, а те що цей факт, зокрема, надавав їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність.

7.39. Верховний Суд виходить також із того, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

7.40. Питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи саме з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до приписів статті 86 ГПК України - які мають спростувати докази та факти, які покладені в основу оскаржуваного Рішення АМК саме щодо конкретного суб`єкта господарювання, а не шляхом переоцінки висновків АМК.

7.41. Верховний Суд, виходячи із системного аналізу завдань органів АМК, кваліфікації за частиною четвертою статті 6 Закону № 2210 у сукупності зі статтею 86 ГПК України щодо стандарту доказування у цій категорії справ, зазначає про необхідність врахування у вирішенні цього спору застосованого Верховним Судом у низці справ (зокрема, у постанові від 12.08.2025 у справі № 914/2182/24 на яку посилається скаржник) та наголошує на тому, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку Комітету, підтверджують таке узгодження. З`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

7.42. Суд також виходить з того, що застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.43. Зокрема, як встановили суди, на обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неповне з`ясування Відділенням АМК фактичних обставин справи та зазначає, що його висновки ґрунтуються на припущеннях, є незаконними, а тому підлягають скасуванню, зокрема, з таких підстав:

- учасники аукціонів не були пов`язані між собою господарськими відносинами та інтересами щодо результатів аукціонів, оскільки, встановлені відповідачем у Рішенні обставини не мають характеру пов`язаності в розумінні законодавства про захист економічної конкуренції;

- саме по собі знаходження офісів суб`єктів господарювання в одному бізнес-центрі, а також керування банківськими рахунками та подання звітність в один і той же день з різницею від 1 по 3 хвилин з однієї ІР-адреси, та використання одного і того ж програмного забезпечення не є безумовним доказом наявності узгоджених дій між Компанією і Товариством;

- викладені у рішенні АМК обґрунтування не свідчать про наявність доступу Товариства та іншого учасника до господарської інформації про один одного, оскільки, ані система клієнт-банк, ані IP-адреса не є інструментами, які в об`єктивній реальності дають можливість мати доступ до будь-якої інформації та не є шляхами чи методами обміну господарською інформацією між ними;

- збіг IP-адреси для входу в систему клієнт-банк пояснюється лише знаходженням офісів позивача та іншого учасника аукціонів в одному бізнес-центрі;

- натомість суперечності щодо періоду дослідження, які наведені Комітетом у пункті 39 Рішення у яких останній стверджує, що Товариство та здійснювали керування рахунками з одних ІР-адрес у загальний період з 01.05.2023 до 01.09.2023, натомість у Таблицях 5 та 6 розділу 5 Рішення АМК відповідач робить висновки щодо іншого часового проміжку - з 07.06.2023 до 01.08.2023;

- відповідач у Таблицях 5 та 6 розділу 5 Рішення АМК згрупував у спільні рядки таблиці входи до банківської системи (клієнт-банк), які насправді відбувалися у різні дні. Зокрема, для ІР-адреси НОМЕР_1 вхід Компанії зафіксовано 21.06.2023 о 09:38, тоді як вхід позивача відбувся лише наступного дня - 22.06.2023 о 09:36;

- у пунктах 44 та 100 Рішення АМК відповідач стверджує, що керування рахунками з ІР-адреси НОМЕР_4 здійснювалося безпосередньо "у період проведення аукціонів", проте самі аукціони проводилися 12 та 13 липня 2023 року, тоді як у Таблиці 5 розділу 5 Рішення для цієї ІР-адреси відображено логування за зовсім інші дати - 14.07.2023, 17.07.2023, 18.07.2023 та 19.07.2023, тобто вже після повного завершення аукціонів;

- висновки Комітету щодо використання учасниками «одного й того самого програмного забезпечення» побудовані виключно на власному трактуванні параметрів та технічних характеристик загальнодоступних браузерів (Chrome, Mozilla, Safari) та є лише довільним тлумачення відповідачем первинних цифрових даних із відповіді АТ КБ "ПриватБанк", зокрема, довільним ототожненням загальновідомих версій стандартних браузерів зі "спільною ІТ-інфраструктурою" учасників аукціону;

- на переконання позивача, перелічені обставини не можуть бути доказом вчинення учасниками антиконкурентних узгоджених дій, а мають оцінюватися в сукупності з іншими обставинами, яких відповідачем у рішенні не встановлено.

7.44. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції врахував висновки, які викладені, в постановах Верховного Суду стосовно оцінки доказів, також надав оцінку доводам позивача і обставинам та фактам встановленим відповідачем у Рішенні АМК та встановив, що:

- з інформації, наданої інформації ГУ ДПС у м. Києві (лист від 02.11.2023 №34998/5/26-15-12-07-03) вбачається, що ТОВ "Компанія Укрспецінвест" та ТОВ "Феномен-Ю.М." у період з 08.05.2023 до 07.08.2023, у т.ч. і в період проведення аукціонів, подавали фінансову звітність з ІР-адреси НОМЕР_4 в одні і ті ж дні та у близькі / одні проміжки часу і нічний час (таблиця 6). гідно з даними з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет IP-адресами надаються такими суб`єктами господарювання (НОМЕР_1, НОМЕР_2, 51.89,181.230 - OVH Telecom - нерезидент), а (НОМЕР_4 - ТОВ "Віка-Тел");

- ТОВ "Віка-Тел" листом від 06.03.2024 №03/24 повідомило, що ІР-адреса НОМЕР_4 із 01.01.2023 до 08.03.2024 належала ТОВ "Компанія Укрспецінвест" та ТОВ "Феномен-Ю.М." на підставі договору від 01.01.2023 №2301011 (з Компанією) і договору від 01.01.2023 №2301010 (з Товариством). Адреса розташування обладнання: ТОВ "Компанія Укрспецінвест" - просп. Степана Бандери, 10-Б, офіс 22; ТОВ "Феномен-Ю.М." - просп. Степана Бандери, 10-Б, офіс 36;

- у пункті 47 Рішення АМК вказано не лише на тип програмного забезпечення, а на його унікальну комбінацію, зокрема: Операційна система: Windows NT 10.0 (Win64); Браузерний рушій та версії браузера: AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko), Chrome/97.0.4691.0, 114.0.0.0, 115.0.0.0.

7.45. Отже, суд апеляційної інстанції проаналізував наведені відповідачем у Рішенні АМК факти та зазначив, що керування своїми банківськими рахунками, подання фінансової звітності з одних ІР-адрес, одна з яких використовувалися обома учасниками Торгів за однією адресою, в одні і ті ж дні та у близькі / одні проміжки часу, в тому числі неробочий (нічний) час, не може бути пояснено об`єктивними чинниками та/або збігом обставин. За висновком суду, Комітет обґрунтовано врахував також повідомлені відповідача в антимонопольній справі обставини, що в період проведення аукціонів останні не зверталися до сторонніх організацій, з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

7.46. За висновками суду, позивач фактично не заперечував факту, що спірні IP-адреси використовувалися обома учасниками саме у дні, коли подавались пропозиції та проводились торги. Позивач та інший учасник Торгів входили в систему "Клієнт-Банк" з однакових IP-адрес не один раз, а регулярно, в близькі проміжки часу, що виключає випадковість і свідчить про використання одного і того ж технічного середовища або каналу доступу і така поведінка не може бути логічно сумісною для непов`язаних між собою учасників ринку. Водночас використання IP-адрес, зареєстрованих на хмарні/віртуальні хостинг-сервіси чи VPN-сервери (у т. ч. нерезидентів), не позбавляє Відділення АМК можливості враховувати факт одночасного доступу різними суб`єктами господарювання до контрольованих державних систем через одне й те ж з`єднання. Натомість дії з подання фінансової звітності через один і той самий віддалений канал у нічний час безпосередньо вказують та підтверджують факт використання спільного або контрольованого ІТ-ресурсу, що, у свою чергу, свідчить про організаційно-технічну взаємопов`язаність суб`єктів господарювання.

7.47. За наведеного апеляційний господарський суд і виснував, що використання однакової IP-адреси з боку різних суб`єктів у чітко встановлений період, зокрема, у контексті участі в аукціонах та подання звітності з цих IP-адрес, є вагомим і допустимим доказом узгоджених дій, навіть за умов, коли власник IP-адреси є нерезидентом. Натомість позивачем не спростовано факту одночасної наявності двох договорів на одну IP-адресу, укладених з одним провайдером і це, за висновками суду, є прямим свідченням технічної спільності каналів зв`язку, що суттєво підвищує ймовірність обміну інформацією та вказує на організаційну пов`язаність суб`єктів. При цьому, використання однакової конфігурації браузера і ОС у тотожний період, з доступом до банківських систем з ідентичних IP-адрес, у поєднанні з іншими факторами (місцезнаходження, обмін документами, узгоджені дії під час торгів тощо), утворює систему непрямих доказів, що підтверджує спільну координацію дій.

7.48. Встановлені у Рішенні АМК факти, які перевірені Комітетом, у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об`єктивних чинників, а наведені відповідачем докази є підтвердженими та достатніми для висновків, які викладені у рішенні АМК.

7.49. Суд апеляційної інстанції також зауважив про те, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не подано належних та допустимих доказів, які б спростовували правомірність і обґрунтованість висновків Відділення АМК про те, що скаржник допустив порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

7.50. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів враховує та наголошує, що норми права, за якими відповідачем здійснена кваліфікація правопорушення (пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210), та про неправильне застосування яких, зазначає скаржник, є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення суб`єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів / аукціонів / конкурсів.

7.51. Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах/аукціонах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

7.52. З урахуванням основних завдань та виключних повноважень АМК встановлення і доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій має бути здійснено останнім у тому числі і через призму наведеного у статті 61 Конституції України поняття "щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності". Саме такий підхід може свідчити про повноту виявлення кола причетних (зокрема, до порушення) осіб з доведенням дійсних мотивів їх поведінки, що, крім того, є підставою для притягнення їх до відповідальності.

7.53. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами, визначеними у статті 86 ГПК України. Отже, при порівнянні щодо визначення подібності має значення застосування судами положень частини третьої статті 86 ГПК України, таким чином, щоб виключити ймовірнісний характер вірогідності.

7.54. Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 25.08.2020 у справі № 910/7972/19 та від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17 про те, що "зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть самі по собі свідчити про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції", а також про те, що "співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій торгів у конкретному випадку також не можуть свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів, оскільки при проведенні торгів єдиним критерієм, який висувався до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України", оскільки, у спірному випадку, встановлений Відділенням АМК характер використання спільних IP-адрес не може вважатися випадковим спів падінням. Як правильно встановив та зазначив апеляційний господарський суд у Рішенні АМК встановлено факт повторюваних збігів мережевих ідентифікаторів, у тому числі таких, що не мають очевидного зв`язку з місцезнаходженням учасників Торгів. У свою чергу ці обставини у сукупності із встановленими Комітетом обставинами щодо співпадіння часу та характеру здійснюваних операцій, у т.ч. і в нічний час безпосередньо вказують та підтверджують факт використання спільного або контрольованого ІТ-ресурсу. Наведене, у свою чергу, свідчить про організаційно-технічну взаємопов`язаність суб`єктів господарювання. Саме ці обставини і спростовують доводи позивача та висновки суду першої інстанції поверхневе пояснення та зазначення про те, що всі збіги IP-адрес були обумовлені виключно розташуванням офісів відповідачів в одному бізнес-центрі.

7.55. Водночас доводи скаржника в цій частині по суті є лише цитуванням встановлених судом обставин у зазначених скаржником постановах, які не можуть вважатись висновками Верховного Суду щодо застосування норм пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону № 2210.

7.56. Отже, посилання скаржника на справи № 910/13158/19, № 910/7972/19 та № 917/1424/17 не може бути розцінене Судом, як неврахування правового висновку, який би спростовував позицію суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

7.57. Суд зауважує, що також цитуючи загальні висновки Верховного Суду в частині дотримання вимог процесуальних норм щодо змісту та повноти мотивів ухвалених судових рішень, скаржник залишає поза увагою предмет та підстави заявлених у цій справі позовних вимог.

7.58. Поряд із тим, виходячи із кваліфікації інкримінованого позивачу порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, скаржник залишає поза увагою, що ключовим у такому спорі є саме те, що змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

7.59. У вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд наголошує, що позивач не бере до уваги та не враховує, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій достатнім є встановлення Комітетом самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. При цьому мотиви, з яких учасники торгів узгоджують власну конкурентну поведінку на кваліфікацію правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, не впливають.

7.60. Водночас недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону № 2210.

7.61. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині. При цьому Суд не раз наголошував, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

7.62. У зв`язку із цим колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що доводи касаційної скарги, які є подібними до тих, що розглядалися судом апеляційної інстанцій, не спростовують правомірності зроблених апеляційним господарським судом висновків, а в загальному фактично зводяться до незгоди з його висновками стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі інших обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржників, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

7.63. Доводи касаційної скарги не спростовують фактів встановлених Комітетом та перевірених судом апеляційної інстанції, зокрема, про те, що позивач не надає доказів, які б спростовували встановлену відповідачем та підтверджену провайдером одночасну прив`язку IP-адреси НОМЕР_4 до обох товариств за однаковою іншою адресою.

7.64. Таким чином проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови, колегія суддів не вбачає неврахування правової позиції Верховного Суду щодо застосування статті 86 ГПК України стосовно дослідження судом доказів під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, яка наведена, зокрема, у справах, на які посилається скаржник № 910/12650/18, № 917/1424/17, № 910/1490/21, № 910/15183/20, № 910/16662/21, № 914/2182/24, № 910/5111/21 та № 910/12650/18).

7.65. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції надано правову оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

7.66. Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

7.67. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що рішення суду апеляційної інстанцій у повній мірі відповідає процесуальним вимогам щодо дослідження, оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК в контексті інкримінованого, позивачу порушення антимонопольного законодавства, що відповідає статті 86, 237, 238 ГПК України.

7.68. У зв`язку із наведеним підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у цьому випадку, не отримали підтвердження.

7.69. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві відповідача на касаційну скаргу з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

7.70. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

8.1. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

9.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд